Справа № 495/1609/25
Провадження № 2/947/542/26
11.05.2026
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Луняченка В.О. ,
Розглянувши заяву позивача про відвід головуючому судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб - органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав,-
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області , діючи в інтересах ОСОБА_1 , як її представник, заходами електронного суду звернулася адвокат Єфименко Наталя Василівна із позовом в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.08.25 року справу з посиланням на положення ст. 27 ЦПК України направлено до Київського районного суду м.Одеси для розгляду за підсудністю.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..
Ухвалою суду від 27.10.25 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.11.25 року зобов'язано Службу у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради та Білгород-Дністровську міську раду Одеської області як орган опіки та піклування надати суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 , тел.. НОМЕР_1 ) відносно сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 ) та на час виготовлення висновку провадження у справ було зупинено.
11.02.26 суду надано висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто підстави, що слугували зупиненню провадження відпали, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 25.02.26 поновлено провадження у справі.
В матеріалах справи, як додатком до висновку опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 11.02.26 №02-11/29/8124/742 міститься відзив ОСОБА_2 на позовну заяву.
04.03.26 заходами електронного суду представником позивача надано суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерство оборони України (03168 м. Київ, пр-т Повітряних Сил, 6).
Ухвалою суду від 19.03.2026 клопотання про залучення третьої особи Міністерства оборони України було задоволено.
14.04.2026 представником позивача адвокатом Єфименко Н.В. подано у письмовому вигляді відвід головуючому по даної справі судді Луняченко В.О. з мотивів неупередженості головуючого що унеможливлює його участь у розгляді справи.
Відвід головуючому обґрунтовано тим, що головуючий відмовляв представнику позивача у проведенні судових засідань у режимі відеоконференцзвязку, що порушує принцип справедливості розгляду справи внаслідок не доступу сторони до правосуддя а також що головуючий розглянувши клопотання представника позивача про залучення в якості третьої сторони Міністерство оборони України визначив інші підстави ніж було зазначено представником позивача у клопотанні.
Ухвалою суду від 14.04.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Єфименко Н.В. про відвід судді Луняченко В.О. головуючого по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб - органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав.
Так, як заява про відвід подано через систему «Електронний суд» 14.04.2026, менш ніж за три робочих дні до судового засідання, яке призначено на 16.04.2026, тому вирішується лише судом, який розглядає справу без її передачі для вирішення іншому складу суду.
16.04.2026 року було проведено підготовче засідання за участю позивачки, заінтересованої сторони ОСОБА_3 та відповідача.
Пі час підготовчого засідання було проголошена ухвала про відмову у задоволенні заяви представника позивачки про відвід головуючого у справі.
Крім того, враховуючи, що у наданого до суду висновку органу опіки та піклування зазначено про неможливість встановити доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , головуючим було з'ясовано у позивачці чи буде сторона подавати інші докази, так як відповідних письмових заяв або клопотань заявлено не було.
Після того як позивачка заявила, що хай саме відповідач доводить чому він не виконує своїх обов'язків належним чином судом роз'яснено, що у відповідності до вимог цивільного процесу та основоположних вимог сімейного права позбавлення батьківських прав можливо лише у виключних випадках і саме та особа, яка звертається до суду із позовними вимогами щодо позбавлення батьківських прав зобов'язана доводити наявність таких виключних обставин, та у свою чергу у відповідача існує право на спростування позовних вимог власними доказами.
Судом також роз'яснено, що позбавлення батьківських прав є різновидом втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод а тому підлягає бути не лише обґрунтованим а і доведеним належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що від сторін заяв та клопотань не надходило та з їх згодою підготовче засідання було закінчено із призначенням розгляду справи по суті.
Крім того судом роз'яснено сторона, що судове засідання, призначене на 14.05.2026 року, відбудеться в режимі відеоконференцзвязку.
01.05.2026 від позивача надійшла заява про відвід головуючому по справі суді Луняченко В.О. з мотивів наявності обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
В якості обґрунтування наявності таких обставин позивач посилається на те, що:
1) судом не задовольняються клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції для присутності у судових засіданнях представника позивачки яка перебуває за межами України з метою захисту свого життя та життя членів її сім'ї а також участі в режимі відеоконференції самої позивачки яка є військовослужбовцем ЗСУ;
2) клопотання позивача про залучення в якості третій особи Міністерства оборони України було задоволено з інших підстав що зазначено у клопотанні що фактично привело до підміну понять та обґрунтувань;
3) у судовому засіданні 16.04.2016 головуючий у зневажливої формі рекомендував змінити адвоката , а також висловив думку про те що позов не підлягає задоволенню так як у справі мало доказів.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Підстави для відводу судді врегульовані статтею 36 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 37 ЦПК України визначена недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.
У відповідності до вимог ч.2-3 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 цього Кодексу судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
За змістом ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підставами для відводу зазначено відмову головуючим у проведення судових засідань у режимі відеоконференцзвязку, хоча у ухвалах від 24.11.2025 та 06.03.2026 були вказані підстави технічної неможливості проведення відеоконференції, а крім того у засіданні 16.04.2026, у присутності самої позивачки, судом було об'явлено, що судове засіданні 14.05.2026 буде проведено у режимі відеоконференцзвязку.
Частиною першою статті 212 ЦПК України визначено можливість проведення судом відеоконференції у випадках наявності в суді відповідної технічної можливості, про що повинно бути визначено в ухвалі про відкриття провадження судом .
В ухвалі про відкриття провадження від 27.10.2025 про відкриття провадження судом не визначалось такої технічної можливості , крім того після кожного звернення представника позивача судом, у відповідності до вимог ч.2 ст. 212 ЦПК України, розглядає вказане клопотання із постановленням відповідної ухвали.
Суд звертає увагу, що проведення судових засідань у режимі відеоконференцзвязку є правом, а не обов'язком суду, і може відбуватись виключно за наявною технічною можливістю.
Посилання представника позивача, що вона, у звязку із загрозами життю внаслідок повномасштабної російською агресією та дронових атак міста Одеси, виїхала за кордон та находячись за кордоном, представляє інтереси позивача виключно через режим відеоконференцзвязку, суд, який знаходиться і здійснює правосуддя саме у місті Одесі, розуміє, але не може змінити технічні умови, так як внаслідок не достатнього фінансування судової системи у реаліях повномасштабної війни облаштувати зали судових засідань відповідними пристроями немає, а існуючи використовуються у першочерговому порядку слідчими суддями.
Крім того, судом було задоволено клопотання представника позивача щодо залучення третьої особи - Міністерство оборони України, з підстав того, що сама позивачка є військовослужбовцем та вказане рішення також вплине і на її право отримання відстрочки внаслідок того, що вона стане матір'ю, яка одноособово виховує дитину батька якого позбавлено батьківських прав, про що сама позивач пояснила під час розгляду даного клопотання.
Посилання на зневажливість поведінки головуючого у судовому засіданні не відповідає дійсності, так як у судовому засіданні, що підтверджується наявним технічним записом, жодних зневажливих висловлювань з боку головуючого не було - пропозицій заміни адвоката не висловлювалось, думок щодо відмови у задоволені позову не проголошувалось. Судом, для можливості вирішення питання про закриття підготовчого провадження, встановлювались обставини справи які підлягають встановленню, роз'яснювались позивачу необхідність доведення належними та допустимими доказами позовних вимог та наявність доказів якими сторона позивача обґрунтовує заявлені вимоги, так як після закриття підготовчого провадження нові докази можуть прийматись судом у виключних випадках.
Згідно ч.1 ст. 189 ЦПК України завдання підготовчого провадження, є, зокрема: визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів(п.3).
У відповідності до вимог п.5,7 ч.2 ст. 197 ЦПК України суд у підготовчому засіданні може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи та з'ясовує питання надання доказів
Враховуючи вищенаведене суддя Луняченко В.О. приходить до висновку про необґрунтованість заяви позивачки про відвід головуючому, так як, окрім незгоди із конкретними процесуальними рішеннями головуючого, та необґрунтованого посилання на неіснуючі висловлювання головуючого, інших обґрунтувань та доводів цей відвід не містить.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Як зазначено Верховним Судом в ухвалі від 14 липня 2020 року у справі № 826/11409/17 для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Сам по собі факт звернення учасника справи із заявою про відвід також не може бути підставою для відводу такому головуючому, так як зворотне може привести до зловживання сторонами, які не згодні із визначеним автоматизованою системою головуючим по справі, до маніпулювання порядком призначення головуючих по справі через звернення із відповідними заявами чи скаргами, що також підтверджується і вищевикладеною позицією Ради суддів України у рішенні від 01 березня 2019 року за №13 «Про внесення змін до рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року № 34» було вирішено внести зміни до рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року № 34 «Про роз'яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів».
У відповідності до вимог ст. 40 ЦПК України питання відводу судом, який розглядає справу вирішується невідкладно, але у зв'язку із тим, що суддя Луняченко В.О. у період з 22.04.2026 по 10.05.2026 знаходився у відпустці, заява розглянута у перший робочий день, після виходи судді з відпустки.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36-40, 294, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Луняченко В.О. головуючого по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб - органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав.
Так як заяву про відвід подано 01.05.2026, тобто більш ніж за три дні до судового засідання, яке призначено на 14.05.2026, заява про відвід передається для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і який визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути зазначені у скарзі на рішення суду по суті.
Суддя В. О. Луняченко