Справа № 213/5003/25
1-кп/214/478/26
06 травня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря - ОСОБА_4
прокурорів - ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 2,4,12, ч.2 ст. 115 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025041610000267 від 03.07.2024 року),-
06 травня 2026 року прокурор ОСОБА_5 звернулася до суду із клопотанням про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання відносно ОСОБА_9 вказала про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України і в обґрунтування, що застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_9 є запобігання його спробам:переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: ОСОБА_9 неодноразово судима, неповнолітніх дітей вилучено з сім'ї та службою у справах дітей подано позов про позбавлення її батьківських прав, тому не має стійких соціальних зв'язків, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання;незаконно впливати на потерпілих та свідків: ОСОБА_9 , приймаючи участь у слідчих діях та ознайомившись з матеріалами провадження, фактично володіє інформацією щодо зібраних доказів, здобутих в ході досудового розслідування, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи тяжкість покарання, матиме змогу незаконно впливати та здійснювати тиск на свідків, які викривають його як особу, що вчинила злочин;вчинити інше кримінальне правопорушення: ОСОБА_9 раніше неодноразово судима за корисливі злочини, засобів для існування не має, що свідчить про можливе вчинення нею повторних злочинів.
Стосовно ОСОБА_8 вказує про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України і в обґрунтування, що застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 є запобігання його спробам:переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: ОСОБА_8 раніше засуджений, офіційно не працює, неповнолітніх дітей вилучено з сім'ї та службою у справах дітей подано позов про позбавлення його батьківських прав, тому не має стійких соціальних зв'язків, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання;незаконно впливати на потерпілих та свідків: ОСОБА_8 , приймаючи участь у слідчих діях та ознайомившись з матеріалами провадження, фактично володіє інформацією щодо зібраних доказів, здобутих в ході досудового розслідування, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи тяжкість покарання, матиме змогу незаконно впливати та здійснювати тиск на свідків, які викривають його як особу, що вчинила злочин;вчинити інше кримінальне правопорушення: ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення домашнього насилля, офіційно ніде не працює, що свідчить про можливе вчинення ним повторних злочинів.
Прокурор ОСОБА_5 підтрималп клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила його задовольнити, зазаначила на ризики, передбачені ст. 177 КПК України та неможливість обрати менш тяжкий запобіжний захід.
Обвинувачена ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_10 заперечувала проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказали на відсутність ризиків та можливість застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 не заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинувачених від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинувачених, їх моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останні може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_9 неодноразово судима, неповнолітніх дітей вилучено з сім'ї та службою у справах дітей подано позов про позбавлення її батьківських прав, тому не має стійких соціальних зв'язків, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання; а ОСОБА_8 раніше засуджений, офіційно не працює, неповнолітніх дітей вилучено з сім'ї та службою у справах дітей подано позов про позбавлення його батьківських прав, тому не має стійких соціальних зв'язків, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до положень частини 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинувачених та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу, та приходить до висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки їх належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 318, 331, 350, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити .
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 2,4,12, ч.2 ст. 115 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 04 липня 2026 року.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 2,4,12, ч.2 ст. 115 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 04 липня 2026 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 07 травня 2026 року о 15-30 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3