номер провадження справи 6/13/26
05.05.2026 Справа № 908/205/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Драковцевої В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу №908/205/26
за первісним позовом: Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» (69013, м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд. 15)
про стягнення грошових коштів,
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» (69013, м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд. 15)
до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44)
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом) та відповідача (за зустрічним позовом) - Гордиченко І. В. (в режимі відеоконференції), адвокат, довіреність № 25/256-17 від 01.01.2024;
від відповідача (за первісним позовом) та позивача (за зустрічним позовом) - Ємельянова О. О., адвокат, ордер серії АР № 1273932 від 02.03.2026.
Процесуальні дії по справі.
29.01.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №305/08-07/25 (документ сформований в системі Електронний суд 28.01.2026) Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» про стягнення суми 1 992 579,25 грн, яка складається з: 1 668 496,00 грн - заборгованість, 271 610,59 грн - пені, 29 048,81 грн - 3% річних та 23 423,85 грн - інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.01.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/205/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/205/26, присвоєно справі номер провадження 6/13/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.03.2026 о 10 год. 00 хв.
16.02.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява вх. №482/08-07/26 (документ сформований в системі Електронний суд 16.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» про стягнення коштів в сумі 767 887,89 грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.02.2026, зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» про стягнення суми в розмірі 767 887,89 грн до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/205/26. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні 03.03.2026 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 03.03.2026 підготовче засідання відкладено на 26.03.2026 о 10 год. 00 хв. з метою забезпечення права відповідача за зустрічним позову на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 908/205/26, призначено справу № 908/205/26 до судового розгляду по суті на 14.04.2026 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 14.04.2026 в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 05.05.2026 о 10 год. 30 хв.
У судовому засіданні 05.05.2026 судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Щодо первісного позову.
В якості підстави для звернення з первісним позовом ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» зазначило про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором № 461424 на проведення буро-вибухових робіт від 16.05.2024. Орієнтовна сума договору 21 600 000,00 грн. з ПДВ.
Позивач за первісним позовом доводить, що на виконання умов даного договору було проведено буро-вибухові роботи 27.05.2025 року та 23.06.2025 року, які Замовник прийняв без зауважень та застережень, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2025 року на суму 2 066 400,00 грн та від 23.06.2025 року на суму 2 234 520,00 грн відповідно. Відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт належним чином не виконав, заборгованість за договором становить 1 668 496,00 грн, з них 533 200,00 грн за буро-вибухові роботи згідно Акту від 27.05.2025 р., 1 135 296,00 грн за буро-вибухові роботи згідно Акту від 23.06.2025 р.
Внаслідок порушення відповідачем строків оплати виконаних позивачем буро-вибухових робіт позивач, керуючись п. 8.1, 8.6 договору та приписами ст. ст. 610-611, 625 ЦК України заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 271 610,59 грн за період прострочення з 17.06.2025 по 12.01.2026, 3% річних в сумі 29048,81 грн за період прострочення з 17.06.2025 по 28.01.2026 грн та інфляційні втрати в сумі 23423,85 грн за період прострочення з липня 2025 р. по січень 2025 р. Правові підстави позовуст.ст.509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625,626, 629 ЦК України.
У відзиві, який надійшов до суду 16.02.2026 (вх. № 3513/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 15.02.2026) ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» заперечило проти заявленого первісного позову. В обґрунтування заперечень відповідач за первісним позовом зазначив, що після проведення підрядником вибухових робіт були виявлені недоліки, які були усунуті залученими особами та відповідачем власними силами. Вартість усунення недоліків склала 767 887,89 грн. Зауважував, що Товариство відноситься до категорії критично важливих та функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у Запорізькій області. Посилаючись на скрутне фінансове становище, а також відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати виконаних робіт, просив суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат.
У відповіді на відзив, яка отримана судом 26.02.2026 (вх. №4333/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 25.02.2026) Позивач за первісним позовом зазначив, що претензій щодо якості виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило у встановлений договором строк, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами здачі-приймання робіт. Зауважив, що господарські правовідносини Відповідача з іншими організаціями не стосуються Позивача, оскільки відповідачем не доведено виконання позивачем робіт з порушенням умов укладеного договору. Заперечив проти клопотання Відповідача про зменшення заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зауважив, що Позивач так само віднесений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Просив первісний позов задовольнити в повному обсязі.
Щодо зустрічного позову.
В якості підстави для звернення зі зустрічним позовом ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» (далі - ТОВ «МКК №3») зазначив про неналежне виконання ДП Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - ДП «НВО «ПХЗ») зобов'язань за договором № 461424 на проведення буро-вибухових робіт від 16.05.2024.
Доводить, що після проведених ДП «НВО «ПХЗ» вибухів 27.05.2025 року і 23.06.2025 року при екскавації гірничої маси блоку свердловин № 5 горизонту 0,0 м, підірваного 27.05.2025 року ДП «НВО «ПХЗ» відповідно умов Договору на проведення буро-вибухових робіт № 461424 від 16.05.2024 року, в районі свердловин № 6, № 7, № 9 та № 17 забурених відповідно проєкту, ТОВ «МКК № 3» було виявлено підвищення підошви забою на висоту до 1 метра від проєктної відмітки та виявлено слабке руйнування масиву, вихід негабаритних блоків склав 20,8 %; при екскавації гірничої маси блоку свердловин № 6 горизонту 13,5 м, підірваного 23.06.2025 року ДП «НВО «ПХЗ» відповідно умов Договору на проведення буро-вибухових робіт № 461424 від 16.05.2024 року, було виявлено, що вихід негабаритних блоків склав 19,98 % від загальної кількості відвантаженої для переробки гірничої маси, що становить 5 802 м3 та не відповідає умовам п. 1.3 та п. 6.2 вказаного Договору, та що при екскавації гірничої маси була виявлена вибухова речовина в районі свердловин за № 98, 97, 114, 115, та в районі свердловин за № 61, 62, 77, 78, що підтверджують непідірвані свердловини з залишками проміжних детонаторів, що не відповідає умовам п. 6.1 вказаного Договору. Про дані факти було проінформовано ДП «НВО «ПХЗ» листом вих. № 291 від 14 жовтня 2025 року.
На усунення вказаних недоліків у роботі ДП «НВО «ПХЗ», ТОВ «МКК №3» було витрачено 767 887,89 грн, з яких: бурові роботи загальною довжиною 19,8 пог. м. - 8 284,00 грн.; вибухові роботи об'ємом 230 м3 - 12 696,00 грн.; подрібнення негабаритних блоків об'ємом 2 452,3 м3 - 342 325,70 грн.; подрібнення негабаритних блоків об'ємом 2 898,3 м3 - 404 582,19 грн. Указує, що така сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, пропозиція щодо здійснення взаємозаліку зустрічним зарахуванням зобов'язань та сплати залишку заборгованості залишена без реагування.
У відзиві на зустрічний позов, який надійшов до суду 18.03.2026 (вх. №6055/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд) ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» заперечило проти зустрічного позову та зазначило, що за результатами виконаних робіт були підписанні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які містять посилання на відсутність у сторін претензій щодо виконаних робіт згідно умов договору. Звертає увагу суду, що про виявленні Позивачем за зустрічним позовом недоліки було повідомлено Підрядника лише через п'ять місяців з дати проведення робіт після того, як Підрядником направлено вимогу сплатити заборгованість за договором. Акти про виявлені недоліки складені ТОВ «МКК №3» в односторонньому порядку, натомість умовами договору передбачено, що такі акти складаються за участю підрядника. Позивач за зустрічним позовом не надав доказів повідомлення про створення двосторонньої комісії та виклику Відповідача для складання Актів невідповідності. Вважає, що взаємозв'язок між виконаними Замовником роботами сторонньою організацією та роботами, виконаними ДП «НВО «ПХЗ» відсутній. Зауважував, що в матеріалах справи відсутні докази виконання ДП «НВО «ПХЗ» неякісних робіт, обсягу таких робіт (наприклад дефектний акт).
Позивач за зустрічним позовом правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
16 травня 2024 року між Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (Підрядник, ДП «НВО «ПХЗ», позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» (Замовник, ТОВ «МКК №3», відповідач за первісним позовом) укладено договір №461424 на виконання буро-вибухових робіт (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню буро-вибухових робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 1.3 Договору встановлено, що результатом виконаних робіт (продукцією) Підрядника є підірвана гірська маса, що забезпечує роботу гірничотранспортного комплексу Замовника і відповідає вимогам п.6.2 Договору.
Розділом 3 договору врегульовано права та обов'язки підрядника. Так, підрядник серед іншого зобов'язаний здійснити контрольні заміри свердловин по закінченню виконання бурових робіт спільно з представником Замовника на відповідність проекту бурових робіт і здати по Акту виконаних робіт з буріння, в якому повинен бути визначений фактичний осяг буріння і погонних метрах і метрах кубічних, що підлягає наступному підриванню; при неякісному виробництві бурових робіт (порушення сітки буріння, недотримання проектної глибини свердловин тощо) причини, що призвели до цього, встановлюються двосторонньою комісією з оформленням акта, підписаного двома сторонами (п.п 3.1.2, 3.1.5 п. 3.1 договору). При неякісному підриванні блоку (підвищений вихід негабариту, завищення підошви уступу, масові відмови тощо) причини, що призвели до цього, встановлюються двосторонньою комісією з оформленням акту, підписаного двома сторонами (пп.3.2.3 п. 3.2 договору).
Вартість робіт визначається відповідно до протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1) (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.4. Договору при виробництві масових вибухів Замовник здійснює 50% передоплати від передбачуваного обсягу буро-вибухових робіт за 10 календарних днів до проведення бурових робіт, дата здійснення якого вказується у графіку проведення буро-вибухових робіт. Фактичний обсяг вказується в Акті виконаних робіт, підписаному Сторонами. Залишок суми в розмірі 50% Замовник перераховує протягом 20 календарних днів після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.
Орієнтовна сума договору складає 21 600 000,00 грн з ПДВ (двадцять один мільйон шістсот тисяч гривень 00 коп. (п. 5.8 договору).
Згідно з п. 6.2 Договору максимальний розмір шматка подрібненої гірничої маси по ребру не повинен перевищувати 0,9 метра. Вихід негабаритних шматків після масового вибуху не повинен перевищувати - 10%. При підвищеному виході негабариту більше ніж 10% Підрядник виконує за власні кошти роботи по подрібненню негабариту на підставі акту двосторонньої комісії, яка визначає причини підвищеного виходу негабариту над плановим.
Відповідно до п. 7.1 Договору, здавання-приймання наданих робіт проводиться відповідно до діючих норм і правил. Роботи, виконані Підрядником, оформляються Актом приймання-здачі виконаних робіт у день проведення масового вибуху та підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного виконання робіт.
За умовами п. 7.2 Договору в Акті приймання-здачі зазначається: найменування наданих послуг; обсяг виконаних робіт; вартість наданих послуг; якість наданих послуг.
Якщо при прийманні будуть виявлені істотні недоліки, які виникли з вини Підрядника, Замовник не підписує Акт приймання-здачі виконаних робіт і затримує до їх усунення оплату наданих робіт (п. 7.3 Договору).
У разі не підписання акту виконаних робіт протягом 3-х робочих днів і відсутності мотивованої відмови в його підписання, акт виконаних робіт вважається підписаним «Замовником» на четвертий робочий день після отримання Акту виконаних робіт (п. 7.5 договору).
Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків згідно з цим договором.
Так, за несвоєчасну або неповну оплату буро-вибухових робіт, зазначених в п. 5.4, 5.5 Договору Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з наступного дня прострочення виконання (п. 8.6 Договору).
Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє по 31.12.2024 р. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін письмово не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 13.1-13.2 Договору).
Додатком №1 до Договору є Протокол погодження договірної ціни на виконання буро-вибухових робіт, згідно з яким вартість масового вибуху за 1 м3 гірської маси в щільному тілі становить 72,00 грн/м3 з ПДВ.
Доказів звернення однієї зі сторін з письмовою заявою про розірвання договору суду не надано, відтак відповідно до пункту 13.2 Договору, Договір був пролонгованим на 2025 рік.
На виконання умов Договору ДП «НВО «ПХЗ» провів буро-вибухові роботи 27.05.2025 року та 23.06.2025 року, про що сторонами підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2025 на суму 2 066 400,00 грн та від 23.06.2025 на суму 2 234 520,00 грн. Зазначені акти здачі-прийняття робіт підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками. Підписанням Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) Сторони підтвердили, що не мають жодних претензій одна до одної щодо виконаних робіт згідно умов договору, що зазначено в актах.
ТОВ «МКК №3» відповідно до умов п. 5.4 договору здійснив попередню оплату за виконання буро-вибухових робіт, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи. Так, за виконані роботи, посвідчені актом від 27.05.2025 року на суму 2 066 400,00 грн, ТОВ «МКК №3» сплатило суму 1 033 200,00 грн відповідно до платіжної інструкції №11 від 23.05.2025 року; за роботи, виконані згідно з актом від 23.06.2025 року на суму 2 234 520,00 грн, відповідачем за первісним позовом сплачена передплата в сумі 1 099 224,00 грн, відповідно до платіжної інструкції №235 від 19.06.2025 року.
01.07.2025 ТОВ «МКК №3» здійснило оплату на користь ДП «НВО «ПХЗ» в сумі 800000,00 грн (платіжна інструкція №6 від 01.07.2025), з яких в рахунок оплати за виконані 27.05.2025 буро-вибухові роботи сплачено 500000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору на адресу ТОВ «МКК №3» була направлена претензія вих. №25/247-16 від 19.05.2025 з вимогою у семиденний строк з дня отримання даної претензії сплатити суму в розмірі 1 744 378,64 грн, а саме: суму заборгованості за виконані буро-вибухові роботи - 1 668 496,00 грн, пеню - 69187,11 грн, 3% річних - 6695,53 грн. До претензії доданий розрахунок.
У відповіді на вказану претензію ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» повідомив про виявлені в роботі ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» недоліки масових вибухів, здійснених 27.05.2024 та 23.06.2024. Також зазначив про понесення товариством збитків у зв'язку з порушенням з боку ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» умов п. 1.3, п. 3.1.5, п. 3.3, п. 5.6 та п. 6.2 Договору №461424 від 16.05.2024 (лист вих. №259 від 27.08.2025).
ТОВ «МКК №3» направляв підрядникові на адресу електронної пошти, зазначену в договорі №461424 від 16.05.2024: bvr@pkhz.dp.ua, листи (т. 1 арк. спр. 141 - 145), в яких зазначав про виявлені ТОВ «МКК №3» недоліки при проведенні ДП «НВО «ПХЗ» буро-вибухових робіт 27.05.2025 та 23.06.2025 (листи вих. №230 від 28.07.2025, вих. №234 від 30.07.2025, вих. №291 від 14.10.2025).
Відповідей на такі листи матеріали справи не містять.
11.06.2025 ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» за участю головного маркшейдера, начальника ГЦ, заступника директора з юридичних питань ТОВ «МКК №3» складено акт невідповідності наданих послуг за договором на проведення буро-вибухових робіт №461424 від 16.05.2024, яким засвідчено, що за результатами буро-вибухових робіт, виконаних ДП «НВО «ПХЗ» 27.05.2025 на горизонті 0,0 блоку свердловин №5 при екскавації гірничої маси блоку в районі свердловин №6, №7, №9 та №17 виявлено підвищення підошви забою на висоту до 1 метра від проектної відмітки (т. 1 арк. спр. 149 - 150). Додатково в акті від 07.10.2025 (т. 1 арк. спр. 156-158), що також складений за участі представників ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3», зазначено, що на горизонті 0,0 блоку свердловин №5 при екскавації гірничої маси блоку виявлено слабке руйнування масиву, вихід негабариту складає 20,8%.
Актом від 28.07.2025 невідповідності наданих послуг за договором на проведення буро-вибухових робіт №461424 від 16.05.2024 (т. 1 арк. спр. 151-152) ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» за участю головного маркшейдера, начальника ГЦ, заступника директора з юридичних питань ТОВ «МКК №3» засвідчив, що за результатами буро-вибухових робіт, виконаних ДП «НВО «ПХЗ» 23.06.2025 на горизонті 13,5 блоку свердловин №6 при екскавації гірничої маси блоку в районі свердловин за №98, 97, 114, 115 виявлено вибухову речовину та не підірвані свердловини з залишками проміжних детонаторів, після чого розробку блоку свердловин №6 заблоковано. В акті від 07.10.2025 (т. 1 арк. спр. 153-155), що також складено за участі представників ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3», зазначено, що за результатами буро-вибухових робіт, проведених 23.06.2025, на горизонті 13,5 блоку свердловин №6 при екскавації гірничої маси блоку виявлено слабке руйнування масиву, вихід негабаритних блоків складає 19,98%. Актом від 13.10.2025 ТОВ «МКК №3» засвідчив, що на горизонті 13,5 блоку свердловин №6 при екскавації гірничої маси блоку в районі свердловин за № 61, 62, 77, 78 виявлено вибухову речовину та не підірвані свердловини з залишками проміжних детонаторів (т.1 арк. спр. 159- 160).
ТОВ «МКК №3» звернулось до ДП «НВО «ПХЗ» з листом вих. №61 від 11.02.2026, який направлено на адресу електронної пошти bvr@pkhz.dp.ua, за змістом якого повідомив підрядника про виявлені недоліки, зазначені в актах невідповідності наданих послуг за договором на проведення буро-вибухових робіт №461424 від 16.05.2024, та з пропозицією відшкодувати ТОВ «МКК №3» витрати на усунення недоліків у сумі 767 887,89 грн.
Відповіді на такий лист матеріали справи не містять.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами є господарськими, виникли на підставі договору на проведення буро-вибухових робіт №461424 від 16.05.2024, який за своєю правовою природою є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Частиною 1 ст. 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з частинами 1-4 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторонни порівну.
Наведені норми містять презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Значення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
Ураховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) покладений саме на замовника.
Із правового аналізу ст. 853 ЦК України вбачається, що нею врегульовані два різних різні випадки з різними правовими наслідками. Так, замовник, який при прийнятті робіт негайно не заявив про виявлені допущені у роботі відступи від умов договору або інші явні недоліки у виконаній роботі, втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Водночас замовник має право вже після прийняття робіт заявити про виявлені приховані недоліки (негайно після їх виявлення), тобто ті, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18).
Умови укладеного між сторонами договору також передбачають порядок приймання виконаних робіт, засвідчення фактів допущення відступів від умов договору підряду щодо якості виконаних робіт.
Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов'язок виконати певну роботу і водночас замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Так, судом установлено, що ДП «НВО «ПХЗ» провів буро-вибухові роботи 27.05.2025 року та 23.06.2025 року, про що сторонами підписані акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2025 на суму 2 066 400,00 грн та від 23.06.2025 на суму 2 234 520,00 грн. Такі акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками. Підписанням Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) Сторони підтвердили, що не мають жодних претензій одна до одної щодо виконаних робіт згідно умов договору, що зазначено в актах.
При цьому суд зазначає, що саме на замовника - ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр» покладено обов'язок оглянути, перевірити результати робіт, прийняти виконані підрядником роботи або у встановлений строк (три робочі дні після виконання робіт) заявити про недоліки виконаних робіт, що не було зроблено ТОВ «МКК №3».
У зв'язку з зазначеним суд виснує, що Акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2025 та від 23.06.2025 свідчать про виконання ДП «НВО «ПХЗ» робіт за договором підряду №461424 від 16.05.2024 на загальну суму 4300920,00 грн, які були оплачені частково в сумі 2632424,00 грн.
ТОВ «МКК №3» у встановлений договором строк не заявив підряднику про наявність недоліків, не відмовився від прийняття виконаних позивачем робіт, як це передбачено пунктом 7.3 договору, та підписав вказані акти без жодних заперечень та зауважень.
Суд відхиляє доводи ТОВ «МКК №3» про те, що останній був позбавлений можливості виявити недоліки в роботі, допущені ДП «НВО «ПХЗ», оскільки такі недоліки є прихованими.
Так, за змістом ч. 3 ст. 853 ЦК України прихованими недоліками є ті, які неможливо виявити при звичайному огляді чи прийнятті роботи, а лише в процесі експлуатації, монтажу або подальшої обробки, в тому числі такі, що були умисно приховані підрядником.
Як відображено в актах невідповідності наданих послуг, які були складені ТОВ «МКК №3», відповідач за первісним позовом стверджує, що ним виявлено підвищення підошви забою на висоту до 1 метра від проектної відмітки, виявлено вибухову речовину та не підірвані свердловини з залишками проміжних детонаторів, слабке руйнування масиву та вихід негабаритних блоків після масованого вибуху, що перевищує 10%, та є порушенням умов договору.
Втім, такий недолік як виявлення вибухових речових можливо було виявити під час прийняття робіт протягом строку, встановленого договором - 3 (три) робочих дні після фактичного виконання робіт, за умови розумної обачності ТОВ «МКК №3», вжиття належних заходів для перевірки якості виконаних робіт та правомірності дій контрагента.
З огляду на викладене, оскільки ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» прийняв роботу, здійснену ДП «НВО «ПХЗ» без зауважень, останній позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути ним встановлені при звичайному способі її прийняття.
Якщо інші зазначені ТОВ «МКК №3» недоліки неможливо було виявити під час прийняття таких робіт, частина 4 ст. 853 ЦК України визначає, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Висновку експертизи матеріали справи не містять.
Стосовно складених ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» Актів невідповідності наданих послуг за договором на проведення буро-вибухових робіт №461424 від 16.05.2024 суд зазначає, що такі акти не можуть свідчити про виявлення недоліків виконаних ДП «НВО «ПХЗ» буро-вибухових робіт, оскільки такі акти складені відповідачем за первісним позовом одноособово, тоді як умовами договору сторони передбачили складання актів двосторонньою комісією. Доказів повідомлення ДП «НВО «ПХЗ» про необхідність направлення уповноважених представників для фіксації виявлених недоліків в роботі підрядника матеріали справи не містять.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.4. Договору сторони погодили внесення замовником попередньої оплати в розмірі 50% від передбачуваного обсягу буро-вибухових робіт за 10 календарних днів до проведення бурових робіт. Залишок суми в розмірі 50% Замовник зобов'язаний перерахувати протягом 20 календарних днів після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.
ТОВ «МКК №3» здійснив обумовлену договором попередню оплату в розмірі 1 033 200,00 грн 23.05.2025 року; та в сумі 1 099 224,00 грн 19.06.2025 року.
Відтак, відповідач за первісним позовом мав перерахувати позивачеві суму за виконані ним роботи згідно з актом від 27.05.2025 в сумі 1 033 200,00 грн, не пізніше 16.06.2025.
01.07.2025, тобто з порушенням строків, обумовлених договором, ТОВ «МКК №3» здійснило оплату на користь ДП «НВО «ПХЗ» в сумі 800000,00 грн (платіжна інструкція №6 від 01.07.2025), з яких в рахунок оплати за виконані 27.05.2025 буро-вибухові роботи сплачено 500000,00 грн. Відтак, заборгованість ТОВ «МКК №3» за актом від 27.05.2025 на момент звернення позивача до суду з позовом, склала 533200,00 грн.
Згідно з частиною 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням наведеної норми, оскільки строк оплати за виконані позивачем роботи згідно з актом від 23.06.2025 припадає на 13.07.2025, який є вихідним днем, останнім днем виконання зобов'язань з оплати вартості таких робіт є 14.07.2025 (понеділок). В обумовлений строк відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем за актом від 23.06.2025 робіт. На момент звернення з позовом заборгованість в сумі 1 135 296,00 грн не сплачена.
Отже, на підставі підписаних актів виконаних робіт у ТОВ «МКК №3» (замовника) виник обов'язок з оплати виконаних ДП «НВО «ПХЗ» робіт.
Водночас, відповідач за первісним позовом за виконані позивачем роботи у визначений договором строк не розрахувався та відповідно до приписів статті 612 ЦК України є таким, що прострочив оплату виконаних робіт за договором підряду, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 668 496,00 грн за підписаним актами 27.05.2025 року та 23.06.2025 року.
З урахуванням наведених висновків, суд уважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ «МКК №3» заборгованості за виконані ДП «НВО «ПХЗ» буро-вибухові роботи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 8.6 Договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків згідно з цим договором, зокрема, за несвоєчасну або неповну оплату буро-вибухових робіт Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з наступного дня прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
ДП «НВО «ПХЗ» нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 271 610,59 грн за період прострочення з 17.06.2025 по 12.01.2026, 3% річних в сумі 29048,81 грн за період прострочення з 17.06.2025 по 28.01.2026 грн та інфляційні втрати в сумі 23423,85 грн за період прострочення з липня 2025 р. по січень 2025 р.
Як встановлено судом, ТОВ «МКК №3» було допущено порушення зобов'язання в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, відтак суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України та пункту 8.6 укладеного між сторонами договору.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», вважає його неправильним в частині визначення початку нарахування трьох процентів річних на суму заборгованості за актом виконаних робіт від 23.06.2025.
Так, з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки строк оплати за виконані позивачем роботи згідно з актом від 23.06.2025 припадає на 13.07.2025, який є вихідним днем, останнім днем виконання зобов'язань з оплати вартості таких робіт є 14.07.2025. Відтак, правомірним є нарахування трьох процентів річних починаючи з 15.07.2025.
За розрахунком суду, три проценти річних за період з 17.06.2025 по 28.01.2026, складають 28955,50 грн. Отже, три проценти річних в розмірі 93,31 грн заявлені позивачем безпідставно, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
З цих же підстав розрахунок пені, здійснений позивачем, є неправильним. За розрахунком суду за період з 17.06.2025 по 12.01.2026 сума пені складає 270 646,38 грн. Відтак пеня в сумі 964,21 грн заявлена позивачем безпідставно, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд зазначає, що такий розрахунок є неправильним, внаслідок помилкового визначення індексу інфляції за загальний період прострочення. Так, за розрахунком суду, інфляційні втрати за період з липня 2025 р. по січень 2025 р. складають 35267,29 грн
Втім, ураховуючи принцип диспозитивності господарського судочинства, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «МКК №3» інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 23 423,85 грн.
ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних, інфляційних втрат та пені. Обґрунтовуючи дане клопотання відповідач указує, що товариство відноситься до категорії критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у Запорізькій області. Також посилається на скрутне фінансове становище та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання ТОВ «МКК №3» своїх грошових зобов'язань.
Оцінивши доводи ТОВ «МКК №3» в обґрунтування підстав для зменшення сум пені та компенсаційних втрат суд зазначає таке.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22).
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (в тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. При цьому у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
При цьому, Велика Палата Верховного суду в постанові від 02.07.2025 по справі №903/602/24 зазначила, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
За вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду зауважила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір трьох процентів річних, який становить законодавчо встановлений мінімальний розмір процентів річних, які нараховані відповідачеві, не підлягає зменшенню судом. З урахуванням наведеного, клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних не підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат, на що також акцентує увагу Верховний Суд у постанові від 24.01.2024 у справі № 917/991/22.
Крім того, Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 904/4334/22 у касаційному порядку, у постанові від 05.10.2023 виклав правовий висновок про те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення з їх сплати та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.
Ураховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «МКК №3» в цій чатині.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат.
Господарські санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Згідно з частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
На підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50% з наступних підстав.
Так, судом установлено, що ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» згідно з розпорядженням Запорізької обласної військової адміністрації від 21.02.2025 № 196 відноситься до категорії критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у Запорізькій області.
Зазначене вказує на те, що діяльність відповідача за первісним позовом безпосередньо пов'язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення. Порушення функціонування такого підприємства може мати негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров'я людей.
Як вбачається зі звіту про фінансові результати ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» за 2025 рік, у відповідача за первісним позовом наявні збитки у вказаному періоді в сумі 6343 тис. грн. За попередній аналогічний період сума збитків ТОВ «МКК №3» складає 65 526 тис. грн.
Суд також ураховує відсутність в матеріалах справи доказів того, що порушення відповідачем зобов'язання завдало збитків ДП «НВО «ПХЗ».
З урахуванням наведено, стягнення з ТОВ «МКК №3» пені в розмірі 270 646,37 грн, яка хоч і не становить надмірного розміру порівняно з сумою основного боргу, втім, на переконання суду, є істотною для відповідача за первісним позовом з урахуванням його майнового стану, та покладе на останнього надмірний тягар.
У зв'язку з зазначеним, ураховуючи інтереси обох сторін, виходячи зі завдань та основних засад господарського судочинства, а саме розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з ТОВ «МКК №3» на користь ДП «НВО «ПХЗ», на 50 відсотків.
Таким чином, з урахуванням зменшення, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 135 323,19 грн, та в цій частині задовольняє позовні вимоги. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.
Щодо заявлених ТОВ «МКК №3» вимог за зустрічним позовом про стягнення понесених збитків в сумі 767 887,89 грн господарський суд зазначає таке.
Відповідно до положень частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1 ст. 858 ЦК України визначено, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. А відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
Відтак, на ТОВ «МКК №3» покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки ДП «НВО «ПХЗ» як заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, ДП «НВО «ПХЗ» повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як установлено судом, ДП «НВО «ПХЗ» провів буро-вибухові роботи 27.05.2025 року та 23.06.2025 року, про що сторонами підписані акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2025 на суму 2 066 400,00 грн та від 23.06.2025 на суму 2 234 520,00 грн. Такі акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками. Підписанням Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) Сторони підтвердили, що не мають жодних претензій одна до одної щодо виконаних робіт згідно умов договору, що зазначено в актах.
З урахуванням наведеного, ТОВ «МКК №3» в силу приписів ст. 853 ЦК України не має права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені ним при звичайному способі її прийняття. Також матеріали справи не містять висновку експерта як доказу виявлення прихованих недоліків у виконаній ДП «НВО «ПХЗ» роботі. Відтак, позивачем за зустрічним позовом не доведено протиправність поведінки ДП «НВО «ПХЗ».
Зазначене свідчить про відсутність у ТОВ «МКК №3» фактичних та правових підстав вимагати від ДП «НВО «ПХЗ» відшкодування витрат на усунення недоліків, про які ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» не було заявлено в установлений договором строк та в установленому законом та договором порядку.
З огляду на недоведеність протиправності поведінки ДП «НВО «ПХЗ» та, відповідно, причинно-наслідкового зв'язку між діями ДП «НВО «ПХЗ» та понесеними ТОВ «МКК №3» витратами, суд не перевіряє обґрунтованість розрахунку заявлених ТОВ «МКК №3» до стягнення збитків.
З урахуванням наведених висновків, у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом суд відмовляє повністю.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, позовні вимоги за первісним позовом господарський суд задовольняє частково. У задоволенні зустрічного позову відмовляє.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору за подання первісного позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.
Суд ураховує приписи частини 9 статті 129 ГПК України, згідно з якими у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Беручи до уваги, що спір за первісним позовом виник внаслідок неправильних дій ТОВ «МКК №3», суд покладає на останнього судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам без урахування зменшення пені.
Відтак, з ТОВ «МКК №3» на користь ДП «НВО «ПХЗ»» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 23898,26 грн.
Судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на ТОВ «МКК №3» у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МКК №3» при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 11518,32 грн (платіжна інструкція № 1709 від 16.02.2026).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи подання позову до суду в електронній формі, судовий збір за подання зустрічного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 9214,65 грн (767887089 *1,5% * 0,8).
Отже, ТОВ «МКК №3» сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 2303,67 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2303,67 грн підлягає поверненню ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» з Державного бюджету України за ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» (ідентифікаційний код юридичної особи 25477298, місцезнаходження: 69013, м.Запоріжжя, вул. Загорська, буд.15) на користь Державного підприємства «Науково виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 14310112, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44) заборгованість за договором №461424 від 16.05.2024 в сумі 1 668 496,00 грн (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 00 коп.), пеню в розмірі 135 323,19 грн (сто тридцять п'ять тисяч триста двадцять три гривні 19 коп.), три проценти річних у розмірі 28955,50 грн (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 50 коп.), інфляційні втрати в розмірі 23 423,85 грн (двадцять три тисячі чотириста двадцять три гривні 85 коп.), судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 23898,26 грн (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто вісім гривень 26 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 11.05.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько