Додаткова постанова
11.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4893/23 (904/6230/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)
суддів: Джепи Ю.А., Фещенко Ю.В.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" про ухвалення додаткового рішення
у справі №904/4893/23 (904/6230/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Бережного Костянтина Миколайовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2 373 713,77 грн.
в межах справи №904/4893/23
за заявою Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи", 50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Церковна, буд.3, код ЄДРПОУ 35230823
про визнання банкрутом
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі №904/4893/23 (904/6230/25) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бережного Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" (50099, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Калиниченка, будинок 3; ідентифікаційний код 35230823) 1 397 000,00 грн. - основного боргу, 2 066,79 грн. - 3% річних та 16 788,80 грн. - судових витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа-підприємець Бережний Костянтин Миколайович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі № 904/4893/23 (904/6230/25) в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові енергетичні системи» до Фізичної особи - підприємця Бережного Костянтина Миколайовича про стягнення заборгованості за договорами позики, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами позики, а саме: 1 397 000,00 грн - основного боргу, 2 066,79 грн - 3 % річних - відмовити. Здійснити перерозподіл судових витрат, понесених Відповідачем у зв'язку з поданням апеляційної скарги, поклавши їх на Позивача.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2026 по справі №904/4893/23 (904/6230/25) апеляційну скаргу ФОП Бережного Костянтина Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі №904/4893/23 (904/6230/25) залишено без змін.
До Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку із апеляційним переглядом справи, у сумі 85 953,34 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 прийнято заяву ТОВ "Нові енергетичні системи" про ухвалення додаткового рішення до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку із апеляційним переглядом справи, у сумі 85 953, 34 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18).
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до матеріалів справи, 27.04.2026 позивачем подано клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу в розмірі 34 500, 00 грн.
Позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2021р. у справі № 755/9215/15ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
05.11.2023 між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ВІДАР" (Виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.
Відповідно до умов укладеного договору, Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає Послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта.
За змістом п. 2.1. Договору вбачається, що перелік Послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Сторонами в окремих Додатках до Договору та в окремих Замовленнях Послуг.
Відповідно до Акту про надання правничої допомоги від 24.04.2026, що є невід'ємною частиною Договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2023 вбачається, що Виконавець АО "ВІДАР" в особі партнера Віницького В.О. надав, а Клієнт Малютенко В.М. прийняв обсяг послуг з надання правничої допомоги загальною вартістю 34 500, 00 грн.
Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання; неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви; додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано види адвокатської діяльності, а саме серед іншого: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.
23.10.2025 між адвокатом Єрашовим І.Є. (Виконавець) та ТОВ "Нові енергетичні системи" (Клієнт) укладено Договір №23/10/2025 про надання правової допомоги, за змістом якого Адвокат надає Клієнту правову допомогу в об'ємах та на умовах, передбачених в даному договорі.
Згідно п. 3.1. Договору вбачається, що за погодженням сторін вартість послуг являється гонораром фіксованого розміру за надані послуги з урахуванням складної справи, кваліфікації та досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин, відповідає розумності та з урахуванням витраченого адвокатом часу з надання професійної правничої допомоги, спрямоване на повне юридичне супроводження питань згідно Розділу 2 даного Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору, розмір гонорару визначається сторонами в акті прийому-передачі наданих послуг.
За змістом Акту №02 приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2026, Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято послуги на загальну суму 85 953, 34 грн, а саме:
- 15.04.2026 ознайомлення з апеляційною скаргою, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу (4 год) - 10 000, 00 грн;
- 23.04.2026 ознайомлення із додатковими поясненнями Відповідача, додаткова перевірка судової практики з урахуванням цих пояснень (2 год) - 4 000, 00 грн;
- 29.04.2026 участь в судових засіданнях, в т.ч. підготовка до судового засідання, час очікування тощо (1 год) - 2 000, 00 грн;
- 29.04.2026 гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі по справі №904/4893/23 (904/6230/25) - 5% від задоволених позовних вимог - 69 953, 34 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна заборгованість виникла у зв'язку із тим, що відповідачем не виконав зобов'язання в частині повного та своєчасного розрахунку.
Колегія суддів також відзначає, що судова практика з питань, які постали при вирішенні спору, є сталою, а тому її знаходження та використання не потребувало значного часу.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що фактично витрати які заявлені позивачем складаються зі складання та подання відзиву на апеляційну скаргу до суду та участь в одному судовому засіданні.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/4983/23 (904/6230/25) є необґрунтованим.
Оцінивши зміст наданих позовних вимог, які фактично полягають у складанні позовної заяви, суд вважає, що обґрунтованою є вартість послуг у розмірі 30 000, 00 грн.
Таким чином, на відповідача суд покладає витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
З урахуванням викладеного решту витрат позивача у розмірі 55 953, 34 грн на оплату професійної правничої допомоги суд вирішив не розподіляти та покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку із апеляційним переглядом справи у справі №904/4893/23 (904/6230/25) - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Бережного Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" (50099, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Церковна, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 35230823) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної додаткової постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя Ю.В. Фещенко