вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1340/26
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 8, кв. 95)
та до Вишгородської районної державної адміністрації (07301, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1)
про визнання трудових відносин припиненими,
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 04.05.2026 р. (вх. № 334/26 від 07.05.2026 р.) ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» та до Вишгородської районної державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими.
За змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить суд: визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ПЛД ІНЖЕНЕР» припиненими з 10.04.2025 р. у зв?язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням із займаної посади директора Приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» на підставі ч. 1 ст. 38 К3ПП; зобов?язати Вишгородську районну державну адміністрацію провести реєстраційні дії щодо виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника Приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» та особи, яка може вчиняти дії від його імені шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; стягнути з Приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Окрім того, до позовної заяви було додано клопотання б/н від 04.05.2026 р. (вх. № 2444/26 від 07.05.2026 р.) про відстрочення сплати судового збору.
Як вбачається з вказаного клопотання, позивач просить суд про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на те, що його майновий стан на дату подання позову не дозволяє сплатити судовий збір у розмірі 6656,00 грн.
Дослідивши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд відзначає таке.
Згідно з приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Спеціальним законом, що регулює зазначені питання, є Закон України "Про судовий збір", статтею 2 якого визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду, тобто позивачі. Відповідно до частини 1 ст. 3 вказаного закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином, обов'язок сплати судового збору законом покладено на позивача.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 р. у справі № 0940/2276/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (§ 60).
Поряд з цим, як зазначено в ухвалах Верховного Суду від 03.07.2025 р. у справі № 910/4983/24, від 02.07.2025 р. у справі № 914/2567/24, від 26.06.2025 р. у справі № 910/10520/24 та інших, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, що визначає як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд відзначає, що у клопотанні про відстрочення сплати судового збору позивачем не зазначено будь-яких посилань на обставини щодо майнового стану, на який посилається останній, та не додано жодних доказів у підтвердження таких обставин.
З огляду на викладене, у даному випадку позивачем не доведено наявності передбачених чинним законодавством підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви у даній справі, у зв'язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Дослідивши подану позовну заяву, суд дійшов висновку про її невідповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено дві немайнові вимоги: 1) про визнання трудових відносини між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ПЛД ІНЖЕНЕР» припиненими з 10.04.2025 р. у зв?язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням із займаної посади директора Приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» на підставі ч. 1 ст. 38 К3ПП та 2) про зобов?язання Вишгородської районної державної адміністрації провести реєстраційні дії щодо виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника Приватного підприємства «ПЛД ІНЖЕНЕР» та особи, яка може вчиняти дії від його імені шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, позивачем за даним позовом повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 6656,00 грн. (3328,00 грн. х 2). Між тим, доказів сплати судового збору до позовної заяви не додано.
Згідно з приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Поряд з цим, судом звертається увага позивача, що згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", п. 2 ч. 1 ст. 164, ч.ч. 1, 2 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 04.05.2026 р. (вх. № 2444/26 від 07.05.2026 р.) про відстрочення сплати судового збору за подання позову залишити без задоволення.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 б/н від 04.05.2026 р. (вх. № 334/26 від 07.05.2026 р.) залишити без руху.
3. Запропонувати позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви б/н від 04.05.2026 р. (вх. № 334/26 від 07.05.2026 р.) шляхом надання надання доказів сплати судового збору у сумі 6656,00 грн.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 11.05.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна