Справа № 183/5204/26
№ 1-кп/183/1903/26
11 травня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026047350000075 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Губиниха, Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , має середню освіту, не заміжня, на утриманні має дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштована, не є особою з інвалідністю, раніше не судима,
- обвинувачена у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026047350000075 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
В тексті обвинувального акту викладено клопотання прокурора про розгляд даного обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 , беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодна на розгляд обвинувального акта за її відсутності.
Обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю згодна із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним кримінального проступку. Обвинувачена в присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_5 ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченими ч.1 ст.394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно нього у спрощеному порядку.
Потерпіла ОСОБА_6 також подала заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодна з розглядом обвинувального акта, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Так, за результатами спрощеного провадження встановлено, що 02 квітня 2026 року приблизно о 20 годині 00 хвилин більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи в стані алкогольного сп'яніння знаходилась поблизу магазину «Раїса», що розташований по вулиці Осінній будинку №1 у центрі с. Вільне, Самарівського району, Дніпропетровської області, де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у неї виник словесний конфлікт із раніше знайомою їй потерпілою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після чого, ОСОБА_3 реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, перебуваючи в зазначеному місці та в зазначений час, діючи умисно, підійшла до ОСОБА_6 та своїми руками штовхнула в область грудної клітини, внаслідок чого ОСОБА_6 втратила рівновагу та впала на спину, при цьому вдарилась тім'яною частиною голови об асфальтне покриття землі.
Внаслідок умисних противоправних дій ОСОБА_3 , спричинила потерпілій ОСОБА_6 тілесне ушкодження у виді забійної рани на голові в тім'яно-потиличній області зліва, яке за своїм характером, відноситься до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, при обставинах, встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття.
При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.
Обставини, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_3 , вину визнає повністю, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів не перебуває, не працевлаштована, офіційного доходу не має.
Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального проступку та обставин його вчинення, даних про особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за недоцільне призначати покарання у виді штрафу чи виправних робіт, оскільки, з урахуванням її майнового стану, а також відсутності у останньої місця роботи, де вона була б працевлаштований, дані види покарання є неефективним та ускладненими для виконання, так само, як і громадські роботи та обмеження волі, оскільки такий вид покарання, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, обставин вчинення проступку та його наслідків, не буде співмірним меті його застосування.
Отже, суд доходить висновку про можливість призначення обвинуваченій покарання у виді пробаційного нагляду на рівні мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 125 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.
На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не обирався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_1