Єдиний унікальний номер справи 333/7174/19
Номер провадження 2/333/5/26
іменем України
04 травня 2026 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засідання представника позивача за первісним позовом відповідача за первісним позовомСтоматова Е.Г. Бережної Д.О. Герман А.І. ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження у залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за первісною позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091) про захист прав споживачів, приведення взаєморозрахунків у відповідності до рішення суду, стягнення моральної шкоди,-
17.12.2019 року, позивач - Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2016 року по 31.08.2019 року в сумі 5 523 гривні 61 копійка та, крім того, судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Концерн «МТМ» в період з травня 2016 року по вересень 2019 року надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на суму яка складає 5 523 гривні 61 копійку, однак відповідач не здійснив оплати за надані послуги за вказаний період.
Посилаючись на вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача на користь Концерну «МТМ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в розмірі 5 523 гривні 61 копійку, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 грудня 2019 року прийнято та відкрито провадження по справі. Вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу.
31 січня 2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшов зустрічний позов та відзив на позовну заяву.
ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до Концерну «МТМ» про визнання правочину не вчиненим та стягнення моральної шкоди, зазначивши в позові про те, що він не укладав з Концерном «МТМ» договір про надання будь-яких житлово-комунальних послуг, та не отримував від Концерну жодного документу, який засвідчував би факт укладення договору і був підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків, посилався на надання неякісних послуг. Зазначив, що сплачував по лічильнику, просив застосувати строки позовної давності щодо задоволення вимог Концерну «МТМ» за первісним позовом.
У судовому засіданні представник позивача підтримала первісний позов про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 5 523,61 грн та судових витрат у розмірі 1 921 грн, з підстав зазначених у позові. Проти зустрічного позову заперечувала, пояснивши, що згідно з нормами діючого законодавства на споживачів покладається обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг. ОСОБА_4 договір про надання послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не уклав, при цьому отримуючи послуги в повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на позовну заяву, зустрічний позов просив задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що договірні відносини між ним та позивачем відсутні, послуги надавалися позивачем неякісно. Крім того, позовні вимоги заявлені Концерном «МТМ» з пропуском строку позовної давності. Додатково посилався на те, що, пред'являючи свої позовні вимоги, Концерн «МТМ» не надав жодних належних доказів, що обґрунтовували б наявність у Концерну права вимоги грошових коштів (цивільної дієздатності, права здійснювати господарську діяльність, належним чином посвідчених копій договорів та інших документів, які б надавали право на стягнення коштів за спірний період, ліцензій, передачі на баланс будинку, сертифікатів відповідності, щодо обґрунтування цін та тарифів, існування письмових договорів з споживачами, отримання відповідачами платіжних документів за надані послуги, доказів сплати послуг відповідачами, доказів, які б свідчили про визнання боргу відповідачами, отримання пропозицій щодо укладення договору між сторонами). До того ж, розрахунок за особовим рахунком не є належним доказом та не відповідає вимогам до оформлення документів, а отже не є розрахунком фінансових претензій, складений поза межами строків позовної давнини. Відповідач зазнав хронічних захворювань, душевних страждань, які полягають у постійному внутрішньому дискомфорті, моральній незадоволеності, психічній напрузі, нервових зривах, у безсонні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Концерну «МТМ» та відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Концерн «МТМ» здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення та підігрів питної води населенню, яке зобов'язане здійснювати оплату цих послуг згідно з особового рахунку і встановлених тарифів. Відповідачу, за адресою: АДРЕСА_2 , де він зареєстрований і мешкає, щомісячно поставлялася теплова енергія та гаряча вода відповідно до рішення виконкому Запорізької міської Ради № 200 від 28.04.2011 року. Позивач, виконуючи свої обов'язки, поставляв відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячої води, а відповідач оплату за отримані послуги в повному обсязі не здійснював, в результаті чого заборгованість з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2019 року включно становить 5 523,61 грн.
Як встановлено судом та не спростовано в суді, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються Концерном «МТМ» за адресою: АДРЕСА_2 , оплату за отримані послуги відповідач своєчасно та в повній мірі не здійснював, в зв'язку з чим виникла заборгованість.
Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року.
Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим,
З письмових матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2019 року здійснював постачання теплової енергії та гарячої води через приєднану мережу у квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2)послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3)послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4)послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
2) друга група житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цім/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Посилання відповідача про нарахування за опалення на підставі не діючих Державних будівельних норм суд не бере до уваги, оскільки розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи виконаний на підставі ст. ст. 30-32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Також, суддя бере до уваги, надані відповідачем копії квитанції про сплату наданих послуг та які не були враховані позивачем при розрахунку, а саме: 21 травня 2019 року на суму 261 гривню 37 копійок, 24 березня 2017 року на суму 267 гривень 56 копійок, 26 березня 2019 року на суму 1043 гривні 25 копійок, 14 травня 2018 року на суму 198 гривень 84 копійки, на загальну суму 1 771 гривні 02 копійки.
Судом не приймається до уваги квитанція від 20 жовтня 2019 року на суму 242 гривні 22 копійки, оскільки виходить за межі періоду, що заявлений позивачем.
Доводи відповідача щодо відсутності договірних відносин між ними та позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки вони суперечать ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якою правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків та ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Виходячи зі змісту вказаних правових норм ЦК України в даному конкретному випадку поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про постачання теплової енергії для потреби опалення та гарячого водопостачання до квартири відповідачів.
Посилання ОСОБА_4 на ту обставину, що у позивача відсутнє право вимагати оплати наданих послуг, оскільки між позивачем за первісним позовом та відповідачем відсутній договір про надання населенню послуг, не приймаються судом до уваги, так як рішенням Запорізької міської ради від 28.04.2011 року № 200 передано до Концерну «МТМ» на балансовий облік об'єкти теплопостачання Комунарського району, в тому числі квартиру відповідача, та покладено на позивача функції щодо забезпечення тепловою енергією (опалення та гаряче водопостачання) споживачів.
Доводи відповідача про те, що в порушення вимог закону Концерном «МТМ» не було підготовлено і укладено з відповідачем договір на постачання теплової енергії, відхиляються судом, оскільки положеннями п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме на споживача покладено обов'язок з укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, затвердженого Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року. Даний договір за своєю правовою природою є договором приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Разом з тим відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що вони зверталися до позивача з питання укладення договору на постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання і їм в цьому було відмовлено позивачем.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 18 вище вказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Щодо твердження ОСОБА_4 про його звернення до концерну «МТМ», щодо неналежної якості наадних послуг, то суд не приймає до уваги, оскільки не надано належних доказів, що концерн «МТМ» отримував зазначені заяви (копії поштових повідомлень з описом або відмітка відповідальної особи про отримання).
Відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. (ч.2 ст.267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ч.3 ст. 267 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (ч.5 ст. 267 ЦК України).
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу.
Між тим, у постанові від 07.07.2020 при розгляді справи №712/8916/17, провадження №14-448цс19, Великою Палатою Верховного Суду наведено такий правовий висновок, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
При цьому тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності. Такий висновок зробив КЦС ВС у постанові від 01.06.2022 у справі №686/23170/19, провадження №61-13802св21, у постанові від 26.10.2022 у справі №752/10864/19.
Враховуючи, що ОСОБА_5 були вчиненені на підтвердження визнання боргу, а саме частково сплачував суми боргу, то суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.
Оскільки, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача, суд приходить до висновку про відмову в задоволені зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Задоволена сума стягнення у розмірі 5523,61 грн складає 67,93 відсотків від заявленої суми позовних вимог у розмірі 3752,59 грн, сума сплаченого судового збору за подачу становить 1921 грн, 67,93 відсотків від цієї суми становить 1305,07 грн.
Тому пропорційно частині задоволених позовних вимог (67,93 %) на користь позивача з відповідача слід стягнути 1305,07 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 638 ЦК України, ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, Законом України «Про теплопостачання», ст. ст. 16, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, суд, -
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458, ІПН:321214508249), суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 752 гривні 59 копійок /три тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні п'ятдесят дев'ять копійок/.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:: НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458, ІПН:321214508249), судовий збір у розмірі 1 305 гривень 07 копійок /одну тисячу триста п'ять гривень сім копійок/.
Позовні вимоги ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091) про захист прав споживачів, приведення взаєморозрахунків у відповідності до рішення суду, стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов