28.04.2026 м.Дніпро Справа № 908/3106/20(908/2257/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.
секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.
представники учасників провадження:
від позивача: Савенко Р.В.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Рікітін П.С.
арбітражний керуючий: не з'явився
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича
на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026, повний текст якого складено 02.03.2026 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі №908/3106/20(908/2257/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХ ПРОМ ГАЗ», м. Запоріжжя в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича, м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІДА», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», м. Київ
про визнання недійсними правочинів, укладених з боржником
Короткий зміст справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІДА" про:
- визнання недійсним пункту 5 Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020р. до Договору купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ від 16.03.2020р., укладеної між ТОВ "МЕТІДА" та ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ".
- стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІДА" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" боргу за Додатковою угодою № 3 від 24.07.2020р. до Договору купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ від 16.03.2020р. в загальній сумі 18 918 999,65 грн. (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 65 коп.), з яких: 9 749 988,00 грн. - основний борг, 7 726 081,30 грн. - втрати від інфляції за період серпень 2020 року - травень 2025 року, 1 442 930,35грн. - 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 01.08.2020 по 07.07.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладення Додаткової угоди № 3 (липень 2020 року), якою було відстрочено оплату, ТОВ “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» уже мало заборгованість перед ТОВ “Оператор ГТС України» на суму понад 274 мільйони гривень за безпідставний відбір газу.
Позивач зазначає, що встановлення відстрочки оплати за поставлений газ на 7 років (до серпня 2027 року) не мало жодного економічного змісту для товариства та не відповідало діловій практиці.
Оспорювана угода була підписана менш ніж за 6 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ТЕХ ПРОМ ГАЗ», що свідчить про намір вивести активи або уникнути розрахунків з кредиторами.
Через відстрочку грошові кошти в розмірі 9,7 млн грн, які могли бути використані для погашення боргів, були фактично “заморожені» у відповідача. Крім того, за цей час вони суттєво знецінилися внаслідок інфляції (втрати від інфляції оцінюються у понад 7,7 млн грн).
Позивач посилається на норми Цивільного кодексу України (ст. 3, 13, 203, 215), вказуючи, що дії сторін були недобросовісними, спрямованими на шкоду іншим особам та порушували інтереси держави і суспільства.
Позивач зауважує, що інші правочини між цими ж сторонами (щодо відступлення права вимоги та зарахування зустрічних вимог на ту саму суму) вже були визнані судом недійсними саме через їх фраудаторність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі №908/3106/20(908/2257/25) у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, через систему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/3106/20(908/2257/25) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на підставі недоведених обставин, які суд визнав встановленими. Також апелянт зазначає, що судом не було застосовано закону, який підлягав застосуванню, а саме п.6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України.
Апелянт стверджує, що оспорюваний пункт Додаткової угоди № 3, який передбачає відстрочку оплати за газ на 7 років (до серпня 2027 року), є фраудаторним. Він був укладений з метою приховування активів від кредиторів та уникнення виконання зобов'язань, що суперечить принципам добросовісності та чесності (ст. 3, 13 ЦК України).
Суд першої інстанції не встановив жодного правомірного інтересу боржника у відстроченні отримання 9,7 млн грн на 7 років. Така дія не має економічного сенсу для підприємства, що перебуває у критичному фінансовому стані.
Через тривалу відстрочку кошти фактично “заморожені» та суттєво знецінюються внаслідок інфляції (індекс інфляції за період склав понад 179%), що завдає прямої шкоди кредиторам.
Апелянт заперечує висновок суду про те, що на дату укладення угоди (24.07.2020) у ТОВ “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» не було боргів. Хоча офіційний рахунок було виставлено пізніше, заборгованість за негативні небаланси газу виникла саме у липні 2020 року. Боржник, маючи доступ до інформаційної платформи ГТС, не міг не знати про накопичення боргу у розмірі понад 263 млн грн. На момент угоди вже існувала заборгованість у сумі понад 1,2 млн євро, підтверджена актом звірки від 31.05.2020.
Скаржник вказує, що суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 щодо фраудаторних правочинів. Крім того, іншим судовим рішенням (від 15.08.2024 у справі № 908/3106/20(908/1157/24)) вже було встановлено ознаки фраудаторності в інших угодах між цими ж сторонами на ту саму суму.
Скаржником подано додаткові пояснення до скарги, в яких зазначено, що звичайна практика сторін за цим же договором передбачала негайні або короткострокові розрахунки (протягом 2 днів або щоденно). Раптове запровадження у липні 2020 року відстрочення платежу на 7 років (до 2027 року) за відсутності будь-якого забезпечення чи нарахування відсотків є аномальним та свідчить про штучний характер угоди. У процедурі банкрутства важливою є здатність активу швидко конвертуватися в гроші. Відстрочка на 7 років фактично виводить кошти з обороту підприємства, що вже перебувало в передбанкрутному стані. Укладення угоди саме в момент виникнення величезних небалансів (понад 263 млн грн) свідчить про намір приховати ліквідні активи від майбутніх стягнень з боку кредиторів.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Відповідач зазначає, що оспорюваний правочин мав розумну економічну причину. Внаслідок відстрочки оплати у позивача виникла довгострокова дебіторська заборгованість, яка згідно з нормами бухгалтерського обліку є активом підприємства. Оскільки активи боржника не зменшилися, правочин не можна вважати таким, що вчинений без економічного змісту.
Відповідач наголошує, що заявлені позивачем інфляційні втрати не є активом на момент розгляду справи, а обов'язок повернути майно за оспорюваною угодою виникає лише після набрання рішенням про її недійсність законної сили.
Відповідач заперечує твердження про обізнаність боржника з великими боргами станом на 24.07.2020. Згідно з Кодексом ГТС та умовами договору, обов'язок оплати виникає лише після виставлення акта та рахунку (до 14 числа наступного місяця). Суд встановив, що рахунки за липень були направлені лише в серпні 2020 року, отже, на дату угоди заборгованість була відсутня.
До 19.08.2020 Оператор ГТС погоджував торгові сповіщення боржника, що свідчить про наявність достатнього фінансового забезпечення та відсутність у боржника підстав вважати, що у нього формується борг.
Розрахунки на підставі первинних документів показали, що в травні-червні 2020 року позивач сплатив суму, яка навіть перевищувала вартість поставленого газу. Акт звірки, на який посилається апелянт, підписаний лише в односторонньому порядку і не є належним доказом.
Відповідач посилається на ст. 204 ЦК України, за якою правочин вважається правомірним, поки зворотне не встановлено судом. Тягар доведення фраудаторності (шахрайства) лежить на позивачеві, який не надав належних доказів.
Крім того, апелянт не навів нових доказів, які б спростовували вже встановлені факти.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» про відстрочення сплати судового збору/звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишено без задоволення. Апеляційну скаргу залишено без руху. Апелянт протягом 10 днів з дня отримання ухвали маd усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:
- надати докази сплати судового збору у розмірі 7 267,20 грн.
02.04.2026 на адресу суду від скаржник, на виконання вимог ухвали від 26.03.2026 надійшла заява про усунення недоліків скарги з доказами сплати судового збору у розмірі 7 267,20 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Призначено судове засідання на 28.04.2026. Витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи (оскарження) №908/3106/20 (908/2257/25), необхідні для розгляду апеляційної скарги.
23.04.2026 матеріали справи №908/3106/20 (908/2257/25) надійшли до суду апеляційної інстанції.
14.04.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
20.04.2026 від скаржника надійшли додаткові пояснення.
27.04.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
28.04.2026 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та визнання явки учасників справи обов'язковою. Клопотання обґрунтовано необхідністю отримати позицію третьої особи - ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» (ОГТСУ), оскільки останній є найбільшим кредитором у справі про банкрутство та державним суб'єктом, третя особа не надала жодних пояснень по суті апеляційного перегляду. Також, оскільки попередньою ухвалою суду явка сторін була визнана необов'язковою, зміна статусу явки на “обов'язкову» вимагає надання учасникам розумного строку для організації прибуття їхніх представників до суду.
Апеляційний суд відхиляє клопотання відповідача, оскільки представник третьої особи був присутній у судовому засіданні 28.04.2026 та надав усні пояснення по суті апеляційного перегляду. Також, суд не вбачає підстави для визнання явки сторін обов'язковою.
У судове засідання 28.04.2026 представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи.
В судовому засіданні 28.04.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та мотиви судового рішення
16.03.2020 між ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ", як Оптовим продавцем, та ТОВ "МЕТІДА", як Оптовим покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №34/03/ВТП ТПГ.
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору Боржник зобов'язався передавати Відповідачу природний газ, а Відповідач зобов'язався приймати та оплатити газ.
Пунктом 2.2. договору від 16.03.2026 № 34/03/ВТП ТПГ зазначено, що обсяг газу, що підлягає передачі Боржником (далі - Договірний обсяг), а також ціна за 1 (одну) тисячу куб.м. газу, визначається та узгоджується Сторонами у додаткових угодах до Договору.
На виконання зазначеного договору його сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 16.03.2020, №2 від 15.05.2020, Акти приймання-передачі природного газу № 69 від 31.03.2020, № 132 від 31.05.2020, здійснювалась оплата за поставлений газ.
Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 до Договору, ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" здійснило передачу ТОВ "МЕТІДА" в місяці липні 2020 року газу в обсязі 3 000 куб.м. загальною вартістю разом з ПДВ: 9 749 988,00 грн., що підтверджується Актом № 226 приймання-передачі природного газу від 31 липня 2020 року.
Як встановлено пунктом 5 додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 до договору від 16.03.2026 № 34/03/ВТП ТПГ, оплата за газ проводиться ТОВ "МЕТІДА" грошовими коштами на банківський рахунок ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі до 05.08.2027 включно.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 відкрито провадження у справі № 908/3106/20 про банкрутство ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ".
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2021 у справі №908/3106/20 визнано: кредиторські вимоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у розмірі 275 879 409,03 грн, з яких: 263 009 918,50 основного боргу з четвертою чергою задоволення, 12 869 490,53 пені з шостою чергою задоволення та 4 540,00 грн судового збору з першою чергою задоволення; Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) у розмірі 37 952 681,90 грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення та 4 540,00 грн судового збору з першою чергою задоволення.
Отже, вищезазначені особи є кредиторами позивача в межах справи №908/3106/20.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 по справі №908/3106/20 ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Щодо обставин виникнення заборгованості ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" перед ТОВ "Оператор ГТС України" судом було встановлено такі обставини.
14.11.2019 між ТОВ "Оператор ГТС України" та ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" було укладено договір транспортування природного газу №1907000581 (далі - Договір транспортування).
Умовами пункті 2.1 Договору транспортування встановлено, що Оператор надає Замовнику (яким є ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ") послугу, транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (пункт 2.2 Договору транспортування).
Пунктом 2.5 Договору встановлено, що Боржник має оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно з пунктом 2.8. Договору транспортування взаємовідносини між Замовником (яким с Боржник) та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу.
Пунктом 9.3 Договору транспортування встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця. Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за щодобовий небаланс.
ТОВ "Оператор ГТС України" стверджує, що за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" природного газу до/з газотранспортної системи за липень, серпень 2020 року (складених, зокрема, па підставі інформації про подачі та підвари на точках входу/виходу від/до оператора газосховищ. Форм 3 завантажених до інформаційної платформи AT "Київоблгаз" ти AT "Київгаз" в розрізі споживачів Боржника, реєстру торгових сповіщень, актів подачі-прийому природного газу з ОБР у точці з'єднання GAS-SYSTEM/UA), виявив наявність у ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:
- за липень 2020 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" в розмірі 87 398,20149 тис.куб.м, всього на загальну суму 263 527 338.60 грн.. з ПДВ.
- за серпень 2020 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" в розмірі 2 970,88779 тис.куб.м, всього на загальну суму 10 944 418,64 гри., з ПДВ.
Відповідно до пункту 11.4. Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (в розрізі кожної доби).
13.08.2020 ТОВ "Оператор ГТС України" через інформаційну платформу направлено ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" акт врегулювання щодобових небалансів №07-2020-1907000581 за газовий місяць липень 2020 року датований 31.07.2020.
14.09.2020 ТОВ "Оператор ГТС України" через інформаційну платформу направлено ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" акт врегулювання щодобових небалансів №08-2020-1907000581 за газовий місяць серпень 2020 року датований 31.08.2020.
Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітною газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за щодобовий небаланс. Замовник має оплатити рахунок на оплату за щодобовий небаланс у термін 5 робочих днів.
13.08.2020 ТОВ "Оператор ГТС України" через інформаційну платформу направив ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" рахунок №07-2020-1907000581 від 31.07.2020 на загальну суму 263 527 338,60 гривень за щодобові негативні небаланси за липень 2020 року.
14.09.2020 через інформаційну платформу направлено ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" рахунок №08-2020-1907000581 від 31.08.2020 на загальну суму 10 944 418,64 гривень на оплату за щодобові негативні небаланси за серпень 2020 року.
Отже, обов'язок ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" сплатити заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" за щодобові негативні небаланси в сумі 263 527 338,60 гривень за липень 2020 року виник 20 серпня 2020 року; в сумі 10 944 418,64 гривень за серпень 2020 року виник 21 вересня 2021 року.
Щодо обставин виникнення заборгованості ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" перед Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.)
Суд встановив, що 03.06.2019 між позивачем та Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) було укладено рамковий контракт купівлі-продажу природного газу №001/07 (далі - Рамковий контракт).
В межах Рамкового контракту його сторонами було укладено окремі угоди: № 1 від 03.06.2019, №2 від 03.07.2019, №3 від 23.03.2020, №4 від 27 03.2020, № 5 від 02.04.2020, №6 від 13.04.2020, № 7 від 22.04.2020, № 8 від 07.05.2020, № 9 від 13.05.2020, № 10 від 19.05.2020, №11 від 29.05.2020.
На виконання умов Рамкового контракту та окремих угод до нього між позивачем та Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) було складено акт (технічний) № 1 від 31.03.2020, акт (фінансовий) № 1 від 31.03.2020; акт (технічний) № 1 від 12.05.2020, акт (фінансовий) № 1 від 12.05.2020,акт (технічний) № 2 від 12.05.2020, акт (фінансовий) № 2 від 12.05.2020, акт (технічний) № 3 від 12.05.2020, акт (фінансовий) № 3 від 12.05.2020, акт (технічний) № 4 від 12.05.2020, акт (фінансовий) № 4 від 12.05.2020, акт (технічний) № 5 від 20.05.2020, акт (фінансовий) № 5 від 20.05.2020, акт (технічний) № 5 від 20.05.2020, акт (фінансовий) № 5 від 20.05.2020, акт (технічний) № 6 від 29.05.2020, акт (фінансовий) № 6 від 29.05.2020, акт (технічний) № 7 від 29.05.2020, акт (фінансовий) № 7 від 29.05.2020, акт (технічний) № 8 від 31.05.2020, акт (фінансовий) № 8 від 31.05.2020, акт (технічний) № 10 від 31.05.2020, акт (фінансовий) № 10 від 31.05.2020, акт (технічний) № 9 від 31.05.2020, акт (фінансовий) № 9 від 31.05.2020, акт (технічний) № 11 від 31.05.2020, акт (фінансовий) № 11 від 31.05.2020.
Крім того, було оформлено періодичні митні декларації з порядковими номерами 005507, 007563, 007818, 007963, 008135, 008132, 008345, 008588, 009278, 0009166, 009072, 008753, 009018, 009459, 008470, 009276, 009823, 009459, 009532, 009630, 009783, 009871, 009276, 009460, 009533, 009632, 009784 та додаткові митні декларації з порядковими номерами 006753, 008706, 008998, 009458, 009531, 009624, 009867, 009875, 009877, 010414, 010415, 010897, 011065.
Відповідно до відомостей, що містяться в актах та додаткових митних деклараціях Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) передала, а позивач прийняв та ввіз на митну територію України в період з березня по травень 2020 року 33 925 955 куб.м природного газу загальною вартістю 2 635 136,50 ЄВРО.
При цьому, у заяві про визнання заяві про визнання грошових вимог Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) від 15.02.2021 стверджує, що покупцем, тобто позивачем, було сплачено продавцю, тобто Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) за травень 2020 року розмірі 2 315 835,60 Євро, за червень 2020 року у розмірі 287 000.00 Євро, за липень 2020 року 85 000,00 Євро, за серпень 2020 року 5 000,00 Євро.
Тобто, позивач в травні-червні 2020 року сплатив на користь Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) 2 687 835,60 Євро, що перевищує вартість природного газу, якийStrategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) поставило Позивачу в період з березня по травень 2020 року - 2 635136,50 Євро.
Мотиви рішення щодо відмови у задоволенні позову ґрунтуються на таких аргументах:
Суд виходив з того, що позивач не довів належними доказами обставини, з якими закон пов'язує фраудаторність правочину та його спрямованість на шкоду кредиторам.
Суд встановив, що станом на 24.07.2020 (дату підписання Додаткової угоди № 3) у позивача не було прострочених боргів перед ключовими кредиторами:
Перед ТОВ “Оператор ГТС України» обов'язок сплатити за негативні небаланси за липень 2020 року виник лише 20 серпня 2020 року, а за серпень - у вересні. Оскільки рахунки та акти були виставлені лише у серпні-вересні, на момент укладення спірної угоди заборгованість була відсутня.
Щодо Energy Strategy Kft відповідно до розрахунків позивач у травні-червні 2020 року сплатив суму, яка перевищувала вартість поставленого газу (2,68 млн євро проти 2,63 млн євро боргу), отже, станом на 24.07.2020 боргу перед цією компанією також не було.
Суд відхилив аргументи про те, що боржник знав про майбутні борги, оскільки Акти врегулювання небалансів були направлені Оператором ГТС лише у серпні та вересні 2020 року. Протягом усього періоду з 01.07.2020 по 19.08.2020 Оператор ГТС погоджував торгові сповіщення позивача, що згідно з Кодексом ГТС було б неможливо за наявності боргів або недостатнього фінансового забезпечення. Це свідчить про те, що боржник не міг вважати себе неплатоспроможним на дату угоди.
Також, суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин не призвів до виведення майна боржника. Внаслідок угоди у позивача виникла довгострокова дебіторська заборгованість (9,7 млн грн), яка згідно з правилами бухгалтерського обліку є повноцінним активом. Грошові кошти в сумі 7,7 млн грн (інфляційні) не є активом боржника до моменту набрання рішенням про недійсність угоди законної сили. Тому їх “неотримання» не можна вважати зменшенням існуючих активів.
Суд зазначив, що правочин не був безоплатним, а відповідач у будь-якому разі має сплатити основну суму боргу.
Аналізуючи угоду через призму ст. 42 КУзПБ, суд не виявив типових ознак недійсності. Боржник не виконував зобов'язання раніше строку. Майно не відчужувалося за цінами, нижчими від ринкових. Угода не укладалася з пов'язаною або заінтересованою особою. Боржник не здійснював безоплатного відчуження майна.
Оскільки активи підприємства не зменшилися, суд постановив, що правочин не можна вважати таким, що не має розумної економічної причини. Також позивач не надав доказів того, що така відстрочка суперечить усталеній діловій практиці.
Суд також наголосив, що презумпція правомірності правочину може бути спростована лише вагомими доказами, яких позивач не надав, а посилання на інші судові рішення у подібних спорах не мають автоматичного впливу на цю справу.
З таких мотивів, у задоволенні як основної вимоги (недійсність), так і похідних (стягнення коштів) було відмовлено повністю.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав для відмови у позові та уважає, що позов слід було задовольнити з таких мотивів.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Ст. 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 42 Кодексу з процедур банкрутства (визнання недійсними правочинів боржника) Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 Кодексу).
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (ч. 3 ст. 42 Кодексу).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 навела такі висновки.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).
У Рішенні від 28 квітня 2021 року№ 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положенняЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій (пункти 10.26-10.37 Постанови).
Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства (пункт 10.43 Постанови).
У Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 904/6023/19 (904/1032/23) зроблено такі правові висновки:
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання- надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Щодо правовідносин боржника з ТОВ "Оператор ГТС України" та Енерджі Стретеджі Кфт.
Суд при розгляді цієї справи дійшов висновку про те, що укладаючи оспорювану угоду позивач не знав про те, що у нього виникне заборгованість перед ТОВ «Оператор ГТС України». З такими висновками апеляційний суд погодитись не може, з огляду на таке.
Так, вимоги до Інформаційної платформи викладені у Розділі IV Кодексу ГТС. Главою 3 Розділу IV визначені технічні вимоги до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, якою, зокрема встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації.
Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи.
З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства під час обміну інформацією оператор газотранспортної системи забезпечує використання електронного цифрового підпису.
Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи та часу здійснення операції.
Уся інформація щодо часових рамок, зазначена в цьому Кодексі (зокрема кінцеві строки подання номінацій/реномінацій, прогнозування тощо), приводиться у відповідність до системного часу інформаційної платформи. Інтерфейс користувача має працювати за системним часом інформаційної платформи (пункт 3 Глави 3 Розділу IV Кодексу ГТС).
З метою забезпечення комунікації між замовниками послуг транспортування, у тому числі для їх самоорганізації з метою врегулювання власних небалансів протягом газової доби (D), оператор газотранспортної системи повинен створити та підтримувати на інформаційній платформі дошку повідомлень.
Дошка повідомлень є інструментом для публікації (оприлюднення) замовниками послуг транспортування повідомлень про наміри відчуження (продажу) чи набуття (купівлі) певних обсягів природного газу та/або права користування розподіленою (договірною) потужністю. Розміщення повідомлень здійснюється без додаткових витрат. (пункт 5 Глави 3 Розділу IV Кодексу ГТС).
В Україні діє система щодобового балансування, що передбачає функціонування інформаційної платформи Оператора ГТС. Через цю платформу замовники послуг (постачальники, що діють в інтересах споживачів) отримують інформацію про обсяги відібраного газу та сформовані небаланси.
Отже, Кодекс ГТС передбачає прозорий механізм, при якому споживач може відстежувати своє споживання та бути поінформованим про небаланс для його оперативного усунення.
Зважаючи на викладені вище положення Кодексу ГТС, щодо функціонування Інформаційної платформи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що боржник відбираючи у липні та серпні 2020 з газотранспортної системи природний газ на загальну суму 274471757,24 грн. та створюючи небаланси (різницю між алокаціями подач та відборів природного газу), усвідомлював про те, що у нього невдовзі виникне заборгованість перед ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ".
При цьому апеляційний суд уважає, що ТОВ »ТЕХ ПРОМ ГАЗ» не міг не знати про утворення негативних небалансів газу, оскільки він сам їх створив. Інформація щодо небалансів є доступною для учасників ринку фактично в режимі реального часу.
Також, у матеріалах справи №908/3106/20 міститься копія договору з додатками, укладеного між ТОВ »ТЕХ ПРОМ ГАЗ» та ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", а також Повідомлення ТОВ »ТЕХ ПРОМ ГАЗ» на створення облікового запису уповноваженої особи користувача платформи з доказами повноважень такої особи.
При цьому боржником не було заперечено під час розгляду справи про те, що він не мав доступу до вказаної Інформативної платформи.
Узагальнюючи наведене, апеляційний суд доходить висновку про те, що боржник, ще до виникнення заборгованості перед ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" за небаланси за період липень-серпень 2020, цілком усвідомлював, що невдовзі у нього така заборгованість виникне.
Тому висновки суду в цій частині є необґрунтованими.
Щодо відсутності боргу перед Enerdgy Strategy Kft, то зазначений висновок суду не ґрунтується на наявній в матеріалах справи кредиторській вимозі Enerdgy Strategy Kft. до ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ", яка визнана ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2021 у справі № 908/3106/20.
Так, матеріалами справи № 908/3106/20 підтверджується, що 03.06.2019 між Energy Strategy Kft. як Продавцем та ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" як Покупцем було укладено Рамковий контракт № 001/07 купівлі-продажу природного газу.
Продавцем було поставлено Покупцеві за травень 2020 року Природний газ на суму 2 434 291,27 Євро, а за червень 2020 року на суму 80 330,16 Євро, що підтверджується відповідними рахунками фактурами, які, в свою чергу, отримувалися Покупцем.
Обсяги та вартість поставки Природного Газу зазначаються в Окремих Угодах №№ 1-10. Натомість Покупцем було сплачено Продавцю Договірну вартість за травень 2020 року - у розмірі 2 315 835,60 Євро, за червень 2020 року - у розмірі 287 000,00 Євро, за липень 2020 року - 85 000,00 Євро, за серпень 2020 року - 5 000,00 Євро.
Станом на 04.05.2020 заборгованість Покупця перед Продавцем за Рамковим контрактом № 001/07 становила 1 275 729,90 Євро, що підтверджується узгодженим актом звірки станом на 31.05.2020, який також є у матеріалах справи №908/3106/20.
Тому в цій частині висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним у справі №908/3106/20 доказам.
Щодо активів боржника
Апеляційний суд також не погоджується з висновками суду про те, що внаслідок укладення оскаржуваної угоди активи боржника не зменшилися, а на час розгляду справи такий актив як втрати від інфляції був взагалі відсутнім, оскільки стане таким, тільки у разі визнання спірного правочину недійсним.
Так, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, передбачено, що дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Пунктом 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, встановлено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Внаслідок вчинення боржником спірного правочину у нього виникла довгострокова дебіторська заборгованість в розмірі 9 749 988,00 грн., яка має бути погашена контрагентом шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі до 05.08.2027 включно. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 9 749 988,00 грн. є довгостроковою дебіторською заборгованістю, а отже є активом позивача (боржника).
Водночас, апеляційний суд зазначає, що сукупний розмір індексу інфляції за період з 01.08.2020 по 31.05.2025 склав 179,242%. Відповідно внаслідок інфляції відбулася втрата реальної вартості грошей, спричинена об'єктивними економічними законами.
Суд першої інстанції цю обставину не врахував.
До того ж, згідно практики Європейського суду з прав людини, який у справі "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і "СтратісАндреадіс" проти Греції" від 09.12.1994 (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece), від 09.12.1994, Серія А, № 301-В, ст. 84, п. 59) вказав, що право вимоги (що також не належить до об'єктів матеріального світу), яке належить особі, становить її майно, на котре поширюється дія статті 1 Протоколу № 1, що гарантує право власності ("Кожна фізична або юридична особа має право безперешкодно користуватися своїм майном").
Отже, Європейський суд з прав людини під "майном" розуміє не тільки речові права, але й майнові права, що виникають із зобов'язань.
І хоча титул власності на борг залишається за боржником, він позбавляється “права на мирне володіння» ним на тривалий строк.
Тому на думку апеляційного суду зменшення (втрата) активу полягала по-перше, у знеціненні коштів внаслідок інфляції, а по-друге, у тому, що на 7 років боржник був позбавлений можливості користування своїм активом - грошовими коштами, які могли бути направлені на погашення кредиторських вимог.
Щодо суми інфляційних втрат, яка була заявлена у цьому позові, апеляційний суд зазначає про те, що ця позовна вимога має похідний характер від вимоги про визнання недійсним оскаржуваного договору. Тому визначення того, чи є сума інфляційних втрат на момент укладення такої угоди, активом боржника, не має значення для розгляду цієї справи.
Щодо мети оскаржуваного правочину
Пунктом 14.1.231 Податкового кодексу України визначено поняття "розумна економічна причина (ділова мета)" - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Відповідачем не наведено доводів які б підтверджували будь-яку правову або фактичну мету, з якою укладався оскаржуваний правочин.
Судом також не встановлено, в чому саме полягала ділова, або будь-яка інша мета позивача, при укладенні оспорюваного правочину.
Відсутність такої ділової мети на думку апеляційного суду свідчить про те, що надання такої довгострокової відстрочки суперечить усталеній діловій практиці, оскільки саме отримання економічних та інших вигід є метою укладення будь-якої угоди під час здійснення господарської діяльності.
Маючи заборгованість перед кредиторами, усвідомлюючи значне збільшення такої заборгованості в найближчий час, позивач уклав оскаржуваний договір, який передбачав покладення на нього зобов?язання у вигляді надання відстрочки, що на думку апеляційного суду свідчить про те, що такі дії позивача не були економічно обґрунтовані.
Апеляційний суд погоджується з аргументами позивача про те, що оспорювана угода в частині відстрочення оплати за поставлений товар в розмірі 9 749 988,00 грн. на 7 років за 6 місяців до подання заяви про своє банкрутство, не мала жодного економічного сенсу для ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" і призвела до зменшення (знецінення) активів боржника.
Висновки щодо фраудаторності оскаржуваного правочину
Апеляційний суд надаючи оцінку усім аспектам спірного правочину дійшов таких висновків.
Позивач перед укладенням оскаржуваного правочину усвідомлював, що невдовзі у нього виникне значна заборгованість перед ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ". Також в момент укладення оскаржуваного правочину у позивача була наявна заборгованість перед Enerdgy Strategy Kft за Рамковим контрактом № 001/07 у сумі 1275729,90 Євро.
Наслідком укладення оскаржуваної угоди стало зменшення (втрата) активу, оскільки кошти знецінились внаслідок інфляції, а також на 7 років боржник був позбавлений можливості користування своїм активом - грошовими коштами, які могли бути направлені на погашення кредиторських вимог.
Матеріалами справи не підтверджується наявність будь-якої економічно обґрунтованої мети укладення оскаржуваного правочину, тому дії позивача щодо укладення оскаржуваної угоди не були добросовісними.
Позивач укладаючи оскаржувану угоду взяв на себе зобов'язання, яке полягало у наданні відстрочення сплати за товар до 05.08.2027. Це зобов?язання позивач взяв на себе без відповідних майнових дій іншої сторони, що за змістом ч. 2 ст. 42 Кодексу з процедур банкрутства може бути підставою для визнані недійсними правочину.
Також апеляційний суд вказує про те, що такі дії боржника призвели до неможливості виконання ним своїх зобов?язань перед іншими кредиторами принаймні частково на суму 9749988,00 грн., що за змістом ч. 1 ст. 42 Кодексу з процедур банкрутства також може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Тому суд помилково вказав про те, що дії позивача не охоплюються тими, які зазначені у частинах 2, 3 ст. 42 Кодексу з процедур банкрутства.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний пункт 5 Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 до Договору має ознаки фраудаторності, оскільки був направлений на шкоду кредиторам, та фактично її завдав.
При цьому, шкода кредиторам полягає у тому, що належні боржнику грошові кошти в розмірі 9 749 988,00 грн., які могли б бути направлені на погашення кредиторської заборгованості, не надійшли на рахунки позивача, а залишились у розпорядженні відповідача на 7 років; належні боржнику грошові кошти в розмірі 9 749 988,00 грн. за період, що минув до цього часу, знецінилися внаслідок інфляції.
Боржник, який вчиняє дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
Тому, апеляційний суд вбачає підстави для визнання недійсним пункту 5 Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 до Договору купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ від 16.03.2020, укладеної між ТОВ "МЕТІДА" та ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ", на підставі статті 215 Цивільного кодексу України як такого, що не відповідає ст. 3, ч. 3 ст. 13, ст. 203 Цивільного кодексу України.
Щодо стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Апеляційним судом встановлено, що пункт 5 додаткової угоди № 3 від 24.07.2025 до Договору купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ від 16.03.2020, яким було продовжено строк оплати за природний газ до 05.08.2027 визнаний судом недійсним, тому строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати за поставлений природний газ у розмірі 9 749 988,00 грн є таким, що настав.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9749988,00 грн є обґрунтованою та має бути задоволена.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.08.2020 по 07.07.2025 у розмірі 1 442 930,35 грн та інфляційні втрати за період серпень 2020 - травень 2025 у розмірі 7 726 081,30 грн.
Апеляційний суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, встановив, що він є правильним, а тому доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 442 930,35 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 726 081,30 грн є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, також судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/3106/20 (908/2257/25) необхідно скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХ ПРОМ ГАЗ» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/3106/20 (908/2257/25) - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/3106/20 (908/2257/25) - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Визнати недійсним пункт 5 Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 до Договору купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ від 16.03.2020, укладеної між ТОВ "МЕТІДА" та ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ".
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІДА" (01001, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 1-3/2, секція С2; ЄДРПОУ 34702464) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9; ЄДРПОУ 41931010) борг за Додатковою угодою № 3 від 24.07.2020 до Договору купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ від 16.03.2020 в загальній сумі 18 918 999,65 грн., з яких: 9 749 988,00 грн. - основний борг, 7 726 081,30 грн. - втрати від інфляції за період серпень 2020 року - травень 2025 року, 1 442 930,35грн. - 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 01.08.2020 по 07.07.2025.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІДА" (01001, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 1-3/2, секція С2; ЄДРПОУ 34702464) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9; ЄДРПОУ 41931010) 6 056,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 7 267,20 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова виготовлена і підписана 11.05.2026.
Головуючий суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.В. Фещенко