Справа № 513/314/26
Провадження № 1-кп/513/120/26
Саратський районний суд Одеської області
11 травня 2026 року Саратський районний суду Одеської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162240001697 від 16 грудня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Сарата, Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
16 грудня 2025 року приблизно о 05:00 годин, більш точний час в ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження встановити не надалося можливим, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувавав разом з потерпілим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_1 , та вживали спиртні напої. В подальшому, під час вживання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникла сварка. В ході сварки, ОСОБА_6 керуючись раптово виниклим, прямим умислом направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи та оцінюючи свої дії, бажаючи настання наслідків, з метою спричинення ОСОБА_4 , тілесних ушкоджень, виявив на місці ніж, за допомогою якого наніс не менше 5 ударів в область обличчя, шиї та грудної клітини ОСОБА_4 , тим самим спричинив тілесні ушкодження у вигляді одного сліпого проникаючого в праву плевральну порожнину колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітки в проекції восьмого цього хребця та шийки VIII правого ребра, напрямок ранового каналу з заду на перед та зліва направо, скальпованої різаної рани правої половини обличчя, від зовнішнього краю орбіти через праву щічно-виличну ділянку до проекції тіла нижньої щелепи справа, закритого перелому заднього відрізку ХI лівого ребра, забитої рани перенісся, двох сліпих колото-різаних ран правої бокової поверхні шиї у верхній та середній третинах.
Відповідно до п. 2.1.1. «а» та п. 2.1.3 «й», «о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я №6 від 17 січня 1995 року проникаюче у праву плевральну порожнину колото-різане поранення грудної клітки, що супроводжувалось правостороннім гемопневмотораксом є небезпечним для життя ушкодженням та відноситься до категорія тяжких тілесних ушкоджень. Рубець правої половини обличчя у гр. ОСОБА_4 , що сформувався після загосния скальпованої різаної рани, значних розмірів, виражений, помітний, і з плином часу чи під впливом не хірургічних методів лікування, значною мірою не зменшить своєї вираженості, тобто є невиправним та згідно з п.2.1.8. «Правил..», має бути віднесена до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Закритий перелом заднього відрізку ХІ лівого ребра призводить до розладу здоров'я тривалістю понад 21 день, тому за цим критерієм, згідно п.2.2.2. «Правил...» відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Забита рана перенісся та сліпі колото-різані рани в проекції правого кута нижньої щелепи та правої бокової поверхні шиї, як кожна окремо так і в сукупності, при звичайному своєму перебігу призводять до розладу здоров'я терміном понад 6 днів, але не більше 21 дня (трьох тижнів), і за цим критерієм, згідно п.2.3.3. «Правил..» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті дату, місце та час події. Також зазначив, що дуже шкодує про свій вчинок, більше такого не станеться, просив вибачення у потерпілого. Подія мала місце у 2025 році під ранок, коли були у потерпілого вдома. Чому наніс удар потерпілому не розуміє, однак одразу викликав швидку та поліцію, повідомив дружині, яка в той час була вдома.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 16 грудня 2025 року сиділи та випивали, стався конфлікт, все сталось миттєво, втратив свідомість та прийшов до тями лише у реанімації. Мав тривалий термін лікування, обвинувачений та його родина допомагали із лікуванням. Просив призначити обвинуваченому покарання не пов'язане із позбавленням волі.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 та тих, що стосуються вирішення питання щодо долі речових доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Прокурор, потерпілий, захисник та обвинувачений в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши письмові докази, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими, достовірними і є достатніми, та дійшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, та кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України, за ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено, а також це б порушувало б права обвинуваченого.
Відповідно до ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має суворо додержуватися вимог норм закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через це реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочину, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого:
- обвинувачений ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не одружений, офіційно не працевлаштований, характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого (щиро каявся, вину визнав повністю, з потерпілим примирився, жалкує, що так сталося, до кримінальної відповідальності притягується вперше), потерпілий просив призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі, наявності пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючої обставини, суд дійшов висновку, що перевиховання й виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 дії ст. 69 КК України суд не вбачає.
Саме таке покарання буде доцільне для профілактики вчинення обвинуваченим нових злочинів, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винних. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі та можливість його звільнення від відбування покарання із встановленням іспитового строку, застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає скасуванню та останній підлягає звільненню негайно в залі суду.
Разом із цим, до набрання вироком законної сили, з метою належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд уважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Із урахуванням положень ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_6 слід зарахувати у строк покарання термін його утримання під вартою з моменту фактичного взяття під варту (затримання), тобто з 16 грудня 2025 року по день ухвалення даного вироку - 11 травня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст.100 КПК.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.349, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та призначити йому покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю на три роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 11 травня 2026 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_6 зарахувати у строк покарання термін його утримання під вартою з моменту фактичного взяття під варту (затримання), тобто з 16 грудня 2025 року по день ухвалення даного вироку - 11 травня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати.
До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на нього наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (проходження служби).
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти негайно у залі суду.
Речові докази відповідно до ст.100 КПК України, а саме:
- змив речовини бурого кольору в одному опечатаному паперовому пакеті, фрагмент килима зі слідами речовини бурого кольору в паперовому пакеті, кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, який упаковано до паперового пакету, темно сині джинсові штани зі слідами речовини бурого кольору в паперовому пакеті, верхня частина термо білизни чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, який упаковано до паперового пакету, сіро-коричневий светр зі слідами речовини бурого кольору, який упаковано до паперового пакету, штани чорного кольору спортивного типу поміщені в паперовому пакеті 111, пара кросівок спортивного типу темного кольору 45 розміру «baasploa» поміщені до паперового пакету 111, світшот чорного кольору поміщений до паперового конверту 111, курта чорного кольору з капюшоном зі слідами речовини бурого кольору поміщена до паперового конверту 111, які переданні на зберігання до камери схову речових доказів відділення поліції №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області - знищити.
Скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 495/9643/25 (провадження 1-кс/495/2533/2025), у справі № 495/9643/25 (провадження 1-кс/2540/25), у справі № 495/9643/25 (провадження 1-кс/513/2541/2025) на: виріз килиму зі слідами РБК, який упаковано до паперового конверту НПУ, змив РБК, який упаковано до паперового конверту НПУ, кухонний ніж зі слідами РБК, який упаковано до паперового конверту, вилучені в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; на темно сині джинсові штани зі слідами речовини бурого кольору; сіро-коричневий светр, з отвором на спині близько 2 см., та слідами речовини бурого кольору; Верхню частину терм білизни, чорного кольору, з отвором на спині близько 3 см, та слідами речовини бурого кольору, пару кросівок спортивного типу темного кольору, розміру 45 (EUR), з рельєфною підошвою, куртку темного (чорного) кольору з капюшоном, із простьобаного матеріалу, на внутрішній частині якої наявний напис «Emporio Armani», при цьому на передній частині куртки виявлено дві плями бурого кольору; світшот чорного кольору з контрастними написами та графічними елементами, зокрема «DIESEL IND.», «MO. 978», «ITS A 24/7 THING»; а також штани чорного кольору, спортивного типу, без зовнішніх написів і логотипів, з еластичним поясом та бічними кишенями на застібках-блискавках.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_6 та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1