номер провадження справи 15/18/26
11.05.2026 Справа № 908/575/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", 137
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ефтех", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського (Правди), буд. 47
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
06.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ефтех" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201597 від 01.01.2007у розмірі 5372,73 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026, справу № 908/575/26 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 12.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/575/26, присвоєно справі номер провадження 15/18/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 13.04.2026, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Запропоновано позивачу у строк до 28.04.2026 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем. Запропоновано відповідачу надати у строк до 11.05.2026, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати послуг з постачання теплової енергії за період січень - квітень 2021 року на суму 5372,73 грн.
За офіційними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит № 2430155 від 09.03.2026) місцезнаходженням юридичної особи-відповідача є адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського (Правди), буд. 47.
Поштове відправлення (копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.03.2026 у справі № 908/575/26), надіслане на вказану адресу відповідача, повернулось до суду 01.04.2026 не врученим відповідачеві із відміткою: "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Заяви про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.
За змістом п. п. 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати".
Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
З огляду на викладене, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/575/26 за відомою суду адресою відповідача.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 12.03.2026 у справі № 908/575/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відзиву відповідача, за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підпсиує рішення (воне або сскорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
Концерн «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація) діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198.
01.01.2007 Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничою фірмою «Ефтех» (споживач) укладено договір № 201597 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за діючими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором та додатками до договору.
Згідно додатку 1а до договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об'єкту - нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського (Правди), 47 (приміщення № 41).
Згідно з п. 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; підігрів води - за наявності можливості; кондиціювання по замовленню споживача.
Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2. 6 договору).
Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 47 обладнаний системою централізованого опалення, тож факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2020-2021 відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя.
Відповідно до п. 6.2. розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць.
Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі теплової енергії (п. 6.3 договору).
На підставі п. 6.4. договору споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.
Згідно з п. 6.7. договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.
Відповідач не отримав від позивача зазначених документів в порядку, визначеному договором.
Згідно з п. 6.7.1. договору споживач, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.
У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період (п. 6.7.2. договору).
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Концерну «Міські теплові мережі» не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув.
За твердженням позивача, відповідачу надано послугу з постачання теплової енергії в період з січня 2021 року по квітень 2021 року на загальну суму 5372,73 грн, що підтверджується розрахунком основного боргу, рахунками за надані послуги, та рішеннями ЗМР про початок та закінчення опалювального сезону які знаходяться у публічному доступі на сайті ЗМР. Виставлені позивачем рахунки залишені без оплати.
З метою досудового врегулювання спору позивачем надсилано на адресу відповідача вимогу щодо погашення суми заборгованості. Сума заборгованості у добровільному порядку погашена не булла.
Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості теплової енергії, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Положення ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачає обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як було встановлено судом, нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 47 розташовано в будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснюється Концерном «Міські теплові мережі».
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2020-2021 р. відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя.
Будинок за вищезазначеною адресою обладнаний приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення та гарячої води по об'єкту здійснювався згідно показань приладів обліку, встановленого у будинку.
Згідно Актів приймання-передачі теплової енергії за період січень 2021 - квітень 2021, позивач надав відповідачу теплову енергію на суму 5372,73 грн.
З метою оплати наданих послуг з теплопостачання та на виконання умов договору позивачем направлялися відповідачу відповідні рахунки, які не були оплачені.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Оскільки відповідач не спростував факт отримання теплоносія до належного йому нежитлового приміщенння в наведений вище період, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування невірності здійсненого позивачем розрахунку вартості теплової енергії, а так само не надав суду доказів сплати заборгованості за договором в зазначеній сумі, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову та стягнення вказаної заборгованості з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведених обставин та наданих доказів, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ефтех" (69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського , буд. 47; ідентифікаційний код 23853581) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137; ідентифікаційний код 32121458) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 5372,73 грн (п'ять тисячі триста сімдесят дві гривні 73 коп.). Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ефтех" (69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського , буд. 47; ідентифікаційний код 23853581) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137; ідентифікаційний код 32121458) судові витрати у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.05.2026.
Суддя І. С. Горохов