вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа№ 910/6965/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Запара А.В.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025, повний текст якого складено та підписано 10.11.2025.
у справі № 910/6965/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірбіс 2001"
2. Приватне підприємство "Конгрес-охорона"
про визнання недійсним та скасування рішення,
Короткий зміст позовних вимог
02.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 3 квітня 2025 року № 60/35-р/к у справі № 428/60/118-рп/к.24 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" стосовно позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що цим рішенням він був притягнутий до відповідальності за правопорушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі «Охоронні послуги» (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 79710000-4 (Фізична охорона адміністративної будівлі Держфінмоніторингу по вул. Білоруській, 24 і прилеглої до неї території, окремих приміщень та матеріальних цінностей в цій будівлі у лютому-грудні 2021 р.), яка проводилась Державною службою фінансового моніторингу України за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі системі - UA-2020-12-31-003370-c (п. 1 резолютивної частини рішення).
За порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони» штраф у розмірі 68 000, 00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення).
Позивач вважає спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.
Позивач зазначає, що безпідставно був притягнути до відповідальності, оскільки не вчиняв правопорушення. Відповідачем не доведено ані факту обміну інформацією між позивачем та іншими учасниками, ані те, що обмін інформацією здійснювався з метою узгодження ними своїх дій під час Процедури закупівлі. Позивач зазначає, що під час участі в процедурі закупівлі самостійно готував свої пропозиції конкурсних торгів, робив це окремо та без обміну інформацією з іншими учасниками. Позивач також вказує, що використання одних ІР-адрес не може бути беззаперечним свідченням того, що вказані підприємства обмінювалися інформацією та узгоджували свої дії під час участі в закупівлях.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 3 ЦК України та 44 ГК України.
Короткий зміст заперечень Відповідача
Відповідач з позовом не погодився посилаючись на те, що склад правопорушення вчинений позивачем та підтверджений сукупністю належних та допустимих доказів. Доводи позивача вважає необґрунтованими.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/6965/25 у задоволенні позову суд відмовив.
Рішення, з посиланням на ст.ст. 3-7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ст. ст. 35, 41,48, 50, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 11 ЦК України мотивовано тим, що позивачем не доведено порушень при ухваленні рішення АМК, яке оскаржується.
АМК обґрунтовано встановив факти, які свідчать про наявність порушення, а саме: подання ТОВ «Ірбіс 2001» тендерної пропозиції з ІР-адреси, з якої ТОВ «Приватна служба охорони» входило в аукціон; господарські відносини з одним і тим же суб'єктом господарювання; керування банківськими рахунками з одних ІР-адрес; входження до електронних поштових скриньок відповідачів в антимонопольній справі з одних ІР-адрес; спільні властивостями файлів тендерних пропозицій відповідачів в антимонопольній справі; синхронність дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій для участі у Процедурі закупівлі; синхронність дій у часі під час керування банківськими рахунками; синхронність дій у часі під час входу відповідачами в антимонопольній справі до електронних поштових скриньок.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Відділення та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 3 квітня 2025 року №60/35-р/к у справі №428/60/118-рп/к.24 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнати недійсним та скасувати стосовно Позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права. А саме апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу наступним:
- суд порушив принцип рівності та змагальності сторін оскільки, на думку апелянта безпідставно поновив відповідачу строк на подання відзиву на позов без поважних причин пропуску цього строку;
- суд першої інстанції неправомірно прийняв до розгляду документи, надані
Відповідачем, копії яких не були надані позивачу, чим порушив ст. 80 ГПК України. Вважає, що суд першої інстанції не повинен був брати до уваги ці докази, які відповідач не надав іншій стороні, та не посилатись на них у своєму рішенні. В такому разі рішення суду першої інстанції було б на користь позивача ;
- Відповідачем не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме вчинення Позивачем та третіми особами антиконкурентних узгоджених дій при проведенні закупівлі, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених належними доказами;
- апелянт вважає безпідставними зазначені у Рішенні АМКУ доводи про те, що ПП «Конгрес-Охорона», ТОВ «Ірбіс 2001» та ТОВ "Приватна служба охорони" під час участі у Процедурі закупівлі мали господарські відносини з ФОП Дроздовим І.О., який ще за декілька років до проведення Процедури закупівлі, був засновником чи займав керівні посади у ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона». За посилання апелянта, ПП «Конгрес- Охорона», як і ТОВ «Ірбіс 2001» та ТОВ «Приватна служба охорони», є окремими суб'єктами господарювання зі своїм статутом, директором головним бухгалтером, штатом працівників. Відповідно до відкритих відомостей з Єдиного реєстру підприємств та організацій України, на момент проведення закупівлі ПП «Конгрес-Охорона», ТОВ «Ірбіс 2001» та ТОВ «Приватна служба охорони» не мали в своєму складі одних і тих же осіб;
- суд не врахував, що використання ІР-адрес під час керування банківськими рахунками ПП «Конгрес-Охорона», ТОВ «Ірбіс 2001» та ТОВ "Приватна служба охорони" не стосується процедури закупівлі, під час якої будь-які платежі пов'язані з процедурою закупівлі, не здійснювалися; Суд не врахував, що документи тендерної пропозиції Позивача та третіх осіб мають різний склад, складалися та надавалися Замовнику в складі тендерної пропозиції різними особами. Суд першої інстанції не з'ясував обставин, що мають значення для справи, а саме те, що документи тендерних пропозицій ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» не містять однакових метаданих та відрізняються за змістом та виконанням, та за недоведеності, визнав цей факт встановленим;
- суд першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду України викладеній в постанові від 28 жовтня 2021 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у схожій за предметом та підставами позову справі 910/20229/20.
Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача
Відповідач, у своєму відзиві на апеляційну скаргу з доводами Позивача не погодився та зазначив, що судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального закону щодо дослідження документів з обмеженим доступом.
Що стосується суті вимог апеляційної скарги Відповідач зазначив, що за результатом розгляду справи Відділенням було встановлено та доведено обставини, які у своїй сукупності свідчать про те, що на всіх стадіях підготовки пропозицій конкурсних торгів та участі у Процедурі закупівлі Відповідачі були обізнані щодо участі кожного з них у зазначених
Торгах, що свідчить про наявність узгодженої поведінки.
На підставі викладеного Відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги а оскаржене рішення залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6965/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/6965/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.02.2026. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.02.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.02.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2026, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6965/25.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/6965/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О. Постановлено розгляд справи здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 23.02.2026.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 08.04.2026.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні 08.04.2026 заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В судове засідання 08.04.2026 представники позивача та третіх осіб не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронних кабінетах, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Позивач просив розглядати справу без його участі.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів, визнав встановленими такі обставини.
03.04.2025 Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 60/35-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 428/60/118-рп/к.24, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірбіс 2001», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони» та Приватне підприємство «Конгрес-Охорона» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі «Охоронні послуги» (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 79710000-4 (Фізична охорона адміністративної будівлі Держфінмоніторингу по вул. Білоруській, 24 і прилеглої до неї території, окремих приміщень та матеріальних цінностей в цій будівлі у лютому-грудні 2021 р.), яка проводилась Державною службою фінансового моніторингу України за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі системі - UA-2020-12-31-003370-c (п. 1 резолютивної частини рішення).
За порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони» штраф у розмірі 68 000,00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення).
Позивач оскаржив це рішення посилаючись на те, що:
- використання одної ІР-адреси ТОВ «Приватна служба охорони» при передачі інформації через мережу Інтернет при проведенні аукціону та ТОВ «Ірбіс 2001» при подачі тендерної пропозиції, не дозволяє стверджувати, що дані підприємства використовували одне і те ж комп'ютерне обладнання при подачі тендерної пропозиції/участі в аукціоні, та це не свідчить про те, що ТОВ «Приватна служба охорони» обмінювалося з ТОВ «Ірбіс 2001» інформацією, чи те, що вони узгоджували свої дії;
- ані ТОВ «Приватна служба охорони», ані ПП «Конгрес-Охорона», ані ТОВ «Ірбіс 2001» не стали переможцями закупівлі (найбільш економічні вигідні пропозиції були в ТОВ "КСБ "ВИТЯЗЬ" та ТОВ "Холдинг "Група компаній "Атлант-ГШР"), тобто, дії учасників справи не могли вплинули на результати закупівлі та жодним чином не спотворили їх;
- в оскаржуваному рішенні не зазначено, в чому саме полягало узгодження дій ТОВ «Приватна служба охорони», ПП «Конгрес-Охорона» та ТОВ «Ірбіс 2001» та як їх дії могли вплинути та вплинули на результати закупівлі.
Розглянувши позов суд першої інстанції встановив таке.
Приватне підприємство «Конгрес-Охорона», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірбіс 2001, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони» подали тендерні пропозиції на участь у тендерній процедурі закупівлі «Охоронні послуги» (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 79710000-4 (Фізична охорона адміністративної будівлі Держфінмоніторингу по вул. Білоруській, 24 і прилеглої до неї території, окремих приміщень та матеріальних цінностей в цій будівлі у лютому-грудні 2021 р.)), яка проводилась Державною службою фінансового моніторингу України за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2020-12-31-003370-c (далі - Процедура закупівлі, Торги). Очікувана вартість закупівлі становить - 526 426,00 грн з ПДВ.
Судом встановлено, що відповідачами в антимонопольній справі є такі суб'єкти господарювання:
a) ПП «Конгрес-Охорона», відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), основним видом діяльності ПП «Конгрес-Охорона» є діяльність приватних охоронних служб (код КВЕД 80.10);
б) ТОВ «Ірбіс 2001», згідно відомостей, які містяться в ЄДР, основним видом діяльності є обслуговування систем безпеки (КВЕД 80.20);
c) ТОВ «Приватна служба охорони», відповідно до відомостей, які містяться в ЄДР, основним видом діяльності ТОВ «Приватна служба охорони» є діяльність приватних охоронних служб (код КВЕД 80.10).
У період з 31.12.2020 по 19.04.2021 Державною службою фінансового моніторингу України (далі - Замовник) було проведено процедуру відкритих торгів на закупівлю за предметом «Охоронні послуги» (за кодом CPV за ДК 021:2015 - 79710000-4 (Фізична охорона адміністративної будівлі Держфінмоніторингу по вул. Білоруській, 24 і прилеглої до неї території, окремих приміщень та матеріальних цінностей в цій будівлі у лютому-грудні 2021 р.), за допомогою електронної системи «Прозорро», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2020-12-31-003370-c.
Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 06 лютого 2021 року до 10 год. 00 хв.
Очікувана вартість предмета закупівлі - 526 426,00 грн з ПДВ.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі у Процедурі закупівлі свої тендерні пропозиції надали наступні суб'єкти господарювання:
- ПП «Конгрес-Охорона». Тендерна пропозиція подана 15.01.2021 о 12:32 год;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг «Група компаній «Атлант ГШР» (далі - ТОВ «Холдинг «Група компаній «Атлант-ГШР»). Тендерна пропозиція подана 05.02.2021 о 21:27 год.;
- ТОВ «Ірбіс 2001». Тендерна пропозиція подана 15.01.2021 о 10:45 год.;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «КСБ «Витязь» (далі - ТОВ «КСБ «Витязь»). Тендерна пропозиція подана 18.01.2021 о 14:43 год.;
- ТОВ «Приватна служба охорони». Тендерна пропозиція подана 15.01.2021 о 14:27 год.
Процедура електронних торгів розпочалася 08 лютого 2021 року об 11 год. 38 хв. та завершилася 08 лютого 2021 року о 12 год. 17 хв.
Під час проведення електронного аукціону вищезазначені суб'єкти господарювання запропонували наступні цінові пропозиції на охоронні послуг:
- ТОВ «КСБ «Витязь»: початкова - 452 226, 00 грн, кінцева - 405 000, 00 грн;
- ТОВ «Холдинг «Група компаній «Атлант-ГШР»: початкова - 468 936, 00 грн, кінцева - 441 280, 80 грн;
- ПП «Конгрес-Охорона»: початкова - 442 308, 00 грн, кінцева - 442 308, 00 грн;
- ТОВ «Ірбіс 2001»: початкова - 474 672, 00 грн, кінцева - 468 738, 60 грн;
- ТОВ «Приватна служба охорони»: початкова - 517 824, 00 грн, кінцева - 517 824, 00 грн;
Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Замовника від 11 лютого 2021 року № 12 ТОВ «КСБ «Витязь» було визнано переможцем. Проте протокольним рішенням Замовника від 10 березня 2021 року № 22 скасовано рішення про визнання переможця ТОВ «КСБ «Витязь», у зв'язку з виконанням рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.03.2021 № 4061-р/пк-пз.
У зв'язку з відхиленням тендерної пропозиції ТОВ «КСБ «Витязь» переможцем визнано ТОВ «Холдинг «Група компаній «Атлант-ГШР», з яким Замовник уклав договір про надання послуг охорони від 19.04.2021 № 15 на суму 441 280,80 грн без ПДВ.
Як зазначено Відділенням в оскаржуваному рішенні, аналіз матеріалів справи № 428/60/118-рп/к.24 свідчить про антиконкурентну узгоджену поведінку ПП «Конгрес-Охорона», ТОВ «Приватна служба охорони» та ТОВ «Ірбіс 2001» під час участі у процедурі закупівлі, що вбачається з наступного.
Відповідно до інформації, яка була надана держаним підприємством «Прозорро» листом від 13.06.2023 № 206/01/876/04 (вх. № 60-01/2021 від 14.06.2023), Відділенням встановлено, що ТОВ «Ірбіс 2001» та ПП «Конгрес-Охорона» свої тендерні пропозиції для участі у Процедурі закупівлі подавали з одного електронного майданчика - Товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн», а ТОВ «Приватна служба охорони» з авторизованого електронного майданчика - Товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі:ЮА».
За результатами аналізу наданої інформації ДП «Прозорро» листом від 13.06.2023 № 206/01/876/04 (вх. № 60-01/2021 від 14.06.2023), ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» листом від 14.11.2023 № 141123-1 (вх. № 60-01/1780кі від 21.11.2023) та ТОВ «Закупівлі:ЮА» листом від 24.11.2023 № 24-11-23-3 (вх. № 60-01/1863кі від 05.12.2023) Відділенням встановлено, що відповідачі в антимонопольній справі заходили в аукціон та подавали свої тендерні пропозиції з наступних ІР-адрес:
- ПП «Конгрес-Охорона»: ІР-подання тендерних пропозицій - 93.180.253.248, ІР-входу в аукціон - 93.180.253.248;
- ТОВ «Ірбіс 2001»: ІР-подання тендерних пропозицій - 46.219.219.18, ІР-входу в аукціон - 46.211.29.11;
- ТОВ «Приватна служба охорони»: ІР-подання тендерних пропозицій - оператор не зберігає інформацію щодо ІР-адрес, ІР-входу в аукціон - 46.219.219.18.
Відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережі Інтернет за IP-адресою 46.219.219.18 (далі - ІР-адреса 1) надавались Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІНЕТ» (далі - ТОВ «ФРІНЕТ»).
ТОВ «ФРІНЕТ» листом від 12.03.2024 №12/03/24-01 (вх. № 60-01/1106 від 20.03.2024) повідомило Відділенню, що ІР-адреса 1 використовувалась за технологією Network Address Translation (NAT) - «перетворення мережевих адрес» і є мережевим ідентифікатором усіх абонентів товариства, які формують пошукові запити до мережі Інтернет через NAT. У зв'язку з відсутністю технічної можливості надання інформації відносно споживачів, які використовували ІР-адресу 1 не представляється можливим.
Відділення зазначило, що використання відповідачем-2 в антимонопольній справі та відповідачем-3 в антимонопольній справі однієї ІР-адреси 1, з якої ТОВ «Ірбіс 2001» подавало тендерну пропозицію, а ТОВ «Приватна служба охорони» заходило в аукціон, свідчить про наявність умов для обміну інформацією під час участі у Процедурі закупівлі, а це в свою чергу свідчить, що під час участі у Процедурі закупівлі ТОВ «Ірбіс 2001» та ТОВ «Приватна служба охорони» діяли узгоджено.
Крім того, за результатом аналізу інформації та документів, наданих Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» листом від 11.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231106/45363 (вх. № 60-01/1708кі від 13.11.2023), Відділенням встановлено, що до проведення Процедури закупівлі, у період її проведення та виконання договору за результатами Процедури закупівлі у ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» існували господарські відносини з одним і тим же суб?єктом господарювання, а саме: Фізичною особою-підприємцем Дроздовим Ігорем Олександровичем, РНОКПП НОМЕР_1 (далі - ФОП Дроздов І.О.) у вигляді оплати за послуги, що детально наведено Відділенням у таблиці 3 п. 30 оскаржуваного рішення.
Відповідно до відомостей ЄДР Дроздов Ігор Олександрович:
- з 18.10.2018 до 14.05.2020 року був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Приватна служба охорони», а з 02.11.2018 до 14.05.2020 одночасно і керівником (витяг від 16.05.2024 № 32939897 станом на 18.10.2018, витяг від 12.03.2024 № 32542722 станом на 23.11.2018);
- з 22.02.2007 (з моменту реєстрації юридичної особи) до 15.11.2018 був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ПП «Конгрес-Охорона», та керівником в різні періоди часу (витяг від 16.05.2024 № 32940003 станом на 23.02.2007, витяг від 12.03.2024 № 32542809 станом на 15.11.2018).
Також, за інформацією АТ КБ «ПриватБанк» наданою листом від 11.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231106/45363 (вх. № 60-01/1708кі від 13.11.2023) Відділенням встановлено, що в анкеті при відкриті рахунків ТОВ «Ірбіс 2001» 02.10.2012 зазначено заступника директора Дроздов І.О. з правом першого підпису.
Отже, як зазначає Відділення, Дроздов I.О. ще до проведення Процедури закупівлі був засновником, бенефіціарним власником та займав керівні посади у ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона». Тоді як, вже під час участі у процедурі закупівлі відповідачі в антимонопольній справі мали господарські відносини з ФОП Дроздовим I.O.
Забезпечення господарської діяльності відповідачів в антимонопольній справі шляхом взаємодії з одним контрагентом (постачальником/покупцем), який раніше мав вирішальний вплив на діяльність таких суб?єктів господарювання, за висновком Відділення вказує на координацію поведінки ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» під час здійснення своєї господарської діяльності.
Наведені вище обставини обумовлюють наявність спільного економічного інтересу зазначених суб?єктів господарювання, а відтак, за висновком Відділення, надає можливість вільного обміну інформацією в межах здійснення відповідачами в антимонопольній справі господарської діяльності, в тому числі під час участі в Процедурі закупівлі.
Також, за результатом аналізу інформації та документів, наданих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 11.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231106/45363 (вх. № 60-01/1708кі від 13.11.2023) Відділенням встановлено, що ТОВ «Ірбіс 2001», ПП «Конгрес-Охорона» та ТОВ «Приватна служба охорони» під час участі у Процедурі закупівлі, здійснювали вхід до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-Банк» для здійснення фінансових операцій з одних ІР-адрес, в одні дні та в близькі проміжки часу, одночасно використовуючи одне програмне забезпечення, що детально наведено Відділенням у таблиці 4 п. 36 оскаржуваного рішення.
Відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database) послуги з доступу до мережі Інтернет надаються наступними суб?єктами господарювання:
- 42.219.215.42 - NON-RIPE-NCC-MANAGED-ADDRESS-BLOCK;
- 185.189.113.62 - провайдер M247 Ltd Paris (Франція), що не є резидентом України;
- 185.189.113.55 - провайдер M247 Ltd Paris (Франція), що не є резидентом України;
- 185.156.173.182 - провайдер M247 Europe SRL, що не є резидентом України;
- 185.189.113.60 - провайдер M247 Ltd Paris (Франція), що не є резидентом України;
- 185.189.113.54 - провайдер M247 Ltd Paris (Франція), що не є резидентом України;
- 185.189.113.58 - провайдер M247 Ltd Paris (Франція), що не є резидентом України:
- 185.189.113.56 - провайдер M247 Ltd Paris (Франція), що не с резидентом України;
- 185.189.113.52 - провайдер M247 Ltd Paris (Франція), що не с резидентом України;
- 194.59.249.202 - провайдер M247 Ltd Paris (Франція), що не є резидентом України;
- 89.46.103.247 - провайдер M247 Europe SRL, що не с резидентом України;
- 194.53.196.53 - Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРАЛІНК».
TOB «УЛЬТРАЛІНК" листом від 30.05.2024 № 29 (вx. № 60-01/2070 від 03.06.2024) повідомило. що в період з 01.10.2020 до 31.03.2021, зокрема у період проведення Процедури закупівлі, ІР-адреса НОМЕР_2 перебувала в персональному користуванні абонента - ОСОБА_1 . Адреса надання послуг (підключення): АДРЕСА_1 .
За наявною у Відділенні інформацією, ОСОБА_1 у період проведення Процедури закупівлі не була засновником, керівником ТОВ «Ірбіс 2001», ПП «Конгрес-Охорона», ТОВ «Приватна служба охорони» та не перебувала у трудових відносинах з відповідачами в антимонопольній справі.
Тож, за висновком Відділення, відповідачі в антимонопольній справі здійснювали керування своїми банківськими рахунками з одних і тих же IР-адреси в однакові часові періоди з використанням програмного забезпечення, в період участі в Процедурі закупівлі, що свідчить про скоординоване здійснення відповідачами в антимонопольній справі господарської діяльності та узгодженість дій під час участі в Торгах.
Крім того, Відділенням встановлено використання відповідачами в антимонопольній справі одних і тих самих ІР-адрес під час входження до електронних поштових скриньок.
Так, під час участі у Процедурі закупівлі відповідачі в антимонопольній справі повідомили Замовнику про власні електронні поштові скриньки:
- ТОВ «Ірбіс 2001» - irbis_@ukr.net;
- ПП «Конгрес-Охорона» - 43439138@ukr.net;
- ТОВ «Приватна служба охорони» - 2293180@ukr.net.
Поштові скриньки irbis_@ukr.net, 43439138@ukr.net та 2293180@ukr.net обслуговує Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнет», яке листами від 20.03.2024 № 156/01/01-08 (вx. № 60-01/683ki від 26.03.2024) та від 22.05.2024 № 357/01/01-08 (вх. № 60-01/1286кі від 27.05.2024) повідомило про ім?я користувача зазначеного при реєстрації електронних поштових скриньок: irbis_(@ukr.net - TOB TOB; 43439138@ukr.net - Микола Бабич: 2293180@ukr.net - Микола Бабич.
Відповідно до відомостей ЄДР (витяг від 08.05.2024 № 32895012 станом на 31.12.2020, тобто на дату оголошення про проведення Торгів) Бабич Микола Якович був засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником ПП «Конгрес-Охорона».
За результатом проведення порівняльного аналізу інформації, наданої ГУ ПФУ в м. Києві листом від 12.06.2023 № 2600-0704-5/117294 (вх.60-01/936кi від 12.06.2023) встановлено, що протягом 2020-2021 років, тобто у період проведення процедури закупівлі, Бабич Микола Якович працював лише у ПП «Конгрес-Охорона».
Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Укрнет» листами від 02.04.2024 № 216/01/01-08 (вх. № 60-01/738кі від 04.04.2024) та від 22.05.2024 № 357/01/01-08 (вх. № 60-01/1286кі від 27.05.2024), ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» під час участі у Процедурі закупівлі здійснювали вхід до власних електронних поштових скриньок з IP-адреси НОМЕР_3 та IP-адреси 1, що детально наведено Відділенням у таблиці 5 п. 46 оскаржуваного рішення.
Відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережи Інтернет за ІP-адресою 109.251.115.249 (далі - ІР-адреса 2) надавались ТОВ «ФРІНЕТ».
ТОВ «ФРІНЕТ» листом від 20.01.2025 № 20/01/25-01 (Bx. № 60-01/210кі від 29.01.2025) повідомило, що статична ІР-адреса 2 з 22.02.2021 по 19.12.2023, зокрема під час участі у Процедурі закупівлі, була закріплена за абонентом - Дроздовим І.О., фактична адреса надання комунікаційних послуг: вул. Бориса Гмирі, буд. . офіс 64.
Таким чином, за висновком Відділення ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» здійснювали вхід до своїх електронних поштових скриньок, зокрема і в період участі в Процедурі закупівлі в одні дні та в близькі проміжки часу, з одних ІР-адрес, одна з яких належала фізичній особі, яка раніше мала вирішальний вплив на діяльність таких суб'єктів господарювання (відповідно до пунктів 32-34 оскаржуваного рішення), свідчить про можливість доступу до інформації один одного та обміну інформацією між ними.
Крім того, за результатом аналізу документів, завантажених ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» для участі у Процедурі закупівлі, Відділенням було встановлено, що файли документів тендерних пропозицій відповідачів в антимонопольній справі мають однаковий спосіб завантаження до системи «Prozorro», а саме: основна частина документів пропозицій завантажена одним файлом, який містить багато довідок і окремо завантажено файли з довідками від органів Державної податкової служби України та Міністерства внутрішніх справ України, що детально наведено Відділенням у таблиці 6 п. 50 оскаржуваного рішення.
Таким чином, документи тендерних пропозицій відповідачів в антимонопольній справі мають спільні «метадані», зокрема: виробник - ABBYY FineReader 12, версія PDF - 1.5 (Acrobat 6.x).
Властивості документа (метадані) - це докладні відомості про файл, які описують його або вказують на його. Властивості файлів відображають налаштування програмного забезпечення, в якому були створені, на конкретному технічному пристрої з визначенням індивідуальних характеристик останніх. Отже, властивості файлів є унікальними вхідними даними про електронний документ та відрізняються залежно від автора файлу, обладнання, яке використовується для виготовлення скан-копій документів, програмних засобів, що використовуються для конвертації цих документів у формат «PDF», та інших параметрів. (53)
Викладене вище, за висновком Відділення свідчить про спільну (узгоджену) поведінку відповідачів в антимонопольній справі під час підготовки до Процедури закупівлі. Зазначені факти, із врахуванням інших встановлених обставин справи, не можуть бути випадковим збігом та свідчать про обмін інформацією під час спільної підготовки відповідачами в антимонопольній справі тендерних пропозицій для участі у Процедурі закупівлі, що в свою чергу, є свідченням їх узгодженої поведінки.
Щодо синхронності дій відповідачів в антимонопольній справі у часі, а саме: під час завантаження тендерних пропозицій відповідачами в антимонопольній справі, під час керування банківськими рахунками відповідачами в антимонопольній справі та під час входження до поштових електронних скриньок, суд зазначає наступне.
Так, під час участі у Процедурі закупівлі відповідачі в антимонопольній справі завантажили свої тендерні пропозиції до електронної системи закупівель в один день:
- ТОВ «Холдинг «Група компаній «Атлант-ГШР» - 05.02.2021 о 21:27 год.;
- ТОВ «КСБ «Витязь» - 18.01.2021 о 14:43 год.;
- ТОВ «Ірбіс 2001» - 15.01.2021 о 10:45 год.;
- ПП «Конгрес-Охорона» - 15.01.2021 о 12:32 год;
- ТОВ «Приватна служба охорони» - 15.01.2021 о 14:27 год.
Відділення зазначило, що період часу з 31.12.2020 з 13 год. 32 хв. до 08.02.2021 до 11 год. 38 хв., встановлений Замовником, з дати опублікування оголошення про проведення Торгів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, був достатній для підготовки та завантаження суб'єктами господарювання у різний проміжок часу документів своїх тендерних пропозицій для участі у Торгах. Разом з тим, ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» завантажували документи своїх тендерних пропозиції в один і той же день (15.01.2021).
За інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» листом від 11.11.2023 № 20.1.0.0.0/7- 231106/45363 (вх. № 60-01/1708кі від 13.11.2023) Відділенням встановлено, що відповідачі в антимонопольній справі у період проведення Процедури закупівлі, здійснювали вхід для керування своїми банківськими рахунками у системі дистанційного самообслуговування «Клієнт-Банк» в одні дні з невеликою різницею у часі, що вбачається з таблиці 7 п. 57 оскаржуваного рішення Відділення.
Крім того, відповідно до інформації наданої ТОВ «Укрнет» листами від 02.04.2024 № 216/01/01-08 (вх. № 60-01/738кі від 04.04.2024) та від 22.05.2024 № 357/01/01-08 (вх. № 60-01/1286кі від 27.05.2024), ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» у період проведення Процедури закупівлі, входили до своїх електронних поштових скриньок в одні дні з невеликою різницею в часі, що вбачається з таблиці 8 п. 58 оскаржуваного рішення Відділення.
Тож, за висновком Відділення, синхронність перелічених дій у часі в сукупності не може вважатись випадковим збігом обставин, вказує на спільну підготовку та участь відповідачів в антимонопольній справі у Процедурі закупівлі, обмін інформацією між ними та узгодженість дій під час участі у Процедурі закупівлі.
Таким чином, в оскаржуваному рішенні Відділенням встановлено у сукупності наступні факти, а саме: подання ТОВ «Ірбіс 2001» тендерної пропозиції з ІР-адреси, з якої ТОВ «Приватна служба охорони» входило в аукціон; господарські відносини з одним і тим же суб'єктом господарювання; керування банківськими рахунками з одних ІР-адрес; входження до електронних поштових скриньок відповідачів в антимонопольній справі з одних ІР-адрес; спільні властивостями файлів тендерних пропозицій відповідачів в антимонопольній справі; синхронність дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій для участі у Процедурі закупівлі; синхронність дій у часі під час керування банківськими рахунками; синхронність дій у часі під час входу відповідачами в антимонопольній справі до електронних поштових скриньок.
На підставі викладеного суд першої інстанції виснував, що встановлені Відділенням в антимонопольній справі обставини у своїй сукупності свідчать, що учасники узгоджено здійснювали підготовку до участі у процедурі закупівлі.
Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
За змістом ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;
6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.
Отже, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо).
Крім того, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), суд з'ясовує та перевіряє належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено у п. 1 розділу ІІI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р) (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок розгляду заяв і справ), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169- р) затверджено Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 4 розділу VІІI Порядку розгляду заяв і справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності). Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків.
Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання, крім випадків, передбачених Законом України "Про медіа".
Як антиконкурентні узгоджені дії учасників торгів (не менше двох) можуть розглядатися дії та/або бездіяльність таких учасників, які прямо чи опосередковано свідчать про відмову таких учасників від самостійної участі в торгах та самостійного прийняття рішень щодо формування та зміни конкурсних (тендерних) пропозицій, у тому числі шляхом координації поведінки таких суб'єктів як на стадії підготовки пропозицій (узгодження цін та інших умов, спільна підготовка документів), так і на стадії безпосереднього проведення торгів.
Крім того, для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. Негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; встановлені АМК обставини виключають таку змагальність, що свідчить про узгоджену поведінку позивача, яка й призвела до спотворення результатів торгів.
Правова позиція суду апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду справи колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги здебільшого є аналогічними з доводами, на які посилався апелянт в своєму позові. Суд першої інстанції надав цим доводам належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Щодо доводі апелянта про відсутність доказів правопорушення
В цій частині апелянт посилається на те, що усі докази не свідчать про наявність узгодженої поведінки. Апелянт заперечує наявність узгоджених дій та наголошує на самостійній підготовці тендерної пропозиції. Він стверджує, що використання учасниками (ПП «Конгрес-Охорона», ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони») спільних ІР-адрес, зокрема для банківських операцій, не доводить факту змови та не стосується процедури закупівлі. Крім того, апелянт зазначає, що вказані підприємства не мали спільних працівників, а їхні тендерні документи суттєво відрізняються за складом, змістом, виконавцями та метаданими
Колегія відхиляє ці доводи апелянта, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Суд першої інстанції у своєму рішенні обґрунтовано виходив із того, що антиконкурентні узгоджені дії встановлюються за результатами аналізу поведінки учасників торгів в сукупності.
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
За результатами апеляційного перегляду справи, дослідивши сукупність наданих доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту обізнаності Учасників щодо дій один одного на всіх стадіях підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі. Зокрема, на узгодженість поведінки вказують:
- подання ТОВ «Ірбіс 2001» тендерної пропозиції з тієї ж ІР-адреси, з якої ТОВ «Приватна служба охорони» здійснювало вхід в аукціон;
- наявність господарських відносин з одним і тим самим суб'єктом господарювання;
- керування банківськими рахунками з використанням спільних ІР-адрес;
- здійснення входу до електронних поштових скриньок Учасників з ідентичних ІР-адрес;
- спільні властивості (метадані) файлів тендерних пропозицій Учасників;
- синхронність дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій для участі у процедурі закупівлі;
- синхронність дій під час керування банківськими рахунками та доступу до електронних поштових скриньок.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку сукупності поданих доказів, правильно застосував принцип «вірогідності доказів», врахувавши всю сукупність дій учасників торгів у їх хронологічній послідовності та взаємозв'язку. Використання спільних ІР-адрес, синхронність дій під час керування банківськими рахунками та доступу до електронних поштових скриньок у сукупності з іншими переліченими обставинами свідчить про пов'язаність таких суб'єктів господарювання під час вчинення низки дій, пов'язаних з організацією господарської діяльності та участю в торгах безпосередньо. Зазначене в сукупності підтверджує наявність умов для обміну інформацією між усіма трьома учасниками під час участі у процедурі закупівлі, що не є випадковим збігом, а вказує на те, що Позивач, ТОВ «Ірбіс 2001» та ПП «Конгрес-Охорона» діяли узгоджено. У цьому контексті заслуговують на увагу доводи Відповідача про те, що забезпечення господарської діяльності Відповідачів здійснювалось шляхом взаємодії з одним контрагентом (постачальником/покупцем), який раніше (менше аніж за рік до Торгів) мав вирішальний вплив на діяльність таких суб'єктів господарювання, вказує на координацію поведінки ТОВ «Ірбіс 2001», ТОВ «Приватна служба охорони» та ПП «Конгрес-Охорона» під час здійснення своєї господарської діяльності.
Відповідно до статті 79 ГПК України, на суд покладено обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше мали місце, ніж не мали (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/3202/20 та від 16.06.2022 у справі № 914/2385/20).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не зобов'язує суд вважати доведеною обставину лише тому, що сторона про неї стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про наявність стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/3603/21).
Сукупна оцінка доказів, наведених АМКУ у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій, вчинених Позивачем, у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності одночасного існування обставин, які, на думку АМКУ, підтверджують таке узгодження (постанова Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/1164/23)».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу також на те, що заперечення апелянта зводяться переважно до надання власної оцінки доказам, зібраним Відповідачем. Водночас у тексті апеляційної скарги не наведено жодного належного та допустимого доказу на спростування обставин, встановлених судом першої інстанції, а також не зазначено, які саме докази не були досліджені або оцінені судом. Наведені апелянтом пояснення щодо збігу ІР-адрес ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами в розумінні ГПК України
Щодо доводів апелянта про наявність процесуальних порушень, пов'язаних з поновленням процесуального строку
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип рівності та змагальності сторін оскільки, на його думку, суд безпідставно поновив відповідачу строк на подання відзиву на позов без поважних причин пропуску цього строку.
Колегія вважає ці доводи необґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до матеріалів справи своєю ухвалою від 03.06.2025 суд зобов'язав Відповідача в строк, не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 ГПК України. (т.1 а.с. 41).
Відповідно до повідомлення про доставлення документа до електронного кабінету АМК, цю ухвалу відповідач отримав 04.06.2025 (т.1 а.с. 43)
Відзив на позов поданий Відповідачем 23.06.2025. У відзиві Відповідач виклав клопотання про поновлення строку на подання відзиву, в якому посилаючись на пункт 1 частини 6 статті 165 ГПК України щодо необхідності подання разом з відзивом доказів, на підставі яких ґрунтується заперечення відповідача та зазначив, що матеріали справи №428/60/118-рп/к.24 знаходяться у Відділі досліджень і розслідувань в Черкаській області, що було уповноважене здійснювати розгляд справи, матеріали справи були передані до Юридичного відділу - 10.06.2025, які також на виконання пункту 6 ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 року надаються на матеріальному електронному носії. Ці обставини щодо технічних обставин подання доказів Відповідач просив визнати поважними. (т. 1 а.с. 78)
У підготовчому засідання 26.06.2025 суд першої інстанції постановив задовільнити клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву.
Колегія не вбачає у цьому випадку порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Питання про поважність причин пропуску строку є оціночним і належить до сфери дискреційних повноважень суду.
Задовольняючи клопотання Відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску (необхідність отримання матеріалів розслідування з регіонального відділення та підготовка електронних носіїв з великим обсягом даних) є об'єктивними технічними обставинами, які ускладнили підготовку якісного відзиву у встановлений 15-денний строк.
Колегія суддів зауважує, що принцип змагальності (стаття 13 ГПК України) передбачає право кожної сторони представляти свої аргументи та докази. Відзив був поданий із незначним пропуском строку (4 дні: граничний строк - 19.06.2025, фактичне подання - 23.06.2025). Поновлення строку на цьому етапі (у підготовчому засіданні) не призвело до затягування розгляду справи по суті та не порушило процесуальних прав Позивача, оскільки останній мав достатньо часу для подання відповіді на відзив.
Навпаки, відмова у поновленні строку призвела б до розгляду справи без урахування позиції державного органу, що суперечило б завданню господарського судочинства - справедливому та неупередженому вирішенню спору.
ЄСПЛ у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Bellet v. France») наголошує, що процесуальні норми не повинні бути самоціллю або перешкоджати правосуддю. «Надмірний формалізм» при застосуванні процесуальних строків може розцінюватися як порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції).
У даному випадку, пріоритет суду першої інстанції був наданий повноті дослідження обставин справи. Оскільки Відповідач обґрунтував затримку внутрішньою процедурою передачі матеріалів між територіальними підрозділами та необхідністю виконання вимог суду щодо надання доказів на електронних носіях, суд слушно визнав ці обставини поважними.
Отже, доводи апелянта про те, що поновлення строку порушило принцип рівності сторін, є помилковими. Навпаки, надання можливості Відповідачу висловити заперечення забезпечило реальну, а не формальну змагальність процесу. Враховуючи незначний строк прострочення (4 дні) та характер доказів, які потребували технічної підготовки, суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог статей 2, 119 та 165 ГПК України.
Щодо застосування вимог ст. 80 ГПК України
Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції прийняв до розгляду документи, надані Відповідачем, копії яких не були надані Позивачу, чим порушив статтю 80 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів. Відповідно до частини 9 цієї статті, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Колегія суддів зазначає, що стосовно обмеження інформації в частині документів, поданих на електронному носії, Відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених спеціальним законодавством, зокрема статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про захист економічної конкуренції» та в частині складання тексту Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5.
Відповідно до статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків:
- надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону;
- недотримання вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- інших випадків, встановлених законом.
Надалі, з урахуванням відкриття розгляду справи № 910/6965/25 та наявності відповідного пункту в статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», зазначена інформація в межах такої справи була відкрита. Водночас матеріали справи № 428/60/118-рп/к.24 є інформацією з обмеженим доступом та, згідно з вимогами Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції», підлягають розкриттю для ознайомлення виключно після складання подання з попередніми висновками у порядку і спосіб, передбачений статтею 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Позивач своє право на ознайомлення з матеріалами справи не реалізував. Надалі, на виконання вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України, Відділенням було викладено у відзиві на позовну заяву, що докази, посилання на які містить цей відзив, додаються в додатках та окремим клопотанням на виконання ухвали суду на електронному носії (у тому числі інформація з обмеженим доступом).
Таким чином, Відділення діяло у спосіб і в межах повноважень, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Господарським процесуальним кодексом України, що і було відповідно оцінено місцевим судом.
Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що у даному випадку Відділення, обмежуючи в оприлюдненні інформації в частині персональних даних фізичної особи, діяло у спосіб та у межах, визначених спеціальним законодавством, зокрема статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Законом України «Про захист економічної конкуренції». Частиною 2 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що органи Антимонопольного комітету України оприлюднюють рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на офіційному вебсайті протягом 10 робочих днів з дня його прийняття. Рішення підлягає оприлюдненню в повному обсязі, крім інформації, яка визначена інформацією з обмеженим доступом.
На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог статті 80 ГПК України та констатує, що право на судовий захист Позивача у цьому випадку не порушено.
Щодо застосування правових висновків Верховного Суду
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду у справах №№ 917/1357/17, 910/20229/20.
Колегія суддів, здійснивши ретельний, всебічний та об'єктивний аналіз матеріалів та фактичних обставин даної справи, дійшла висновку, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення повною мірою дотримався вимог процесуального законодавства України.
Оцінюючи доводи апелянта щодо ігнорування місцевим судом релевантної практики Верховного Суду у справах №№ 917/1357/17, 910/20229/20, колегія зазначає наступне.
Вимоги процесуального закону щодо необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, не означають їх автоматичного чи механічного перенесення на будь-які правовідносини. Суд має застосовувати правові позиції виключно у справах з подібними (тотожними) фактичними обставинами та правовим регулюванням.
Судом першої інстанції було детально досліджено конкретні умови та специфіку вчинення правопорушення саме у цій справі. Колегія погоджується, що фактичні обставини (зокрема, об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення, характер дій особи тощо) у справі, що розглядається, відрізняються від обставин у справах, на які апелянт посилається у своїй апеляційній скарзі як на зразок правозастосування.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/6965/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано, - 08.05.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков