ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2026Справа № 910/517/26
Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ"
про відстрочку виконання рішення
у справі № 910/517/26
за позовом Адвокатського об'єднання "ЮРЛАЙН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ"
про стягнення 953 282,15 грн,
За участю представників сторін:
від позивача (стягувача): Опнасенко А.В. (в режимі відеоконференції);
від заявника (боржника): Абісов А.В.
Адвокатське об'єднання "ЮРЛАЙН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ" про стягнення 953 282,15 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/517/26 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКН «СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 18-А; код ЄДРПОУ 43493745) на користь Адвокатського об'єднання «ЮРЛАЙН» (65062, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 66/1, прим. 103/1В; код ЄДРПОУ 39900795) заборгованість у розмірі 826 779 грн 50 коп., інфляції втрати - 18 648 грн 22 коп., 3% річних - 15 225 грн 24 коп., пеню - 92 629 грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 11 439 грн 39 коп.
25.03.2026 після набрання рішенням законної сили видано відповідний наказ.
27.04.2026 через підсистему «Електронний суд» на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ" надійшла заява про відстрочку виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 судове засідання по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ" про відстрочку виконання рішення у справі №910/517/26 призначено на 07.05.2026.
28.04.2026 через підсистему «Електронний суд» на адресу суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача.
30.04.2026 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 задоволено заяву представника Адвокатського об'єднання "ЮРЛАЙН" адвоката Опанасенка Анатолія Володимировича про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Присутній у судовому засіданні 07.05.2026 представник заявника підтримав подану заяву з посиланням на обставини, наведені в заяві та просив відстрочити виконання рішення суду від 03.03.2026 на один рік, до 01.03.2027.
Представник стягувача заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на те, що відстрочення виконання рішення від 03.03.2026 майже на 1 рік за відсутності об'єктивних підстав для цього та за наявності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, буде суттєвим порушенням прав АО «Юрлайн», як стягувача.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/517/26, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на слідуюче.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.
Так, в обгрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на наявність корпоративного спору з минулим директором товариства, якого було звільнено з посади за рішенням нового власника Товариства та якій почав чинити перешкоди у передачі управління Товариством, не забезпечив доступ до офісних приміщень, не передав установчі, бухгалтерські, фінансові, договірні та інші документи Товариства.
Відтак, нове керівництво Товариства було позбавлене можливості оперативно встановити повний обсяг активів і зобов'язань Товариства, визначити фактичний стан розрахунків з контрагентами, перевірити рух коштів, отримати доступ до первинної документації та належним чином організувати виконання судового рішення.
Позивач категорично заперечив щодо поданої заяви боржника, посилаючись на те, що частина грошових коштів була списана з рахунків боржника, а також в останнього наявні транспортні засоби, на які може бути звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду і що саме після винесення приватним виконавцем постанови про розшук майна боржника, а саме 7 (семи) транспортних засобів, які належать ТОВ «СКН «СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ», останнє звернулось до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду, що свідчить про намір боржника ухилитися від виконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) усупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/517/26.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ" відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/517/26
2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 11.05.2026.
Суддя А.І. Привалов