Справа № 554/16736/25 Номер провадження 22-ц/814/1479/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
05 травня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник Озірська-Шанли Вікторія Сергіївна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - приватний нотаріус Гура Ірина Володимирівна, Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради, про забезпечення доказів шляхом їх витребування,
Короткий зміст заяви
У листопаді 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до місцевого суду із заявою про витребування доказів до пред'явлення позову, в якому прохало суд: витребувати від приватного нотаріуса Гури І.В. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати від Департаменту з питань реєстрації інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлого - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданої заяви вказано, що 26 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав кредитний договір. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер та на момент його смерті залишилася заборгованість за кредитними зобов'язаннями у загальному розмірі 190543,43 доларів США.
Після отримання інформації про відкриття спадкової справи, 01 березня 2023 року, 22 травня 2023 року, 20 вересня 2023 року банк направив претензії кредитора до приватного нотаріуса Гури І.В., відповіді на які не отримав. 10 квітня 2024 року банк повторно звернувся з претензією кредитора до приватного нотаріуса Гури І.В., яка у відповідь у листі від 25 квітня 2024 року відмовила банку у наданні інформації про спадкоємців позичальника у зв'язку з дією положень статті 8 Закону України «Про нотаріат».
Заявник наголошує, що без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживає за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого, банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред'явлення позову до невідомих осіб не допускається. Матеріали спадкової справи та інформація про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, допоможуть ідентифікувати спадкоємців померлого та визначити перелік спадкового майна, за рахунок якого кредитор має право задовольнити свої вимоги.
Зауважено, що банк не має права на отримання вищезазначених доказів самостійно, оскільки він як фінансова установа відсутній у переліку юридичних осіб, що мають право на отримання інформації, яка становить нотаріальну таємницю та не уповноважений на отримання інформації про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем.
Заявник констатує, що він наразі позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідачів. Пред'явлення позовів до невідомих осіб, без зазначення відповідачів, ЦПК України не допускає.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року заяву АТ КБ «ПриватБанк», треті особи - приватний нотаріус Гура І.В., Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради, про забезпечення доказів шляхом їх витребування повернуто заявнику.
В ухвалі місцевий суд зазначив, що оскільки в заяві про забезпечення доказів не виконані вимоги пункту 3 частини першої статті 117 ЦПК України; докази, які просить забезпечити заявник АТ КБ «Приватбанк» не можуть бути доказами у розмінні статті 76 ЦПК України, а також заявником не вказані «підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим» та спосіб забезпечення доказів не відповідає чинному законодавству, а тому на підставі частини четвертої статті 117 ЦПК України подана заява підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року не погодився заявник та оскаржив її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що він не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням місцевого суду, оскільки:
по-перше, на даний час існує не сплачена заборгованість за кредитним договором, який було укладено 26 лютого 2008 року між позичальником ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» у загальному розмірі 190543,43 доларів США, і позичальник за яким помер. Банк не має інформації стосовно спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого позичальника, у зв'язку із чим, банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред'явлення позову до невідомих осіб не допускається;
по-друге, із змісту поданої заяви про забезпечення доказів (клопотання про витребування доказів до пред'явлення позову), вона містить зазначення доказів, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів та спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, обґрунтовано причини неможливості самостійного отримання цих доказів, тощо.
Наголошено, що встановлення режиму воєнного стану, вочевидь, дає підстави припускати, що засіб доказування, який просить витребувати заявник, може бути втрачений або збирання, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Предметом перегляду є ухвала про повернення заяви про забезпечення доказів шляхом їх витребування заявнику, яка відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала зазначена в частині другій статті 369 ЦПК України, то справа розглядається без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини четвертої статті 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Отже, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України).
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Згідно частини першої статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина четверта статті 117 ЦПК України).
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення поданої заяви заявнику, як підставу для вчинення вище вказаних процесуальних дій, зокрема вказав про недотримання АТ КБ «ПриватБанк» пункту 3 частини першої статті 117 ЦПК України.
Колегія суддів з вище вказаним погодитися не може, оскільки суд першої інстанції не врахував мету подання заяви про витребування доказів, а саме встановлення кола спадкоємців померлого боржника за кредитними правовідносинами, які в подальшому, за умови встановлення кола спадкоємців та подання заявником позовної заяви, набудуть іншого процесуального статусу.
Крім того, згідно пункту 3 частини першої статті 117 ЦПК України обов'язок зазначення інших учасників справи при поданні заяви про забезпечення доказів передбачений за умови обізнаності заявника про них, що в свою чергу, з урахуванням мети подання вказаної заяви АТ КБ «ПриватБанк», виключає можливість суду першої інстанції повернути заявнику подану ним заяву за таких підстав.
Окремо слід наголосити, що положення частини четвертої статті 117 ЦПК України застосовуються у зв'язку з недотриманням заявником положень виключно статті 117 ЦПК України, натомість вказані підстави для повернення заяви, зокрема, щодо того, що: докази, які просить забезпечити заявник АТ КБ «Приватбанк» не можуть бути доказами у розмінні статті 76 ЦПК України, а також заявником не вказані «підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим» та спосіб забезпечення доказів не відповідає чинному законодавству, - не охоплюється вимогами, які встановлені вказаною вище статтею процесуального права.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на правову позицію, що висловлена Верховним Судом у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 522/21027/20, а саме: «позивач не скористався наданими йому процесуальними правами щодо забезпечення доказів для встановлення особи стягувача у виконавчому провадженні та подальшого притягнення цієї особи співвідповідачем за заявленими у цій справі вимогами. При цьому колегія суддів враховує те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до виконавчої служби щодо надання інформації про стягувача у виконавчому провадженні, а також інформації про підстави закінчення виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 , внаслідок чого було знищене виконавче провадження, що має суттєве значення під час вирішення спору про зняття арешту з майна».
Отже, з огляду на вище вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо повернення заяви про забезпечення доказів шляхом їх витребування.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про прийняття заяви про забезпечення доказів шляхом їх витребування, не дотримався встановленого процесуального порядку та дійшов передчасного висновку про її повернення.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).
Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник Озірська-Шанли В.С., підлягає задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц зазначено, що постанова про передачу справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними.
Оскільки апеляційний суд по даній справі не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник Озірська-Шанли Вікторія Сергіївна - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 травня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко