Справа № 307/881/26
Провадження № 1-кп/307/52/26
11 травня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
за участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7
представника потерпілого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071160000005 від 02.01.2026 року за обвинуваченням,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, заміжньої, з вищою економічною освітою, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на час пред'явлення обвинувачення касира ТОВ "Фінансова компанія "Масон", та непрацюючої на час розгляду кримінального провадження, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
Згідно трудового договору від 03.11.2023 р., без номеру, укладеного між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія МАСОН» (код ЄДРПОУ - 41980199), будучи прийнятою на посаду касира та перебуваючи на посаді касира Закарпатського відділення №6 ТОВ «ФК МАСОН», діючи умисно, з корисливих спонукань, маючи на меті особисте незаконне збагачення, привласнила та розтратила ввірені їй та належні ТОВ «ФК МАСОН» грошові кошти в загальній сумі 1 005 096, 35 гривень, за наступних обставин.
Зокрема, 03.11.2023 між ТОВ «ФК МАСОН» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено трудовий договір №б/н, згідно якого ОСОБА_10 була прийнята на посаду касира та відповідно до пункту 3.2 трудового договору, як працівник зобов?язана дотримуватися посадової інструкції та забезпечити збереження матеріальних цінностей.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.5, 4.1, 4.2 посадової інструкції касира відділення ТОВ «ФК МАСОН» затвердженої директором цього ж товариства ОСОБА_9 , із якою ОСОБА_10 була ознайомлена 03.11.2023, остання зобов?язана зберігати наявні цінності; складати «Звітну довідку про отримані і видані кошти за день»; додержуватись правил трудової та касової дисципліни (у тому числі дотримання правил зберігання грошей, цінностей і документів); також вона несе відповідальність за збереження увірених товарно-матеріальних цінностей, майна та цінностей товариства, що знаходяться у віданні касира, за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, за завдання матеріальної шкоди, використання службового становища у корисливих цілях, недотримання правил трудової та виконавської дисципліни, і крім цього, вона несе повну матеріальну відповідальність за недостачу готівки.
Також, 03.11.2023 між ТОВ «ФК МАСОН» в особі директора товариства ОСОБА_9 та касиром відділення цього ж товариства ОСОБА_5 укладено договір №б/н про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно пункту 1 якого, остання взяла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження, перерахування, приймання, видачу і перевезення ввірених їй матеріальних цінностей та зобов?язується: дбайливо відноситись до переданих на збереження або інших цілей матеріальних цінностей і вживати заходи для попередження збитків; своєчасно повідомляти про обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених матеріальних цінностей, суворо дотримуватись правил здійснення операцій з цінностями і їх зберіганням.
Однак, в порушення умов трудового договору та посадової інструкції касира відділення ТОВ «ФК МАСОН», у період дії воєнного стану, який введено в Україні починаючи із 05.30 год. 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022 (із подальшим неодноразовим продовженням строку дії воєнного стану в Україні, зокрема востаннє (на час вчинення інкримінованих протиправних дій) Указом Президента України №793/2025 від 20.10.2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №4643-IX від 21.10.2025), ОСОБА_5 діючи умисно, із корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, бажаючи обернути не належні їй матеріальні цінності на свою користь, у період з 3 грудня 2025 по 16.00 год. 02.01.2026 знаходячись у приміщенні Закарпатського відділення №6 ТОВ «ФК МАСОН» за адресою м.Тячів, вул.Незалежності, №22, Тячівського району, Закарпатської області, діючи всупереч інтересам ТОВ «ФК МАСОН», із використанням наданих посадою касира повноважень, будучи особою уповноваженою на здійснення фінансових операцій з грошовими коштами, маючи в розпорядженні отримані від ТОВ «ФК МАСОН» грошові кошти, привласнила, взявши із каси вищевказаного відділення, частину ввірених їй грошових коштів, а саме 7100 доларів США (що становило 299 407, 71 гривень згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 02.01.2026), 100 000 чеських крон (що становило 204 390 гривень згідно офіційного курсу НБУ станом на 02.01.2026), 1 600 Євро (що становило 79 279, 84 гривень згідно офіційного курсу НБУ станом на 02.01.2026) та 422 018, 80 гривень, та розтратила їх використавши на власний розсуд, чим завдала ТОВ «ФК МАСОН», збитків на загальну суму 1 005 096, 35 гривень, що більш як в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованому їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за обставин викладених у обвинувальному акті, визнала частково. Визнала в повному обсязі той факт, що взяла з каси робочого місця суми зазначені в обвинувальному акті, а саме: 100 000 чеських крон, 1600 Євро, 7100 доларів, 422 018,80 гривень, про що своє керівництво в той момент не повідомляла. Цивільний позов визнала. При цьому, не визнала вини щодо привласнення нею цих коштів, пояснюючи тим, що брала гроші не для себе, а для інших осіб, які її ввели в оману, обіцяючи повернути ці кошти до 2 січня 2026. Показала, що зверталася до поліції з заявою про те, що її обманули шахрайським способом, погрожували вбити її сім'ю та 26 січня 2026 було зареєстровано її заяву. Грошові кошти, які взяла з каси, пересилала ОСОБА_11 з Одеси, шляхом перерахування на картку, були різні суми, за день могло бути і 100 000 грн. З документами, які стосуються роботи касира, вона була ознайомлена, в тому числі трудовим договором, посадовою інструкцією та документами про її повну матеріальну відповідальність. Щодо виявлення відсутності грошових коштів, показала, що ревізії на місці, як такої не було, керівник відділення не приїзджала, перевірка відбувалася в режимі онлайн. Приїхала лише 2 січня 2026 коли вона самостійно їй зателефонувала і повідомила про нестачу коштів у касі. Вказала, що чеки за результатом переказу коштів всі не надала, тому що вона не завжди їх брала коли пересилала кошти. День, коли почала перераховувати знайомому грошові кошти, точно не пам'ятає, однак допускає, що починаючи з 22 грудня 2025. Стверджує, що всі дії, щодо заволодіння коштами відбувалися до 31 грудня 2025 року. Кошти перераховувала частинами, приблизно на протязі одного тижня, може більше, точно не пам'ятає. Грошові кошти обмінювала в обмінних пунктах міста Тячів та в подальшому переказувала на картки з обмеженням сум по 100 000 грн. та на моно картки з обмеженням сум на 30 000 гривень. Спочатку пересилала на картку ОСОБА_11 , а потім коли було перевищено ліміт, то спочатку скидала на свою картку, а потім переказувала. З ОСОБА_11 вона особисто не знайома та бачилася з ним лише у режимі відеозв'язку та на даний час зв'язок з останнім втрачений.
31.12.2025 вказаних коштів в касі вже не було. Однак під час ревізії, цієї нестачі виявлено небуло. До початку ревізії, вона зателефонувала своєму керівнику ОСОБА_12 і повідомила, про наявність у неї нестачі та про вказану проблему, суму коштів, яких не вистачає, а саме 100 000 чеських крон, 1600 Євро, 7100 доларів, 422 000 гривні. На це, ОСОБА_12 , привезла вказану суму коштів і вона поставила їх на місце в касу приблизно о 13 год. цього дня. Одразу після проведення ревізії, вказані кошти вона повернула ОСОБА_12 . Грошові кошти ховала під курткою та в такий спосіб виносла з робочого місця. Також додала, що у період коли вона брала та пересилала кошти, були проблеми зі здоров'ям, мала високий тиск, і приймала дуже сильні ліки, від яких у неї було запаморочення, тому не до кінця розуміла, що робить.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 окрім часткового визнання нею своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, у привласненні та розтраті чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, доведена повністю та підтверджується сукупністю наступних зібраних, досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів.
Показами потерпілої директора ТОВ «Фінансова компанії МАСОН» ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні показала, що зранку 2 січня 2026 року їй зателефонувала ОСОБА_12 , яка є керівником відділення в м. Тячів і повідомила, що сталася така ситуація, що немає грошей. ОСОБА_12 пояснила їй, що дзвонила ОСОБА_13 і повідомила їй про те, що вона взяла гроші з каси та віддала їх своєму знайомому і чекає з години на годину, що той поверне кошти. Після цього, одразу ж було видано наказ про проведення ревізії. Відповідно була проведена ревізія, в ході якої було складено акт про відсутність грошових коштів, а саме 422 080 гривень, 7100 доларів США, 1600 Євро, 100 000 чеських крон. Більшість коштів, які були на залишку, їх там фактично не було. Після чого було викликано поліцію.
Також показала, що на передодні 2 січня 2026, а саме ввечері 31.12.2025 їй також телефонувала ОСОБА_12 повідомивши про те, що 31.12.2025 телефонувала ОСОБА_5 та повідомляла про наявність у неї проблем. 31 грудня 2025 року також проведена ревізії, однак відсутності коштів встановлено не було, наявність коштів було відображено в актах. Питаючи ОСОБА_5 про те, звідки в касі 31.12.2025 зявилися гроші, остання повідомила, що позичила ці кошти.
Під час особистого спілкування з ОСОБА_5 2.01.2026, остання їй повідомляла, що гроші віддала знайомому на лікування. ОСОБА_5 працювала у відділенні з 2023 року на підставі трудового договору. За вказаний період роботи, недостачі коштів не було жодного разу. Були випадки, нестачі 100 гривень, які ОСОБА_14 одразу ж докладала.
Передача коштів ОСОБА_5 відбулася 24.10.2025 за актом передачі коштів змінному касиру. Вказаний акт підписується обома касирами, як тим що передає кошти так і тим, який ці кошти приймає. До проведених 31.12.2025 та 2.01.2026 ревізій, остання ревізія була проведена 3.12.2025. Між ревізіями від 31.12.2025 по 2.02.2026 жодних операцій проведено, не було.
На даний час, збитки ОСОБА_5 не відшкодовані.
Показами свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні показала, що про дані обставини їй стало відомо 2 січня 2026. Близько 15 год. 00 хв. цього дня, вона закрила касу і поїхала в Тячів, щоб провести ревізію. Приблизно о 17 год 00 хв. прибула до м. Тячів. В обмінному пункті перебувала не довго, порахувала готівку та склали акт передачі. Якої саме суми не вистачало, вона точно сказати не може, тому, що це зазначалося у видаткових ордерах, а вона лише переховувала кошти. З ОСОБА_5 вона практично не спілкувалася, чула лише, що ОСОБА_5 щось пояснювала, що взяла готівку для когось і просила почекати, не викликати поліцію, пояснюючи тим, що та особа для якої вона взяла кошти, має їх повернути. Коли саме взяла ОСОБА_5 гроші і за який період, їй не відомо. 31 грудня 2025 року також проводилася ревізія. Вказала, що грошові кошти зберігаються в сейфі, а залишок грошових коштів вказується в довідці, яка складається щодня. З ОСОБА_5 вони спілкувалися лише по роботі. Про жодні проблеми по роботі, ОСОБА_5 їй не повідомляла.
Показами свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні показала, що зранку 2 січня 2026 їй зателефонувала ОСОБА_14 і повідомила, що їй не вистачає коштів у касі, але до кінця дня вона ці кошти поверне. На це, вона повідомила керівництво та поїхала на робоче місце ОСОБА_5 для проведення ревізії де встановила факт нестачі грошових коштів. До вечора надала можливість ОСОБА_5 повернути ці грошові кошти.
На нестачу у касі грошових коштів, ОСОБА_5 повідомила, що кошти віддала на лікування знайомому. За період коли ОСОБА_5 працювала, подібних випадків не було. Перед 2 січням 2026, остання ревізія була проведена в кінці 2025 року.
Також показала, що особисто від ОСОБА_5 кошти ніколи не отримувала, однак сама позичала обвинуваченій у борг в серпні 2025, 10000,0 (десять тисяч) доларів США, які ОСОБА_5 їй повернула. Так 1 січня 2026 року ОСОБА_5 їй повернула 6500 доларів США, 1000 доларів США повернула на початку листопада 2025 року, а 2500 дол. США в кінці листопада 2025. Будь-яких недоліків щодо порушення касових операцій, жодних доповідних з приводу нестачі коштів у період з 01 січня 2026 року, окрім телефонного дзвінка ОСОБА_5 , який надійшов 2 січня 2026, не було. Вказала, що випадків проведення операцій поза касовим обігом, не було. Таких випадків, щоб дозволено було ОСОБА_5 виводити з каси одну суму, а обліковувати іншу, ніколи не було.
Повідомила, що факт нестачі коштів встановлюється актом ревізії, під час проведення якої береться довідка про касові обороти, і виявляються залишки на момент проведення ревізії. Заперечила факт надання ОСОБА_5 з метою приховування нестачі на момент ревізії 31.12.2025, грошових коштів.
Оцінючи в сукупності надані обвинуваченою, потерпілою та свідками покази в їх логічному взаємозвязку, враховуючи службові відносини між обвинуваченою, потерпілою та свідками, наявність їх зацікавленостей та порівнюючи з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, суд вважає, що покази свідка ОСОБА_12 , щодо дати вчинення кримінального правопорушення, є неправдивими та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за приховування нею вчиненого ОСОБА_5 особливо тяжкого злочину.
Усуваючи в судовому засіданні розбіжності між показами цього свідка та узгодженими між собою показами обвинуваченої та потерпілої ОСОБА_9 , щодо привласнення та розтрати ОСОБА_5 грошових коштів у період, який передує 31.12.2025, а не безпосередньо з 31.12.2025, який інкримінується ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_12 заперечила факт надання нею ОСОБА_5 31.12.2025 грошових коштів з метою приховування нестачі. Попри це, заперечила і факт повідомлення їй ОСОБА_5 , до проведення 31.12.2025 ревізії, про цю нестачу.
Однак, такі покази є неправдивими та спростовуються сукупністю узгоджених між собою показами обвинуваченої ОСОБА_5 , яка визнала факт вилучення нею з каси, коштів в повному обсязі. Показала, розуміючи про те, що грошові кошти на час проведення ревізії 31.12.2026 їй не повернуть, повідомила про цю проблему, свого безпосереднього керівника - ОСОБА_12 . Пояснюючи відсутність нестачі коштів в момент ревізії проведеної 31.12.2025 вказувала, що для того, щоб нестачі не було виявлено, ОСОБА_12 надала їй вказану суму коштів, а саме 422 080 гривень, 7100 доларів США, 1600 Євро, 100 000 чеських крон, на час проведення ревізії 31.12.2025 та після проведення цієї ревізії, їх забрала. Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні також показала, що 31.12.2025 ОСОБА_12 повідомляла їй про наявність у ОСОБА_5 , проблем.
З огляду на ці обставини, попри доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України за обставин викладених у зміненому прокурором 30.04.2026 обвинувачення, судом встановлено, що вказаний злочин, вчинено ОСОБА_5 у період з 3.12.2025 по 2 січня 2026. Оскільки обвинувачена у своїх показах не називала точної дати заволодіння нею коштами та стверджувала, що подія мала місце у грудні 2025, достовірною датой початку вчинення злочину є дата проведення останньої за часом ревізії на робочому місці ОСОБА_5 - 3.12.2025. На проведення цієї ревізії, в судовому засіданна показувала потерпіла ОСОБА_9 .. Датою завершення злочину, є дата виявлення нестачі коштів в процесі проведення ревізії 2.01.2026, оскільки саме тоді офіційно було зафіксовано незаконне вилучення коштів.
Вказані обставини встановлені в судовому засіданні є достовірними та узгоджуються з показами обвинуваченої, потерпілої та іншими матеріалами кримінального провадження, а саме долученими до матеріалів кримінального провадження квитанціями про переказ коштів від 6.12.2025, від 16.12.2025 та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071160000128 від 11.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 190 КК України у якому йдеться про грудень 2025. (том 1 а.с. 123, 124, том 2 а.с. 62)
Крім показань допитаних в судовому засіданні обвинуваченої ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_15 , винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.5 ст.191 КК України, також підтверджується письмовими доказами, зібраними в період досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні, а саме:
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071160000005 від 2.01.2026, який містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення: ч.5 ст. 191 КК України, короткий виклад обставин вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого, 2 січня 2026 під час ревізії в обміннику валют Закарпатського відділення №6 ТОВ ФК «МАСОН», керівником цього відділення ОСОБА_12 , було виявлено нестачу грощових коштів , а саме 422 080 гривень, 7100 доларів США, 1600 Євро, 100 000 чеських крон, які касир ОСОБА_5 скориставшись свої службовим становщем та доступом до грошових коштів, викрала дані кошти, які в подальшому передала знайомому на ім'я ОСОБА_11 , грошові кошти передавала , як за допомогою банківських рахунків так і особисто в руки брату ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_16 . (том. 1, а.с. 95);
З рапорту старшого інспектора Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 від 02.01.2026 року вбачається, що 02.01.2026 о 17:23 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 02.01.2026 о 17:22 за адресою Тячівський район м. Тячів, вул.. Незалежності (Леніна), буд. 22, обмінний пункт «Масон», який знаходиться в магазині «Золотий вік», керівник обмінного пункту повідомила, що виявила велику недостачу коштів (орієнтовна сума недостачі близько 1 мільйон гривень у різній валюті), попередньо підозрює працівника касира ОСОБА_18 (том 1 а.с.96-97).
Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.01.2026 року ОСОБА_12 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , яка шляхом вільного доступу заволоділа грошовими коштами 1600 Євро, 7100доларів США, 100 000 Чеських Крон та 422 018 гривень, перебуваючи на посаді касира (том.1 а.с.101-102).
Згідно заяви ОСОБА_12 від 02.01.2026 року така надала добровільну згоду працівникам поліції для огляду майна, яке знаходиться за адресою м. Тячів, вул.. Незалежності, 22 (том 1 а.с.103).
Згідно заяви ОСОБА_5 від 02.01.2026 року така надала добровільну згоду працівникам поліції для огляду її речей (том 1 а.с.103).
З протоколу огляду місця події від 02.01.2026 року та фото таблиці до нього проведеного в м. Тячів у період часу з 18 год. 04 хв. по 19 год. 08 хв. встановлено, що об'єктом огляду являється приміщення ювелірного магазину «Золотий Вік» за адресою м. Тячів, вул. Незалежності, 22, в задньому правому куті розташований обмінний пункт Закарпатське відділення ФК «Масон». Поруч з сейфом розташований стільчик на якому наявна жіноча сумочка, яка належить ОСОБА_5 , яка добровільно показала вміст своєї сумки в ході якої виявлено та вилучено банківські картки, блокнот із чорновими записами та квитанції від 16.12.2025 «ПриватБанк» та ВПС «Фінансовий світ», мобільний телефон марки «IPhone» (том 1, а.с.104-131).
Згідно посвідчення №147 виданого 03.11.2023 року директором ТОВ ФК «Масон» ОСОБА_9 , ОСОБА_5 являлася касиром Закарпатського відділення №6 ТОВ «ФК «Масон» (том 1, а.с.141).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.01.2026 року та додатку №1 до протоколу проведеного в м. Тячів у період часу з 20 год. 50 хв. по 20 год. 55 хв. вбачається, що свідок ОСОБА_15 на фото №3 впізнала ОСОБА_5 , яку добре знає і останній раз бачила 02.01.2026 року в м. Тячів, по вулиці Незалежності, 22 (том 1, а.с.142-144).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.01.2026 року та додатку №1 до протоколу проведеного в м. Тячів у період часу з 22 год. 20 хв. по 22 год. 25 хв. вбачається, що свідок ОСОБА_12 на фото №3 впізнала ОСОБА_5 , яку добре знає і останній раз бачила 02.01.2026 року в м. Тячів (том 1, а.с.145-147).
Згідно офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти вбачається, що станом на 31.12.2025 року курс долара США становить 42,3878, Євро - 49,8565, Чеська крона - 2,0555 (том 1, а.с.148-149).
З протоколу затриманні особи від 02.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 затримано 20 год. 03 хв. 02 січня 2026 року за адресою м. Тячів, вул. Нересенська Тячівського району Закарпатської області (том 1, а.с.150-152).
Згідно офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти вбачається, що станом на 02.01.2026 року курс долара США становить 42,1701, Євро - 49,5499, Чеська крона - 2,0439 (том 1, а.с.153-157).
Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 про визнання предметів речовими доказами від 03.01.2026 року, вилучене майно під час проведення огляду місця події від 02.01.2026 року по АДРЕСА_2 , визнано речовими доказами (том 1, а.с.158-159).
Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 03.01.2026 року вбачається про перекваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12026071160000005 від 02.01.2026 із ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 4 ст. 191 КК України (том 1, а.с.161-162).
03 січня 2026 року слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_20 погоджено прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_21 повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (том 1, а.с.163-164).
Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_20 про залучення потерпілого від 26.01.2026 року залучено ОСОБА_22 представником потерпілого ТОВ ФК «Масон» до кримінального провадження №№12026071160000005 від 02.01.2026 (том 1, а.с.169-170).
Згідно повідомлення директора ТОВ «ФК «МАСОН» про вчинення кримінального правопорушення від 02.06.2026 року вбачається, що в ході ревізії встановлено, що в період з 22 грудня по 02 січня 2026 року касиром ОСОБА_5 , умисно та порушуючи умови трудового договору б/н від 03.11.2023 року, було привласнено ввірені їй грошові кошти , що належать ТОВ ФК «Масон», у загальній сумі 1 005 096,35 гривень (том 1, а.с.172).
Актом ревізії цінностей ТОВ ФК «Масон» від 02.01.2026 року встановлено, що наявність цінностей, які були наявні в касі Закарпатського відділення №6 на вказану дату не відповідають даним обліку, встановлено недостачу в сумі 1 005 096, 35 гривень (том 1, а.с.173-174, 213).
З письмових пояснень від 02.01.2026 року ОСОБА_5 повідомила, що взяла гроші на лікування знайомого 31.12.2025 року, та який зобов'язався їй повернути 01.01.2026-02.01.2026, і вона думала, що поверне в касу і ніхто не помітить недостачу в касі (том 1, а.с.175).
Згідно розписки ОСОБА_5 від 02.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 матеріально-відповідальна особа повідомила про те, що всі прибуткові/видаткові ордери і касові документи на 02.01.2026 року передані керівнику ОСОБА_12 , а всі отримані кошти оприбутковані, а вибулі списані до початку ревізії (том 1, а.с.176).
Згідно звітної довідки про касові обороти за день і залишки цінностей за 31 грудня 2025 року вбачається, про залишок готівки в касі на поточний момент часу/кінець робочого дня, серед яких 426030,80 грн., 111400 чеських крон, 2455 Євро, 7100 доларів США та інша валюта (том 1, а.с.177).
Згідно звітної довідки про касові обороти за день і залишки цінностей за 02 січня 2026 року вбачається, про залишок готівки в касі на поточний момент часу/кінець робочого дня, серед яких 426030,80 грн., 111400 чеських крон, 2455 Євро, 7100 доларів США та інша валюта. (том 1, а.с.178-179, 214).
Прибутково-видатковими касовими ордерами №МС0160000000143, №МС0160000000144, №МС0160000000145, №МС0160000000145 від 02.01.2026 року підтверджується, службове вилучення недостачі коштів 100 000 крон, 7 100 доларів, 1600 Євро, 422 018 гривень на підставі акту ревізії від 2.01.2026 (том 1, а.с.180-183).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та протоколу №1 загальних зборів та статуту Товариства від 28.02.20218, встановлено факт реєстрації ТОВ «ФК'МАСОН», вид економічної діяльності якого - надання фінансових послуг (том 1 а.с.186-203);
Актом службового розслідування №020226/1 від 02.02.2026 року встановлено, що 02.01.2026 року керівником Закарпатського відділення №6 ОСОБА_12 в присутності касирів відділення ОСОБА_15 та ОСОБА_5 проведено ревізію каси згідно наказу №02012026 директора Товариства від 02.01.2026 року та встановлено факт нестачі грошових коштів та валютних цінностей у Закарпатському відділенні №6 у м. Тячів у розмірі 422 018 гривень 00 копійок, 7100 доларів США, 1600 Євро, 100 000 чеських крон (а.с.205-211).
Наказом №02012026 від 02.01.2026 «Про проведення ревізії цінностей» проведено ревізію цінностей у Закарпатському відділенні №6 ТОВ «ФК «Масон» 02.01.2026 року (том 1, а.с.212).
Наказом №0201/3 від 02.01 2026 року «Про проведення службового розслідування» встановлено проведення службового розслідування по факту виявленої 02.01.2026 року нестачі каси у Закарпатському відділенні №6 у місті Тячів, вул. Незалежності, 22 (том 1, а.с.222-223).
Актом ревізії цінностей ТОВ ФК «Масон» від 31.12.2026 року встановлено розбіжність 4,00 гривень, яку усунуто в ході ревізії каси (том 1, а.с.220).
Наказом директора ТОВ «ФК «Масон» ОСОБА_9 №0201/2 від 02.01.2026 року «Про призначення робочої інвентаризаційної комісії» проведено вибіркову інвентаризацію Закарпатського відділення №6 в частині матеріальних цінностей ввірених касиру ОСОБА_5 за період з 01.01.2026 по 02.01.2026 року (том 1, а.с.226).
Згідно акту інвентаризації цінностей ф.№Інв-13с-г від 02.01.2026 року вбачається, що під час інвентаризації встановлено наявність грошей 4012 грн. 00 коп., 855 Євро, 1000 польських злотих, 100 англійських фунтів стерлінгів, 55 500 угорських форинтів, 11 400 чеських крон. За результатами інвентаризації нестача коштів - 422 018 грн. 00 коп., 7100 доларів США, 1600 Євро, 100 000 чеських крон (том 1, а.с.224-225).
Протоколом засідання інвентаризаційної комісії щодо врахування в обліку результатів інвентаризації грошових коштів, які знаходяться в касі Закарпатського відділення №6 ТОВ «ФК «Масон» від 02.01.2026 року №020126/2 прийнято рішення провести службове вилучення нестачі коштів на підставі акту ревізії цінностей Закарпатського відділення №6 від 02.01.2026 та Акту інвентаризації №020126/01 наявності грошових коштів від 02.01.2026 р. шляхом створення видаткових касових ордерів у касі Закарпатського відділення №6. Нестачу готівкових коштів виключити з активів та списати з балансу підприємства на рахунок «нестачі і витрати» до закінчення розслідування, суду та встановлення винних осіб компетентними органами (том 1, а.с.227).
Згідно звітною довідки про касові обороти за день і залишки цінностей за 24.10.2025 року та акту передачі валютних та інших цінностей відділення №6 від 24.10.2025 вбачається про залишок готівки в касі на поточний момент часу/кінець робочого дня, а також видання ОСОБА_5 вказаних цінностей (том 1, а.с.229-230).
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису та протоколу огляду відеозаписів від 30.01.2026 року у період часу з 09 год. 00 хв. по 17 год. 43 хв. проведеного в м. Тячів, вбачається, що предметом огляду є відеозаписи з відеокамери, як розташована в приміщенні обміну валют Закарпатського відділення №6, які датовані від 15.12.2025 по 31.12.2025 року. На вказному відеозаписі зафіксовано робоче місце ОСОБА_5 та процес проведення нею обміну валют. (том 1, а.с.232-237,241).
Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_20 про визнання предметів речовими доказами від 30.01.2026 року вбачається, що два флеш накопичувача та дві флеш карти на яких наявні відео записи з камер відео спостереження відділення обміну валют ТОВ ФК «Масон» Закарпатського відділення №6, на яких наявні відеозаписи в період від 15.12.2025 по 31.12.2025 року, визнано речовими доказами (том 1, а.с.238-240).
Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_20 про визнання предметів речовими доказами від 27.01.2026 року вбачається, що ноутбук марки «hp» із серійним номером 22428080637 чорно-сірого кольору, який упаковано до спецпакету НПУ U6190082, та в дитячій кімнаті №2 було вилучено металевий предмет схожий на кастет який упаковано до спец-пакету НПТУ NPU 6190041 власником даного ноутбуку металевого предмету схожого на кастету являється підозрювана ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешк. АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами (том 1, а.с.246-248).
Згідно розписки ОСОБА_5 від 29.01.2026 року така отримала на зберігання свій ноутбук марки «hp» із серійним номером 22428080637, із зарядним пристроєм (том 1, а.с.250).
Наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Масон» ОСОБА_9 №0207/1 від 02.07.2020 року створено структурну одиницю - Закарпатське відділення №6 ТОВ «Фінансова компанія «Масон», місцезнаходження 90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 22 (том 1, а.с.263).
Наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Масон» ОСОБА_9 №1302/ЗКб від 13.02.2024 року «Про внесення змін до наказу від 02.07.2020 року про створення та початок господарської діяльності Закарпатського відділення №6», внесено зміни, згідно яких призначено касирів, серед інших - ОСОБА_5 (том 1, а.с.264).
Згідно переліку відповідальних осіб, яким надані повноваження підписувати розрахунково-касові документи Закарпатського відділення №6 ТОВ «ФК «Масон», під номером 4 значиться касир ОСОБА_5 (том 1, а.с.265).
Згідно п.2.1 посадової інструкції касира відділення ТОВ «Фінансова компанія «Масон» серед іншого касир відділення зобов'язаний зберігати наявні цінності в сейфі, по закінченню операційного дня складати «звітну довідку про отримані видані кошти за день». Згідно п. 4.1 касир серед іншого несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та внутрішніх нормативних актів (документів) компанії за збереження особистих штампів та кліше, увірених товаро-матеріальних цінностей, збереження майна та цінностей компанії, що знаходяться у віданні касира, правопорушення скоєні в процесі здійснення своєї діяльності (том 1, а.с.266-268).
