65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/578/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/578/26
За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр. Берестейський, 14; ЄДРПОУ 38727770)
До відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81; ЄДРПОУ 01125689)
Про стягнення 77040,76 грн.
Встановив: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 77040,76 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026р. позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 20.02.2026р. вх. №ГСОО 600/26 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 2662,40грн
24.02.2026р. до Господарського суду Одеської області позивачем супровідним листом були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 23.02.2026р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2026р. прийнято позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/578/26. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
23.03.2026р. до суду відповідачем надано відзив.
26.03.2026р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що між Білгород-Дністровською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Білгород-Дністровського морського порту) та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» укладено договори: Договір № 44-В-БДФ-17 від 15.06.2017р. предметом договору є надання послуг з прання спецодягу, постільної білизни та махрових виробів; Договір № 55-В-БДФ-17/15-ПД/17 від 25.07.2017р. предметом договору є надання медичних послуг; Договір № 57-В-БДФ-17 від 01.08.2017р. предметом договору є надання послуг з прибирання приміщень; Договір № 6-В-БДФ-18/13-ПД/18 від 30.01.2018р. предметом договору є надання послуг з прання спецодягу, постільної білизни та махрових виробів; Договір № 7-В-БДФ-18/14-ПД/18 від 30.01.2018р. предметом договору є надання медичних послуг; Договір № 59-В-БДФ-21 від 08.09.2021р. предметом договору є надання послуг з водопостачання та водовідведення; Договір № 13-В-БДФ-22/11-ПД/22 від 21.03.2022р. предметом договору є надання послуг автокрану колісного; Договір № 14-В-БДФ-22/10-ПД/22 від 21.03.2022 предметом договору є надання послуг асенізаційної машини з оператором (водієм); Договір № 49-В-БДФ-23/4-ПД/23 від 25.05.2023р. предметом договору є надання послуг з водопостачання та водовідведення; Договір № 58-В-БДФ-23/11-ПД/23 від 03.07.2023р. предметом договору є надання послуг з розміщення на прожекторних щоглах систем відеоспостереження; Договір №26-В-БДФ-24/4-ПД/24 від 05.04.2024р. предметом договору є послуги з водопостачання та водовідведення.
За поясненнями позивача, в силу вимог діючого законодавства України (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України), які розповсюджуються на господарські відносини, Виконавець зобов'язаний надати Покупцю/Замовнику належним чином складену, оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України, відповідні умови також були визначені в укладених між сторонами договорах, а саме Договір № 44-В БДФ-17 від 15.06.2017р. - пункт 2.1.3., договір № 55-В-БДФ-17/15-ПД/17 від 25.07.2017р. пункт 2.1.3., договір № 6-В-БДФ-18/13-ПД/18 від 30.01.2018р. - пункт 5.7., договір № 7-В-БДФ-18/14-ПД/18 від 30.01.2018р. - пункт 5.7., договір № 59-В-БДФ-21 від 08.09.2021р. - пункт 3.2.8., договір № 49-В-БДФ-23/4-ПД/23 від 25.05.2023р. - пункт 3.2.7., № 58-В БДФ-23/11-ПД/23 від 03.07.2023р. - пункт 3.2.8., № 26-В-БДФ-24/4-ПД/24 від 05.04.2024р. - пункт 3.2.7.
За поясненнями позивача, в період дії вищезазначених договорів з червня 2017р. по грудень 2024р. Виконавець надавав Адміністрації послуги, визначені укладеними договорами, формував та надсилав на адресу Замовника Акти здачі-приймання послуг. Акти здачі приймання послуг були підписані та сплачені Адміністрацією Виконавцю в повному обсязі на загальну суму 462244,36 грн., з якої, в тому числі було сплачено ПДВ 20% 77040,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
У зв'язку з відсутністю в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрації податкових накладних Виконавця за період з червня 2017 по грудень 2024, Адміністрація на протязі вказаного періоду подавала до контролюючого органу Заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/ або розрахунку коригування.
Таким чином, як вказує позивач, внаслідок відсутності реєстрації вищезазначених податкових накладних з вини Виконавця, Філія втратила право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 77040,76 грн., тобто, позивачем понесено збитки на зазначену суму.
Також, позивачем було зазначено суду, що він звертався з листами, претензіями до відповідача, а саме від 27.02.2023р. №149/12-01-04/Вих, від 28.02.2023р. № 151/12-01-09/Вих, від 20.06.2023р. №471/12-01-09/Вих, від 20.06.2023р. №472/12-01-09/Вих, від 11.02.2026р. №88/12-01-04/Вих, проте вони не були задоволені.
Посилаючись на п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було зазначено, що відповідачем не виписано та не направлено в ДПС на реєстрацію податкові накладні на загальну суму 462244,36 грн з ПДВ, де ПДВ складає 77040,76 грн., та це підтверджується запитом щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних та отриманим витягом з вказаного реєстру про відсутність реєстрації відповідачем податкових накладних за першою подією (дата складання Актів здачі приймання наданих послуг) в терміни, встановлені законодавством (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Також позивачем було зазначено суду, що він звертався до центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВВП листом №3934/10-04-01/Вих від 08.12.2023р., в якому було викладено порушення, допущені відповідачем, та прохання надати Акти податкових перевірок.
Однак, позивач отримав відповідь про необхідність звернення до контролюючих органів за основним місцем обліку контрагентів, про що викладено в листі від центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВВП №199/6/3100-04-02-02-06 від 18.01.2024.
31.07.2024р. позивач через електронний кабінет платника податків звернувся до ГУ ДПС в Одеській області Білгород-Дністровська ДПІ з листом № 2330/10-04-01/Вих стосовно надання копій Актів (довідок) перевірки щодо контрагентів, в тому числі відповідача, однак жодної відповіді надано не було.
Отже, як вважає позивач, не вчинення відповідачем дії по реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 77040,76 грн. позбавило позивача права на отримання податкового кредиту на суму 77040,76 грн. та є збитками, та у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками для цієї особи.
Надаючи відзив на позову заяву, відповідачем було зазначено суду, що відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 та від 30.05.2023 по справі №910/1542/22, факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства. При цьому докази, які підтверджують виконання господарських операцій, у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, інше не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
За посиланням відповідача, лише контролюючий орган може встановлювати обставини, якими підтверджується вчинення платниками податків правопорушень. Обов'язок доведення вини Кодексом покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено, що посилання відповідача на постанови Верховного Суду не є релевантними для спірних правовідносин оскільки у вказаному судовому рішенні судом розглядались інші питання.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
Як з'ясовано судом, та не заперечувалось відповідачем, між Білгород-Дністровською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Білгород-Дністровського морського порту) та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» укладено договори: Договір №44-В-БДФ-17 від 15.06.2017р., Договір №55-В-БДФ-17/15-ПД/17 від 25.07.2017р., Договір №57-В-БДФ-17 від 01.08.2017р., Договір №6-В-БДФ-18/13-ПД/18 від 30.01.2018р., Договір №7-В-БДФ-18/14-ПД/18 від 30.01.2018р., Договір №59-В-БДФ-21 від 08.09.2021р., Договір №13-В-БДФ-22/11-ПД/22 від 21.03.2022р., Договір №14-В-БДФ-22/10-ПД/22 від 21.03.2022, Договір №49-В-БДФ-23/4-ПД/23 від 25.05.2023р., Договір №58-В-БДФ-23/11-ПД/23 від 03.07.2023р., Договір №26-В-БДФ-24/4-ПД/24 від 05.04.2024р. та за період дії договорів з червня 2017р. по грудень 2024р. виконавцем було надано позивачу послуги за договорами, на загальну суму 462244,36 грн., з якої, в тому числі було сплачено ПДВ 20% 77040,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим, позивач був позбавлений можливості включити суму податку на додану вартість в розмірі 77040,76 грн. до податкового кредиту, а відповідно зменшення податкового кредиту на цю суму є фактично збитками, які виникли з вини відповідача.
Порядок складання та реєстрації податкових накладних унормовано Податковим кодексом України (далі - ПК України), який за пунктом 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Так, відповідно до положень пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку.
Суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, після реєстрації податкової накладної в ЄРПН: формують податковий кредит (об'єкт цивільних прав) на підставі зареєстрованих податкових накладних; збільшують реєстраційний ліміт покупця (пункт 200-1 статті 200-1 ПК України); сума реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ (невід'ємна складова частина податкового кредиту), яка формується за наслідками реєстрації податкових накладних, може бути використана отримувачем ПДВ для реєстрації вже свої податкових накладних в ЄРПН по своїх податкових зобов'язаннях без поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту; беруть участь у формуванні податкового кредиту для зменшення податкових зобов'язань за наслідками подання декларації з ПДВ (тобто сплата податку на додану вартість у меншому розмірі).
Відповідно до абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Аналізуючи природу обов'язку покупця зареєструвати податкову накладну, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків (пункт 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, пункт 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Отже, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Отже, відповідач не надав доказів вжиття заходів для належного виконання свого зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних та/або доказів ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які б перешкодили виконати таке зобов'язання, якщо таке рішення було або існували відповідні обставини, що зумовили невиконання відповідачем зобов'язання з реєстрації податкових накладних.
Оскільки, предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми у вигляді збитків, Суд зазначає таке.
Постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 06.02.2026 у справі №904/2953/24 зроблено висновок про те, що обов'язок зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед контрагентом в договірному зобов'язанні, а отже невиконання відповідачем зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових відносин, не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.
Поряд з цим, у випадку, якщо позивач доведе свій майновий інтерес до формування податкового кредиту, у випадку не реєстрації (порушення строків реєстрації) податкової накладної, не вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної, що передбачені чинним податковим законодавством, може призвести до збитків у позивача, які позивач має доводити в порядку статті 22 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
З урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
При цьому доведеність протиправних дій відповідача, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (пункт 38 постанови Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19).
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Верховного Суду від 21.03.22018 у справі №918/219/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як з'ясовано у даній справі, та не спростовано відповідачем, Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", у порушення ст. 201 Податкового кодексу України, не зареєструвало належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.
Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.
Аналогічний висновок також міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 77040,76 грн., завданих унаслідок не реєстрації податкових накладних, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2662,40 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81; ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр. Берестейський, 14; ЄДРПОУ 38727770) 77040 (сімдесят сім тисяч сорок) грн. 76 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Повне рішення складено 11 травня 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко