вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" травня 2026 р. Справа № 911/2896/25
за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Мала Антонівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою від 09.09.2025 р. б/н (вх. № 7185, 09.09.2025 р.) про відкриття справи про її неплатоспроможність.
Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2025 р. прийнято заяву боржника - ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Мотальва-Кравець Валерії Юріївни про участь у даній справі призначено на 24.09.2025 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 24.09.2025 р., ОСОБА_1, явку останньої визнано обов'язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.
Ухвалою господарського суду від 24.09.2025 р., крім іншого, відкрито провадження у справі № 911/2896/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Мотальову-Кравець Валерію Юріївну, попереднє засідання суду призначено 03.12.2025 р.
14.10.2025 р. на поштову адресу суду від АТ "Акцент-Банк" надійшла кредиторська заява.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Акцент-Банк" призначено на 03.12.2025 р.
20.10.2025 р. на поштову адресу суду від ТОВ "Ізі Кредит" надійшла кредиторська заява.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Ізі Кредит" призначено на 03.12.2025 р.
23.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Універсал Банк" надійшла кредиторська заява.
Ухвалою господарського суду від 27.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Універсал Банк" призначено на 03.12.2025 р.; встановлено строк до 26.11.2025 р. для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви АТ "Універсал Банк", з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.
01.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого надійшло клопотання про долучення доказів, розгляд справи без участі арбітражного керуючого та повідомлення про розгляд кредиторських вимог.
Ухвалою господарського суду від 03.12.2025 р. визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІ КРЕДИТ" до боржника - ОСОБА_1 на суму 21 744,00 грн., з яких: 6 056,00 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 15 688,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 218 274,14 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 213 429,34 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; постановлено, що до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 підлягають внесенню наступні кредиторські вимоги: кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІ КРЕДИТ" на суму 21 744,00 грн., з яких: 6 056,00 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 15 688,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" на суму 218 274,14 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 213 429,34 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; розгляд кредиторської заяви Акціонерного товариства "Акцент-Банк" відкладено на 28.01.2026 р.; запропоновано Акціонерному товариству "Акцент-Банк" у строк до 21.01.2026 р. надати до суду письмові пояснення щодо підстав та порядку нарахування процентів, пов'язаних із невиконанням (неналежним виконанням) боржником кредитних зобов'язань, а також належні та допустимі докази погодження відповідних умов із боржником; судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 28.01.2026 р.
09.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Акцент-Банк" надійшли додаткові пояснення (на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2025 р.).
Ухвалою господарського суду від 28.01.2026 р. визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 128 773,40 грн., з яких: 6 056,00 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 122 717,40 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; вказано, що до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 підлягають внесенню кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на суму 128 773,40 грн., з яких: 6 056,00 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 122 717,40 грн. підлягають задоволенню у другу чергу; зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів боржника для прийняття рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, з урахуванням визнаних судом кредиторських вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк"; судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 11.03.2026 р.
09.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого надійшло клопотання про затвердження плану реструктуризації боргів боржника.
Ухвалою господарського суду від 11.03.2026 р. задоволено заяву керуючого реструктуризацією боргів боржника - арбітражного керуючого Мотальвої-Кравець Валерії Юріївни від 09.03.2026 р. б/н про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі № 911/2896/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , припинено повноваження арбітражного керуючого Мотальвої-Кравець Валерії Юріївни, як керуючого реструктуризацією боргів боржника - ОСОБА_1 .
18.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зняття арештів з банківських рахунків.
Ухвалою господарського суду від 23.03.2026 р. розгляд заяви боржника про скасування арештів призначено на 15.04.2026 р.; зобов'язано боржника подати до суду у строк до 08.04.2026 р. належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень в межах яких накладені арешти.
24.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшли додаткові пояснення у справі.
13.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" надійшла кредиторська заява.
Ухвалою господарського суду від 14.04.2026 р. заяву ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" про визнання грошових вимог залишено без руху, встановлено ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення виявлених недоліків заяви про визнання кредиторських вимог, шляхом надання Господарському суду Київської області належні докази сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду від 15.04.2026 р. розгляд заяви боржника про скасування арештів відкладено на 06.05.2026 р.
16.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 20.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" призначено на 06.05.2026 р.; встановлено строк до 04.05.2026 р. для подання боржником пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс", з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.
30.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшли додаткові пояснення у справі.
У судове засідання представники учасників у справі та заявник кредиторських вимог (ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс"), належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу та заявника кредиторських вимог не перешкоджає проведенню судового засідання.
Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд
встановив:
ОСОБА_1 подано клопотання про скасування арештів, накладених постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича від 09.10.2025 р. у виконавчому провадженні № 79301806, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича від 02.03.2026 р. у виконавчому провадженні № 80387761 та постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 25.03.2026 р. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 .
Частиною першою ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (Книга п'ята. Відновлення платоспроможності фізичної особи).
Згідно з п. 2 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.
З моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 918/420/16 та в низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Судом встановлено, що 09.10.2025 р. приватним виконавцем Голяченком Іваном Павловичем винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі виконавчого листа у справі № 357/3317/25 від 04.08.2025 р., виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у виконавчому провадженні № 79301806, 02.03.2026 р. приватним виконавцем Татарченком Владиславом Геннадійовичем винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі виконавчого листа у справі № 759/11215/25 від 26.01.2026 р., виданого Святошинським районним судом міста Києва у виконавчому провадженні № 80387761 та 25.03.2026 р. приватним виконавцем Сидорчуком Андрієм Анатолійовичем винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі виконавчого листа у справі № 357/15788/25 від 26.01.2026 р., виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
У відповідності до вказаних постанов про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.
Як зазначив Верховний Суд у п. 90 постанови від 13.04.2023 р. у справі № 910/21981/16, Закон України "Про виконавче провадження" і КУзПБ містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника порушується процедура банкрутства. Це досить істотно ускладнює вирішення низки питань у процедурі банкрутства, створює суперечки (у тому числі судові) на практиці.
Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов'язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.
Задля вирішення проблеми такої конкуренції у спеціальному законодавстві передбачено низку запобіжників, зокрема:
- виключну підсудність справ у майнових спорах, стороною яких є боржник, або щодо його майна, інших спорів з вимогами до боржника (пункт 8 частини першої статті 20, частина тринадцята статті 30 ГПК, частина друга статті 7 КУзПБ);
- зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 4 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження");
- мораторій на задоволення вимог кредиторів (частина третя статті 41, частини 1-3 статті 121 КУзПБ);
- особливий порядок звернення стягнення на майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та застосування обмежень щодо розпорядження таким майном (частина чотирнадцята статті 39, частина п'ята статті 41, частина четверта ст. 121, частина четверта статті 131 КУзПБ).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" за загальним правилом виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини четвертої ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
Зняття арешту з майна передбачено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, частиною 5 вказаного закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Водночас, як зазначено вище, і на чому неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.
За приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 р. у справі № 914/2350/18 (914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 р. у справі № 905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 р. у справі № 918/984/21, від 26.01.2023 р. у справі № 910/21981/16).
Отже, закон змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника таким чином, що боржник (після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) вже перебуває або йому судом має бути забезпечено перебування у такому правовому стані, який призведе до виконання передбаченої Кодексом мети конкретної процедури, яку щодо нього застосовано.
Згідно з частиною другою статті 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Регулювання процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи наведено в розділі ІІІ "Реструктуризація боргів боржника" Книги п'ятої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ (статті 124-129 Кодексу).
Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
За приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до статті 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Статтями 123, 126 КУзПБ врегульовано порядок розроблення, схвалення та затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника.
Відповідно до частини першої та частини другої ст. 127 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов'язковим для боржника та кредиторів. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.
Враховуючи вищезазначене, з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника виникають певні правові наслідки, зокрема: задоволення вимог кредиторів до боржника може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства; арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2026 р. затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі № 911/2896/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Відповідно до плану реструктуризації боргів фізична особа - ОСОБА_1 повинна щомісячно погашати кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, визначену частину грошових вимог.
Отже, враховуючи відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та затвердження плану реструктуризації боргів боржника, погашення вимог кредиторів боржника має здійснюватись саме згідно із затвердженим судом планом реструктуризації, а наявність накладених приватними виконавцями арештів на грошові кошти фізичної особи - ОСОБА_1 унеможливлює використання нею грошових коштів на цих банківських рахунках для виконання плану реструктуризації боргів та перешкоджає виконанню затвердженого судом плану реструктуризації боргів.
Враховуючи вищевикладене, оскільки накладені арешти на кошти боржника є обмеженням, яке перешкоджає виконанню плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , відповідно до п. 2 частини першої ст. 120 КУзПБ, накладені арешти підлягають зняттю.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання та наявність правових підстав для скасування арештів, накладених постановами про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 79301806, у виконавчому провадженні № 80387761 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Відповідно до частини другої ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" з грошовими вимогами до боржника на суму 24 818,94 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів заяви, між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (Первісний кредитор) та Боржником укладено Договір № 4870988 про надання споживчого кредиту від 07.08.2024 р. (далі - Кредитний договір).
Розділом першим вказаного договору визначено, що укладення Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок "Сredit7". Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 000,00 гривень.
1.2.1. За взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п. 1.3 цього Договору).
1.3. Строк кредитування 360 днів.
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1.5% та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/tx100% = (27 000,00/5 000,00)/360x100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (п. 1.3).
1.4.2. Знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах:
Якщо Клієнт до 05.09.2024 р. (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.494% та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК1/ЗРК)/t x 100%= (26 887,50/5 000,00)/360x100%, де: ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК1 - загальні витрати за кредитом при умові застосування зниженої процентної ставки; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
1.4.3. Розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії Договору, може бути змінений у бік зменшення для Клієнта у випадку та на умовах визначених в п. 1.4.2. Договору, зокрема у випадку отримання Клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. Якщо Клієнт не отримав індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку відповідно до Програми лояльності, цей підпункт Договору до Клієнта не застосовується.
1.5. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 9 541,79% річних.
1.5.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 8 976,54% річних.
1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:
1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32 000,00 грн.
1.6.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 31 887,50 грн.
1.8. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно з доводами заявника, вказаний Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та підписано боржником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію". При цьому, як зазначає заявник, підписання такого договору свідчить про ознайомлення боржника з його умовами, Правилами кредитування та їх повне прийняття.
Підписання Кредитного договору здійснювалося шляхом введення відповідного одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті боржника на веб-сайті первісного кредитора, у зв'язку з чим Кредитний договір разом із додатками вважається належним чином підписаним сторонами та таким, що підтверджує їх волевиявлення на набуття відповідних прав та обов'язків.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів заявником надано довідку надавача платіжних послуг про переказ коштів на платіжну картку боржника.
Статтею 31 Закону України "Про платіжні послуги" визначено обов'язок надавача платіжних послуг надавати детальну інформацію про платіжну операцію та підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Частинами четвертою та п'ятою ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, яка інформація має бути надана після виконання операції, а саме: відомості для ідентифікації операції (що є суттю довідки про переказ коштів, яку Позивач отримав від надавача платіжних послуг); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
Таким чином, як зазначає заявник, надана довідка містить усі необхідні реквізити платіжної операції, у тому числі маскований номер картки, який співпадає з даними, зазначеними у Кредитному договорі.
Крім того, 23.04.2025 р. між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" укладено договір факторингу № 23/04/25, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за Кредитним договором, у зв'язку з чим новий кредитор набув право звернення до суду із відповідними грошовими вимогами до Боржника.
Згідно з частиною першою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, як зазначає заявник, боржник належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, а після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу на користь нового кредитора.
У зв'язку з наведеним заявник звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог у межах справи про неплатоспроможність у загальному розмірі 24 818,94 грн., з яких: 4 999,99 грн. - основний борг, 17 318,95 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 2 500,00 грн. - штрафні санкції.
Щодо вимог ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, за кредитним договором сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов'язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.
Укладення договору здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання їх боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов'язань.
Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).
Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать про неналежне виконання боржником умов укладеного кредитного договору у частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим утворилася прострочена заборгованість.
Зокрема, за договором про надання споживчого кредиту № 4870988 від 07.08.2024 р. заборгованість ОСОБА_1 становить 4 999,99 грн. основного боргу та 17 318,95 грн. нарахованих відсотків.
Зазначені вимоги не заперечені боржником та є такими, що підлягають задоволенню судом у заявленому розмірі.
Щодо вимог ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" до боржника на суму 2 500 грн. штрафу за договором, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити штраф, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 р. у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 р., яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 р., який набрав чинності 24.12.2023 р. Зміни чи виключення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не здійснювалося.
Також, вказаним Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 р. у Законі України "Про споживче кредитування" у розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" пункт 6 викладено в такій редакції: "6. У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 р. до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Отже, на час розгляду справи в суді є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та положення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина друга статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 р. у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 р. у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 р. у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 р. у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів, Верховним Судом вже викладалися. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 р. у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 р. у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12.02.2025 р. у справі № 758/5318/23.
За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між кредитором та боржником договір № 4870988 від 07.08.2024 р. про надання споживчого кредиту, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак позичальник ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов'язку сплати на користь позикодавця штрафних санкцій на суму 2 500 грн. за вказаним договором, а нараховані позикодавцем штрафні санкції, що передбачені відповідним договором, підлягають списанню позикодавцем.
Відтак вимоги щодо визнання вимог в частині нарахованих штрафних санкцій не визнаються судом.
За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, керуючись положеннями ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 629, 1049 ЦК України, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат становлять 27 643,74 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 5 324,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 22 318,94 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.
Щодо заявлених вимог про включення грошових вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів, суд зазначає, що порядок ведення реєстру та внесення до нього змін врегульовано положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та Вимогами до форми і порядку ведення реєстру вимог кредиторів, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 р. № 2778/5.
Відповідно до зазначених Вимог реєстр вимог кредиторів є уніфікованою системою обліку вимог до боржника, яка ведеться в електронній формі за встановленою процедурою та підтримується в актуальному стані визначеними законом учасниками провадження. Пунктом 1 розділу ІІІ Вимог передбачено, що ведення реєстру здійснюється арбітражним керуючим, який організовує його формування та актуалізацію на відповідних стадіях провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, у справі № 911/2896/25 ухвалою суду від 11.03.2026 р. затверджено план реструктуризації боргів боржника та припинено повноваження арбітражного керуючого Мотальвої-Кравець Валерії Юріївни як керуючого реструктуризацією, у зв'язку з чим подальше відображення та облік вимог кредиторів здійснюються у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства, учасниками відповідної процедури.
Відтак питання ведення реєстру вимог кредиторів та внесення до нього змін не належить до повноважень суду та вирішується виключно у межах передбаченого законодавством механізму ведення реєстру уповноваженими учасниками провадження.
Крім того, відповідно до вимог частини четвертої ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Судом встановлено, що 24.09.2025 р. оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (№ публікації 77254), тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" звернулося до суду з грошовими вимогами до боржника з пропуском 30-денного строку, встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
У зв'язку з наведеним Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" є конкурсним кредитором без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. Задовольнити клопотання боржника - фізичної особи ОСОБА_1 про скасування арештів, накладених постановами про арешт коштів боржника від 09.10.2025 р. у виконавчому провадженні № 79301806, від 02.03.2026 р. у виконавчому провадженні № 80387761 та від 25.03.2026 р. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
2. Скасувати арешт, накладений на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках/електронних гаманцях ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ) постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича від 09.10.2025 р. у виконавчому провадженні № 79301806.
3. Скасувати арешт, накладений на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках/електронних гаманцях ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ) постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича від 02.03.2026 р. у виконавчому провадженні № 80387761.
4. Скасувати арешт, накладений на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках/електронних гаманцях ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ) постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 25.03.2026 р. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
5. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" до боржника - ОСОБА_1 на суму 27 643,74 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 22 318,94 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.
6. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" відхилити.
7. Копію ухвали направити учасникам у справі, приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Голяченку І.П., приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Татарченку В.Г., приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Сидорчуку А.А. та ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс".
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Дата підписання 11.05.2026 р.
Суддя А.В. Лопатін