ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття підготовчого провадження та
призначення справи до судового розгляду по суті
м. Київ
07.05.2026Справа № 910/1257/26
За позовом Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" 2) Комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області
про визнання недійсними угод та стягнення 896 487,91 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін: прокурор: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: Лінер О.М.; не з'явився; Жердєв О.А.; Підтоптаний В.О.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1257/26 за позовом Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно+» (далі також - відповідач-1) та Комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі також - відповідач-2) про визнання недійсними угод та стягнення 896 487,91 грн.
Відповідач-1 звернувся до суду 27.02.2026 із клопотанням про залишення позову без розгляду.
Суд призначив підготовче засідання на 07.05.2026 та запропонував сторонам надати письмові пояснення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та з посиланням на судову практику в схожих правовідносинах.
07.04.2026 до суду від прокуратури надійшли письмові пояснення на виконання вимог суду.
Відповідач-1, у свою чергу, 23.04.2026 подав додаткові письмові пояснення у справі. Прокурор проти таких пояснень письмово заперечив, подавши 28.04.2026 відповідні письмові заперечення.
Відповідач-2 також долучив 04.05.2026 письмові пояснення по справі, у яких підтримав клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.
Представники відповідачів безпосередньо в підготовчому засіданні 07.05.2026 наполягали на залишенні позову без розгляду та навели усні пояснення на підтвердження своїх вимог.
Прокурор, тим часом, проти залишення позову без розгляду заперечив у повному обсязі та наголосив на наявності порушених інтересів держави й на необхідності їх захисту.
Заслухавши доводи представників сторін та прокурора, зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вирішив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Предметом спору в справі є з'ясування наявності/відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору № 77721210233П-Т125 про постачання електричної енергії від 01.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+» та стягнення 896 487,91 грн.
Згідно з твердженнями відповідачів, договір укладався між сторонами з метою постачання електричної енергії, був наслідком реалізації відповідачем-2 власних повноважень та був проявом господарської правосуб'єктності. Як у відносинах за договором, так і у відносинах щодо розрахунків із постачальником електричної енергії за договором споживач виступав як сторона у зобов'язальних правовідносинах.
На думку відповідача-1, представництво прокурором інтересів держави у справі, що розглядається, законом не передбачено. Крім того, велика кількість справ цієї категорії, ініційованих органами прокуратури по всій Україні, підтверджує, що вони не носять об'єктивно виняткового характеру. Отже «виключні випадки» представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов'язані з кримінальним провадженням, фактично перетворилися на поширену практику, яка є несумісною з конституційно визначеним винятковим характером таких випадків.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Господарський процесуальний кодекс України у частинах третій та четвертій статті 53 визначає:
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
В свою чергу, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):
1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
З наведеного вбачається, що окремі положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність з 01.01.2027. Отже, наразі немає підстав для автоматичного залишення без розгляду всіх позовів прокуратури в інтересах держави, які подані не в рамках кримінальних проваджень.
У кожному конкретному випадку господарському суду необхідно досліджувати предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин та за наслідками вирішувати про наявність/відсутність підстав для залишення позову прокуратури без розгляду.
Суд враховує таку функцію передбачену пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокуратура володіє дискреційними повноваженнями та за наявності на те правових підстав, з метою захисту інтересів держави представляє її інтереси в суді.
При цьому, чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку виключних та/або виняткових випадків, у яких прокуратура може звернутися до суду на захист інтересів держави. Тобто, у кожному випадку надається окрема оцінка виключності/винятковості обставин.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі».
Комунальне підприємство «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області є правонаступником усього майна, грошових коштів які знаходяться на рахунках у банках, всіх прав та обов'язків Комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради після його перейменування.
Майно підприємства є власністю Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області. Підприємство створене на базі відокремленої частини комунального майна Лубенської територіальної громади.
Засновником та власником підприємства є Лубенська територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольна засновнику та його виконавчому комітету.
Прокурор довів порушення інтересів держави та наявність підстав для подання позову в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, а позивач не навів жодних підстав, які б свідчили про обмеження можливості учасників цивільних правовідносин самостійно розпоряджатися майновими правами.
Оскільки правовідносини між відповідачами виникли щодо виконання договору, укладеного за результатом процедури закупівлі, то суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідачів про не доведення прокурором необхідності захисту інтересів держави. Заява відповідача-1 про залишення позову без розгляду не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 12 53, 177, 178, 185, 195, 196, 207, 226, 234, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
2. Судове засідання у справі № 910/1257/26 призначити на 18.06.26 о 12:40 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 21. Явку сторін визнати обов'язковою.
3. Повідомити учасників процесу про розгляд справи по суті.
4. Попередити учасників судового процесу про наслідки неявки в судове засідання відповідно до ст. ст. 202-203 Господарського процесуального кодексу України.
5. Учасникам процесу направити в судове засідання своїх представників, повноваження, яких повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, а також надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua
Суддя Ю.О.Підченко