65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" травня 2026 р. Справа № 916/1647/26
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-888/26 від 06.05.2026) керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову у справі № 916/1647/26
за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 10)
в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯЧНИЙ" (65038, Одеська обл., м. Одеса, пров. Маячний, буд. 7; код ЄДРПОУ 35242226)
про стягнення 12 511 726,62 грн,
Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯЧНИЙ" (далі - відповідач, Товариство) 12 511 726,62 грн, з яких: 6 543 782,18 грн - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси; 1 001 467,60 грн - 3 % річних; 4 966 476,84 грн - інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор покликається на те, що у період з жовтня 2019 року по січень 2021 року, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 31.10.2019 № ОД112193040366, Товариство здійснило будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Київський район, пров. Маячний, 7. Вказує, що Управлінням державного архітектурно-будівельною контролю Одеської міської ради (далі - Управління) на підставі акту готовності до експлуатації від 05.01.2021 Товариству видано сертифікат № ОД122210201211 від 19.02.2021, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проєктній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. Звертає увагу на сформування Управлінням сертифікату від 12.07.2021 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який має ідентичний номер із сертифікатом від 19.02.2021 (№ ОД122210201211) та містить уточнену інформацію у зв'язку із технічною помилкою. Посилаючись на положення Закону № 132-ІХ, а також на правові висновки Верховного Суду, Прокурор стверджує, що Товариство, як замовник будівництва, повинно було сплатити пайову участь за будівництво об'єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , зі знесенням існуючих на ділянці нежитлових будівель та споруд літ. "А, Б, В, Г, б, Д" (коригування)» до введення його в експлуатацію, тобто до 19.02.2021. Разом з тим, як зазначає Прокурор, відповідач не перерахував до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, що й стало підставою для звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради, котра, як зауважив Прокурор, неналежним чином здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
06.05.2026 Прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
1) накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству у межах суми позовних вимог на загальну суму 12 511 726,62 грн;
2) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству, у межах суми позову 12 511 726,62 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Заяву про забезпечення позову Прокурор мотивує наступними доводами:
- за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність запропонованих заходів забезпечення позову;
- у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення, у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим;
- можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача;
- заходи забезпечення позову не призведуть до зупинення господарської діяльності Товариства, оскільки не зумовлюють списання коштів з банківських рахунків відповідача до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі та виникнення у відповідача відповідного обов'язку з виконання рішення суду.
Крім того, як стверджує Прокурор, ним встановлено факти, що можуть свідчити про утруднення виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, зокрема:
- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.05.2026 Товариство зареєстровано, в процесі припинення не перебуває, а отже здійснює господарську діяльність, не сплачуючи при цьому до бюджету кошти пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту;
- згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, станом на 05.05.2026 за Товариством зареєстровано земельну ділянку площею 0,9383 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:44:003:0040. Дана земельна ділянка знаходиться за адресою здійснення будівництва: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих на ділянці нежитлових будівель та споруд літ. "А, Б, В, Г, б, Д" (коригування)». Разом з тим, згідно даних вказаного реєстру зазначена земельна ділянка передавалась Товариством в іпотеку разом із розташованими на ній будівлями на підставі договору від 29.11.2012 № 3802. При цьому Товариство, не будучи боржником, надавало вказане майно в іпотеку для забезпечення кредитних зобов'язань третьої особи - Товариства з додатковою відповідальністю «Роздільнянський «АГРОПОСТАЧСЕРВІС» у сумі 2 500 000 грн, що не виключає аналогічні дії відповідача по відношенню до його майна у майбутньому та може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду за цим позовом;
- з відкритих вебплатформ для вибору квартир для купівлі на первинному ринку житла в Україні (lun.ua, Vn.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1) вбачається реалізація квартир у ЖК «MARINIST residence», замовником будівництва якого є Товариство;
- за даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 10.04.2024 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства у справі № 947/1616/22 про відшкодування майнової шкоди та зобов'язання вчинити певні дії. Однак, саме у зв'язку із недобросовісністю відповідача в частині виконання рішення суду, ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із позовом про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн та рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04.06.2025 у справі № 947/12695/25 з Товариства стягнуто на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди за тривале невиконання постанови Одеського апеляційного суду від 10.04.2024, у розмірі 20 000 грн;
- за даними вебсайту «Судова влада України» у провадженні судів перебувають численні справи, де відповідачем є Товариство та судові рішення по яких можуть суттєво ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у цій справі, враховуючи відсутність інформації щодо наявних коштів на рахунках у банківських та інших фінансових установах, та майна у власності Товариства. На розгляді в судах перебувають справи № 947/1616/22, № 947/12695/25, остаточне рішення по яким наразі не прийняте;
- згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 01.05.2026, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Товариством зареєстровано лише один об'єкт нерухомого майна, а саме будівлі та споруди, загальною площею 2757,9 кв.м, по АДРЕСА_1 , придбані ним на підставі договору купівлі продажу від 01.08.2007 № 4242. Водночас, згідно деталізованих даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.02.2020 вказаний об'єкт нерухомого майна закрито у зв'язку зі знищенням. Таким чином, за Товариством на цей час не зареєстровано будь-яких будівель та споруд, приміщень тощо, на які може бути звернуто стягнення у випадку задоволення позовних вимог, що, на переконання Прокурора, свідчить про наявні ризики невиконання рішення суду за цим позовом у майбутньому.
На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України Прокурор повідомив про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення, оскільки вважає, що запропоновані ним заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків арешту належного відповідачеві майна.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Суд зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у контексті мети та сутності забезпечення позову, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22. Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19, від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення судом питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тобто, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову, необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 914/2072/20.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Слід зазначити, що законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
При цьому, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Зазначений висновок узгоджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог.
У постанові від 18.06.2025 у справі № 918/73/25 Верховний Суд зазначив, що підхід, наведений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої потреби у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Крім того, зміст постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2024).
До заяви про забезпечення позову Прокурор надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом доступу 81962800812 станом на 30.04.2026, а також інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, а саме: № 475326579 від 01.05.2026, № 475327090 від 01.05.2026; № 475741444 від 05.05.2026.
Втім суд зазначає, що Прокурором не надано доказів на підтвердження обґрунтування своїх вимог про застосування запропонованих ним заходів, та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про наявність підстав для розгляду судом питання щодо правомірності або неправомірності дій відповідача в частині, що стосується необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття відповідних заходів.
Можливість відповідача розпорядитися належними йому грошовими коштами, про що зазначає Прокурор у заяві, саме по собі є властивістю будь-якого суб'єкта господарювання та не може автоматично свідчити про наявність ризику невиконання майбутнього судового рішення в даному випадку, виходячи з конкретних обставин даної справи.
Представлені Прокурором докази не містять в собі обґрунтувань того, що відповідач: здійснює операції з виведення активів; перебуває у стані ліквідації чи припинення діяльності; має ознаки неплатоспроможності; ухиляється від участі у процесі чи зловживає процесуальними правами тощо.
Прокурор аргументовано зазначає, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.05.2026 Товариство зареєстровано, в процесі припинення не перебуває, а отже здійснює господарську діяльність. Водночас, як стверджує Прокурор, Товариство не сплачує до бюджету кошти пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Між тим, сам по собі факт відмови відповідача від добровільної сплати коштів пайової участі не є свідченням наміру ухилитися від виконання можливого рішення суду.
До того ж, суд враховує, що предметом спору є стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради грошових коштів у сумі 12 511 726,62 грн, з яких: 6 543 782,18 грн - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси; 1 001 467,60 грн - 3 % річних; 4 966 476,84 грн - інфляційні нарахування
Тобто, заборгованість відповідача не є безспірною, а також не є такою, що виникла на підставі договору, натомість підставність стягнення коштів у розмірі 12 511 726,62 грн, які включають нарахування в порядку ст. 625 ЦК України, підлягає дослідженню та встановленню під час розгляду справи по суті.
Доводи Прокурор щодо передання Товариством в іпотеку належної йому земельної ділянки на підставі іпотечного договору від 29.11.2012 № 3802 не можуть свідчити про недобросовісність відповідача та можливість його ухилення від виконання судового рішення, у разі задоволення позову. Так, іпотечний договір, про який зазначає Прокурор та згідно з яким Товариство є іпотекодавцем належних йому будівель та земельної ділянки, було укладено ще у 2012 році, в той час як для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені, зокрема, у частині другій статті 136 ГПК України. Крім того, при дослідженні наданої Прокурором інформаційної довідки з реєстру № 475741444 від 05.05.2026 суд встановив, що Товариство неодноразово передавало своє майно в іпотеку на підставі відповідних договорів у 2012 та 2013 роках, проте, в подальшому записи в реєстрі про обтяження майна іпотекою, у тому числі й те, про яке зазначає Прокурор, були припинені.
Посилання Прокурора на реалізацію квартир у ЖК «MARINIST residence», замовником будівництва якого є Товариство, на вебплатформах lun.ua, Vn.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1 не доводять безумовно наявність наміру відповідача ухилитися від виконання можливого судового рішення у даній справі. Наведені Прокурором факти розцінюються судом як звичайна господарська діяльність з продажу нерухомості. Разом з тим, до заяви про забезпечення позову не додано доказів, які б свідчили про те, що продаж квартир у зазначеному ЖК на відповідних платформах ініціював саме відповідач та що саме він є власником цієї нерухомості.
Щодо справ № 947/1616/22 та № 947/12695/25, на які покликається Прокурор, доводячи можливу недобросовісну поведінку відповідача, суд зазначає наступне. Дійсно, як встановлено судом, постановою Одеського апеляційного суду від 10.04.2024 у справі № 947/1616/22, зокрема, було зобов'язано Товариство надати ОСОБА_1 оформлений належним чином акт прийому передачі квартири АДРЕСА_2 . В подальшому, рішенням від 04.06.2025 в іншій справі № 947/12695/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди за тривале невиконання постанови Одеського апеляційного суду від 10.04.2024 у розмірі 20 000,00 грн, в іншій частині вимог відмовлено. Втім, згідно з відомостями ЄДРСР судове рішення у справі № 947/12695/25 наразі не набрало законної сили. Станом на даний час, на розгляді Одеського апеляційного суду перебуває апеляційна скарга Товариства на зазначене рішення. За таких обставин, посилання Прокурора на обставини недобросовісності Товариства по відношенню до ОСОБА_1 , які встановлені у судовому рішенні, яке ще не набрало законної сили, є необґрунтованими.
Доводи Прокурора щодо того, що за Товариством на даний час не зареєстровано будь-яких будівель та споруд, приміщень тощо, на які може бути звернуто стягнення у випадку задоволення позовних вимог свідчать лише про відсутність відповідного майна у відповідача, проте жодним чином не підтверджують обставин можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог.
Також, Прокурором не подано жодного доказу на підтвердження того, що Товариство перебуває у незадовільному фінансовому стані, має невиконані безспірні зобов'язання, виступає боржником у відкритих виконавчих провадженнях, вчиняє будь-які дії, спрямовані на приховування грошових коштів та уникнення майнової відповідальності, або здійснює підготовку до вчинення таких дій.
Таким чином, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів існування реального, а не гіпотетичного ризику утруднення виконання судового рішення, суд виснує, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають нормам чинного процесуального законодавства України, а тому підстави для їх застосування в даному випадку відсутні.
При цьому, суд звертає увагу Прокурора, що він не позбавлений права повторно звернутися до суду з відповідною заявою з наданням суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення, у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви (вх. № 2-888/26 від 06.05.2026) керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову у справі № 916/1647/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 08 травня 2026 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, установлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков