ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/399/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто"
про зобов'язання прийняття товару, стягнення заборгованості з оплати товару, стягнення збитків, інфляційних втрат, відсотків річних,
за участі:
від позивача: Вітко Олександр Юрійович (в режимі вкз);
від відповідача: не з'явилися.
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" про зобов'язання прийняття товару, стягнення заборгованості з оплати товару, стягнення збитків, інфляційних втрат, відсотків річних.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2024 відмовлено у задоволенні позову.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2024 у справі №909/399/24 залишено без змін.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2024 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 909/399/24 скасовано, справу № 909/399/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 справу №909/399/24 розподілено судді Стефанів Т. В.
Ухвалою від 22.10.2025 суд (суддя Стефанів Т.В.) прийняв справу № 909/399/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" про зобов'язання прийняття товару, стягнення заборгованості з оплати товару, стягнення збитків, інфляційних втрат, відсотків річних до розгляду, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, справу призначив до розгляду в підготовчому засіданні, призначив дату та час підготовчого судового засідання.
Указом Президента України від 13.12.2025 № 933/2025 Стефанів Т. В. призначено на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду. У зв'язку з наведеним, згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №909/399/24 за результатами якого визначено для розгляду справи суддю Неверовську Л. М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2026).
Ухвалою суду від 14.01.2026 (суддя Неверовська Л. М.) прийнято справу №909/399/24 до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суд від 04.02.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" про збільшення розміру позовних вимог від 13.11.2025 (вх.10096/25 від 17.11.2025). Постановлено розглядати позовні вимоги у справі №909/399/24 в обсязі визначеному у заяві позивача у наступній редакції:
"Зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕМІУМ АВТО", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35589055, місцезнаходження: 76006, м. Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька, 208, кв. 47 прийняти товар згідно з рахунком №819 від 23.12.2021 р., платіжною інструкцією №260 від 23.12.2021 р., а саме матрицю ОК-ТА8 660 ф 6,0/85-41 для дерева в кількості 1 штука, обичайки ОК-ТА8 в кількості 2 штуки, який знаходиться в складському приміщені за адресою: 04136, м. Київ, вул. Віктора Некрасова, буд. 1-3 на платному зберіганні в Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНЬ ЕСТЕИТ", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43996331, яке уповноважено його віддати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕМІУМ АВТО", і який поставлений ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37816450 місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька (після перейменування вул. Віктора Некрасова), буд. 1-3.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕМІУМ АВТО", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35589055, місцезнаходження: 76006, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 208, кв. 47 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37816450 місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька (після перейменування вул. Віктора Некрасова), буд. 1-3 130225,51 гривень основної заборгованості з оплати товару, 72360,26 гривень збитків, 6936,92 гривень трьох процентів річних від прострочених сум, 23815,60 гривень інфляційних втрат від прострочених сум.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні суду щодо цього спору зазначити наступне: Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3 % річних за формулою: С х 3 х Д: 365 (366 у високосному році): 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, на суму основного боргу з оплати товару у розмірі 130225,51 гривень і на суму збитків у розмірі 72360,26 гривень за період з 05.11.2025 р. до моменту виконання рішення суду в цьому спорі за правилами, визначеними у рішенні суду щодо цього спору і стягнути отриману суму процентів із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕМІУМ АВТО", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35589055, місцезнаходження: 76006, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 208, кв. 47 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37816450 місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька (після перейменування вул. Віктора Некрасова), буд. 1-3".
Позиція позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо прийняття товару, який виник на підставі спрощеного договору, який направлено позивачем через ТзОВ «Нову Пошту» на адресу відповідача. У зв'язку із неотриманням відповідачем товару позивач вказує на понесення ним збитків, а також здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Направлену позивачем вимогу №2 від 15.02.2024 відповідач отримав 19.02.2024 р., тому згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України він мав виконати свій обов'язок з отримання спірного товару в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги №2 від 15.02.2024, який відповідач прострочив. У зв'язку з пред'явленням позивачем вимоги №2 від 15.02.2024 є усі підстави для відшкодування збитків за зберігання спірного товару зберігачем ТОВ «Оболонь Естейт», починаючи з восьмого дня, що настав за днем отримання відповідачем вимоги №2 від 15.02.2024, тобто починаючи з 27.02.2024 до моменту закінчення зберігання (наразі зберігання триває).
В обґрунтування позову посилається на приписи ст. 193 Господарського кодексу, ст. 525, 530, 536, 625, 712 Цивільного кодексу України.
Також, повідомляє суд про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі №910/15863/24 внаслідок часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум проведено зустрічне зарахування таких сум та стягнуто різницю між ними на користь відповідача, якому присуджено більшу грошову суму. Таким чином, борг відповідача перед позивачем у сумі 130225 грн. 51 коп. погашено.
Як зазначено у додаткових поясненнях Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" від 04.03.2026 позивач, керуючись ч. 3 ст. 130 ГПК України, не підтримує своїх вимог у частині суми 130225,51 гривень основної заборгованості з оплати товару унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Позиція відповідача.
Відповідач при новому розгляді справи відзив на позов не подав, в судові засідання уповноваженого представника не направив.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" на підставі спрощеного договору (не складеного (не викладеного) у формі єдиного документу), але укладення якого підтверджується рахунком на оплату №819 від 23.12.2021 та платіжною інструкцією №260 від 23.12.2021 про часткову попередню оплату товару в сумі 55 800,00 грн виникли правовідносини, які не оспорюються сторонами.
З рахунку на оплату № 819 від 23.12.2021 вбачається домовленість сторін на поставку товару: - матриці OR-TAS 660 ф.6,0/85-41 для дерева в кількості 1 штука за ціною 124 685,42 грн без ПДВ; - обичайка TAS в кількості 2 штуки за ціною 15 167,92 грн без ПДВ, вартість обох обичайок складає 30 335,84 грн без ПДВ. Загальна сума отриманого товару складає 155 021,26 грн, сума ПДВ 31 004,24 грн; всього із ПДВ 186 025,51 грн.
У рахунку на оплату товару № 819 від 23.12.2021 позивач визначив порядок поставки товару, зокрема, товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, самовивозом покупцем зі складу постачальника за наявності довіреності та паспорта.
Також, у цьому ж рахунку позивачем зазначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки; повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі; товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, самовивозом за наявності довіреності та паспорта.
23.12.2021 відповідач на підставі виставленого позивачем рахунку здійснив часткову оплату товару на суму 55 800,00 грн, що підтверджує платіжна інструкція №260 від 23.12.2021, копія якої долучена до матеріалів справи.
27.12.2023 позивач здійснив відправку зазначеного товару через Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" для доставки покупцю за адресою, місцезнаходження якого зазначено в ЄДРЮОФОПГФ - вул. Вовчинецька, 208, кв.47, м. Івано-Франківськ, разом з видатковою накладною №645 від 26.12.2023, рахунком на оплату № 819 від 23.12.2021, платіжною інструкцією № 260 від 23.12.2021 та копією сертифіката відповідності.
У вимозі №1 від 12.01.2024, яка направлена поштою 15.01.2024, позивач повідомив відповідачу, що товар знаходиться на платному зберіганні у відділенні Нова Пошта №1 у м. Івано-Франківську та вимагав забрати товар із зазначеного місця знаходження та його оплатити. Однак, відповідач не забрав товар з відділення Нової Пошти.
25.01.2024 позивач передав товар на зберігання, про що уклав договір зберігання № ВЗ 1/01/2024 від 25.01.2024. Зберігачем по договору є ТОВ "Оболонь Естейт".
Згідно п. 10 договору зберігання, вартість зберігання зберігачем даного товару складає 100 гривень без ПДВ за один день зберігання.
У вимозі №2 від 15.02.2024, яка направлена відповідачу 16.02.2024, позивач повідомив відповідачу, що товар знаходиться на зберіганні у складському приміщенні у ТОВ "Оболонь Естейт", вимагав прийняти і оплатити товар та відшкодувати витрати в сумі 9460,26 грн. Відповідач не відреагував на вимоги позивача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2025, якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2024 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 909/399/24 скасовано, справу № 909/399/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області, зазначено, що "колегія суддів вважає передчасним висновок судів обох інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми оплати за товар (130225,51 грн), та як результат - нарахованих 854,25 грн 3% річних та 1095,35 грн інфляційних втрат.
У даному випадку Суд керується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, та положеннями ст. 693 ЦК України.
Крім цього, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК (ст. 663 ЦК).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст.538 ЦК).
Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків (див. п. 67 постанови Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22).
Оскільки у рахунку на оплату товару № 819 від 23.12.2021 позивач визначив порядок поставки товару, зокрема товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, самовивозом покупцем зі складу постачальника за наявності довіреності та паспорта, а відповідач, здійснивши часткову проплату, погодився з такими умовами, суди дійшли обґрунтованого висновку в частині, що направлення позивачем товару за місцем знаходження відповідача - свідчать про односторонню зміну умов договору та не узгоджується з вимогами чинного законодавства, проте вказані висновки стосуються зобов'язання відповідача прийняти товар відправлений за його місцезнаходженням (відповідача). Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що якщо суди попередніх інстанцій визначили, що така вимога прийняти товар у перевізника Нова Пошта не обґрунтована, то на цій підставі суди попередніх інстанцій повинні були ґрунтувати відмову у задоволені вимог саме про стягнення збитків в частині витрат на транспортування і зберігання спірного товару перевізником Нова Пошта, а не відмову у задоволенні всього позову.
При цьому судами не встановлено, що у рахунку №819 від 23.12.2021 вказано з якого місця має бути здійснено самовивіз спірного товару. Водночас із заявленого у цій справі позову вбачається, що позивач просив зобов'язати суд відповідача прийняти товар, який знаходиться в складському приміщенні за адресою: 04136, м. Київ, вул. Віктора Некрасова, буд.1-3 на платному зберіганні в ТОВ "ОБОЛОНЬ ЕСТЕЙТ", код ЄДРПОУ 43996331, яке уповноважено його віддати відповідачу.
Як встановлено судами, у вимозі №1 від 12.01.2024, яка направлена поштою 15.01.2024, позивач повідомив відповідачу, що товар знаходиться на платному зберіганні у відділенні Нова Пошта №1 у м. Івано-Франківську та вимагав забрати товар із зазначеного місця знаходження та його оплатити.
25.01.2024 позивач передав товар на зберігання, про що уклав договір зберігання № ВЗ 1/01/2024 від 25.01.2024. Зберігачем по договору є ТОВ "Оболонь Естейт".
У вимозі №2 від 15.02.2024, яка направлена відповідачу 16.02.2024 позивач повідомив відповідачу, що товар знаходиться на зберіганні у складському приміщенні у ТОВ "Оболонь Естейт", вимагав прийняти і оплатити товар.
Відповідно до положень ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 690 ЦК України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
У цьому контексті Верховний Суд вважає слушними посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 666, 670, 672, 678, 686, 689, 690, 692 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2020 у справі № 920/618/18, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 07.02.2023 у справі № 910/8872/21, від 28.05.2019 у справі № 916/1913/18, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено обставин справи, за якими у відповідача були передбачені статтями 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України правові підстави для відмови у прийнятті та оплаті спірного товару.
Відтак, суди обох інстанцій дійшли також передчасного висновку про відмову в позові в частині зобов'язання відповідача прийняти товар, та, як наслідок - про відмову у відшкодуванні збитків за зберігання спірного товару зберігачем ТОВ "Оболонь Естейт", оскільки такі вимоги (про стягнення збитків, понесених у зв'язку із зберіганням товару) є похідними від вимог про зобов'язання відповідача прийняти товар, а тому їх задоволення залежить від наявності чи відсутності підстав для задоволення вимоги про прийняття товару.
Відтак, Верховний Суд погоджується з доводами позивача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (ст.ст. 22, 530, 531, 625, 664, 689, 692 ЦК України) та неврахування відповідних висновків Верховного Суду, викладених у цій постанові в обґрунтування мотивів оцінки висновків судів попередніх інстанцій".
Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі №910/15863/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, задоволено частково зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО" про стягнення заборгованості у розмірі 130225 грн. 51 коп. та зарахування зустрічних однорідних вимог.
Предметом розгляду у даній справі у вказаній частині було стягнення заборгованості за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО" обов'язку із здійснення попередньої оплати у розмірі 130225 грн. 51 коп. згідно з рахунком №819 від 23.12.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі №910/15863/24 внаслідок часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум проведено зустрічне зарахування таких сум та стягнуто різницю між ними на користь відповідача, якому присуджено більшу грошову суму. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» заборгованість у розмірі 130225грн. 51 коп.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі №910/15863/24 набрало законної сили 17.09.2025.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем у сумі 130225 грн 51 коп. погашено.
Як зазначено у додаткових поясненнях Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" від 04.03.2026 позивач, керуючись ч. 3 ст. 130 ГПК України, не підтримує своїх вимог у частині суми 130225,51 гривень основної заборгованості з оплати товару унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
У рахунку на оплату товару № 819 від 23.12.2021 позивач визначив порядок поставки товару, зокрема, товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, самовивозом покупцем зі складу постачальника за наявності довіреності та паспорта.
Згідно позовних вимог, позивач просив зобов'язати суд відповідача прийняти товар, який знаходиться в складському приміщенні за адресою: 04136, м. Київ, вул. Віктора Некрасова, буд.1-3 на платному зберіганні в ТОВ "ОБОЛОНЬ ЕСТЕЙТ", код ЄДРПОУ 43996331, яке уповноважено його віддати відповідачу.
Також, судом встановлено, відсутність будь яких доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для відмови у прийнятті та оплаті спірного товару, що передбачені статтями 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України: пред'явлення третьою особою позову про витребування товару, порушення умови договору щодо кількості чи асортименту товару, передання товару неналежної якості, передання товару з порушенням вимоги про тару та (або) упаковку.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч.1 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
Відповідно до ст.530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).
Частинами 1, 2 ст.692 ЦК встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК).
Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4 ст. 692 ЦК).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК (ст.663 ЦК).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).
Згідно з ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту ч.1 ст.655, ч.1 ст.677, ч.1 ст.697 ЦК.
Відповідно до положень ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 690 ЦК України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Враховуючи відсутність підстав для відмови у прийнятті спірного товару, передбачених статтями 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти товар у місцезнаходженні товару є обґрунтованими.
У вимозі №2 від 15.02.2024, яка направлена відповідачу 16.02.2024 позивач повідомив відповідачу, що товар знаходиться на зберіганні у складському приміщенні у ТОВ "Оболонь Естейт", вимагав прийняти і оплатити товар.
Таким чином, пред'явивши відповідачу вимогу №2 від 15.02.2024 позивач виконав свій обов'язок продавця з передачі товару покупцеві - відповідачу шляхом надання товару в розпорядження покупця, згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України.
В порушення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач свого обов'язку з прийняття товару у зберігача в семиденний строк (з 27.02.2024) після отримання вимоги №2 від 15.02.2024 не виконав.
Станом на час розгляду справи, відповідач спірний товар згідно з рахунком №819 від 23.12.2021, що знаходиться на зберіганні у складському приміщенні у ТОВ "Оболонь Естейт" не прийняв.
За наведеного, позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто", прийняти товар згідно з рахунком №819 від 23.12.2021, платіжною інструкцією №260 від 23.12.2021, який знаходиться в складському приміщені за адресою: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька (після перейменування вул. Віктора Некрасова), буд. 1-3, на платному зберіганні в Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНЬ ЕСТЕЙТ" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення збитків, пов'язаних з транспортуванням товару і зберіганням перевізником "Нова пошта" суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що у рахунку на оплату товару № 819 від 23.12.2021 позивач визначив порядок поставки товару, зокрема товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, самовивозом покупцем зі складу постачальника за наявності довіреності та паспорта, а відповідач, здійснивши часткову проплату, погодився з такими умовами, суд дійшов до висновку, що направлення позивачем товару за місцем знаходження відповідача - свідчать про односторонню зміну умов договору та не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення збитків в частині витрат на транспортування і зберігання спірного товару перевізником Нова Пошта є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення збитків пов'язаних з зберіганням товару зберігачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНЬ ЕСТЕЙТ", суд дійшов до наступних висновків.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками (фактичною шкодою) є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відтак, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Судом встановлено, що протиправна поведінка відповідача полягає у порушення зобов'язання покупця прийняти товар, що передбачено умовами договору та у відповідності до ст. 689 ЦК України.
Розміром збитків в даному випадку є витрати позивача на зберігання за період з 27.02.2024 по 05.11.2025 (618 днів) в сумі 61800 грн.
Причинний зв'язок між порушенням відповідачем зобов'язання з отримання, та збитками полягає у тому, що не вчинення відповідачем дій щодо отримання товару спричинило збитки у вигляді витрат позивача на оплату послуг зберігання ТОВ "Оболонь Естейт".
Матеріалами справи вина відповідача у порушенні договору доведена. Водночас відповідачем не надано доказів на спростування наявності вини в невиконанні умов договору щодо отримання товару.
За наявності складу господарського правопорушення суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 61800 грн. В решті заявленої суми збитків, враховуючи початок періоду прострочення слід відмовити.
Щодо стягнення основного боргу в сумі 130225 грн. 51 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі №910/15863/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, задоволено частково зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО" про стягнення заборгованості у розмірі 130225 грн. 51 коп. та зарахування зустрічних однорідних вимог. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» заборгованість у розмірі 130225 грн. 51 коп.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі №910/15863/24 набрало законної сили 17.09.2025.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження у справі в частині стягнення коштів у сумі 130225 грн 51 коп. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Щодо стягнення 3% річних та 23815,60 грн інфляційних втрат.
У постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, Об'єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст.538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому, суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов'язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов'язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов'язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).
Позивачем заявлено до стягнення 6936,92 грн 3% річних та 23815,60 грн інфляційних втрат від прострочених сум (основного боргу, збитків у сумі 3400 грн за період з 27.02.2024 до 15.04.2024).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання з оплати товару, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на основну суму боргу є правомірним.
Судом здійснено перерахунок розрахунку інфляційних втрат та 3% річних враховуючи дату набрання законної сили Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі №910/15863/24, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» борг у розмірі 130225 грн. 51 коп.
За перерахунком суду, за період прострочення сплати основного боргу в сумі 130225,51 грн з 23.01.2024 до 17.09.2025, підлягають стягненню 6369,63 грн 3% річних та 23762, 30 грн інфляційних втрат.
В решті заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення збитків в частині витрат на транспортування і зберігання спірного товару перевізником Нова Пошта не підлягають задоволенню, у задоволення вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на такі збитки, також слід відмовити.
Також, слід відмовити в стягненні нарахованих до стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму збитків у розмірі 3400 грн за період з 27.02.2024 до 15.04.2024, враховуючи, що прострочення відповідача настало з 27.02.2024, і до вказаної дати у відповідача не було простроченого зобов'язання.
Щодо заявленого у позові клопотання позивача про зазначення в судовому рішенні про нарахування 3% річних на суму основного боргу з оплати товару у розмірі 130225,51 гривень і на суму збитків у розмірі 72360,26 гривень за період з 05.11.2025 до моменту виконання рішення суду в цьому спорі, суд вказує наступне.
Відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частині десятій статті 238 ГПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила ж частини десятої статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Однак, підстави для нарахування 3% річних на суму основного боргу за період з 05.11.2025 до моменту виконання рішення суду відсутні, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у справі №910/15863/24, яке набрало законної сили 17.09.2025, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» заборгованість у розмірі 130225 грн. 51 коп.
Провадження у справі №909/399/24 в частині стягнення 130225 грн 51 коп. закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Також, нарахування 3% річних за період з 05.11.2025 до моменту виконання рішення суду в цьому спорі на суму збитків у розмірі 72360,26 грн є безпідставним, враховуючи, що в частині позовних вимог про стягнення збитків, а також нарахованих на них 3% річних відмовлено, а стягнення 3% річних на суму збитків в розмірі 61800 грн позивачем до стягнення не заявлено.
Крім того, у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість.
Таке правило поведінки для суду, як «суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України.
Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України.
Зважаючи на наведене, а також встановлені судом обставини у справі, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про зазначення в судовому рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykhv.Russia» від 24.07.2003 року, «SvitlanaNaumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи ч. 3 ст. 130 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77-79, 86, 129, 130, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" про зобов'язання прийняття товару, стягнення заборгованості з оплати товару, стягнення збитків, інфляційних втрат, відсотків річних - задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто", вул.Вовчинецька, буд. 208, кв. 47, м. Івано-Франківськ, 76066 (ідентифікаційний код 35589055) прийняти товар згідно з рахунком №819 від 23.12.2021, платіжною інструкцією №260 від 23.12.2021, а саме матрицю ОК-ТА8 660 ф 6,0/85-41 для дерева в кількості 1 штука, обичайки ОК-ТА8 в кількості 2 штуки, який знаходиться в складському приміщені за адресою: 04136, м. Київ, вул. Віктора Некрасова, буд. 1-3 на платному зберіганні в Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНЬ ЕСТЕЙТ" (ідентифікаційний код 43996331), яке уповноважено його віддати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕМІУМ АВТО", і який поставлений ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37816450 місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька (після перейменування вул. Віктора Некрасова), буд. 1-3.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто", вул. Вовчинецька, буд. 208, кв. 47, м. Івано-Франківськ, 76066 (ідентифікаційний код 35589055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс", вул.Північно-Сирецька, будинок 1-3, м. Київ, 04136 (ідентифікаційний код 37816450) 61800 (шістдесят одну тисячу вісімсот) грн збитків, 6369 (шість тисяч триста шістдесят дев'ять) грн 63 коп. 3% річних, 23762 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят дві) грн 30 коп. інфляційних втрат, 8793 (вісім тисяч сімсот дев'яносто три) грн 82 коп. судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 130225,51 грн основного боргу - закрити провадження у справі.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.05.2026
Суддя Неверовська Л.М.