про залишення апеляційної скарги без руху
11.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/1335/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Комарова Андрія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2026, суддя Євстигнеєва Н.М.
у справі №904/1335/26
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Комарова Андрія Миколайовича, м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Київ
про визнання кредитного договору недійсним в частині пункту 1.1.4
Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Комарова Андрія Миколайовича заборгованість за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №713809222678 від 11.04.2024 у розмірі 401 720,30грн, з яких 343 055,48грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту у розмірі 90 277,80грн та строкову заборгованість за сумою кредиту у розмірі 252 777,68грн, та 58 664,82грн простроченої заборгованості за комісією.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено визнати справу малозначною та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
08 квітня 2026 року до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Комарова Андрія Миколайовича, якою просить кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №713809222678 від 11.04.2024 визнати недійсним в частині пункту 1.1.4. статті 1 щодо розміру комісійної винагороди за надання кредиту та комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 постановлено відмовити Фізичній особі-підприємцю Комарову Андрію Миколайовичу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; зустрічну позовну заяву залишити без руху; позивачу, Фізичній особі-підприємцю Комарову Андрію Миколайовичу, запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки зустрічної позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі 2 662,40грн та порядку.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2026 постановлено зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Комарова Андрія Миколайовича до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання кредитного договору недійсним в частині пункту 1.1.4 (вх.№1480/26 від 08.04.2026) повернути.
Не погодившись з ухвалою суду, через систему “Електронний суд» Фізична особа-підприємець Комаров Андрій Миколайович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2026 р. по справі № 904/1335/26, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, суддя-доповідач вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Згідно з п.2 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Статтею 4 зазначеного Закону унормовано, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп.8 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, частиною 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи унормовані Законом ставки судового збору, приймаючи до уваги подання апеляційної скарги в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 2 662,40 грн.
Однак, при дослідженні матеріалів апеляційної скарги, судом встановлено, що серед них жодних доказів сплати судового збору не додано, натомість скаржник посилається на приписи частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» та стверджує, що він звільнений від сплати судового збору, на що суд зазначає наступне.
Пунктами 17, 21, 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р. № 1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями) чітко регламентовані поняття:
споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;
робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом; при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди; споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Системний аналіз зазначеної норми права, дає підстави для висновку, що зазначеним Законом регулюються відносини споживачів фізичних осіб в сфері захисту їх прав в господарсько-побутових відносинах щодо отримання товару, послуги, роботи належної якості.
Однак, дія зазначеної норми не поширюється на скаржника, адже у Законі України "Про захист прав споживачів" термін "споживач" визначається як "фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника" (пункт 22 статті 1 цього Закону).
Згідно положень Закону України "Про захист прав споживачів" слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.
Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України "Про банки та банківську діяльність").
Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Матеріали справи свідчать, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором «Кредит “всеБІЗНЕС»» №713809222678 від 11.04.2024, а предметом зустрічного позову - вимога про визнання кредитного договору недійсним в частині пункту 1.1.4
Згідно з електронними матеріалами справи, у справі міститься копія кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" №713809222678 від 11.04.2024 укладеного між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Комаровим Андрієм Миколайовичем (позичальник, відповідач).
В пункті 1.1.7 кредитного договору зазначено цільове використання кредиту на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Зважаючи на те, що учасники справи є суб'єктами господарювання, а спір між сторонами - господарським, та те, що позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) в контексті спірних правовідносин не є споживачем послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки спірні правовідносини сторін пов'язані з його підприємницькою діяльністю, а відтак на нього не поширюється норма частини третьої статті 22 вказаного Закону.
Відтак, апеляційний суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору.
Частиною 2 ст. 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 174 ГПК, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 174, 176, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Комарова Андрія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2026 у справі №904/1335/26 залишити без руху.
Апелянту протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали усунути недолік апеляційної скарги, а саме надати:
- доказ сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк