вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2026 р. Справа№ 910/10071/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання Ніконеноко Є.С.
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025
у справі № 910/10071/25 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ»
про стягнення 1 026 605,51 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Державне підприємства «Медичні закупівлі України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» про стягнення 1 026 605,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань, визначених підпунктами 7.1.1., 7.1.2. пункту 7.1. Договору про закупівлю № 09/556-12/2024 від 04.12.2024, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 026 605,51 грн, нарахований на підставі пп. 8.3.1. п. 8.3. вказаного Договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» на користь Державного підприємства «Медичні Закупівлі України» штраф у розмірі 1 026 605 грн 51 грн та судовий збір у розмірі 12 319 грн 27 коп.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та задовольнити її; у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Медичні закупівлі України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» про стягнення неустойки у розмірі 1 026 605,51 грн відмовити.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що за загальними засадами цивільного та господарського права, порушник зобов'язань, в даному випадку відповідач не може вважатися винуватим, якщо правомірний варіант поведінки не був йому об'єктивно доступний.
Відповідач зазначає, що порушення терміну надання реєстраційного посвідчення відбулося не з вини відповідача, оскільки виконання обов'язку щодо реєстрації продукції було поставлено у залежність від здійснення своїх повноважень щодо реєстрації лікарських засобів Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» та Міністерством охорони здоров'я України. При цьому відповідач зі свого боку, вчинив усі дії, які залежали від нього та подав необхідні документи щодо реєстрації лікарських засобів.
Скаржник зазначає про те, що відповідно до пунктів 23, 25, 26 та 29 Порядку № 376 строк експертизи реєстраційних матеріалів для лікарських засобів, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров'я, незалежно від країни виробника не повинен перевищувати 30 робочих днів.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що сторони господарського договору, керуючись «принципом свободи договору» погодили умову про те, що у разі ненадання реєстраційного посвідчення на предмет закупівлі у строки, що встановлені умовами договору, до відповідача застосовується штрафна санкція. Отже застосування штрафних санкцій є правомірною та не суперечить приписам цивільного законодавства.
Позивач зазначає, що відповідач звернувся до Державного Експертного Центру МОЗ України на реєстрацію лікарського засобу не 28.11.2024, а 04.02.2025, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДЕЦ, вказані відомості є вільному та відкритому доступі. Наведене свідчить про відсутність виключних обставин у відповідача, як наслідок відсутність підстав для задоволення його апеляційної скарги.
Так, на думку позивача, відповідач не надавши вчасно необхідне реєстраційне посвідчення, без якого лікарський препарат використовувати на території України заборонено, завдав значної шкоди пацієнтами, які потребують своєчасного, якісного лікування.
Також позивач вказує на те, що суб'єктом реєстрації є не відповідач, а його постачальник (виробник), який має звертатися до Контролюючого органу для отримання реєстраційного посвідчення, тому, відповідач у справі шляхом регресу має можливість звернутися претензією/ вимогою про відшкодування отриманих збитків, що відбулись з вини постачальника відповідача. Вказане свідчить, що відповідач має можливість уникнути для себе значних фінансових втрат, шляхом звернення до свого контрагента на відшкодування завданої ним шкоди.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10071/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25. Призначено справу № 910/10071/25 до розгляду у судовому засіданні 16.12.2025 о 10 год. 50 хв.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 16.12.2025 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25 на 03.02.2026 о 10 год. 50 хв.
Так, о 09:56 по 10:37 у міста Києві було оголошено сигнал «Повітряна тривога», у судове засідання 03.02.2026 з'явився представник позивача (Шпінь В.І.), однак представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Враховуючи оголошення сигналу «Повіряна тривога» у міста Києві та не з'явлення представника відповідача у судове засідання 03.02.2026, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 03.03.2026 о 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні 03.03.2026 колегія суддів заслухала пояснення сторін по суті спору, дослідила матеріали справи № 910/10071/25 та оголосила перерву до 14.04.2026 о 10:10.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10071/25 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиція учасників справи
У судове засідання 14.04.2026 представники сторін не з'явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2024 за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2024-11-07-016073-a між позивачем та відповідачем укладено Договір про закупівлю № 09/556-12/2024, за умовами п. 1.1. якого відповідач, за договором постачальник, бере на себе зобов'язання поставити позивачу, за договором замовнику, фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а позивач прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Вказаний договір, а також додаток № 1 до нього (Специфікація) підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою Товариства.
Згідно з пунктом 2.1. договору, поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
За пунктом 3.1. вказаного правочину його загальна ціна й ціна за одиницю продукції вказується в специфікації (додаток № 1) та складає 5 133 027,54 грн з ПДВ.
Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється позивачем на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4. договору).
Пунктом 4 додатку № 1 до договору (Специфікації) передбачений обов'язок постачальника відповідно до пункту 4.1. вказаного правочину здійснити поставку продукції у строк до 15 вересня 2025 року включно.
За пунктом 5.1. вказаного правочину постачальник не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов'язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановані копії документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров'я України (далі - Міністерство) для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді, або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн.
У підпункті 7.1.1. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього правочину продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати укладення договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1. договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством для кожного виду продукції, що постачається.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього правочину, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У підпункті 8.3.1. вказаного правочину сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1., 7.1.2. пункту 7.1. цього договору, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2. договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Пунктом 6 додатку № 1 до договору (Специфікації) визначено, що відповідно до пункту 10.1. договору останній діє до 15 жовтня 2025 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
З наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 12.12.2024 № 8699 убачається, що позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 5 133 027,57 грн.
Зважаючи на порушення відповідачем установленого пунктом 7.1.1 Договору 60-денного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення продукції, яке видається Міністерством, позивач, на підставі пункту 8.2. договору, нарахував відповідачу штраф у сумі 1 026 605,51 грн та звернулося до останнього з претензією від 20.02.2025 за вих. № 05/765-02/2025 про сплату вищевказаної суми неустойки за договором.
Пунктом 8.4. Договору визначено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику, оскільки відповідач своїх обов'язків зі сплати штрафу не виконав, позивач звернувся з даним позовом до суду.
У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про відсутність в його діях вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку. Так, 17.12.2024 листом на адресу позивача направлено повідомлення та копії листа-прийняття зави про проведення державної реєстрації лікарського препарату «Екземестан 25 мг». Листом за вих. № 1086 від 14.05.2025 повідомлено позивача, що 24.04.2025 Міністерство охорони здоров'я України на підставі експертизи Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення на використання лікарського препарату «Екземестан 25 мг». Отже, за загальними засадами цивільного та господарського права, порушник зобов'язань, у даному випадку відповідач, не може вважатися винуватим, якщо правомірний варіант поведінки не був йому об'єктивно доступний, у зв'язку з чим просить в позові відмовити повністю.
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» на користь Державного підприємства «Медичні Закупівлі України» штраф у розмірі 1 026 605 грн 51 грн та судовий збір у розмірі 12 319 грн 27 коп.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факту неналежного виконання взятих на себе за договором спірних зобов'язань.
Оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу у строк, встановлений пунктом 5.1. договору, сканованих копій документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість розрахунку 60-денного календарного строку саме з дати укладення спірного правочину.
Отже, враховуючи положення п. 7.1.1. договору, відповідачу необхідно було надати позивачу скановану копію реєстраційного посвідчення на продукцію до 03.02.2025 включно (з огляду на те, що 02.02.2025 було вихідним днем).
Натомість, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім вказане зобов'язання у визначений договором строк не виконало й скановану копію реєстраційного посвідчення у визначеному порядку позивачу у вказаний строк не надано.
При цьому, пропуск установленого строку на подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та на саму поставку продукції відповідач не заперечував.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідач, підписуючи спірний договір, був обізнаний з усіма його положеннями та умовами, зокрема щодо необхідності звернення до Міністерства для отримання реєстраційного посвідчення на продукцію та відповідальності за порушення договірних умов, що підтверджується листом-згодою з проектом договору про закупівлю за вих. №4011/11/2024 від 12.11.2024, наданого ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» на адресу ДП «Медзакупівлі України».
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Ураховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань з подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та своєчасної поставки товару в установлений договором строк, а також те, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Доводи скаржника щодо надзвичайності обставин оцінюються колегією суддів критично, оскільки надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Водночас, як свідчать матеріали справи, при укладенні Договору відповідач був обізнаний щодо необхідності подання у 60-денний строк реєстраційного посвідчення на продукцію, а також повинен був усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин, у разі неналежного виконання вказаної умови Договору.
Як зазначає відповідач, 17.12.2024 останнім листом на адресу позивача, направлено повідомлення та копії листа - прийняття заяви про проведення державної реєстрації лікарського препарату «Екземестан 25 мг», і лише 22.04.2025 Міністерство охорони здоров'я України на підставі експертизи Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення на використання лікарського препарату «Екземестан 25 мг», про що було повідомлено позивача листом від 14.05.2025.
На переконання відповідача, вказані обставини свідчать про відсутність в діях відповідача вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку.
Також відповідач вказує на те, що за загальними засадами цивільного та господарського права, порушник зобов'язань, в даному випадку відповідач не може вважатись винним, якщо правомірний варіант поведінки не був йому об'єктивно доступний.
Однак, колегія суддів апеляційної враховує те, що відповідачем не надано доказів вчинення дій щодо пришвидшення отримання необхідного реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, що є предметом державного контракту, при цьому:
- 04.12.2024 державний контракт укладено;
- 22.04.2025 оформлено реєстраційне посвідчення на лікарський засіб;
- 14.05.2025 відповідачем надано позивачу реєстраційне посвідчення.
Таким чином, з моменту укладання договору до моменту отримання посвідчення минуло 5 місяців та 9 календарних днів.
Водночас з моменту укладення договору до фактичного отримання посвідчення відповідач не вчинив жодних дій для пришвидшення процесу, не направляв запити та не виявляв зацікавленості до стану реєстрації.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем матеріали справи не містять, пропуск встановленого строку на подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та на саму поставку продукції у відзиві Товариством фактично не заперечувався.
В умовах воєнного стану та необхідності забезпечення належного функціонування системи екстреної медичної допомоги, недотримання відповідачем умов контракту прямо порушує інтереси держави та громадян, для забезпечення яких й була реалізована відповідна бюджетна програма. Застосування санкцій до порушника є не лише правом, а обов'язком держави, з метою компенсації втрат бюджету та попередження безкарності за неефективне використання бюджетних коштів.
Враховуючи викладене, з метою придбання якісної продукції, в Договорі також встановлено, що у разі, якщо на дату укладення цього Договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), відповідач зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 (дев'яноста) календарних днів з дати укладення цього Договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього Договору, якщо цей строк настане раніше) надати позивачу засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті відповідача, створеному в інформаційно-аналітичній системі позивача, у порядку, визначеному цим Договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається (пункт 7.1.1. Договору).
З огляду на вищезазначені положення законодавства України та у зв'язку з тим, що Договір фінансувався з державного бюджету, пеня що є предметом даного спору є бюджетними коштами, доходами загального фонду Державного бюджету України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що предмет Договору поставки є специфічним, а його поставка та отримання регулюються профільним законодавством, що має прямий пріоритет в застосуванні, а саме: ст. ст. 7, 9, абз. 2 ст. 17, 27 Закону України «Про лікарські засоби» (далі - Закон), п. 5, 8 Постанови КМУ від 14.09.2005 № 902 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну» (далі - Порядок), пп. 54. п. 1, розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію):
- ст. 7 Закону, клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості лікарського засобу. Вони можуть проводитись у лікувально-профілактичних закладах, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
- ст. 9 Закону, лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
- винні в порушенні законодавства про лікарські засоби, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством - ст. 27 ЗУ «Про лікарські засоби».
- підпункту 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 26.08.2005 № 426 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України 23.07.2015 № 460), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2005 за № 1069/11349 (далі - Порядок), реєстраційне посвідчення на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) - документ, у якому міститься інформація про лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат), зареєстрований в Україні та внесений до Державного реєстру лікарських засобів України та міжвідомчої бази даних про зареєстровані в Україні лікарські засоби.
Реєстраційне посвідчення є документом, який підтверджує державну реєстрацію лікарського засобу та дозволяє його медичне застосування. Наявність посвідчення гарантує, що препарат пройшов експертизу на відповідність вимогам якості, безпечності та ефективності.
Таким чином, позивач, діючи в інтересах держави та пацієнтів, обґрунтовано передбачив в договорі вимогу щодо надання відповідачем реєстраційного посвідчення та додатків до нього (за наявності), виданого МОЗ України.
Договором також передбачено штрафні санкції у разі порушення пп. 7.1.1 п. 7.1 договору, яким встановлено обов'язок відповідача забезпечити державну реєстрацію продукції та надати скановану копію посвідчення не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати укладення договору або у строк, передбачений п. 5.1, якщо він настає раніше.
Колегія суддів звертає особливу увагу, що сторони господарського договору, керуючись «принципом свободи договору» погодили умову про те, що у разі ненадання реєстраційного посвідчення на предмет закупівлі у строки, що встановлені умовами договору, до відповідача застосовується штрафна санкція.
Згідно з чинним законодавством, лікарський засіб не може бути допущений до обігу без чинного реєстраційного посвідчення. Його завчасне отримання є передумовою виконання договірних зобов'язань та необхідною умовою забезпечення безперебійного доступу пацієнтів до лікування у межах державних закупівель.
Підсумовуючи наведене, ураховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів на їх спростування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 026 605,51 грн, нарахованого на підставі пп. 8.3.1. п. 8.3. вказаного Договору.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог та не наведення відповідачем більш вірогідних доказів на доведення власних доводів, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що хоча судом першої інстанції зазначено іншу дату обов'язку надання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію, зазначена обставина не призвела до прийняття неправильного рішення у справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Так, доводи скаржника про те, що відповідно до пунктів 23, 25, 26 та 29 Порядку № 376 строк експертизи реєстраційних матеріалів для лікарських засобів, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров'я, незалежно від країни виробника не повинен перевищувати 30 робочих днів, оцінюється колегією суддів критично, оскільки скаржник, який був обізнаним, що строк експертизи не повинен перевищувати 30 робочих днів, протягом тривалого часу не звертався до відповідної установи для уточнення строку чи пришвидшення отримання відповідного посвідчення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧ-ФАРМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/10071/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/10071/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 07.05.2026.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко