вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/227/26
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРУМ" (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 41)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІЛЬ" (08671, Київська обл., Обухівський р-н, с. Велика Вільшанка, вул. Польова, буд. 1)
про стягнення 47909,00 грн. збитків,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРУМ" (далі - позивач, ТОВ "АГРУМ") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІЛЬ" (далі - відповідач, ТОВ "АГРОВІЛЬ") про стягнення 47909,00 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем, як постачальником за договором № 46 від 29.09.2020 р., в порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України не було зареєстровано в установленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, у зв'язку з чим відповідна сума податку на додану вартість у розмірі 47909,00 грн. не включена до податкового кредиту позивача, внаслідок чого останньому завдано збитків, які позивач і просить суд стягнути з відповідача, а також покласти на останнього судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2026 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки останньої шляхом надання всіх додатків, зазначених у позовній заяві.
05.02.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 05.02.2026 р. (вх. № 2065/26 від 05.02.2026 р.) про усунення недоліків позовної заяви, до якої були додані видаткові накладні № 18 від 29.09.2020 р., № 19 від 02.10.2020 р. та товарно-транспортні накладні № 29.092020/1 від 29.09.2020 р., № 02102020/2 від 02.10.2020 р.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2026 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 16.02.2026 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
29.09.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОВІЛЬ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРУМ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 46 (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає товар: пшениця згідно ДСТУ 3768:2010, іменований(у) надалі товар.
Згідно з п. 1.2 договору, підписуючи цей договір, продавець підтверджує, що він, являючись сільськогосподарським підприємством, є виробником товару, який постачається ним покупцю відповідно до цього договору. Продавець також підтверджує, що товар, який постачається покупцю за цим договором, належить постачальнику на праві власності, нікому до цього не відчужений, товар вільний від будь-яких прав та обтяжень на користь третіх осіб, не знаходиться у податковій заставі та не перебуває під адміністративним арештом, та постачається вперше з моменту його виробництва.
Відповідно до п. 2.1 договору одиниця виміру товару - тонна.
Згідно з п. 2.2 договору загальна кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару.
Відповідно до п. 2.4 договору покупець оплачує вартість партії товару на умовах, встановлених даним договором шляхом авансового перерахування або в момент відвантаження партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом одного банківського дня. Остаточний розрахунок покупець здійснює протягом 1-го банківського дня з моменту отримання від продавця оригіналів рахунку-фактури та видаткової накладної.
Згідно з п. 3.1 договору продавець проводить передачу товару партіями на умовах поставки «ФРАНКО-ЗАВОД» ЕXW (згідно Інкотермс - 2010) зі складу, розташованого за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Велика Вільшанка.
Згідно з п. 4.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання його представниками сторін і дії до 31 грудня 2020 року, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання.
Відповідно до п. 6.6 договору, якщо спір між сторонами не може бути врегульований в досудовому порядку, будь-яка сторона може звернутись з позовом до суду у відповідності з Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з п. 8.1 договору усі спори між сторонами вирішуються згідно ст. 6-8 ГПК України, а саме - шляхом надання письмової претензії. Спори, в яких не було досягнуто згоди за результатами розгляду письмової претензії, розглядаються у відповідності до законодавства України у господарському суді.
Відповідно до п. 9.9 договору податкова накладна надається покупцю в порядку та строк, що передбачені чинним законодавством України. Продавець гарантує своєчасне складання та надсилання покупцю розрахунків коригування до податкових накладних, у випадках, передбачених Податковим кодексом України
Як вбачається з матеріалів справи, постачальником було поставлено, а покупцем було прийнято товар на загальну суму 511014,00 грн., у тому числі - 85169,00 грн. ПДВ, згідно видаткових накладних № 18 від 29.09.2020 р. на суму 287454,00 грн., в тому числі ПДВ 47909,00 грн. та № 19 від 02.10.2020 р. на суму 223560,00 грн. в тому числі ПДВ 37260,00 грн.
На виконання умов договору ТОВ "АГРУМ" перерахувало на рахунок ТОВ "АГРОВІЛЬ" кошти в сумі 511014,00 грн. (у тому числі ПДВ 85169,00 грн.), що підтверджується платіжними інструкціями № 2115 від 29.09.2020 р. на суму 276000,00 грн., № 2124 від 29.09.2020 р. на суму 11454,00 грн., № 2137 від 02.10.2020 р. на суму 223560,00 грн.
За доводами позивача, відповідачу було відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних накладної на суму 287454,00 грн. (47909,00 грн. ПДВ).
Відповідачем не було заперечено чи спростовано того факту, що податкова накладна на суму ПДВ 47909,00 грн. не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
25.08.2025 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію щодо відшкодування збитків № 24-08/25/А від 25.08.2025 р., в якій позивач просив відповідача протягом п'яти робочих днів з дати отримання претензії сплатити збитки у розмірі 47909,00 грн. Факт направлення претензії підтверджується долученою до матеріалів справи копією опису вкладення у цінний лист та накладною АТ «УКРПОШТА» № 0911313162195 від 25.08.2025 р.
Претензію було отримано відповідачем 27.08.2025 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «УКРПОШТА» № 0911313162195.
Як зазначає позивач, відповідь на претензію отримано не було.
Позивач також зазначає, що у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 47909,00 грн. не зареєстровано, що, в свою чергу, призвело до втрати позивачем права на податковий кредит та, відповідно, на зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, а відтак - до понесення позивачем збитків у розмірі 47909,00 грн., за стягненням яких позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Поряд з цим, відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 р. у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Поряд з цим, за змістом підпункту "а" пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246, податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
За змістом п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Поряд з цим, стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов'язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21.
Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 р. у справі № 910/3338/21.
Суд відзначає, що вищенаведені норми законодавства надають покупцю товарів (робіт, послуг) право на повернення податкового кредиту лише у разі наявності зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН продавцем таких товарів (робіт, послуг).
Між тим, як було зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, у ЄРПН не зареєстровано відповідну податкову накладну за фактом постачання товару за договором № 46 від 29.09.2020 р., що, в свою чергу, спричинило завдання позивачу збитків на суму 47909,00 грн., яку останній не міг включити до податкового кредиту.
При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з реєстрації податкових накладних та/або вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушення таких зобов'язань.
Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі № 908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків.
З урахуванням предмета позову у даній справі, до предмету доказування в ній входить встановлення обставин, пов'язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17).
При цьому, для встановлення протиправності дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, доведення потребує факт порушення відповідачем податкового законодавства у вигляді невчинення дій з реєстрації у встановленому порядку податкової накладної (її відсутність в ЄДРПН).
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18).
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 918/219/17).
Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував відповідну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 47909,00 грн. до складу податкового кредиту, а, отже, і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
Вказане свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17 Верховний Суд, виходячи з того, що відповідач у порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, дійшов висновку про доведеність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для задоволення вимог про стягнення збитків у вигляді суми ПДВ, на яку позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань не мав змоги отримати податковий кредит, отже зменшити суму зобов'язань із сплати ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 47909,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими і такими, що підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Враховуючи, що позовна заява була подана через систему "Електронний суд", належний до покладення на відповідача судовий збір розраховується із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Поряд з цим, позивач не позбавлений права та можливості вирішити питання щодо повернення надмірного сплаченого судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІЛЬ" (08671, Київська обл., Обухівський р-н, с. Велика Вільшанка, вул. Польова, буд. 1, код 39601332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРУМ" (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 41, код 41513371) 47909 (сорок сім тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 00 коп. збитків, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.05.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна