Постанова від 13.04.2026 по справі 910/10887/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2026 р. Справа№ 910/10887/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - Чабан І.А.,

від відповідача - Суплік М.В.,

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЧОРНОМОРСЬК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/10887/24 (суддя Карабань Я.А., повний текст складено - 21.10.2025) за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЧОРНОМОРСЬК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом/відповідача зустрічним позовом: Міністерство розвитку громад та територій України, про стягнення 32 742 045,85 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА" до Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЧОРНОМОРСЬК", про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ наступне.

Державне підприємство "Морський торговельний порт "ЧОРНОМОРСЬК" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА" (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 25 374 459,28 грн, з яких: 24 973 411,40 грн основний борг, 360 456,72 грн пеня та 41 591,16 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на положення ст. 15, 16, 509, 526, 530, 611, 612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів №56/д від 23.05.2024, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

04.10.2024 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме останній просить стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 32 742 045,85 грн, з яких: 32 137 194,30 грн основний борг, 541 865,08 грн пеня, 1 463,57 грн інфляційні втрати та 62 522,90 грн 3% річних.

08.10.2024 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЧОРНОМОРСЬК" про визнання недійсним договору про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів №56/д від 23.05.2024.

Зустрічні позовні вимоги, з посиланням на положення ст. 3, 89, 92, 203, 204, 215, 216, 236, 237, 241, 509, ст. 1, 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обґрунтовані тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА" Крайнюк Павло Васильович, яким був підписаний договір про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів №56/д від 23.05.2024, не мав повноважень на його укладання без відповідного (письмового рішення) учасника Товариства, оскільки ціна вказаного договору перевищує максимальну суму 500 000,00 грн, яка передбачена статутом відповідача та на яку директор має право вчиняти правочини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/10887/24 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 86, офіс 312, ідентифікаційний код 43283974) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЧОРНОМОРСЬК" (68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6, ідентифікаційний код 01125672) 11 763 048 (одинадцять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі сорок вісім) грн 55 коп. (разом із ПДВ) основного боргу, 15 622 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 49 коп. - 3% річних, 278 (двісті сімдесят вісім) грн 52 коп. - інфляційних втрат, 135 394 (сто тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн 92 коп. - пені; у задоволенні іншої частини позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем зобов'язань в частині оплати послуг.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що відповідачем не зазначено обставин, які безспірно свідчать про обізнаність позивача щодо наявності обмежень у на той час директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕНТОН УКРАЇНИ" Крайнюка Павла Васильовича на укладання оспорюваного договору, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обізнаність позивача про наявність обмежень повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕНТОН УКРАЇНИ" Крайнюка Павла Васильовича, на укладення оспорюваного правочину.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує наступне:

відмова у задоволенні вимог по 17 рахункам є необґрунтованою, оскільки за своєю правовою природою первинні документи по експортному та імпортному вантажах формуються по різному;

невірність перерахунку судом вартості послуг по курсу НБУ станом на 06.07.2024 та 07.07.2024;

послуги надані по вилученим контейнерам, підлягають оплаті, оскільки вони до моменту їх видачі не вибували з території ДП «МТП «Чорноморськ»;

необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах справи акту прийому № 1056 від 21.06.2024 р.;

не дослідження судом першої інстанції скрін-шотів екрану з програми « 1С:Підприємство», які підтверджували направлення рахунків разом із актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на електронну адресу ТОВ «КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА»;

порушення судом першої інстанції норм процесуального права через ненадання можливості позивачу ознайомитися з матеріалами справи.

В ході здійснення апеляційного провадження від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи, на вирішення якої заявник просив поставити наступні питання:

1) Чи підтверджується документально, виходячи з матеріалів справи та за даними бухгалтерського обліку учасників спору, заборгованість ТОВ "Компанія Крентон Україна" (ідентифікаційний код 43283974), перед ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (ідентифікаційний код 01125672) за надані послуги за договором № 56/д про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів від 23.05.2024 та на яку суму?

2) Чи підтверджується документально надання ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (ідентифікаційний код 01125672) послуг ТОВ "Компанія Крентон Україна" (ідентифікаційний код 43283974), за договором № 56/д про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів від 23.05.2024 та на яку суму?

3) Чи обґрунтовується документально оформлення ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (ідентифікаційний код 01125672) операцій з постачання ТОВ "Компанія Крентон Україна" (ідентифікаційний код 43283974) послуг за договором № 56/д про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів від 23.05.2024 та на яку суму?

Колегією суддів в судовому засіданні 02.02.2026 розглянуто вказане клопотання та відмовлено в його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Отже, за приписами вказаної норми суд має право призначити судову експертизу або за клопотанням учасника справи, або за власної ініціативи за наявності у сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України "Про судову експертизу", Цивільним процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

За змістом ст. 86, ч. 5 ст. 236 та ст. 237 ГПК України господарський суд має з'ясовувати, зокрема, обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17, від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 17.01.2023 у справі №924/195/22.

Також схожий за змістом висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №922/4404/17 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №923/410/20.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем в обгрунтування заявленого клопотання про призначення судової економічної експертизи не надано суду контррозрахунку суми боргу і не зазначено, які саме суми боргу він вважає неправильними і з яких причин, враховуючи принцип змагальності щодо доведеності фактів у справі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає відсутніми підстави для призначення у даній справі судово-економічної експертизи.

Окрім наведеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 вже призначалася у справі №910/10887/24 судово-економічна експертиза, на вирішення якої були поставлені аналогічні питання, які наразі також просить поставити відповідач.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 вказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10887/24 скасовано; матеріали справи №910/10887/24 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи у даній справі.

В судовому засіданні представники апелянтів - позивача та відповідача у справі підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити та заперечили проти скарг один одного.

Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документа (ухвали суду про відкладення розгляду справи на 13.04.2026) до її електронного кабінету.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка її представника у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, вони розглянуті судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

23.05.2024 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "ЧОРНОМОРСЬК" (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА" (Клієнт) укладено договір про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів №56/д від 23.05.2024 (надалі договір №56/д).

Пунктом п. 1.1 договору №56/д сторони погодили, що підприємство, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, надає клієнту послуги, пов'язані з організацією та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" у тилах причалів №№ 3,4 в морському порту Чорноморськ, послуги з розміщення експортних, імпортних і транзитних безпечних і не потребуючих особливих режимів розміщення 20-ти, 40-ка і понад 40-футових контейнерів стандартів ISO, а також інших супутніх видів послуг, що розвантажені/навантажені з/на судно ELBE, орієнтовна дата підходу 02.06-04.06.2024 року, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані йому підприємством послуги згідно умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору №56/д клієнт, у попередньо погоджених з підприємством об'ємах, власними силами та засобами, за власний рахунок:

- організовує постановку судна клієнта з контейнерами до причалу морського порту Чорноморськ;

- забезпечує доставку контейнерів до складу підприємства;

- здійснює навантаження/вивантаження контейнерів зі складу/на склад підприємства на автотранспорт/з автотранспорту клієнта;

- забезпечує подачу автотранспорту для вивезення контейнерів;

- здійснює експедирування контейнерів, вантажів у контейнерах, оформлює дозвільні, митні та інші документи на контейнери, вантаж у контейнерах;

підприємство:

- здійснює облік руху кількості контейнерів при розміщенні на складі та при вивезенні контейнерів на/з відкритих складських площ підприємства на підставі наданої інформації клієнтом (заявок);

- надає відкриту складську площу для виконання клієнтом власними силами та засобами навантажувально-розвантажувальних робіт з контейнерами;

- надає послуги, пов'язані з використанням оглядової рампи підприємства.

Відповідно до п. 1.3 договору №56/д накопичення, розміщення контейнерів клієнта здійснюється на відкритій складській площі в тилу причалів №№ 3,4 морського порту Чорноморськ.

Пунктами 2.1.2 та 2.1.3 договору №56/д передбачено, що підприємство:

- за заявкою клієнта надає портову інфраструктуру для розміщення контейнерів клієнта. Розміщення контейнерів обчислюється з дати надходження контейнеру на склад підприємства до дати відправлення контейнера зі складу підприємства. Дата надходження контейнера на склад підприємства визначається за датою оформлення акту приймання на підставі наданої заявки клієнтом. Дата відправлення контейнера зі складу підприємства визначається за датою оформлення акту видачі на підставі наданої заявки клієнтом. Датою відправлення контейнера з підприємства у випадку вибуття контейнера та/або будь-яких вантажів у контейнерах з підприємства у зв'язку з вилученням їх органами державної влади та/або місцевого самоврядування є дата складання акта або іншого документа, що підтверджує вибуття контейнеру та/або вантажу у контейнерах з території підприємства;

- надає інші супутні послуги/роботи по заявкам клієнта за окрему плату.

Згідно з п. 2.2.2, 2.2.5, 2.2.14-2.2.17, 2.2.18, 2.2.22 договору №56/д клієнт:

- забезпечує завезення контейнерів (завантажених та порожніх) до підприємства тільки при наявності попереднього підтвердження підприємства про розміщення контейнерів;

- для розміщення контейнерів на склад підприємства та для вивезення контейнерів надає підприємству заявку;

- самостійно вирішує всі питання з вантажовласниками, вантажовідправниками та державними контролюючими органами по кількості та якості контейнерів, вантажу у контейнерах без участі та відповідальності підприємства, у тому числі розглядає претензії одержувачів, що пов'язані з кількістю та якістю контейнерів, вантажу у контейнерах і регулює їх без участі підприємства;

- своєчасно та в повному обсязі здійснює сплату попередніх (авансових) рахунків, поточних та остаточних розрахунків за надані підприємством послуги за даним договором;

- надає підприємству прізвища працівників, відповідальних за приймання в узгодженому порядку повідомлень, і номери телефонів та адреси електронної пошти, за якими надаються повідомлення. Забезпечує прибуття своїх представників для отримання повідомлень, документів, що складаються за умовами цього договору;

- власними силами та засобами за власний рахунок доставляє контейнери, вивантажує/навантажує контейнери з автотранспорту/на автотранспорт на склад/зі складу підприємства;

- зобов'язаний підписувати документи щодо розміщення та вивезення контейнерів, оформлені підприємством на підставі заявок клієнта;

- зобов'язаний здійснити вивезення контейнерів не пізніше 90-ої доби після дати початку прийняття контейнерів клієнта на склад підприємства.

Відповідно до п. 2.3.8-2.3.10 договору №56/д відомості щодо обсягів контейнерів приймаються підприємством згідно наданих клієнтом заявок. Клієнт несе відповідальність за достовірність даних, зазначених в заявках. Всі заявки, що надаються в рамках цього договору, надаються клієнтом на ім'я директора підприємства. Обов'язки підприємства набувають чинності виключно після підтвердження підприємством поданої клієнтом заявки на кожну окрему партію контейнерів. Всі акти, документи, зокрема щодо приймання та видачі контейнерів підписуються повноважними представниками сторін.

Положенням п. 3.1 договору №56/д сторони погодили, що клієнт сплачує послуги підприємства згідно з умовами, визначеними сторонами в додатках до цього договору. Акт приймання-здачі наданих послуг підтверджує одержання клієнтом послуг в об'ємі та за змістом, які зазначено в акті приймання-здачі наданих послуг. Первинними документами для складання акту приймання-здачі наданих послуг є заявки, товарно-транспортні, суднові документи, що надаються клієнтом, а також складські, вантажні документи, що оформлюються підприємством.

Відповідно до п.3.2 договору №56/д послуги, не зазначені у пункті 3.1., надаються підприємством на підставі заявок клієнта та сплачуються за вільними тарифами підприємства, чинними на день надання цих послуг. Подаючи таку заявку, клієнт вважається таким, що ознайомлений та згідний з вільними тарифами та вартістю послуг підприємства. У випадках відсутності вільних тарифів плата за ці послуги здійснюється за фактичними витратами з урахуванням затвердженого по підприємству рівня рентабельності. Підприємство на дату закінчення надання послуг, вказаних у п.3.2., формує акти приймання-здачі наданих послуг та рахунок на оплату клієнтом послуг згідно діючих тарифів. Сформовані рахунок і акти приймання-здачі наданих послуг направляються електронною поштою на адресу клієнта, зазначену в розділі 8 договору.

Заявки клієнта на послуги, що надаються підприємством, і акти приймання-здачі наданих послуг повинні підписуватися вповноваженими представниками клієнта. Підтвердженням повноважень представника є видане клієнтом доручення (п.3.3 договору №56/д).

Пунктом 3.4 договору №56/д сторони домовились, що підприємство формує попередній (авансовий) рахунок у розмірі 50 % від вартості послуг з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури відкритих складських площ зернового морського терміналу підприємства запланованої партії контейнерів клієнта на підставі наданої клієнтом заявки та надсилає на електронну адресу клієнта, зазначену в цьому договорі, а клієнт зобов'язується провести оплату 100 (сто) відсотків суми, вказаної у попередньому (авансовому) рахунку шляхом здійснення прямого банківського переказу грошових коштів на р/рахунок підприємства протягом 3-х календарних днів з моменту направлення підприємством рахунку на електронну адресу клієнта, зазначену в розділі 8 договору.

Попередня оплата, поточні та остаточні розрахунки за послуги підприємства за даним договором здійснюються клієнтом протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку. Моментом отримання клієнтом виставлених рахунків вважається дата направлення підприємством рахунку на електронну адресу клієнта. У разі несплати клієнтом платежів в порядку та строки, зазначені в цьому пункті, підприємство звільняється від обов'язку надання послуг до моменту отримання оплати та має право притримання вантажу. При цьому, підприємство звільняється від відповідальності за будь-які збитки, упущену вигоду, інші негативні наслідки для клієнта.

Пунктом 3.5 договору №56/д передбачено, що підприємство формує акти приймання-здачі наданих послуг та рахунки на оплату. Сформовані рахунок і акти приймання-здачі наданих послуг, інші повідомлення направляються клієнту електронною поштою за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Згідно з п. 3.6 договору №56/д клієнт зобов'язаний не пізніше третього робочого дня після отримання актів, рахунків та іншої інформації на свою електронну адресу направити в підприємство свого представника для отримання оригіналів рахунку на оплату і акту приймання-здачі наданих послуг та протягом 3-х діб після отримання повернути підприємству підписаний та засвідчений власною печаткою належний підприємству екземпляр акту. У разі невиконання клієнтом зазначених зобов'язань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного клієнтом. Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг є документом, що підтверджує факт надання підприємством послуг на користь клієнта. Прийом-передача оригіналів актів для підпису та рахунків за надані підприємством послуги здійснюється шляхом передачі уповноваженому представнику клієнта під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків. Остаточний рахунок та акт приймання-здачі за послуги, пов'язані з обробкою партії контейнерів оформляється підприємством на дату вивезення контейнерів - складання акту видачі за обсягом, визначеним актом видачі.

Відповідно до п. 3.7 договору №56/д підприємство щомісяця формує рахунки за послуги, надані в рамках цього договору, за наднормативне накопичення контейнерів, тощо та надсилає на електронну адресу клієнта, зазначену в цьому договорі, а клієнт зобов'язується провести оплату 100 (сто) відсотків суми, вказаної у рахунку шляхом здійснення прямого банківського переказу грошових коштів на р/рахунок підприємства протягом 3-х календарних днів з моменту направлення підприємством рахунку на електронну адресу клієнта, зазначену в розділі 8 Договору - krentonukraine@gmail.com.

Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства (п. 3.9 договору №56/д).

Згідно з п. 3.11 договору №56/д сторони мають право щомісяця проводити акти звірок. У разі, якщо протягом 10-ти календарних днів підписані клієнтом акти звірок не будуть надані, то сальдо взаєморозрахунків буде вважатися узгодженим.

Пунктом 3.13 договору №56/д сторони погодили, що вартість послуг підприємства, що встановлена в іноземній валюті, розраховується підприємством та оплачується клієнтом у національній валюті за офіційним курсом Національного Банку України (НБУ) на день надання послуг (виконання робіт). У разі, якщо клієнт діє від імені та за рахунок нерезидента, він надає в транспортно- експедиторській відділ підприємства договір доручення або довіреність, в такому випадку оплата послуг підприємства здійснюється клієнтом від імені та за рахунок нерезидента в іноземній валюті. Вартість послуг, що затверджена підприємством у національній валюті, оплачуються клієнтом в іноземній валюті за курсом НБУ на день надання послуг (виконання робіт).

При цьому, пунктом 3.14 договору №56/д передбачено, що зазначені у додатках до договору ставки, тарифи наведені без урахування ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства України.

Згідно п. 6.1-6.3 договору №56/д у випадку порушення зобов'язання, яке виникає з даного договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе відповідальність, що встановлена даним договором і діючим в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, встановлених змістом цього договору. Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно відбулося не з її вини (наміру або необережності).

Відповідно до п.6.6 договору №56/д підприємство не несе відповідальність за розбіжність кількості контейнерів (вантажу в контейнерах) між вантажними документами й що фактично перебуває в контейнері, а також за зміну технічного стану контейнерів, якості вантажу в контейнері та збереження цілостності ЗПП при розміщенні й переробці його на території підприємства. Всю відповідальність за зберігання контейнерів, вантажу в контейнерах та збереження цілостності ЗПП несе клієнт.

За порушення строків сплати, передбачених даним договором, підприємство має право нарахувати клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сторони погодили, що відступають від положень ч.6 ст. 231 ГК України та пеня нараховується підприємством і сплачується клієнтом за весь час прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору (п.6.7 договору №56/д).

За змістом п.7.1 договору №56/д даний договір з додатками набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2024.

Відповідно до п. 7.2 договору №56/д даний договір може бути розірваний достроково за згодою сторін договору або з ініціативи однієї із сторін, за умови письмового повідомлення про це іншу сторону не пізніше, ніж за 15 календарних днів до розірвання договору. Форма повідомлення - рекомендований лист із повідомленням, з додатком реєстру опису кореспонденції або описом вкладення. При цьому датою отримання клієнтом повідомлення про розірвання договору є дата відправлення такого повідомлення підприємством.

Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов'язань (п. 7.3 договору №56/д).

Пунктом 7.9 договору №56/д передбачено, що сторони погоджуються з тим, що підприємство не є професійним зберігачем і не несе відповідальності за втрату контейнерів, вантажу в контейнерах з будь-яких підстав.

Сторони погодили, що всі документи, які відправлені електронною поштою, на електронну пошту, зазначену сторонами в цьому договорі, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені та стороною, якій вони були відправлені. Офіційними електронними адресами підприємства визнаються всі електронні адреси з доменним ім'ям @imtp.ua (п. 7.12 договору №56/д).

Крім того, у розділі 4 договору №56/д сторони погодили форс-мажорні обставини.

Так, згідно п.4.1-4.4 договору №56/д сторона, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання, взяті на себе відповідно до цього договору, несе відповідальність, якщо не доведе, що вона сталася в наслідок однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували на момент укладання цього договору, перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", з наступними змінами та доповненнями, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливила його виконання у термін передбачений цим договором. Сторона, щодо якої трапилась неможливість виконати прийняті на себе зобов'язання внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, які не існували на момент укладання цього договору, зобов'язана протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин письмово повідомити іншу сторону про їх настання, очікуваний термін дії і припинення таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про настання форс-мажорних обставин позбавляє іншу сторону, що посилається на них, права посилатися на них з метою звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором. Строк виконання зобов'язань для сторони за цим договором, що перебуває під дією форс-мажорних обставин, переноситься на термін дії таких обставин. Однак, якщо форс-мажорні обставини або їх наслідки триватимуть більше 30 (тридцяти) календарних днів, сторони розпочнуть переговори щодо заходів по виходу із ситуації; однак, якщо протягом додаткових 10 (десяти) днів сторони не досягнуть згоди, то кожна зі сторін може відмовитися від виконання відповідного договору й розірвати відповідний договір в односторонньому позасудовому порядку. Належним підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є сертифікат виданий торгово-промисловою палатою України, або уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

Як убачається із додатку №1 до договору №56/д сторони погодили, що клієнт сплачує послуги підприємства за вільними тарифами:

1) вартість послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовуються при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки вантажів в контейнерах за вільним тарифом підприємства - 35,00 дол.США за кожний контейнер;

2) вартість послуг з розміщення стандартних контейнерів (порожніх, з імпортним, експортним, імпортно-транзитним, експортно-транзитним, транзитним безпечним вантажем):

Термін розміщення20 фут.40 фут.Більше 40 фут.

1-7 доба3,507,0010,50

8-15 доба11,0022,0033,00

16-30 доба18,0036,0040,00

31-й кожна наступна доба25,0050,0060,00

3) вартість послуг, пов'язаних з використанням оглядової рампи (за кожний транспортний засіб) - 28,00 дол. США (при розрахунках неповна доба менше 24 годин, вважається за повну).

На виконання п.3.5 договору №56/д позивачем були сформовані 22 рахунки та 22 акти приймання-здачі наданих послуг:

- рахунки № 1/1983 від 18.06.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/1983 від 18.06.2024 щодо послуги із зберігання на суму 6 463,11 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 2845,40 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 11 170,21 грн;

- рахунки № 1/1984 від 21.06.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/1984 від 21.06.2024 щодо послуги із зберігання на суму 18 233,28 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 2 836,29 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 25 283,48 грн;

- рахунки № 1/2070 від 25.06.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2070 від 25.06.2024 щодо послуги із зберігання на суму 7 481,57 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 1 419,27 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 10 681,01 грн;

- рахунки № 1/2072 від 26.06.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2072 від 26.06.2024 щодо послуги із зберігання на суму 120 012,08 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 22 766,52 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 171 334,32 грн;

- рахунки № Е/2073 від 27.06.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2073 від 27.06.2024 щодо послуги із зберігання на суму 2 528 544,28 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 167 888,31 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 3 235 719,11 грн;

- рахунки № 1/2071 від 28.06.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2071 від 28.06.2024 щодо послуги із зберігання на суму 399 419,61 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 32 626,00 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 518 454,73 грн;

- рахунки № 1/2074 від 30.06.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2074 від 30.06.2024 щодо послуги із зберігання на суму 63 846,41 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 4 256,43 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 81 723,41 грн;

- рахунки № 1/2075 від 30.06.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2075 від 30.06.2024 щодо послуги із зберігання на суму 260 128,50 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 18 444,52 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 334 287,62 грн;

- рахунки № 1/2294 від 02.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2294 від 02.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 114 178,39 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 7 092,58 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 145 525,16 грн;

- рахунки № Е/2295 від 07.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2295 від 07.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 4 179 542,16 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 113 528,24 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 5 151 684,48 грн;

- рахунки № 1/2292 від 10.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2292 від 10.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 748 521,16 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 33 735,21 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 937 507,64 грн;

- рахунки № 1/2291 від 10.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2291 від 10.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 118 018,15 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 4 280,45 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 146 758,32 грн;

- рахунки № 1/2290 від 14.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2290 від 14.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 3 990 495,71 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 133 019,06 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 4 948 217,72 грн;

- рахунки № 1/2293 від 14.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2293 від 14.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 1 624 256,07 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 52 836,93 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 2 012 511,60 грн;

- рахунки № 1/2421 від 16.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2421 від 16.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 99 695,73 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 2 871,89 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 123 081,14 грн;

- рахунки № 1/2424 від 16.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2424 від 16.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 348 796,00 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 10 047,62 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 430 612,34 грн;

- рахунки № 1/2420 від 19.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2420 від 19.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 234 448,52 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 5 799,08 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 288 297,12 грн;

- рахунки № 1/2423 від 20.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2423 від 20.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 1 414 250,64 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 37 694,02 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 1 742 333,59 грн;

- рахунки № 1/2422 від 21.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2122 від 21.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 3 479 444,26 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 94 142,81 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 4 288 304,48 грн;

- рахунки № Е/2419 від 23.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2419 від 23.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 295 248,81 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 13 021,12 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 369 923,92 грн;

- рахунки № Е/2473 від 26.07.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2473 від 26.07.2024 щодо послуги із зберігання на суму 194 613,15 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 8 658,64 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 243 926,15 грн;

- рахунки № Е/2758 від 08.08.2024 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2758 від 08.08.2024 щодо послуги із зберігання на суму 5 687 651,74 грн (без ПДВ) та послуги з організації та забезпечення експлуатації об'єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ зернового морського терміналу ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №№ 3, 4, порту Чорноморськ, що використовується при проведенні клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт та обробки в контейнерах на суму 78 895,55 грн (без ПДВ), що загалом разом із ПДВ складає 6 919 856,75 грн, що загалом складає 32 137 194,30 грн (разом із ПДВ) (т.І, а.с.12-62, т.ІІ, а.с.30-35).

Вказані рахунки разом із актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) були направлені відповідачу за допомогою засобів поштового зв'язку "Укрпошта" цінними листами із описом вкладення (т.І, а.с.97-100, т.ІІ, а.с.35-37), окрім рухунків № 1/2758 від 08.08.2024 та акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1/2758 від 08.08.2024, які були отримані особисто представником відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом Сагіровою Тетяною Валентинівною, що підтверджується реєстром видачі рахунків та актів приймання-здачі робіт (послуг) та довіреністю (т.ІІ, а.с.38).

Спір у даній справі, з приводу первісного позову, виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором №56/д в частині оплати наданих послуг, з огляду на що, позивач просить стягнути з відповідача 32 742 045,85 грн, з яких: 32 137 194,30 грн основний борг, 541 865,08 грн пеня, 1 463,57 грн інфляційні втрати та 62 522,90 грн 3% річних.

Відповідачем, в свою чергу, заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів №56/д від 23.05.2024, з підстав перевищення повноважень що директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА" при укладенні правочину.

Судом першої інстанції вимоги первісного позову задоволені частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмовлених вимог за первісним позовом, в свою чергу, доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до непогодження із висновком суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору.

Отже, виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Колегія суддів вважає задоцільне первісно розглянути зустрічний позов та відповідно здійснити оцінку доводів скаржника - відповідача у справі.

Зустрічні позовні вимоги, обґрунтовані тим, директор Крайнюк Павло Васильович, яким був підписаний договір про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів №56/д від 23.05.2024, не мав повноважень на його укладання без відповідного (письмового рішення) учасника Товариства, оскільки ціна вказаного договору перевищує максимальну суму 500 000,00 грн, яка передбачена статутом відповідача та на яку директор має право вчиняти правочини.

Окрім наведеного, за доводами відповідача, з посиланням на положення п. 13.1.Статуту Товариства, Договір про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів № 56/д від 23.05.2024 року повинен був підписуватися, окрім директора, також Фінансовим директором товариства - Сагіровою Тетяною Валентинівною, оскільки його сума перевищує 20 000,00 гривень.

Стосовно вказаного Суд зазначає таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Згідно з частинами 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За змістом частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України регулює діяльність товариства в особі свого органу управління у відносинах із третіми особами та встановлює правило, за яким у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили (презумпція повноцінності всіх дій директора у правовідносинах із третіми особами). Винятком із цього правила є випадок, коли третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Доведення цього факту покладається на юридичну особу.

Із наведеного вбачається, що правочин, вчинений органом управління юридичної особи з перевищенням повноважень, може бути визнаний недійсним з підстав, визначених частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 215 ЦК України лише за умови, що третя особа-контрагент знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень.

Отже, у силу частини 3 статті 92 ЦК України для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, навіть якщо відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона (третя особа), вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Отже, норми про представництво як дії однієї особи від імені та в інтересах іншої особи (глава 17 ЦК України) та норми статті 92 ЦК України призначені для регулювання різних за правовою природою відносин. Ці дві правові категорії мають різну правову природу та різне правове регулювання. З огляду на це норми законодавства, які регламентують правовідносини представництва (положення глави 17 ЦК України, зокрема статті 241 ЦК України цього Кодексу, яка регулює відносини при вчиненні представником особи правочинів із перевищенням повноважень), не поширюються на регулювання діяльності органів управління юридичної особи.

Відповідно до частин 1- 3 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині 2 цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Згідно зі статтею 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину. До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу 2 частини 3 статті 92 ЦК України.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

У пунктах 160, 163- 166 постанови від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17 (предмет позову - визнання недійсним іпотечного договору) Велика Палата Верховного Суду виснувала про таке:

"160. У питанні обізнаності контрагента із повноваженнями особи, яка підписує договір, слід в тому числі виходити з того, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (з таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 05.11.2019 у справі № 908/2604/148, від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 та від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16).

Відповідно до змісту статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням своїх повноважень та не схвалений у подальшому довірителем, є таким правочином, зміст якого безпосередньо суперечить імперативному правилу цієї статті, а отже, й не відповідає загальній вимозі чинності правочинів, передбаченій в частині першій статті 203 ЦК України.

Водночас, учасником правочину є сторона правочину. Повноваження представника спрямовані на реалізацію волі особи, яку він представляє. Якщо представник діє із перевищенням повноважень та його дії не отримують наступного схвалення особи, яку він представляє, слід вважати, що також має місце порушення частини третьої статті 203 ЦК України, оскільки правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до вільного волевиявлення учасника правочину, а саме воля та волевиявлення є однією із визначальних засад під час здійснення будь-яких цивільно-правових дій.

Тобто дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень, не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.

За таких умов зміст договору не відповідає вимогам частин першої, третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, що є підставою для визнання такого правочину недійсним".

Разом із тим у пунктах 181, 183- 188, 190- 197 постанови від 03.12.2025 у справі № 914/768/22 (предмет первісного позову - стягнення пайового внеску, предмет зустрічного позову - визнання недійсним договору про пайову участь), у якій вирішувалося питання про можливе відступлення від висновків, викладених у постанові від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі загальні висновки щодо застосування норм статей 92, 237, 241 ЦК України:

"181. За змістом постанови від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про застосування статей 92, 241 ЦК України та розглянула один з можливих варіантів вирішення питання обізнаності контрагента із повноваженнями особи, яка підписує договір, що слідує, зокрема, з використаної судом фрази "в тому числі" (див. пункт 54 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 904/2465/21).

183. Тобто в постанові від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17 Велика Палата Верховного Суду, надавши оцінку доказам у цій справі, зробила висновок про те, що положення договору про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства, свідчать про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень.

184. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що посилання в договорі на те, що особа діє на підставі статуту, вказує на підставу виникнення повноважень особи, яка підписує договір, що вчиняє юридична особа. Цей вираз сам по собі окремо від інших обставин справи не є беззаперечним свідченням обізнаності іншої сторони зі статутом повністю чи в певній частині.

185. Посилання в договорі на те, що особа діє на підставі статуту, не можна беззастережно ототожнювати з тим, що третя особа - контрагент ознайомилася зі статутом. Це посилання не презюмує, що третя особа ознайомлена зі статутом, та не покладає на неї в будь-якому разі обов'язки ознайомлюватися з ним. Питання про те, чи слід вважати особу такою, що знала чи мала знати про перешкоди законному укладенню договору, має вирішувати суд у конкретній справі залежно від її обставин та природи договору.

186. Покладення на юридичну особу обов'язку внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу, в тому числі інформацію щодо обмеження повноважень керівника юридичної особи, які визначені установчими документами, створює презумпцію достовірності внесених до Єдиного державного реєстру відомостей з метою використання їх, зокрема, під час здійснення господарської діяльності та в межах господарських правовідносин.

187. Ознайомлення контрагента юридичної особи з інформацією з Єдиного державного реєстру про цю юридичну особу, зокрема стосовно обсягу повноважень директора, можна вважати проявом розумної обачності в контексті з'ясування повноважень керівника юридичної особи на представництво її інтересів. Негативні наслідки, спричинені неповідомленням/неповним повідомленням державного реєстратора про наявні обмеження повноважень посадових осіб (органів управління) заявника, а також відображенням у Єдиному державному реєстрі недостовірних (неповних) відомостей про юридичну особу, покладаються на юридичну особу та не можуть покладатися на її контрагента.

188. З огляду на це відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пункті 160 постанови від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17.

190. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139, 163- 166 постанови від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17 дійшла висновків, зокрема, про те, що правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва; за змістом статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням своїх повноважень та не схвалений у подальшому довірителем, є таким правочином, зміст якого безпосередньо суперечить імперативному правилу цієї статті, його вчинення не ґрунтується на волі особи, в інтересах якої він діяв, а отже, такий правочин не відповідає вимогам частин першої, третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, що є підставою для визнання такого правочину недійсним (див. пункт 109 цієї постанови).

191. Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень статті 241 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові дійшла висновку про те, що норми про представництво як дії однієї особи від імені та в інтересах іншої особи (глава 17 ЦК України) та норми статті 92 ЦК України призначені для регулювання різних за правовою природою відносин. Ці дві правові категорії мають різну правову природу та різне правове регулювання.

192. З огляду на це, норми законодавства, які регламентують правовідносини представництва (положення глави 17 ЦК України, зокрема статті 241 цього Кодексу, яка регулює відносини при вчиненні представником особи правочинів з перевищенням повноважень), не поширюються на регулювання діяльності органів управління юридичної особи.

193. Частиною третьою статті 92 ЦК України встановлена спростовна презумпція повноцінності всіх дій директора у правовідносинах з третіми особами, яка полягає у тому, що для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, навіть якщо відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

194. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона (третя особа), вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

195. Для вирішення питання, коли директор діє від імені юридичної особи з перевищенням повноважень, потрібно керуватися статтею 92 ЦК України. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

196. Під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними з підстав перевищення повноважень органом або особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, необхідним є встановлення обставин щодо добросовісності/недобросовісності поведінки третьої особи. Зокрема, предметом доказування має бути обставина стосовно того, чи знала третя особа про відсутність в органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або, проявивши розумну обачність, повинна була знати про це. Обов'язок доведення цих обставин покладається на юридичну особу.

197. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне уточнити зазначені вище висновки, викладені у постанові від 13.03.2024 у справі №757/23249/17, зазначивши про те, що норми законодавства, які регламентують правовідносини представництва (глава 17 ЦК України), не поширюються на регулювання діяльності органів управління юридичної особи".

Оспорюваний договір №56/д та додаток № 1 до нього підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕНТОН УКРАЇНИ" Крайнюком Павлом Васильовичем, із зазначенням, що він діє на підставі статуту.

У відповідності до п. 12.11. статуту товариства відповідача виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор.

У відповідності з п. 12.3.1. статуту товариства, до компетенції загальних зборів учасників належать:

прийняття рішення про укладання правочину (у тому числі договору або іншого документу, обов'язкового для товариства), на суму, що перевищує 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Пунктом 12.11.3 статуту передбачено, що директор товариства має право:

вчиняти правочини (в тому числі укладати договори (контракти) та інші документи обов'язкові для товариства) на суму, що не перевищує 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Пунктом 13.1.Статуту Товариства передбачено, що до договорів та документів Товариства, що підписуються одночасно Директором та Фінансовим директором відносяться, зокрема, укладення будь-яких правочинів на суму, що перевищує 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, навіть якщо відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона (третя особа), вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Отже, під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними з підстав перевищення повноважень органом або особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, необхідним є встановлення обставин щодо добросовісності/недобросовісності поведінки третьої особи. Зокрема, предметом доказування має бути обставина стосовно того, чи знала третя особа про відсутність в органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або, проявивши розумну обачність, повинна була знати про це. Обов'язок доведення цих обставин покладається на юридичну особу.

У постанові від 03.12.2025 у справі № 914/768/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення договору на зразок «товариство в особі директора, який діє на підставі статуту» вказує на підставу виникнення повноважень особи, яка підписує договір, що вчиняє юридична особа. Цей вираз сам по собі окремо від інших обставин справи не є беззаперечним свідченням обізнаності іншої сторони зі статутом повністю чи в певній частині.

Отже, посилання у договорі на те, що особа діє на підставі статуту, не можна беззастережно ототожнювати з тим, що третя особа - контрагент ознайомилася зі статутом. Це посилання не презюмує, що третя особа ознайомлена зі статутом, та не покладає на неї в будь-якому разі обов'язки ознайомлюватися з ним. Питання про те, чи слід вважати особу такою, що знала чи мала знати про перешкоди законному укладенню договору, має вирішувати суд у конкретній справі залежно від її обставин та природи договору.

З огляду на зазначене, умова договору про підписання його особою, яка діє на підставі статуту, не свідчить про обізнаність іншої сторони (у даному випадку позивача) цього договору з таким статутом.

Колегія суддів суду відзначає, що контрагент має право розраховувати на чинність правочину, якщо він не знав і не міг знати про приховані обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи. Водночас питання про те, чи слід вважати особу такою, що знала чи мала знати про перешкоди законному укладенню договору, має вирішувати суд у конкретній справі залежно від її обставин та природи договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.12.2025 у справі №914/768/22 щодо питання добросовісності поведінки контрагента та обізнаності його з повноваженнями органу управління юридичною особою (пункти 92, 104 - 108) відзначила, що, вирішуючи питання щодо обізнаності контрагента з повноваженнями органу управління юридичної особи, суди мають враховувати презумпцію достовірності відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, включаючи дані про обмеження представництва юридичної особи.

Законодавство покладає на юридичну особу обов'язок внести до Єдиного державного реєстру відомості про юридичну особу, в тому числі інформацію щодо обмеження повноважень керівника юридичної особи, які визначені установчими документами.

Покладення на юридичну особу цього обов'язку створює презумпцію достовірності внесених до Єдиного державного реєстру відомостей з метою використання їх, зокрема, під час здійснення господарської діяльності та в межах господарських правовідносин.

З огляду на це добросовісний контрагент відповідної юридичної особи має право розраховувати та покладатися на правдивість відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, в тому числі щодо обсягу повноважень керівника юридичної особи.

У цьому і розкривається сутність презумпції достовірності внесених до Єдиного державного реєстру відомостей, реалізація якої покладає на юридичну особу ризики неповідомлення/неповного повідомлення державного реєстратора про наявні обмеження службових осіб заявника, і наслідки невиконання заявником цих вимог не можуть покладатися на контрагента.

Отже, ознайомлення контрагента юридичної особи з інформацією з Єдиного державного реєстру про цю юридичну особу, зокрема стосовно обсягу повноважень директора, можна вважати проявом розумної обачності в контексті з'ясування повноважень керівника юридичної особи на представництво її інтересів. Негативні наслідки, спричинені неповідомленням/неповним повідомленням державного реєстратора про наявні обмеження повноважень посадових осіб (органів управління) заявника, а також відображенням у Єдиному державному реєстрі недостовірних (неповних) відомостей про юридичну особу, покладаються на юридичну особу та не можуть покладатися на її контрагента.

У даному випадку, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься інформація про керівника відповідача (Крайнюк П.В.), а також вказано: «обмеження щодо представництва: відповідно до статуту.».

На переконання колегії суддів, позивач, укладаючи оспорюваний договір, мав діяти розумно та відповідально, зокрема, проявити принаймні розумну обачність та перевірити наявність обмежень щодо представництва юридичної особи відповідача шляхом ознайомлення з інформацією з Єдиного державного реєстру про цю юридичну особу, чого проте ним зроблено не було.

Разом з тим, наступне схвалення товариством правочину унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Доказом такого схвалення може бути вчинення дій, які свідчать про прийняття правочину до виконання.

В матеріалах даної справи (т.1,а.с. 69-96) наявні заявки відповідача на розміщення контейнерів на виділеному складському майданчику, в яких міститься посилання на оскаржуваний наразі договір.

Отже, відповідач, видавши вказані заявки, прийняв тим самим правочин до виконання, тобто вчинив дії щодо його схвалення.

Наведене, в свою чергу, унеможливлює визнання вказаного правочину недійсним.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом підлягає залишенню без змін, та відповідно апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні вимог за первісним позовом, колегія суддів зазначає таке.

Так, місцевим господарським судом було відмовлено, зокрема, у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по 18 рахункам, оскільки із змісту частини актів та рахунків, а саме: № 1/1983 від 18.06.2024, № 1/1984 від 21.06.2024, №1/2070 від 25.06.2024, № 1/2072 від 26.06.2024, № 1/2071 від 28.06.2024, № 1/2074 від 30.06.2024, №1/2075 від 30.06.2024, №1/2294 від 02.07.2024, №1/2292 від 10.07.2024, №1/2291 від 10.07.2024, №1/2290 від 14.07.2024, №1/2293 від 14.07.2024, №1/2421 від 16.07.2024, №1/2424 від 16.07.2024, №1/2420 від 19.07.2024, № 1/2423 від 20.07.2024, № 1/2422 від 21.07.2024 (у 18 з 22 актів та рахунків) неможливо встановити, щодо яких саме контейнерів позивачем були нараховані зазначені у них суми, за який період, та за яким тарифом, бо останні не містять, ані посилання на номери контейнерів, ані посилань на первинні документи передбачені п. 3.1 договору №56/д, з яких можливо було б встановити та ідентифікувати такі дані у встановленому законом та договором порядку.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що на підставі договору №56/д було виставлено всього 22 рахунки з яких 5 рахунків до контейнерів експорт (які задоволено судом, в т.ч. частково) та 17 рахунків до контейнерів імпорт (в задоволенні яких відмовлено).

При цьому, за доводами апелянта, судом не враховано, що за своєю правовою природою первинні документи по експортному та імпортному вантажах формуються по різному (у програмі « 1С:Підприємство» первинні документи для експорту та імпорту контейнерів відрізняються), а судом першої інстанції не надано правової оцінки 17 рахункам, актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) та первинним документам, на підставі яких вони сформовані.

Колегія суддів вказує, що різність у формуванні первинних документів по експортному та імпортному вантажах не звільняє позивача від обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог про стягнення коштів за спірними рахунками та актами.

В апеляційній скарзі апелянт наводить перелік рахунків, зазначаючи до них акти приймання - передачі та акти видачі, а також здійснює розрахунки вартості послуг.

Разом з тим, наведена позивачем в апеляційній скарзі інформація не може бути встановлена та перевірена судом із наданих документів, а саме зі спірних актів та рахунків (№ 1/1983 від 18.06.2024, № 1/1984 від 21.06.2024, №1/2070 від 25.06.2024, № 1/2072 від 26.06.2024, № 1/2071 від 28.06.2024, № 1/2074 від 30.06.2024, №1/2075 від 30.06.2024, №1/2294 від 02.07.2024, №1/2292 від 10.07.2024, №1/2291 від 10.07.2024, №1/2290 від 14.07.2024, №1/2293 від 14.07.2024, №1/2421 від 16.07.2024, №1/2424 від 16.07.2024, №1/2420 від 19.07.2024, № 1/2423 від 20.07.2024, № 1/2422 від 21.07.2024).

Так із вказаних документів неможливо встановити, щодо яких саме контейнерів позивачем були нараховані зазначені у них суми, за який період, та за яким тарифом, бо останні не містять, ані посилання на номери контейнерів, ані посилань на первинні документи передбачені п. 3.1 договору №56/д, з яких можливо було б встановити та ідентифікувати такі дані.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог у вказаній частині.

Стосовно доводів апелянта - позивача у справі щодо невірності перерахунку вартості послуг по курсу НБУ станом на 06.07.2024 та 07.07.2024, Суд вказує наступне.

Згідно п. 3.13 Договору №56/д вартість послуг Підприємства, що встановлена в іноземній валюті, розраховується Підприємством та оплачується Клієнтом у національній валюті за офіційним курсом Національного Банку України (НБУ) на день надання послуг (виконання робіт).

Послуга з розміщення контейнерів по Договору № 56/д - це тривала послуга, а тому, днем надання послуг у такому випадку є дата завершення періоду розміщення, тобто дата видачі контейнера і складення акту видачі, що також передбачено п. 3.6 Договору № 56/д, відповідно до якого остаточний рахунок та акт приймання-здачі за послуги, пов'язані з обробкою партії контейнерів оформляється підприємством на дату вивезення контейнерів - складання акту видачі за обсягом, визначеним актом видачі.

З огляду на наведене, місцевим господарським судом вірно визначено курс НБУ на дату надання послуг, тобто на дату видачі контейнерів та складення акту видачі (06.07.2024 та 07.07.2024).

Стосовно непогодження позивача із частковим стягненням заборгованості за рахунком № Е/2758 від 08.08.2024 та актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2758 від 08.08.2024, за рахунком №Е/2473 від 26.07.2024 та актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) Е/2473 від 26.07.2024, за рахунком №Е/2419 від 23.07.2024 та актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) Е/2419 від 23.07.2024, у зв'язку з тим, що 44 контейнерара були вилучині на підставі ухвали слідчого судді Київського району міста Одеси у справі № 947/15588/24, слід зазначити наступне.

Так, апелянт вважає, що послуги надані по вилученим контейнерам, підлягають оплаті, оскільки вони до моменту їх видачі не вибували з території ДП «МТП «Чорноморськ».

Стосовно вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Київського району міста Одеси у справі №947/15588/24 було задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області, Кондратюка М.І. яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Крещенко В.В., про проведення огляду в рамках кримінального провадження № 42024160000000071 від 09.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України. Надано дозвіл детективам Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області, які входять до складу групи детективів та прокурорам, які входять до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42024160000000071 від 09.04.2024 на проведення огляду цілісного майнового комплексу, який складається з нежитлових, адміністративних, складських, офісних приміщень, будівель, споруд, території та іншого майна ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" (код ЄДРПОУ 01125672) в межах географічних координат 46.332540, 30.634895, 46.339454, 30.647337, 46.305530, 30.669475, 46.315591, 30.680703 і використовуються для зберігання сільськогосподарської продукції ТОВ "ОРГАНІКСІД" (код ЄДРПОУ 45392144) або інших підприємств, на яких буде здійснено переоформлення сільськогосподарської продукції, з метою приховування незаконних фінансово-господарських операцій, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення осіб, які задіяні в протиправній діяльності, встановлення та вилучення предметів, речей та документів, засобів вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення сільськогосподарської продукції невідомого походження (кукурудза, насіння соняшнику, ячмінь, соєві боби, пшениця, сорго тощо), яка в подальшому має бути експортована за межі митної території України від ТОВ "ОРГАНІКСІД" (код ЄДРПОУ 45392144), встановлення фактичного виду сільгосппродукції, її ваги та інших характеристик та інших даних, виявлення та вилучення відомостей, документів, реєстрів стосовно залишків сільськогосподарської продукції, та копій документів щодо надання послуг зберігання, навантаження, перевалки сільськогосподарських культур, акти виконаних робіт та підтверджуючі документи щодо оплати вказаних послуг, виявлення та вилучення документів фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "ОРГАНІКСІД" (код ЄДРПОУ 45392144) або інших на яких буде здійснено переоформлення сільськогосподарської продукції з метою приховування незаконних фінансово-господарських операцій, за період 2022-2024 років, в тому числі: договорів або угод з додатками та доповненнями, накладних, контрактів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, рахунків-фактур, видаткових (прибуткових) накладних, актів виконаних робіт, прийому-передачі товарів (робіт, послуг), документів щодо походження (придбання), залишків та реалізації, сертифікатів якості (відповідності) товарів, паспортів заводів виробників та технічної документації на реалізовані (придбані) товари, сертифікатів походження, експертних висновків Торгівельно-Промислової Палати по визначенню коду та вартості товару, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей по квартально по рахунках 311, 361, 631 з зазначенням сальдо на початок та кінець періоду, журналів складського обліку та інші бухгалтерські документи за вказаний період, банківських виписок, товарно-транспортних накладних (у разі їх відсутності довідок про їх відсутність з зазначенням ким здійснювалось перевезення товару (спосіб та засіб перевезення, реквізити перевізника), та інших документів, які містять на собі реквізити зазначених суб'єктів господарської діяльності, журналів в'їзду та виїзду автотранспорту на територію, договорів укладених з перевізниками товару, договори перевалки, договори експедиторських послуг, листи від клієнтів щодо приймання зернових (із зазначенням якісних показників та обсягів партій), довіреності на представників клієнтів для отримання документів, журнали реєстрації автотранспорту, журнали зважування, журнали реєстрації аналізів (якісних показників зерна), залізничні (ж/д) накладні та супутні документи, добові звіти (форми 36-37, приймальні акти з внесеними даними), складські квитанції, журнали реєстрації складських квитанцій, документи щодо номінації суден, доручення на відвантаження та завантаження продукції/товарів (накази, довідки кількості відвантаженого зерна), канасаміти, платіжних доручень, що підтверджують оплату транспортних послуг, актів виконаних робіт (транспортних послуг), журналів реєстрації доручень на отримання продукції, інших документів щодо розрахунків з перевізниками, чорнові записи та зіпсовані документи, блокноти, робочі зошити, документи із вільними зразками почерку, підписів, почерку та відбитків печаток цих підприємств, кошти які здобуті злочинним шляхом (не облікованих грошових коштів), товарно-матеріальних цінностей невідомого походження (не облікованого), документів, що підтверджують відправлення товару кінцевому споживачу та прийняття оплати за поставлений товар, електронних носіїв інформації, комп'ютерної техніки, на якій виготовлювались документи вище зазначених підприємств, мобільних телефонів, терміналів мобільного та іншого зв'язку, жорстких дисків.

Як вбачається із протоколу огляду від 11.06.2024 (т.І, а.с.239-240) детективом Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області в рамках кримінального провадження № 42024160000000071 від 09.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України 14.06.2024 були вилучені наступні (загалом) 44 контейнери:

LCGU8090822 (40ф);

CAIU7913750 (40ф);

SKIU9050020 (40ф);

TCLU1754723 (40ф);

BEAU4366757 (40ф);

CAAU6698644 (40ф);

CAAU6703566 (40ф);

BEAU6474730 (40ф);

CAAU6489731 (40ф);

CAAU5160654 (40ф);

BEAU6431912 (40ф);

AKKU4010683 (40ф);

CAAU6704768 (40ф);

CAAU6018182 (40ф);

AKKU4025575 (40ф);

SEKU4099488 (40ф);

CAAU6730638 (40ф);

TCNU7491133 (40ф);

CIPU5292751(40ф);

CAAU6718247 (40ф);

CAAU6847347 (40ф);

CAAU6030280 (40ф);

CIPU5274640 (40ф);

AKKU4013450 (40ф);

CIPU5293172 (40ф);

BEAU6472418 (40ф);

CAAU6806076 (40ф);

CAAU6702750 (40ф);

BEAU6474278 (40ф);

CAIU6562408 (20ф);

BMOU1241982 (20ф);

CIPU2018726 (20ф);

CAAU2183609 (20ф);

CAAU2280656 (20ф);

CAAU2200202 (20ф);

TRHU3981373 (20ф);

AKKU2011335 (20ф);

CAAU2006250 (20ф);

CAAU2039382 (20ф);

STJU2036721 (20ф);

CAAU2182562 (20ф);

CAIU6543060 (20ф);

CAAU2001854 (20ф);

CAIU6572751(20ф).

Відповідно до ч.1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів вказує, що перебування вилучених контейнерів на складській території ДП «МТП «Чорноморськ» не наділяє позивача можливістю надавати послуги, пов'язані з обробкою контейнерів, враховуючи наявне обмеження, зокрема, у праві користування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що період надання послуг за договором 56/д щодо вказаних вище контейнерів повинен обраховуватися з моменту їх розміщення (прийняття), згідно відповідного акту складеного на підставі заявки на розміщення, до моменту їх вилучення, згідно протоколу огляду від 11.06.2024 (відповідно до протоколу огляду вилучено 14.06.2024), тобто до 13.06.2024.

В апеляційній скарзі скаржник посилається також на необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах справи акту прийому № 1056 від 21.06.2024 р. та вказує про подання наведеного документу до суду 10.04.2025.

Так, суд першої інстанції в рішенні вказав про відсутність у матеріалах справи акту прийому № 1056 від 21.06.2024 р.

Одночасно, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про наявність вказаного документу в матеріалах даної справи, разом з тим вважає, що цей доказ не може бути прийнятий та врахований при розгляді даної справи з огляду на наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Позивачем при зверненні до суду з позовом не було подано акту прийому №1056 від 21.06.2024 р., так само як і не було письмово доведено суду неможливості подання цього доказу одночасно з позовною заявою.

Лише 10.04.2025 (судом враховується, що провадження у даній справі було відкрито 18.09.2024) позивачем подано до суду письмові додаткові пояснення, до яких долучено акту прийому №1056 від 21.06.2024 р.

В обґрунтування неможливості вчасного подання вказаного документу позивач послався на те, що його було знайдено після неоднаразового огляду пошкодженої внаслідок ракетного обстрілу будівлі.

Колегія суддів вказує, що обов'язок доказування наявності заявленого до стягнення боргу та своєчасності подачі доказів суду покладається саме на позивача.

Так, позивач при зверненні до суду з позовом не вказав про пошкодження будівлі, в якій знаходилися документи, що стосуються виконання договору, на підставі якого заявлено позовні вимоги у даній справі та не зазначив про неможливість подання повного обсягу документів у зв'язку з цим.

Окрім наведеного, колегія суддів враховує, що вказана будівля була пошкоджена 04.07.2024, тоді як з позовом у даній справі позивач звернувся 04.09.2024, а акт прийому №1056 від 21.06.2024 р. подав суду лише 10.04.2025.

Неможливості знаходження цього документу раніше позивачем не доведено.

Отже, вказаний додатковий доказ не підлягав прийняттю судом першої інстанції.

Таким чином, оскільки висновок місцевого господарського суду про відсутність у матеріалах справи акту прийому №1056 від 21.06.2024 р. не вплинув на результат вирішення спору, колегія суддів вважає відсутніми підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в наведеній частині.

Стосовно посилань апелянта (в контексті часткового непогодження із визначеними судом датами початку обрахунку 3% річних, інфляційних та пені) на не дослідження судом першої інстанції скрін-шотів екрану з програми « 1С:Підприємство», які підтверджували направлення рахунків разом із актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на електронну адресу ТОВ «КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА», Суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 міститься розділ "Щодо використання електронних доказів", де зазначено таке:

"31. Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

32. Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

33. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

34. Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

36. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

37. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

38. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.".

Позивачем до матеріалів справи подані копії скрін-шотів екрану з програми « 1С:Підприємство», які є паперовими копіями електронних доказів.

Разом з тим, із вказаних документів не вбачається на яку саме електронну адресу позивачем направлялися рахунки відповідачу, так само і те, чи було їх дійсно направлено в електронному вигляді.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд правильно визначив початок періоду прострочення, враховуючи направлення позивачем відповідачу актів та рахунків засобами поштового зв'язку.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через ненадання можливості позивачу ознайомитися з матеріалами справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, скаржник вказує, що 11.04.2025 та 18.04.2025 представниками ДП «МТП «Чорноморськ» подані до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи №910/10887/24, однак суд в судовому засіданні відмовив у їх задоволенні, чим порушив процесуальні права позивача.

Колегія суддів, оцінюючи наведені доводи скаржника, враховує, що оскаржуване наразі рішення прийнято судом 07.10.2025, тобто з моменту заявлення вказаних клопотань минуло 6 місяців, що свідчить про наявність у скаржника тривалого строку для реалізації своїх процесуальних прав щодо ознайомлення.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції.

Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів визнає обґрунтованим часткове задоволення вимог первісного позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на позивача та відповідача (апелянтів).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЧОРНОМОРСЬК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/10887/24 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників - позивача та відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова (враховуючи перебування судді Руденко М.А. у відрядженні з 15.04.2026 по 28.04.2026 та у відпустці з 29.04.2026 по 01.05.2026) складена: 06.05.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук