вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" травня 2026 р. Справа№ 910/11082/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Тищенко А.І.
Сковородіної О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2026
у справі № 910/11082/25 (суддя -Удалова О.Г.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
прo стягнення 219270,26 гривень
Короткий зміст позовних вимог
АТ «Укртрансгаз» (надалі також позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (надалі також відповідач) про стягнення 219270,26 гривень основної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку по сплаті за спожиті послуги згідно з договором № 1704000183 від 30.03.2017.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на користь АТ «Укртрансгаз» 219270,26 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:
- під час розгляду даної справи суду не надано доказів оплати послуг наданих відповідачу позивачем в квітні 2017 року;
- судом відхиляються доводи відповідача про те, що позивачем не надано первинних документів, передбачених умовами договору для здійснення оплати, оскільки в матеріалах справи наявні: копія звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу за квітень 2017 року; копія звіту по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ «Укртрансгаз» у квітні 2017 року; підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, яким, у свою чергу, підтверджується надання позивачем відповідачу послуг замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на обсяг газу 615,651 тис. куб. м.;
- позивачем направлявся відповідачу рахунок на оплату послуг у квітні 2017 року (станом на 20.04.2017 на суму 213696,00 гривень, оскільки станом на вказану дату обсяг природного газу становив 600,000 тис. куб. м), у свою чергу, відповідачем такий рахунок повернуто у зв'язку з тим, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017 у справі № 826/5621/17 зупинено дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 «Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і виходу для ПАТ «Укртарсгаз», а отже, відповідач отримав рахунок на оплату, який у подальшому повернув. При цьому судом враховано, що 09.06.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017 у справі № 826/5621/17.
Короткий зміст апеляційної скарги
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтуються на документах, які не є первинними та не підтверджують факт надання послуг за Договором, зокрема копія акта приймання-передачі природного газу № 4 за квітень 2017 року від 03.05.2017 не містить посилання на Договір, не містить вказівки на рік, у якому акт був підписаний П. Горобцем, а тому не відповідає критеріям первинного документа у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже цей документ не є належним та допустимим доказом надання Відповідачу послуг за договором.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
30.03.2017 між ПАТ «Укртрансгаз» (найменування якого було в подальшому змінено на АТ «Укртрансгаз» (надалі - оператор) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» було укладено договір транспортування природного газу № 1704000183, відповідно до п. 2.1 якого за цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (надалі - договір).
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору сторони узгодили послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Відповідно до п. 2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (п. 2.5 договору).
Відповідно до п. 2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Згідно з п. 2.7 договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.8).
Оператор зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що оператор, зокрема, має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги.
Згідно з п. 4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також здійснювати додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 4.2 договору замовник має право отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що вартість послуг розраховується:
- розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором;
- транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором;
- балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом газотранспортної системи.
За умовами п. 7.3 договору тарифи, передбачені п. 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
У відповідності до положень п. 8.1 договору величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу газотранспортної системи, та оформлюється додатком 1 до цього договору.
За умовами п. 8.3 договору вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу замовника. Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Відповідно до п. 8.4 договору підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місця, наступного за газовим місяцем, на його електрону адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1 договору).
Пунктами 11.2 та 11.3 договору визначено, що оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Згідно з п. 11.5 договору оператор і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Відповідно до п. 12.1 договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 12.2 договору фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом газотранспортної системи, в сумі місячних зобов'язань на користь оператора.
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2017. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 договору).
28.03.2017 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) прийняла постанову № 348, якою встановила Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (п. 1). Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр» (п. 2). Згідно з пунктом (рядком) 3 додатку до постанови для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи, встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб. м на добу без ПДВ.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Суть апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції на предмет достатнього та належного доведення позивачем факту споживання відповідачем у квітні 2017 року послуг із транспортування природного газу в обсязі 615,651 тис.куб.м.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг здійснюється ГК України (за умови якщо правовідносини виникли на час чинності даного нормативно-правового акту), ЦК України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 901 цього ж кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 цього ж кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (2).
Згідно з положеннями ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову та спору у даній справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за послуги розподілу потужності в обсязі поданого природного газу на точку входу, яка надана за фактом надходження природного газу до газотранспортної системи.
Дослідивши матеріали справи, колегії суддів дійшла висновку, що обставини надання позивачем відповідачу окреслених вище послуг підтверджуються належними, допустимими та вірогідними доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» за квітень 2017 року (складеним та підписаним самим відповідачем), зведеним актом № 4 від 03.05.2017 приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року, який підписаний обома сторонами, а також скріплений їх печатками, звітом по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ «Укртрансгаз» в січні-квітні 2017 року.
Вищевказаними доказами беззаперечно підтверджується сам факт передачі відповідачем газу власного видобутку до газотранспортної системи в точці входу в обсязі 615,651 тис.куб.м у квітні 2017 року, що у свою чергу доводить і автоматичне споживання відповідачем послуг з розподілу потужності в обсязі поданого природного газу на точку входу, яка надана позивачем за фактом надходження природного газу до газотранспортної системи.
Колегія суддів у контексті даної справи вважає за необхідне зазначити, що специфіка правовідносин, які виникають на ринку природного газу з огляду на чітку регламентацію та фіксацію дій суб'єктів ринку природного газу України зумовлює відмінний в порівнянні із іншими справами стандарт доказування факту надання та споживання послуг.
На переконання суду апеляційної інстанції, самі по собі доводи скаржника про те, що копія акта приймання-передачі природного газу № 4 за квітень 2017 року від 03.05.2017 не містить посилання на договір, не містить вказівки на рік, у якому акт був підписаний П. Горобцем, а тому не відповідає критеріям первинного документа у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без надання відповідачем у процесі розгляду справи власних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт відсутності передачі Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» газу власного видобутку, який поданий до газотранспортної системи в точці входу в обсязі 615,651 тис.куб.м у квітні 2017 року та, як наслідок ненадання АТ «Укртрансгаз» відповідачу послуг з розподілу потужності в обсязі поданого природного газу на точку входу, яка надана за фактом надходження природного газу до газотранспортної системи.
Отже, підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що сам факт подання відповідачем на точку входу природного газу у загальному обсязі 615,651 тис. куб. м у квітні 2017 року є безумовним свідченням розподілу потужності точки входу до газотранспортної системи та отримання відповідної платної послуги, а отже і виникнення грошових зобов'язань у відповідача здійснити оплату за послугу розподілу потужності.
Крім того, у процесі розгляду апеляційної скарги, колегія судді також вважає за необхідне звернутись до правових висновків Верховного Суду, викладених ним у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, відповідно до яких визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Отже, враховуючи те, що відповідачу як газовидобувному підприємству, у квітні 2017 року забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи на підставі укладеного договору транспортування природного газу, позивачем розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи з метою задоволення потреб відповідача шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу у загальному обсязі 615,651 тис.куб.м., колегія суддів зазначає, що за умови відсутності оформленого акту наданих послуг позивач все ж надав суду інші належні, допустимі та вірогідні докази, що свідчать про фактичні обставини надання ним послуг розподілу потужності, а наведені скаржником у апеляційні скарзі аргументи щодо невідповідності акта приймання-передачі природного газу № 4 за квітень 2017 року критеріям первинного документа у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є необґрунтованими та безпідставними, з огляду правові висновки, викладені судом вище.
Таким чином, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасування не вбачає.
Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 у справі № 910/11082/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 11.05.2026.
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді А.І. Тищенко
О.М. Сковородіна