Справа № 192/3526/24
Провадження № 2/192/274/26
Іменем України
07 травня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого - судді Щербини Н. О.,
за участю секретаря судового засідання - Чернишкіної А. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Марченка В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування постанови нотаріуса,
Представник позивача - адвокат Марченко В. В. звернувся до суду з позовом в інтересах позивача до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,6250 га, що утворилася в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1225085500:01:001:0210, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області та про скасування постанови нотаріуса від 31 липня 2024 року про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.
На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача та після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема на спірну земельну ділянку. На момент смерті спадкодавець улов співвласником земельної ділянки, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області, площею 7,250 га, яка була поділена з ОСОБА_4 згідно договору розподілу успадкованого майна від 02 грудня 2011 року. За життя ОСОБА_3 замовила технічну документацію із землеустрою, проте не завершила процес поділу та не зареєструвала своє право на земельну ділянку. Позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на частину земельної ділянки, оскільки спадкоємцем також є її сестра - ОСОБА_2 , однак нотаріус на думку позивача та її представника неправомірно відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину. Також вважають, що нотаріус не вчинила всіх необхідних дій, які мали б сприяти у видачі такого свідоцтва, а саме не видала довідку про коло спадкоємців для надання можливості зареєструвати право власності померлої на земельну ділянку через ЦНАП.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Марченко В. В. в судовому засіданні позов підтримали з підстав, вказаних в позові. Вважали, що державний нотаріус безпідставно відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не вчинив всіх дій, які були необхідні, а тому постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину земельної ділянки, власником якої була померла ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позов не надав. Згідно заяви просили здійснювати розгляд справи без участі представника Другої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (а.с.76, т.3).
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Суд, з'ясувавши думку позивача та представника позивача, постановив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши в сукупності докази, що маються у справі приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Спірні відносини сторін регулюються положеннями ЦК України, Законом України «Про нотаріат».
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.3 зворот, т.3) спадкоємцями якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, які були досліджені судом в тому числі оригінал спадкової справи.
Також судом встановлено, що позивач та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 як за заповітом, так і за законом, про що вказано в тексті постанови нотаріуса від 31 липня 2024 року про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.32, 33,т.3).
Вказаними постановами позивачу та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину кожній на 1/2 частини земельної ділянки, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що спадкоємцями не було подано нотаріусу витяг з Державного земельного кадастру та у зв'язку з не проведенням реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
У цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті матері права власності на частину земельної ділянки, яка є об'єктом спадкування.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З дослідженої судом спадкової справи було встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_3 є позивач та її сестра ОСОБА_2 (а.с.1-34, т.3). Про ці обставини позивачу та її представнику було відомо до подання позову до суду.
Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Особи, які мають право або зобов'язані подати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання із Спадкового реєстру інформації про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.
Суд зазначає, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належними відповідачами у справах про визначення додаткового строку на подання зави про прийняття спадщини є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, місцем знаходження спадкового майна.
Проте позов в частині визнання права власності було пред'явлено до Другої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, а не до спадкоємця який сприйняв спадщину. Під час розгляду справи судом було поставлено запитання до представника позивача щодо належності кола відповідачів у цій справі. Представник позивача вважав, що саме нотаріальна контора є належним відповідачем.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки позов в часині визнання права власності на спадкове майно пред'явлено до неналежного відповідача, тому в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.
Вирішуючи позовні вимоги про скасування постанови нотаріуса від 31 липня 2024 року про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину суд вважає, що такі вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Позивач та її представник не заперечували факт того, що ОСОБА_3 за життя не завершила процес розподілу успадкованої після смерті ОСОБА_5 земельної ділянки (паю) площею 7,250 га, яка згідно договору розподілу успадкованого майна від 02 грудня 2011 року була поділена між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності від 18 грудня 2020 року підтверджено лише право власності ОСОБА_3 на частини земельної ділянки з кадастровим номером 1225085500:01:001:0170, яку остання успадкувала після смерті ОСОБА_5 (а.с.100, т. 1) та згідно договору про розподіл успадкованого майна від 02 грудня 2011 року поділила з ОСОБА_4 (а.с.104, т.1).
За життя ОСОБА_3 замовила технічну документацію із землеустрою, проте не завершила процес поділу та не зареєструвала своє право на земельну ділянку (а.с.64-75, т.1).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 березня 2025 року, кадастровий номером 1225085500:01:001:0170 скасований, а власник земельної ділянки, що утворилася в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1225085500:01:001:0210, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області не вказаний.
Відповідно до Глави 7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», який затв. наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок) нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об'єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
Згідно п. 4.23 Глави 10 Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
З матеріалів спадкової справи встановлено, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області, а також витяг з Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку, який би підтверджував реєстрацію права власності за ОСОБА_3 - відсутній.
Тому оскаржувана постанова прийнята у відповідно до вимог вказаного Порядку та підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Другої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (49128, м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 1, код в ЄДРЮОФОПГФ - 02890937), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування постанови нотаріуса.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 11 травня 2026 року.
Суддя Н. О. Щербина