вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.05.2026м. ДніпроСправа № 904/5717/25 (904/914/26)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД", Дніпропетровська обл., м. Самар
про стягнення заборгованості в сумі 166 546,88 грн
Без виклику учасників справи
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" арбітражний керуючий Шевцов Євген Вікторович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД» про стягнення заборгованості в розмірі з яких: 77 244,00 грн - основна заборгованість, 59 428,30 грн - пеня, 5 756,44 грн - 3% річних, 24 118,14 грн - інфляційні втрати.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 13.10.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 9, офіс 3, ЄДРПОУ 40873173) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/5717/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/5717/25(904/914/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 02.03.2026 клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено сплату суми судового збору у сумі 2 662,40 грн до ухвалення судового рішення у справі №904/5717/25(904/914/26). Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
18.03.2026 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначив, що у зв'язку з несвоєчасною поставкою позивачем товару за договором, відповідачем було застосовано своє право притримання оплати товару до оплати постачальником штрафу та/або пені згідно положень п. п. 7.3, 7.13 договору.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 08.05.2026 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
08.04.2024 між Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНТКЕЛЬХРОМ» (Постачальник, Позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД» (Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки № 102/24 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, надалі - Товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки Товару зазначаються у Специфікаціях, які оформлюються у вигляді Додатків і складають невід'ємну частину цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Ціна за одиницю виміру товару, що поставляється за цим Договором, визначається у гривнях, не враховує податок на додану вартість, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України, та зазначається у Специфікаціях.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Ціна за одиницю виміру товару, що поставляється за цим Договором, визначається у гривнях, не враховує податок на додану вартість, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України, та зазначається у Специфікаціях.
Відповідно до п. п. 3.5 та 3.6 Договору, Товар передається Постачальником Покупцю па підставі видаткової накладної з відміткою Покупця про приймання товару, якщо інше не передбачено відповідною Специфікацією.
Датою поставки товару і датою переходу права власності на товар є дата, зазначена Покупцем у видатковій накладній при прийманні товару. Сторони у Специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати поставки товару і дати переходу права власності на товар.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки за цим Договором Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в порядку та строки, зазначені у Специфікаціях. При здійсненні оплати на умовах передплати Покупець перераховує грошові кошти у розмірі вартості узгодженої партії товару. При здійсненні оплати з відстрочкою платежу Покупець перераховує грошові кошти за фактично прийняту вагу/кількість товару.
На виконання вимог Договору між сторонами було підписано Специфікацію № 2 до Договору (далі - Специфікація), в якій було погоджено всі істотні умови відповідної поставки.
На виконання умов Договору та Специфікації Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 1 682 928,00 грн, що підтверджуються доданими до даного позову видатковою накладною від 17.04.2025 № 170401 та товарно-транспортною накладною № Р170401 від 17.04.2025.
Згідно з п. 6 Специфікацій: «Розрахунок за поставлену по даній Специфікації партію товару Покупець здійснює протягом 10 (десять) календарних днів від дати поставки».
В той же час станом на теперішній час Відповідачем було сплачено Позивачу за вказаний товар тільки 1 605 684,00 грн.
У зв'язку з вказаними обставинами, на даний час за Відповідачем рахується заборгованість перед Позивачем по Договору поставки у розмірі 77 244,00 грн.
Також, Позивачем за порушення умов розрахунків за отриманий товар по Договору поставки було нараховано Позивачу пеню в розмірі 59 428,30 грн, 3% річних у розмірі 5 756,44 грн, інфляційні витрати у розмірі 24 118,14 грн.
Враховуючи вищезазначене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача загальну суму боргу у розмірі 166 546,88 грн, з яких: 77 244,00 грн - основна заборгованість по Договору, 59 428,30 грн - пеня, 5 756,44 грн - 3% річних, 24 118,14 грн - інфляційні втрати.
В матеріалах справи міститься відзив Відповідача на позовну заяву, в якому Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що у зв'язку з несвоєчасною поставкою позивачем товару за договором, відповідачем було застосовано своє право утримати суму штрафу та пені (п. 7.3. Договору) при взаєморозрахунках з Позивачем оплати товару до оплати постачальником штрафу та/або пені згідно положень п. п. 7.13 Договору.
Щодо нарахованих Позивачем інфляційних втрат, пені та 3 % річних, Відповідач також заперечує, оскільки вважає дані нарахування не правомірними
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.
08.04.2024 року між ТОВ «Новомосковський посуд» та ТОВ «ВКФ «УКРНІХРОМ» (з 02.04.2025 року змінено найменування на ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ») укладено Договір поставки № 102/24, в межах якого здійснювалось постачання продукції матеріально-технічного призначення.
Відповідно до умов Специфікації (Додаток 2) від 29.08.2024 року до Договору поставки № 102/24 від 08.04.2024 року, Позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити постачання протягом 90 днів з дати Специфікації до 27.11.2024 (включно) - останній день поставки.
На виконання цих зобов'язань Позивач здійснив поставку товару лише 17.04.2025 року з простроченням на 141 день.
Відповідно до п. 7.3 Договору № 102/24 від 08.04.2024 року у випадку порушення строків поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення. При порушенні строку постачання понад 10 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від вартості не поставленого в строк товару.
За змістом п. 7.13 Договору № 102/24 від 08.04.2024 року передбачено, що при несплаті неустойки у встановлений строк, Покупець має право утримати суму штрафних санкцій при взаєморозрахунках з Постачальником.
У зв'язку з цим, на адресу Позивача, Відповідачем направлено вимогу вих. № 01-147 від 30.04.2025 року щодо сплати нарахованої пені та штрафу у загальному розмірі 77 724,00 грн. При цьому, застосовані санкції не є надмірними, бо пеня нарахована лише за 1 день прострочення, а не за всі дні прострочення виконання зобов'язань з поставки товару.
У відповідь на вимогу вих. № 01-147 від 30.04.2025 року Позивач надіслав Відповідачу лист, яким підтвердив наявність порушення строків поставки та визнав обґрунтованість застосування пені у сумі 1524,00 грн. та штрафу у сумі 76 200,00 грн., а також зобов'язався здійснити їх оплату в строк до 20.06.2025 року.
В подальшому, у зв'язку з несплатою до 20.06.2025 санкцій на адресу Позивача, Відповідачем направлено лист-повідомлення вих. №01-197 від 07.07.2025 року, в якому Відповідач повідомив про те, що при проведенні взаєморозрахунків Відповідачем буде утримано суму штрафних санкцій у розмірі 77 724,00 грн., а також зазначено, що виконання зобов'язань в частині оплати коштів зупиняються на суму нарахованої неустойки до моменту належного виконання Позивачем зобов'язань зі сплати неустойки.
У відповідь на лист Відповідача, Позивач надіслав лист, в якому підтвердив обґрунтованість застосування штрафних санкцій та гарантував їх сплату в строк до 05.09.2025 року.
Після чого, на адресу ТОВ «Новомосковський посуд» надійшов лист Позивача вих. № 18 від 10.10.2025 року, де повідомлялось про те, що Відповідач має перед Позивачем кредиторську заборгованість.
В свою чергу, ТОВ «Новомосковський посуд» направив Позивачу відповідь вих. № 01-281 від 10.12.2025 року, в якій зазначив про відсутність кредиторської заборгованості, оскільки відповідно до п. 7.13 Договору № 102/24 від 08.04.2024 року передбачена можливість Покупця утримати суму неустойки при взаєморозрахунках з Постачальником у випадку її несплати у встановлений строк.
Згодом, на адресу ТОВ «Новомосковський посуд» надійшов лист Позивача вих. № 01-20/5717/5-л від 03.02.2026 року з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 77 244,00 грн.
В свою чергу, ТОВ «Новомосковський посуд» направив Позивачу відповідь вих. № 01-67 від 27.02.2026 року, в якій зазначив про відсутність кредиторської заборгованості, оскільки відповідно до п. 7.13 Договору № 102/24 від 08.04.2024 року передбачена можливість Покупця утримати суму неустойки при взаєморозрахунках з Постачальником у випадку її несплати у встановлений строк.
Таким чином, судом встановлено, що Позивач у позовній заяві зазначає про наявність у Відповідача заборгованості за договором поставки, але не повідомляє про порушення Позивачем договірних зобов'язань та утримання Відповідачем суми нарахованої неустойки із сум, що підлягають сплаті Позивачеві.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
За правилами ст.. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Крім цього, слід наголосити, що на час виникнення спірних правовідносин, діяв Господарський кодекс України, положеннями якого передбачено наступне:
За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання (ст. 235 Господарського кодексу України).
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 236 Господарського кодексу України).
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій (ст. 237 Господарського кодексу України).
Отже, застосування оперативно-господарських санкцій є правом сторони і таке право надано незалежно від вини іншої сторони, яка в разі незгоди, не обмежена правом на оскарження таких санкцій в судовому порядку, що є належним способом захисту.
Відповідно до правового висновку, викладеного у поставі Верховного Суду від 20.08.2018 року у справі № 905/2464/17 особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вини застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових органів або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому, до суб'єкта господарювання, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
Таким чином, ТОВ «Новомосковський посуд» правомірно застосував до ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів за договором поставки, що підлягають перерахуванню ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» на суму неустойки, які підлягають стягненню з нього відповідно до п. 7.3 Договору на підставі вимоги вих. № 01-147 від 30.04.2025 року. При цьому, п. 7.13 Договору № 102/24 від 08.04.2024 року передбачена можливість Покупця утримати суму неустойки при взаєморозрахунках з Постачальником у випадку її несплати у встановлений строк.
Отже, у відповідності до п. 7.3. Договору, Відповідач нарахував Позивачу фінансові санкції у загальному розмірі 77 724 грн (1 524,00 грн - пеня 0,1%, 76 200,00 грн - штраф 5%), з даним нарахуванням погодився Позивач та гарантував Відповідачу сплатити суму фінансових санкцій у загальному розмірі 77 724 грн, але на час розгляду справи Позивач не виконав умови п. 7.3. Договору, у зв'язку з чим Відповідачем було утримано суму неустойки при взаєморозрахунках з Позивачем за поставлений з порушенням строку товар відповідно до вимог п. 7.13. Договору.
А отже, суд погоджується з Відповідачем стосовно відсутності у Відповідача перед позивачем суми основної заборгованості у розмірі 77 244,00 грн за Договором поставки № 102/24 від 08.04.2024.
Щодо застосування пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Сторони у Договорі № 102/24 від 08.04.2025 року узгодили можливість зменшення суми, що підлягає сплаті Постачальнику на суму неустойки, яка підлягає сплаті Постачальником за порушення умов Договору, у тому числі за порушення строків постачання товару.
З викладених обставин вбачається, що підчас виконання умов Договору № 102/24 від 08.04.2025 року Позивачем порушено його умови в частині поставки товару в строк, передбачений п. 3 Специфікації (Додатку № 2) від 29.08.2024 року до Договору № 102/24 від 08.04.2024 року, внаслідок чого до нього застосовано відповідні санкції, які в подальшому були утримані при проведенні відповідних розрахунків, але твердження Відповідача про те, що у Позивача відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є без підставними, оскільки незважаючи на те, що Позивач поставив Відповідачу товар з порушенням строків визначених в договорі, Відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар в строки визначені в п. 6 Специфікації №2 від 29.08.2024, але Відповідачем було прострочено оплату товару.
Отже, на переконання суду Позивач має право нарахувати Відповідачу за несвоєчасну оплату товару пеню, 3% річних та інфляційні нарахування.
Так, відповідно до п. 7.2. Договору, у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 59 428,30 грн за період з 28.04.2025 по 24.02.2026.
Суд перевіривши розрахунок пені встановив, що пеня за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки за період з 28.04.2025 по 29.05.2025 (до дня повної оплати за договором поставки) 32 дні прострочення становить 41 704,51 грн, яка підлягає стягненню, а пеня нарахована за період з 30.05.2025 по 24.02.2026 у розмірі 17 723,79 грн підлягає відхиленню, оскільки нарахована на залишок основної заборгованості за договором у сумі 77 244,00 грн, який був утриманий Відповідачем при взаєморозрахунках з Позивачем за поставлений з порушенням строку товар відповідно до вимог п. 7.13. Договору.
Також, внаслідок тривалого та безпідставного порушення Відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару, Позивачем нараховано 3% річних передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 5 756,44 грн за період з 28.04.2025 по 24.02.2026.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що 3% річних за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки за період з 28.04.2025 по 29.05.2025 (до дня повної оплати за договором поставки) 32 дні прострочення становлять 4 035,91 грн, які підлягають стягненню, а 3% річних нараховані за період з 30.05.2025 по 24.02.2026 у розмірі 1 720,53 грн підлягає відхиленню, оскільки нарахована на залишок основної заборгованості за договором у сумі 77 244,00 грн, який був утриманий Відповідачем при взаєморозрахунках з Позивачем за поставлений з порушенням строку товар відповідно до вимог п. 7.13. Договору.
Позивачем також, внаслідок тривалого та безпідставного порушення Відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару, Позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 24 118,14 грн за період травень 2025 по січень 2026.
Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат встановив, що інфляційні втрати за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки повинні бути нараховані за травень 2025 та становлять 21 878,06 грн, а інфляційні втрати нараховані за червень 2025 по січень 2026 у розмірі 2 240,08 грн підлягають відхиленню, оскільки нараховані на залишок основної заборгованості за договором у сумі 77 244,00 грн, який був утриманий Відповідачем при взаєморозрахунках з Позивачем за поставлений з порушенням строку товар відповідно до вимог п. 7.13. Договору.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" у сумі 41 704,51 грн - пені за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки за період з 28.04.2025 по 29.05.2025 (до дня повної оплати за договором поставки), 4 035,91 грн - 3% річних за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки за період з 28.04.2025 по 29.05.2025 (до дня повної оплати за договором поставки), 21 878,06 грн - інфляційні втрати за травень 2025.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" арбітражний керуючий Шевцов Євген Вікторович до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД» про стягнення заборгованості в розмірі з яких: 77 244,00 грн - основна заборгованість, 59 428,30 грн - пеня, 5 756,44 грн - 3% річних, 24 118,14 грн - інфляційні втрати - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД» (51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гідності, буд. 115, код ЄДРПОУ 33905850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, будинок 40Б, код ЄДРПОУ 40873173) 41 704,51 грн - пені за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки за період з 28.04.2025 по 29.05.2025 (до дня повної оплати за договором поставки), 4 035,91 грн - 3% річних за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки за період з 28.04.2025 по 29.05.2025 (до дня повної оплати за договором поставки), 21 878,06 грн - інфляційні втрати за травень 2025, 811,41 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення основної заборгованості у сумі 77 244,00 грн, пені у сумі 17 723,79 грн, інфляційних втрат у сумі 2 240,08 грн та 3% річних у сумі 1 720,53 грн - відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.05.2026.
Суддя А.Є. Соловйова