ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2026Справа № 910/4140/25 (910/10989/24)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок, 36д, офіс, 45 "3"; ідентифікаційний код 43821306)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" (03110, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 5, офіс 701-Б; ЄДРПОУ: 42576909)
про стягнення 3 358 525,97 грн збитків,
в межах справи №910/4140/25
за заявами: 1. Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 50; ідентифікаційний код 14360506)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Трейд Ойл" (04060, м. Київ, вул. Ризька,73г, офіс7, ідентифікаційний номер 44597564)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок, 36д, офіс, 45 "3"; ідентифікаційний код 43821306)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було порушено умови Договору від 27.04.2023 №27/04/2023-ТК/МГК в частині своєчасного відвантаження товару, у зв'язку з безпідставним притриманням товару. Свої дії перевізник обґрунтовує своїм правом щодо призупинення надання послуг у випадку наявності у замовника заборгованості перед перевізником.
Разом з тим, позивач зазначає, що договір не передбачає право на притримання безпосередньо вантажу, його умовами передбачено право на призупинення надання саме послуг, що за своєю правовою природою не є тотожними правами. Тобто сам по собі факт наявності заборгованості не є підставою утримання вантажу перевізником відповідно до умов договору.
Таким чином, у результаті протиправної поведінки відповідача, яка виразилася у безпідставному невиконанні прийнятих на себе зобов'язань з перевезення (доставки) переданого позивачем авіаційного палива та незаконного його утримання без повідомлення позивача про таке притримання, останньому було завдано збитків у розмірі 3 358 525,97 грн.
2. Стислий виклад позиції відповідача
У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що ним було призупинено надання послуг за договором, з огляду на наявність у позивача непогашеної заборгованості. При цьому, відповідач вказує на відсутність у нього обов'язку попереджувати про призупинення надання послуг.
Відтак, на думку відповідача, вимоги позивача про відшкодування збитків є безпідставними з огляду на відсутність протиправної поведінки.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою від 22.05.2025 перебуває справа № 910/4140/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл".
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 3 358 525,97 грн. збитків за Договором № 27/04/2023-ТК/МГК про надання послуг з перевезення від 23.04.2023 року на підставі статей 11, 13, 15, 509, 626, 628, 924, 925 Цивільного кодексу України та статей 147, 180, 224, 225, 314, 315 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 16.10.2024 року.
03.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" до суду подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мгк Рейл" про стягнення 5 460 150,00 грн. з яких: 888 150,00 грн. заборгованості та 4 572 000,00 грн. штрафу за простій транспортних засобів за Договором № 27/04/2023-ТК/МГК про надання послуг з перевезення від 23.04.2023 року.
04.10.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мгк Рейл" про стягнення 5 460 150,00 грн., вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом та призначено підготовче засідання на 16.10.2024 року.
14.10.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
24.10.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 матеріали справи № 910/10989/24 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мгк Рейл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" про стягнення 3 358 525,97 грн. збитків та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мгк Рейл" про стягнення 5 460 150,00 грн передано до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/4140/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Ретйл".
Матеріали судової справи №910/4140/25 (910/10989/24) передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 №910/4140/25 (910/10989/24) в межах розгляду справи №910/4140/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" прийнято до свого провадження. Підготовче засідання призначено на 04.09.2025.
У підготовчому засіданні 04.09.2025 відкладено розгляд справи на 30.10.2025.
У підготовчому засіданні 30.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.12.2025.
03.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 відкладено розгляд справи на 12.02.2026.
12.02.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 відкладено розгляд справи на 26.03.2026.
У судовому засіданні 26.03.2026 відкладено розгляд справи на 16.04.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 було залишено без розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" про стягнення 5 460 150, 00 грн в межах справи № 910/4140/25.
У судовому засіданні 16.04.2026, зважаючи на залишення зустрічного позову без розгляду, судом розглянуто справу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" про стягнення 3 358 525,97 грн збитків.
У судовому засіданні 16.04.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про задоволення позову.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у позові.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 16.04.2025 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
27.04.2023 між ТОВ "МГК Рейл" (замовник) та ТОВ "Трансконтиненталь Логістик" (перевізник) був укладений договір про надання послуг з перевезення № 27/04/2023-ТК/МГК, відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання на підставі погодженої сторонами заявки забезпечити перевезення вантажу замовника (уповноваженого ним вантажовідправника) автомобільним транспортом з місця відправлення до пункту призначення та передати такий вантаж вантажоодержувачу (особі, яка має відповідні повноваження, надані їй замовником), а замовник зобов'язується прийняти такі послуги перевізника та оплатити останньому їх вартість.
Згідно п. 1.3. договору кількість транспортних засобів, конкретний обсяг перевезення (тонн) вантажу, його маршрут та інші дані, необхідні для надання послуг, вказуються в Заявці на перевезення вантажу (форма встановлена у додатку №1), яка погоджується обома сторонами
Відповідно до п. 2.1. договору послуги за цим договором надаються перевізником на підставі відповідної заявки на перевезення вантажу, у кожному окремому випадку, за умови, що така заявка погоджена обома сторонами шляхом скріплення її підписами уповноважених представників сторін та відбитками печаток сторін (у випадку погодження заявки засобами електронного зв'язку (факсимільним способом чи направлення на електронну пошту) або в письмовій формі).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що заявка на перевезення вантажу подається замовником не пізніше ніж за 2 (два) календарних дні до необхідної дати надання послуг при внутрішньодержавному сполученні (Україна) та не пізніше ніж за 3 (три) календарних днів до необхідної дати надання послуг при міжнародному сполученні. Сторони можуть погодити зміни до заявки на перевезення вантажу та/або скасувати таку заявку не пізніше 1 (одного) робочого дня до дати завантаження вантажу замовника до транспортного засобу, наданого перевізником. В іншому випадку замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, які останній поніс у зв'язку з невчасним повідомлення його про необхідність внесенння змін до заявки на перевезення та/або її скасуванням, протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати виставлення відповідного рахунка фактури.
Відповідно до п. 2.4 договору узгодження сторонами заявки здійснюється в усній формі (по телефону), засобами електронного зв'язку (факсимільним способом чи направлення на електронну пошту) або в письмовій формі.
Згідно з п. 5.6 договору перевізник має право призупинити надання послуг, передбачених цим договором, у випадку наявності у замовника заборгованості перед перевізником до моменту погашення замовником такої заборгованості без покладення при цьому на перевізника жодної відповідальності.
Позивачем на електронну пошту відповідача було направлено заявку вих. №1 від 01.05.2023 про надання спеціалізованого автомобільного транспортного засобу для перевезення (авіаційного) палива в кількості 15 автоцистерн (код УКТЗЕД 271019210000) з танкера ELIANA (9327310) пункту навантаження ТОВ "МГК Рейл", код ЄДРПОУ 43821306 в порту м. Рені, вул. Дунайська, 188-А, до пункту розвантаження в резервуари ТОВ "МГК Рейл", код ЄДРПОУ 43821306 в м. Бориспіль, Київська область і м. Одеса, Одеська область. Своєчасну оплату гарантуємо згідно виставленого рахунку.
Всю подальшу інформацію щодо дати завантаження та дати і місця доставки вантажу ТОВ "Трансконтиненталь Логістик" отримувало від ТОВ "МГК Рейл" виключно в телефонному режимі.
При погодженні заявки замовник повідомив перевізника, що отримувачем вантажу буде Міністерство оборони України і вся подальша інформація буде надана перевізнику по телефону, враховуючи військовий стан та нерозголошення окремих даних отримувача вантажу.
Відповідачем було залучено для перевезення відповідного вантажу 16 спеціалізованих рухомих складів автомобільного транспорту. Всі послуги по перевезенню вантажів виконувались належним чином, проте позивачем неодноразово порушувались умови договору, а саме: 9 із 16 спеціалізованих рухомих складів автомобільного транспорту, вантажоодержувач вантажу - Міністерство Оборони України відмовився приймати у пункті вивантаження з невідомих причин.
У зв'язку з чим, відповідні спеціалізовані рухомі склади автомобільного транспорту простояли від 7 (семи) до 9 (дев'яти) діб поки ТОВ "МГК Рейл" та вантажоодержувач вантажу здійснювали переговори щодо прийняття відповідного вантажу.
Зазначені обставини виникли з вини ТОВ "МГК Рейл" внаслідок поданої некоректної заяви, надання некоректної інформації по телефону та не погодження відповідних дій з вантажоодержувачем Міністерством Оборони України, що зумовило простій даних транспортних засобів.
Позивач зазначає, що 20.05.2023 ним було повідомлено відповідача про інше місце розвантаження вантажу - м. Київ, Повітрофлотський проспект, 96 Б.
Відповідач, враховуючи наявність заборгованості позивача перед ТОВ "Трансконтиненталь Логістик" за перевезення та користуючись правом, що було погоджено сторонами в договорі, призупинив надання послуг по договору, що призвело в тому числі до притримання переданого ТОВ "МГК Рейл" для перевезення вантажу за товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №00000000159 від 03.05.2023, №00000000156 від 03.05.2023, №00000000232 від 04.05.2023 до моменту погашення заборгованості.
ТОВ "МГК Рейл" звернулося до ТОВ "Трансконтиненталь Логістик" з претензією № 01-08/23-01 від 01.08.2023 з вимогою негайно передати зазначений вантаж, який перевізник тривалий час безпідставно утримує в своєму розпорядженні та не виконує прямий обов'язок щодо його передачі вантажоодержувачу за адресою, повідомленою ще 20.05.2023.
Листом №07/08/2023-1 від 07.08.2023 відповідач повідомив позивача, що паливо знаходиться у резервуарах транспортних засобів перевізника та не доставлено одержувачу вантажу. Відповідач повідомив, що з огляду на відмову одержувача прийняти товар та наявну заборгованість замовника, ним було припинено надання послуг на підставі п. 5.6 договору до моменту погашення заборгованості у розмірі 3 918 150,00 грн.
При цьому, відповідач також зазначив, що 03.06.2023 ТОВ "МГК Рейл" сплатило 924 300,00 грн, як суму оплати за фактично надані послуги.
Однак, ТОВ "МГК Рейл" не здійснило оплати послуги, що були надані ТОВ "Трансконтиненталь Логістик" за договором про надання послуг з перевезення №27/04/2023-ТК/МГК від 27.04.2023, та не забирало вантаж, що був переданий для перевезення за товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №00000000159 від 03.05.2023, №00000000156 від 03.05.2023, №00000000232 від 04.05.2023.
11.04.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією №11-04/24, в якій просив відшкодувати у добровільному порядку збитки, завдані порушенням зобов'язань з перевезення палива у розмірі втраченого майна та понесених витрат в загальному розмірі 3 358 525,97 грн.
Листом №29/05/2024-1 від 29.05.2024 відповідач повідомив про безпідставність вимоги щодо відшкодування збитків та зазначив, що паливо знаходиться у резервуарах транспортних засобів перевізника та буде доставлене вантажоодержувачу після погашення заборгованості.
Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду з цим позовом паливо не було передане відповідачем ні позивачу, ні вантажоодержувачу. Натомість, термін дії сертифікату відповідності Серії АА № 001095, який виданий ТОВ "МГК Рейл" на продукцію - паливо для реактивних двигунів марки JET F-1, яким засвідчено відповідність вимогам ДСТУ 4796:2007 "Паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джен А-1. Технічні умови" зі зміною 1, п. 3.3, за показниками 1-12,14,15а, 16, примітка 2 таблиці 1, як паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 сплинув ще 04.11.2023.
Оскільки позивач, мав на меті здійснити продаж зазначеного палива у визначені строки, а саме до спливу терміну дії сертифіката, то наразі економічна заінтересованість позивача відпала, оскільки з вини та в результаті неправомірних дій ТОВ "Трансконтиненталь Логістик" паливо, передане для перевезення, втратило якість.
З огляду на порушення відповідачем зобов'язань за договором позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення збитків у розмірі 3 358 525,97 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу для перевезення вантаж - паливо за товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №00000000159 від 03.05.2023, №00000000156 від 03.05.2023, №00000000232 від 04.05.2023.
Водночас, при спробах передати вказаний вантаж вантажоодержувачу (Міністерство оборони України) у погоджених сторонами пунктами вивантаження, товар не був прийнятий вантажоодержувачем.
З огляду на тривале незатребування товару та наявне прострочення оплати наданих за договором послуг, відповідач на підставі п. 5.6 договору призупинив надання послуг.
Так, зі змісту п. 5.6 договору передбачено право перевізника на призупинення саме надання передбачених договором послуг до моменту погашення замовником заборгованості.
Водночас, суд констатує, що суть послуги з перевезення вантажу полягає безпосередньо в доставленні товару одержувачеві.
Натомість, законодавством визначено порядок дій перевізника в разі відмови вантажоодержувача від отримання товару.
Так, відповідно до ст. 309 Господарського кодексу України вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.
У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.
Згідно ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
Відтак, з огляду на те, що одержувач не затребував товар при доставці до пункту вивантаження, відповідач міг залишити його в себе на зберігання за умови письмового повідомлення про це позивача.
Водночас, вказані обставини не нівелюють право позивача на розпорядження вантажем у разі неприйняття його одержувачем.
Враховуючи вказані приписи чинного законодавства, право відповідача на припинення надання послуг, що передбачене п. 5.6 договору, полягає в можливості не приймати товар до перевезення.
Натомість, відмова перевізника передавати вантаж одержувачу або відправнику порушує право відправника розпоряджатися належним йому майном. Відтак, дії відповідача протирічать як приписам Господарського кодексу України, так і змісту договору, а також мають ознаки притримання речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 596 Цивільного кодексу України боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.
Відтак, відмовляючись передати вантаж одержувачу до погашення позивачем заборгованості, відповідачем було реалізовано саме право на притримання речі.
Водночас, суд зауважує, що відповідачем не було надано доказів негайного повідомлення власника вантажу про притримання належного йому майна, що суперечить приписам ст. 595 Цивільного кодексу України. Окрім того, реалізація права на притримання товару суперечить приписам ст. 309 Господарського кодексу України, оскільки виключає можливість вантажовідправника розпорядитися належним йому майном.
Так, позивач вказує, що з огляду на протиправне притримання вантажу він втратив свої товарні якості та більше не може бути реалізований належним чином, що спричинило позивачу матеріальні збитки.
Згідно ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності, полягає у ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Суд зазначає, що сама по собі поведінка відповідача, яка полягала в притриманні вантажу без належного та невідкладного повідомлення позивача суперечила умовам договору та приписам статті 595 Цивільного кодексу, статті 309 Господарського кодексу України.
З урахуванням положень статей 906, 924 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України відсутність вини щодо порушення господарського зобов'язання підлягає доведенню відповідачем у справі, зокрема шляхом доказування тієї обставини, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, яким виконавець не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, вищевказані норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач доводить відсутність вини вказуючи на те, що саме позивачем було порушено умови договору в частині оплати наданих послуг, у зв'язку з чим відповідач був вимушений здійснити призупинення надання послуг, що призвело в тому числі до притримання вантажу. Відтак, на думку відповідача в його діях відсутні ознаки протиправності.
Натомість, судом встановлено, що дії відповідача щодо притримання вантажу не мали достатніх правових підстав, а також були здійснені без дотримання законодавства в частині негайного повідомлення власника майна про таке притримання.
Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (див. висновок щодо оцінки судом розрахунку збитків/шкоди, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Суд встановив, що заявлений до стягнення розмір збитків у сумі 3 358 525,97 грн визначений позивачем виходячи з вартості притриманого відповідачем вантажу, що втратив свою цінність з огляду на таке притримання, та суми сплачених позивачем митних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що у зв'язку з відсутністю можливості розпоряджатися вантажем, такий вантаж втратив свої технічні та товарні якості.
Так, 04.11.2023, в період безпідставного притримання вантажу відповідачем, сплив строк дії сертифікату відповідності Серії АА № 001095, що був виданий на паливо, перевезення якого здійснював відповідач.
Відтак, подальша реалізація вантажу позивачем є неможливою, а товар фактично є зіпсованим.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача цивільного правопорушення, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову та наявність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" 3 358 525,97 грн збитків.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтиненталь Логістик" (03110, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 5, офіс 701-Б; ЄДРПОУ: 42576909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок, 36д, офіс, 45 "3"; ідентифікаційний код 43821306) збитки в сумі 3 358 525 (три мільйони триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн 97 коп. та судовий збір в сумі 50 377 (п'ятдесят тисяч триста сімдесят сім) грн 89 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 11.05.2026 (після виходу з відпустки).
Суддя Сергій СТАСЮК