65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"08" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1691/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву Одеської міської ради (вх. №2-882/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову, пред'явленого до товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК ПІВНІЧНИЙ», -
06.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» (далі - ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ») про стягнення заборгованості за орендною платою 14 308 990,18 грн, збитків від інфляції у розмірі 2 060 036,73 грн, 3% річних у розмірі 609 860,20 грн, пені у розмірі 325 681,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» зобов'язань за договором оренди землі 29.04.2009 в частині сплати орендної плати за період з 01.08.2022 по 31.07.2025.
Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву (вх. №2-882/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову, відповідно до якої Одеська міська рада просить суд:
1) накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ», у межах розміру позовних вимог на загальну суму 17 304 568,70 грн;
2) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ», у межах розміру позовних вимог 17 304 568,70 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та розміром арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В обґрунтування поданої заяви Одеська міська рада зазначає, що виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо буде залежати від обставин наявності у відповідача необхідної суми грошових коштів, а, отже, вжиття судом заходів забезпечення позову виступатиме гарантію виконання рішення суду. Застосування обраних заходів забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовних вимог), за переконанням Одеської міської ради, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ», оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, обмежуватиметься лише можливість розпоряджатися ним. При цьому Одеська міська рада також стверджує, що у випадку забезпечення позову боржник матиме можливість розрахуватись із позивачем без застосування процедури звернення стягнення на його майно. Крім того, позивач вказує, що ефективний захист права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради також залежить і від обставин наявності у відповідача нерухомого майна вибуття якого з власності останнього призведе до необхідності звернення з новим позовом до суду.
Розглянувши заяву Одеської міської ради про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, необхідно розглядати як такі, що охоплені "правом на суд" (див. постанову Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 910/9066/19).
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Предметом заявленого Одеською міською радою позову є вимоги про стягнення з ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» заборгованості у загальному розмірі 17 304 568,69 грн заявленої до стягнення з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди землі 29.04.2009.
Враховуючи звернення Одеської міської ради до суду з позовними вимогами про стягнення коштів у загальному розмірі 17 304 568,69 грн суд доходить висновку, що у випадку задоволення заявлених вимог виконання судового рішення буде здійснюватися, в першу чергу, за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідача, відкритих у будь-яких банківських установах, процедура стягнення яких є менш довготривалою, ніж примусове виконання рішення у вигляді звернення стягнення на нерухоме майно.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернула увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 було вказано, що висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/448/22 свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов'язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).
Водночас господарський суд зазначає, що наявність у ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, є очевидною та не потребує доведення. Проте лише наявність такої можливості не може бути безумовною та єдиною підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача, що, в тому числі, підтверджується висновками Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25.
У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
В обґрунтування поданої до суду заяви Одеська міська рада стверджує, що виконання судового рішення у випадку задоволення позову безпосередньо буде залежати від наявності у відповідача грошових коштів та нерухомого майна, на яке можна звернути стягнення.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №476337804 від 08.05.2026 у ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» відсутнє майно, яке належить відповідачу на праві власності.
Проте на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 475515488 від 04.05.2026, яка містить деталізовану інформацію, доданої до позовної заяви судом було встановлено, що у власності ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» перебувало нерухоме майно. Останній з належних відповідачу об'єктів був відчужений ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» у 2025 році.
З урахуванням викладеного господарський суд доходить висновку, що на підставі наданої Одеською міською радою інформаційної довідки № 475515488 від 04.05.2026 можна встановити обставину відчуження ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» належного йому майна.
Враховуючи викладене вище господарський суд доходить висновку, що відчуження ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» належного йому майна та відсутність у Державному реєстрі речових прав інформації про перебування у власності відповідача будь-якого майна, дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення вважати, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.11.2024 у справі №915/538/24
Крім того, висновки про можливість накладення арешту на нерухоме майно у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Обраний Одеською міською радою вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту не належне відповідачу майно, якщо таке буде набуто в майбутньому, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.
З викладених обставин господарський суд, враховуючи відчуження ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» всього належному йому майна незважаючи на продовження здійснення господарської діяльності, відсутність доказів наявності у відповідача грошових коштів для виконання судового рішення у випадку задоволення позову, доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви Одеської міської ради шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача у межах ціни позову у розмірі 17 304 568,69 грн.
Господарський суд з метою недопущення порушення прав осіб, які не виступають учасниками даного судового процесу, вважає за необхідне вказати, що арешт накладається лише на майно, яке перебуває у власності ТОВ «РИНОК ПІВНІЧНИЙ».
Положеннями ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Враховуючи обрання позивачем такого виду заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти та майно відповідача, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1. Заяву Одеської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» /65111, Одеська обл., місто Одеса, проспект Добровольського, буд. 114/2; ідентифікаційний код 24544420/ як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать товариству з обмеженою відповідальністю «РИНОК ПІВНІЧНИЙ», у межах розміру позовних вимог на загальну суму 17 304 568,70 грн /сімнадцять мільйонів триста чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім грн 70 коп./.
3. Накласти арешт на нерухоме майно, власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» /65111, Одеська обл., місто Одеса, проспект Добровольського, буд. 114/2; ідентифікаційний код 24544420/, у межах розміру позовних вимог 17 304 568,70 грн /сімнадцять мільйонів триста чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім грн 70 коп./ лише в межах різниці між сумою ціни позову та розміром арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Стягувачем за ухвалою є Одеська міська рада /65026, Одеська область, м. Одеса, пл. Біржова, 1; ідентифікаційний код 26597691/.
Боржником за ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю «РИНОК ПІВНІЧНИЙ» /65111, Одеська обл., місто Одеса, проспект Добровольського, буд. 114/2; ідентифікаційний код 24544420/.
Ухвала набрала законної сили 08.05.2026 та підлягає негайному виконанню.
Ухвала дійсна для пред'явлення у строк, передбачений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції згідно із Законом №1404-VІІІ від 02.06.2016).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя Желєзна Світлана Петрівна