вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про повернення заяви про скасування судового наказу
"11" травня 2026 р. Cправа № 902/427/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику представників сторін матеріали справи
за заявою: Комунального підприємства "Чисте місто" Козятинської міської ради (вул. Довженка, буд. 2а, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100)
до боржника: Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни ( АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості у розмірі 19 591,02 грн
02.04.2026 на розгляд Господарського суду Вінницької області в системі "Електронний суд" надійшла заява № 299 від 02.04.2026 (вх. № 467/26 від 02.04.2026) Комунального підприємства "Чисте місто" Козятинської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни грошової заборгованості в сумі 19 591,02 грн, яка складається з основного боргу за послуги вивезення побутових відходів - 14 628,73 грн, 3% річних - 1 281,71 грн та інфляційних витрат - 3 680,58 грн за період з травня 2023 по березень 2026 року.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням зі сторони боржниці умов Договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 99П від 01.08.2017, зокрема в частині оплати наданих послуг.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 вказану заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
За результатами розгляду вказаної заяви судом 06.04.2026 видано відповідний наказ, який було надіслано Фізичній особі-підприємцю Савіцькій Ганні Павлівні до її електронного кабінету в ЄСІТС.
З огляду на те, що боржницею не було реалізовано право на подання заяви про скасування судового наказу від 06.04.2026, відповідно до ч. 1 ст. 159 Господарського процесуального кодексу України зазначений судовий наказ 27.04.2026 набрав законної сили та був направлений стягувачу.
07.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни № б/н від 07.05.2026 (вх. № 01-30/4591/26 від 07.05.2026), у якій заявниця просить визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу та поновити такий строк, а також скасувати судовий наказ Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у справі № 902/427/26.
Дослідивши заяву № б/н від 07.05.2026 (вх. № 01-30/4591/26 від 07.05.2026) у частині вимог про визнання поважними причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу та поновлення відповідного строку для подання такої заяви, суд виходить із такого.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, боржниця зазначає, що копію судового наказу разом із копією заяви стягувача про його видачу та доданими до неї документами станом на 06.05.2026 поштовим зв'язком не отримувала.
Про наявність судового наказу та відкритого виконавчого провадження їй стало відомо 06.05.2026 у зв'язку з блокуванням банківських рахунків державним виконавцем, після чого вона ознайомилася з матеріалами справи через підсистему "Електронний суд".
З огляду на викладене, боржниця вважає, що строк на подання заяви про скасування судового наказу пропущено не з її вини.
Враховуючи зазначене, Фізична особа-підприємець Савіцька Ганна Павлівна просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, поновити відповідний строк та скасувати судовий наказ від 06.04.2026 у справі № 902/427/26.
Згідно із частинами 1, 4 статті 156 Господарського процесуального кодексу України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.
Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як убачається з матеріалів справи, 06.04.2026 судом видано наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни на користь Комунального підприємства "Чисте місто" Козятинської міської ради 14 628,73 грн основного боргу, 1 281,71 грн 3% річних, 3 680,58 грн інфляційних втрат та 266,24 грн витрат зі сплати судового збору.
На виконання вимог ст. 156 Господарського процесуального кодексу України копію судового наказу разом із копією заяви стягувача про його видачу та доданими до неї документами було направлено до електронного кабінету боржниці. Зокрема, документ в електронній формі "Заява про видачу судового наказу" від 02.04.2026 у справі № 902/427/26 доставлено до електронного кабінету 02.04.2026 о 17:44 год, а документ "Судовий наказ ч. 2 ст. 154 ГПК" від 06.04.2026 - 07.04.2026 об 11:07 год, що підтверджується відповідними довідками про доставку, сформованими в КП "ДСС".
Спростування зазначених обставин матеріали справи не містять, як і не подано заявницею разом із заявою № б/н від 07.05.2026 (вх. № 01-30/4591/26 від 07.05.2026) жодних доказів на їх спростування.
Щодо посилань заявниці на те, що копію судового наказу разом із копією заяви стягувача та доданими до неї документами станом на 06.05.2026 поштовим зв'язком не отримано, суд зазначає таке.
Відповідно до відомостей ЄСІТС, зокрема довідки № 33228536 від 06.04.2026, сформованої засобами підсистеми "Електронний суд", у Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни електронний кабінет зареєстровано з 14.05.2025.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, у разі наявності у сторони зареєстрованого електронного кабінету, обов'язку надсилання судом копій судових документів у паперовій формі законом не передбачено, у зв'язку з чим відповідні доводи заявниці є необґрунтованими.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків. Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Згідно ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певними обставинами, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення процесуального строку не зумовлює обов'язку суду автоматично поновити такий строк, оскільки відповідно до положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу повинно містити належне обґрунтування поважності причин його пропуску.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються господарському суду на загальних підставах).
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
Надсилаючи 07.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" заяву № б/н від 07.05.2026 (вх. № 01-30/4591/26 від 07.05.2026), боржниця зазначає, що копію судового наказу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у справі № 902/427/26 разом із заявою про його видачу та доданими до неї документами поштовим зв'язком не отримувала.
При цьому заявниця повідомляє, що про існування судового наказу та відкриття виконавчого провадження їй стало відомо 06.05.2026 у зв'язку з блокуванням рахунків, після чого вона ознайомилася з матеріалами справи через підсистему "Електронний суд".
З огляду на викладене, суд бере до уваги, що боржниця фактично не заперечує обставину доставлення електронних документів "Заява про видачу судового наказу" від 02.04.2026 у справі № 902/427/26 та "Судовий наказ ч. 2 ст. 154 ГПК" від 06.04.2026 до її електронного кабінету, що також підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що у поданому клопотанні боржниця не навела об'єктивних причин, які перешкоджали їй звернутися із заявою про скасування судового наказу у встановлений законом строк. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наведені обставини, а викладені заявницею доводи не свідчать про наявність поважних причин для поновлення процесуального строку.
Суд зауважує, що закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни № б/н від 07.05.2026 (вх. № 01-30/4591/26 від 07.05.2026) подана з пропуском установленого процесуального строку без поважних причин, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для його поновлення, а відтак і для задоволення заяви в цій частині.
Відповідно до частини 2 статті 158 Господарського процесуального кодексу України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
З огляду на все вищевикладене у сукупності, керуючись ч. 2 ст. 157 ГПК України, заява Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни № б/н від 07.05.2026 (вх. № 01-30/4591/26 від 07.05.2026) підлягає поверненню. Водночас, з огляду на те, що заява надійшла до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", тобто наявна в електронному вигляді, а тому не підлягає фактичному поверненню заявниці.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 18, 42, 157, 158, 232, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання, викладеного у пункті першому прохальної частини заяви № б/н від 07.05.2026 (вх. № 01-30/4591/26 від 07.05.2026) Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни, про визнання поважними причин пропуску строку та поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу від 06.04.2026 у справі № 902/427/26 - відмовити.
2. Заяву № б/н від 07.05.2026 (вх. № 01-30/4591/26 від 07.05.2026) Фізичної особи-підприємця Савіцької Ганни Павлівни про скасування судового наказу від 06.04.2026 у справі № 902/427/26 повернути заявниці без розгляду (позаяк заява наявна в електронному вигляді, тому не підлягає фактичному поверненню).
3. Згідно із приписами ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
4. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про повернення заяви заявникові може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.
5. Згідно із положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Дата складання повного тексту ухвали 11.05.2026.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи