ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 травня 2026 року Справа № 902/1772/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 березня 2026 року у справі №902/1772/25 (суддя Шамшуріна М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального закладу Жмеринської міської ради "Турбота"
про стягнення 71 385,89 гривень
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.03.2026 у справі №902/1772/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального закладу Жмеринської міської ради "Турбота" про стягнення 71 385,89 гривень, задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Комунального закладу Жмеринської міської ради "Турбота" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за договором постачання природного газу №01-7489/24-БО-Т від 17.10.2024 60028,04 гривень основного боргу, 2 707,81 гривень пені, 913,16 гривень 3% річних, 1 418,65 гривень інфляційних втрат та 2 422,40 гривень cудових витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 318,23 гривень пені, відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.03.2026 у справі № 902/1772/25. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 7 (семи) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень ст.263 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник, позивач) та Комунальним закладом Жмеринської міської ради "Турбота" (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №01-7489/24-БО-Т (далі - договір).
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач - прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором.
Згідно з п.2.1 договору, постачальник передає споживачу замовлений обсяг природного газу у період з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно) у загальній кількості 6,50000 тис.куб.м з розподілом за відповідними розрахунковими періодами, при цьому, загальний обсяг визначається як сума обсягів, замовлених на кожен із таких періодів.
Умовами п.2.4 договору передбачено, що перегляд та коригування замовлених обсягів природного газу здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди, у тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, тоді як споживач зобов'язаний самостійно контролювати обсяги використання природного газу та у разі їх перевищення своєчасно обмежувати (припиняти) споживання або ініціювати внесення змін до договору.
При цьому, обсяг природного газу, визначений в акті приймання-передачі, оформленому відповідно до п.3.5 договору, вважається фактично використаним обсягом.
Відповідно до п.3.5 договору, приймання-передача природного газу оформлюється актом приймання-передачі за відповідний розрахунковий період.
Згідно з п.3.5.1 договору, споживач зобов'язаний не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надати постачальнику належним чином завірену копію акту надання послуг з розподілу/транспортування газу, складеного між оператором ГРМ та/або оператором ГТС і споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку.
В свою чергу, відповідно до п.3.5.2 договору, на підставі отриманих від споживача даних, а також даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, постачальник формує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Пунктом 3.5.3 договору передбачено обов'язок споживача протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі повернути постачальнику один примірник такого акта, підписаний уповноваженим представником або надати письмову мотивовану відмову від його підписання.
У пункті 4.1 договору сторони визначили ціну природного газу та порядок її формування, зокрема, встановили вартість 1000 куб.м газу, тариф на послуги транспортування та відповідні коефіцієнти, у зв'язку з чим загальна ціна природного газу з урахуванням податку на додану вартість і вартості транспортування становить 16 553,89 грн за 1000 куб.м.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що загальна вартість договору на момент його укладення становить 107 600,29 грн з урахуванням податку на додану вартість.
Умовами п.5.1 договору визначено порядок розрахунків, за яким оплата за природний газ здійснюється споживачем у два етапи: 70% вартості фактично переданого газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем постачання, та остаточний розрахунок - до 15 числа наступного місяця.
При цьому, у разі відсутності акта приймання-передачі вартість використаного природного газу визначається за правилами, встановленими договором, а споживач має право здійснювати оплату або передоплату протягом періоду поставки чи до початку розрахункового періоду.
Сторони також погодили, що під час перерахування коштів обов'язковим є зазначення у призначенні платежу номера договору, а зміна призначення платежу допускається виключно на підставі письмового повідомлення споживача у визначений договором строк.
Оплата за природний газ здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Водночас, на споживача покладено обов'язок своєчасно та у повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ.
Умовами договору також передбачено, що кошти, які надходять від споживача, зараховуються як передоплата за умови повного розрахунку за замовлений природний газ у попередньому розрахунковому періоді, а також повної оплати вартості фактично спожитого газу за попередні періоди.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та умовами договору.
У пункті 7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків розрахунків останній зобов'язаний сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню, яка обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє в частині постачання природного газу до 30.04.2025 включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання, при цьому, його продовження або припинення можливе за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, факт його укладення сторонами не заперечується.
28.03.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою було достроково припинено його дію в частині постачання природного газу з цієї дати, при цьому, споживач зобов'язаний здійснити розрахунки за фактично отриманий, але не оплачений газ на умовах договору.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору у період з жовтня 2024 року по березень 2025 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 160 845,82 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за відповідні розрахункові періоди.
Зокрема, поставка природного газу здійснювалася у жовтні, листопаді, грудні 2024 року, січні, лютому та березні 2025 року, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними постачальником.
Обсяг поставленого природного газу також підтверджується даними інформаційної платформи оператора газотранспортної системи щодо перебування відповідача у реєстрі споживачів позивача, а також листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Відповідні обсяги поставки відображені в актах приймання-передачі природного газу за зазначений період.
Матеріали справи містять докази направлення відповідачу актів приймання-передачі природного газу за відповідні розрахункові періоди, що свідчить про належне оформлення результатів постачання та доведення їх до відома відповідача.
Як вбачається з реєстру платіжних документів та розрахунку суми основного боргу за договором постачання природного газу №01-7489/24-БО-Т від 17.10.2024, відповідачем частково виконано грошові зобов'язання шляхом сплати 100 817,78 грн.
Водночас, докази сплати решти заборгованості у сумі 60 028,04 грн у матеріалах справи відсутні.
При цьому, відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, що також підтверджується його листами про визнання заборгованості та зверненнями щодо її врегулювання.
За таких обставин заборгованість у сумі 60 028,04 грн є доведеною належними доказами та фактично не оспорюється відповідачем.
Враховуючи викладене та посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором постачання природного газу №01-7489/24-БО-Т від 17.10.2024 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 60 028,04 грн основного боргу, а також 9 026,04 грн пені, 913,16 грн 3% річних та 1 418,65 грн інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами докази, з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши матеріали, що мають значення для правильного вирішення спору, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
При цьому, суд першої інстанції, встановивши факт належного виконання позивачем зобов'язань щодо поставки природного газу та порушення відповідачем умов договору, зокрема п.5.1 договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого природного газу, а також врахувавши, що п.7.2 договору передбачено відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань, дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Водночас, взявши до уваги всі фактичні обставини справи, місцевий господарський суд визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 70%, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині зменшення пені на 70%, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.269 ГПК України, здійснює перегляд справи в межах зазначених доводів.
Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду у разі, якщо він є таким, що значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд повинен встановити наявність істотної невідповідності між розміром заявленої до стягнення неустойки та наслідками порушення зобов'язання, а також надати оцінку обставинам справи у їх сукупності, зокрема, ступеню виконання зобов'язання, причинам порушення, тривалості прострочення, поведінці сторін, їх майновому стану та іншим обставинам, що мають істотне значення.
При цьому, чинне законодавство не містить вичерпного переліку таких обставин, а відтак питання про зменшення неустойки віднесено до дискреційних повноважень суду, який вирішує його з урахуванням усіх конкретних обставин справи (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, який, здійснюючи оцінку доказів відповідно до ст.86 ГПК України, визначає наявність підстав для такого зменшення у кожному конкретному випадку.
Водночас, чинним законодавством не встановлено граничного розміру (відсоткового співвідношення) зменшення неустойки, у зв'язку з чим визначення конкретного розміру її зменшення належить до дискреційних повноважень суду.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, реалізуючи право на зменшення неустойки, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін та враховувати, зокрема, ступінь вини боржника, характер порушення, його тривалість, дії боржника щодо належного виконання зобов'язання, а також те, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер (постанови від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 наголошено, що застосування неустойки спрямоване на стимулювання належного виконання зобов'язання, а тому її надмірне зменшення може призвести до нівелювання її правової природи як заходу відповідальності та порушення балансу інтересів сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, обґрунтовано врахував ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, зокрема, факт часткової оплати заборгованості у розмірі 62,68%, а також те, що інтереси позивача належним чином захищені шляхом стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які компенсують наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків або інших негативних наслідків, спричинених порушенням відповідачем умов договору, що свідчить про відсутність істотної невідповідності між розміром заявленої пені та наслідками порушення.
Крім того, судом враховано правовий статус відповідача як бюджетної неприбуткової установи, що здійснює діяльність у сфері соціального захисту населення та забезпечує надання соціальних послуг вразливим категоріям осіб, у тому числі внутрішньо переміщеним особам, а також його віднесення до підприємств, які мають статус критично важливих для забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягнення пені у повному обсязі призвело б до покладення на відповідача надмірного фінансового навантаження та не відповідало б принципу пропорційності.
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що пеня є заходом відповідальності за порушення зобов'язання, який має компенсаційний характер, а тому її розмір повинен бути співмірним наслідкам порушення та не перетворюватися на джерело безпідставного збагачення кредитора, у зв'язку з чим дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зменшення її розміру на 70%.
Разом з тим, як зазначено Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки має індивідуальний характер та вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, що обумовлюють таке зменшення.
При цьому, суд, реалізуючи надані йому дискреційні повноваження відповідно до ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, здійснює оцінку відповідних обставин у їх сукупності за правилами ст.86 ГПК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також наголосила, що відсутність законодавчо визначеного переліку обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки, а також неврегульованість розміру (відсоткового співвідношення) такого зменшення свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду та виключає можливість встановлення єдиних критеріїв чи алгоритму їх застосування.
З огляду на викладене, визначення розміру зменшення неустойки (у тому числі на 70%, 50% чи інший розмір) у кожному випадку залежить від встановлених судом обставин справи та не може розглядатися як універсальне правило для інших правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 19.10.2021 у справі № 910/6471/20.
Крім того, доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки зводяться до вибіркового тлумачення обставин справи та їх оцінки без урахування встановлених судом фактичних даних у їх сукупності. Зокрема, посилання на відсутність збитків, тривалість прострочення виконання зобов'язання та інші наведені обставини самі по собі не виключають можливості зменшення розміру пені, позаяк відповідне питання вирішується судом з урахуванням принципу співмірності та необхідності забезпечення балансу інтересів сторін.
Також безпідставними є доводи апелянта щодо впливу умов воєнного стану на діяльність позивача та наявності пошкоджень його об'єктів, оскільки такі обставини мають загальний характер, стосуються обох сторін правовідносин та не виключають можливості реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення неустойки. Посилання на значний строк прострочення та непогашення заборгованості також не є визначальними, з огляду на встановлені судом обставини часткового виконання зобов'язання та оцінку поведінки сторін у сукупності.
Аргументи апелянта щодо застосування положень ст.ст.550, 617 ЦК України та співмірності пені виключно через її процентне співвідношення до суми боргу не спростовують висновків суду, оскільки у даній справі не вирішувалося питання звільнення відповідача від відповідальності, а здійснювалась оцінка співмірності розміру неустойки, що підлягає стягненню з урахуванням усіх встановлених обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, діяв у межах наданих йому дискреційних повноважень, всебічно та повно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, забезпечив баланс інтересів сторін і обґрунтовано визначив співмірний розмір неустойки, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують таких висновків суду першої інстанції.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02 березня 2026 року у справі №902/1772/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.