ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2026Справа № 910/4097/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" від 8 квітня 2026 року на бездіяльність державного виконавця у справі № 910/4097/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про зобов'язання повернути майно,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
органу ДВС: Цапенко С.М.;
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенкор" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - Завод) про зобов'язання останнього повернути: майно, передане відповідачу за актом приймання-передачі ТМЦ від 12 грудня 2021 року № 111: "ВД-10 висотомір" (вироби №№ 0567704, 0117253) у кількості 2 шт., "ТГ3-0,1/1,3 тиратрон" у кількості 2 шт., "6С2.032.014 усилитель" у кількості 1 шт., "17.141.08 (ВШ-5Т) вилка штепсельная" у кількості 1 шт., "Д-003 Демпфер" у кількості 2 шт., "Д-002 Демпфер" у кількості 3 шт., "6С3.019.000-2 трансформатор" у кількості 1 шт., "17.328.25 (ПСП-48) Катушка" у кількості 1 шт.; майно, передане відповідачу за актом приймання-передачі ТМЦ від 18 грудня 2021 року № 113: "8.683.601 (УВИД-30-15) прокладка" у кількості 1 шт., "8.600.251 (УВИД-30-15) прокладка" у кількості 1 шт., "8.683.726 (УВИД-30-15) прокладка" у кількості 1 шт., "6С2.032.0І7 усилитель" у кількості 1 шт., "Т- 64-4С Згр термопара" у кількості 4 шт., "КШ-24 кисневий шланг" у кількості 4 шт., "Ф25.31.023 (ДВС) Высотный блок" у кількості 1 шт.; майно, передане відповідачу за актом приймання-передачі ТМЦ від 19 січня 2022 року № 115: "РК-2 (НИ-50) Коробка распределительная" (виріб № 6672) у кількості 1 шт., "КШ-11 кисневий шланг" у кількості 1 шт.; майно, передане відповідачу за актом приймання-передачі ТМЦ від 28 січня 2022 року № 117: "КШ-24М кисневий шланг" у кількості 1 шт., "2.030.038 (АРК-11) Блок антенный" (виріб № 2091) у кількості 1 шт.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_1) від 23 липня 2024 року вказаний позов Товариства задоволено, зобов'язано Завод повернути позивачу вищевказане майно та стягнуто з відповідача на користь Товариства 7 620,00 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 30 вересня 2024 року видано відповідні накази.
8 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Заводу надійшла скарга від цієї ж дати на бездіяльність державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного рішення суду, які полягають у ненаправленні до суду заяви про зміну способу і порядку виконання цього рішення. У зазначеній скарзі заявник просив суд зобов'язати ВДВС направити до суду відповідну заяву про зміну способу й порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2024 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2026 року № 01.3-16/55/26 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 було проведено повторний автоматизований розподіл зазначених матеріалів судової справи, за результатами якого скаргу Заводу передано на розгляд судді Павленку Є.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 квітня 2026 року вказану скаргу Заводу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23 квітня 2026 року, повідомлено ВДВС та інших учасників справи про надходження відповідної скарги Заводу та запропоновано останнім у строк до 21 квітня 2026 року надати суду письмові пояснення з нормативним обґрунтуванням своїх доводів чи заперечень по суті поданої відповідачем скарги.
20 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення від вказаної дати по суті поданої Заводом скарги, у яких останній підтримав вимоги Заводу, зазначив про покладений на виконавця чинним законодавством обов'язок звернутися до суду із заявою про зміну способу й порядку виконання рішення про зобов'язання боржника, який є державним підприємством, вчинити дії щодо майна, у разі невиконання останнім такого рішення протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
21 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Заводу надійшло клопотання від цієї ж дати, у якому останній просив суд поряд із раніше заявленими у скарзі від 8 квітня 2026 року вимогами також визнати протиправними дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження та скасувати постанову виконавця про закінчення виконавчого провадження від 16 квітня 2024 року № НОМЕР_1. Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року вказане клопотання Заводу було повернуто без розгляду.
У судовому засіданні 23 квітня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження з власної ініціативи на підставі частини 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строку розгляду скарги Заводу на 20 днів та про відкладення засідання на 7 травня 2026 року.
У судовому засіданні 7 травня 2026 року державний виконавець Солом'янського ВДВС Цапенко С.М. проти задоволення скарги Заводу заперечувала, просила відмовити в її задоволенні з огляду на необґрунтованість наведених у ній доводів.
Сторони явку своїх повноважних представників у судове засідання 7 травня 2026 року не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляду скарги були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку. У той же час, у своїх письмових поясненнях від 20 квітня 2026 року позивач просив проводити розгляд вказаної скарги без участі його представника.
Відповідно до частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений частиною 1 статті 341 ГПК України присічний строк, передбачений для розгляду вказаної скарги, суд дійшов висновку про її розгляд без участі представників сторін.
Розглянувши подану скаргу Заводу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, об'єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
В обґрунтування цієї скарги Завод посилався на те, що державний виконавець Солом'янського ВДВС під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2024 року в справі № 910/4097/24 допустив протиправну бездіяльність, оскільки не звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання вказаного рішення у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Скаржник зазначав, що виконати вказане рішення шляхом повернення Товариству визначеного майна в натурі є неможливим, оскільки це майно відповідачем було втрачено й попри проведення численних пошукових заходів розшукати та ідентифікувати таке майно не вдалося. Відповідач наголошував на тому, що він не ухилявся від виконання рішення суду, однак дія об'єктивних обставин, пов'язаних з військовою агресією російської федерації проти України, ракетними обстрілами та пожежами на території об'єктів боржника, унеможливлює його виконання у спосіб, визначений судом. Разом із цим, відповідно до статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) та статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у разі неможливості виконання рішення, державний виконавець зобов'язаний був звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Однак, виконавець вказаних дій у встановленому законом порядку не вчинив. Крім того, попри належне повідомлення боржником про неможливість виконання рішення суду, постановами від 9 березня 2025 року та 24 березня 2026 року державний виконавець Солом'янського ВДВС у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 на Завод наклав штрафи в розмірі 5 100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно за невиконання рішення суду в справі № 910/4097/24. У зв'язку з цим скаржник просив суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо незвернення до суду з відповідною заявою та зобов'язати Солом'янський ВДВС у місті Києві звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Згідно з статтею 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами 1 та 5 статті 74 Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 341 ГПК України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2025 року державним виконавцем Солом'янського ВДВС Цапенко С.М. на підставі заяви Товариства від 14 серпня 2025 року про відкриття виконавчого провадження були винесені постанови від 11 вересня 2025 року ВП № НОМЕР_1: про відкриття виконаного провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2024 року в справі № 910/4097/24; про розмір витрат виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору.
Надалі державним виконавцем Солом'янського ВДВС Цапенко С.М. були винесені постанови від 9 березня 2025 року та 24 березня 2026 року у ВП № НОМЕР_1 про накладення на боржника штрафу в зв'язку з невиконанням рішення суду в справі № 910/4097/24. Ці постанови учасниками виконавчого провадження № НОМЕР_1 в установленому законом порядку не оскаржувались. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Статтею 33 Закону передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін, або державний виконавець з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині 1 цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, вказаною нормою покладено обов'язок на державного виконавця звернутися до суду із заявою про зміну способу й порядку виконання рішення, у разі його невиконання протягом 2-х місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у якому боржником є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Проте докази звернення державного виконавця в межах ВП № НОМЕР_1 до суду з заявою про зміну способу й порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2024 року в справі № 910/4097/24 у матеріалах цієї справи відсутні.
Судом встановлено, що на час розгляду даної скарги Заводу постановою державного виконавця Солом'янського ВДВС Цапенко С.М. від 16 квітня 2026 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2024 року в справі № 910/4097/24 було закрито на підставі пункту 11 статті 39 Закону та направлено повідомлення до відповідних правоохоронних органів про вчинення керівником Заводу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.
На момент розгляду скарги Заводу вказана постанова в установленому законом порядку незаконною не визнавалась і скасована не була. Докази зворотнього в матеріалах даної справи також відсутні.
Однак, визнання неправомірності дій/бездіяльності державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке було закінчене, не поновить порушеного права скаржника, а матиме лише наслідком установлення юридичних фактів. Водночас встановлення юридичних фактів можливе лише як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у випадку наявності спору про право цивільне. Це відповідає загальним засадам процесуального права, які зобов'язують суд при вирішенні спору встановити всі обставини, що мають значення для справи, дати їм юридичну оцінку та здійснити оцінку доказів у їх сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 травня 2019 року в справі № 910/7631/18.
Задоволення заявлених у скарзі на дії та бездіяльність державного виконавця вимог у межах закінченого виконавчого провадження не є ефективним способом захисту та порушених прав, оскільки, навіть, задовольнивши таку скаргу суд не здійснить жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить порушене право відповідача. Зазначене є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги та не вимагає з'ясування інших обставин по суті спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 13 травня 2025 року в справі № 910/15184/21.
Відтак, враховуючи закриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, суд позбавлений можливості задовольнити скаргу Заводу.
У свою чергу, саме по собі визнання бездіяльності державного виконавця протиправною не поновить порушених, на думку скаржника, його прав та законних інтересів.
Крім того, нормами частин 1, 3 статті 331 ГПК України чітко визначено, що суд може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення виключно за заявою стягувача чи виконавця. Підставою для зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Отже, вищевказані норми чинного законодавства направлені саме на захист прав та інтересів стягувача від довготривалого невиконання рішення суду, ухваленого на користь останнього.
Однак, у порушення статті 3391 ГПК України Завод не обґрунтував, які його права, як боржника, були порушені оскаржуваною бездіяльністю державного виконавця та яким чином викладені в скарзі вимоги поновлять ці права.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищезазначеної скарги.
Керуючись статями 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні вимог скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" від 8 квітня 2026 року на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2024 року в справі № 910/4097/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали: 11 травня 2026 року.
СуддяЄ.В. Павленко