03.11.2023 року між ТОВ «ФК «Масон», в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладено трудовий договір, згідно якого ОСОБА_5 прийнята на роботу на посаду касира на умовах, викладених у договорі та на період часу, що починається з дати укладення та закінчення у строк визначений у статті 6.1. договору (том 1, а.с.269-270).
Довідкою про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03.11.2023 року підтверджено, що ОСОБА_5 , прийняла на себе як касир відділення ТОВ «ФК «Масон» повну матеріальну відповідальність за збереження, перерахування, приймання видачу і перевезення ввірених «Андміністрацією» та зазначених в картці обліку матеріальних цінностей (том 1, а.с.271).
Згідно табелів обліку використання робочого часу за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 31.01.2026, вбачається що у грудні 2025 ОСОБА_5 відпрацювала 27 робочих днів, а у січні 2026 , один день (том 1, а.с. 272-273).
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071160000128 від 11.03.2026, який містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення: ч.4 ст. 190 КК України, короткий виклад обставин, відповідно до якого протягом грудня місяця 2025 ОСОБА_5 будучи на посаді касира обміннику валют ТОВ «ФК'МАСОН», користуючись своїм службовим становщем перекидала на рахунки особи під ім'ям ОСОБА_11 , грошові кошти понад 600 000 гривень, які ОСОБА_11 потрібні були для лікування та які він зобов'язувався повернути, але так і не виконав обіцянки про повернення коштів, Заявник ОСОБА_5 (том. 2, а.с.62);
Таким чином, оцінивши в сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_5 , вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 191 КК України за кваліфікуючою ознакою привласнення та розтрата чужого майна , яке було ввірене особі, вчинені в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах.
Заперечення обвинуваченої своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення з посиланням на те, що грошові кошти у розмірі 7100 доларів США (що становило 299 407, 71 гривень згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 02.01.2026), 100 000 чеських крон (що становило 204 390 гривень згідно офіційного курсу НБУ станом на 02.01.2026), 1 600 Євро (що становило 79 279, 84 гривень згідно офіційного курсу НБУ станом на 02.01.2026) та 422 018, 80 гривень, вона брала не для себе, а для інших осіб, які ввели її в оману, не спростовують доведення її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, з огляду на наступне.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 6.11.2009, «Про судову практику у справах про злочини проти власності», зазначено, що у статті 191 КК України, передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.
Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК, що інкримінований ОСОБА_5 , як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене їй, передбачає незаконне, безповоротне та безоплатне витрачання винним чужого майна, яке йому ввірене, шляхом використання наданих повноважень всупереч інтересам служби, тобто всупереч тим завданням та цілям, для розв'язання і досягнення яких на особу покладено виконання функцій. Наслідком привласнення чи розтрати є зменшення майнових фондів власника в розмірі протиправно витраченого майна. Злочин вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна з володіння власника.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою. Змістом умислу винної особи є усвідомлення нею суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачання їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання. Мотивом є спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна з метою особистого збагачення або з метою збагачення інших осіб. Метою є збільшення власних майнових фондів чи фондів третіх осіб унаслідок протиправного обернення винним ввіреного йому майна на власну користь або користь інших осіб.
ОСОБА_5 вчинила всі дії, щодо привласнення та розтрати ввірених їй грошових коштів на користь третіх осіб в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах, які утворюють обєктивну сторону злочину передбачену ч.5 ст. 191 КК України.
Також, в силу наданих ОСОБА_5 , відповідно до п. 3.2 трудового договору від 3.11.2023 укладеного між нею та ТОВ «ФК МАСОН», пунктів 2.1, 2.3, 2.5, 4.1, 4.2 посадової інструкції касира ТОВ «ФК МАСОН», п.1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за збереження, перерахування, приймання, видачу і перевезення ввірених їй матеріальних цінностей, обвинувачена, являється субєктом кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Відтак, передача обвинуваченою на користь інших осіб, незалежно від мети для якої здійснювалася така передача, незаконно привласненого чужого майна, яке було ввірене особі, утворює склад кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а тому доводи сторони захисту в цій частині , не спростовують висновків суду щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України .
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд визнає часткове визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.
Разом з цим, суд не визнає такої пом'якшуючої покарання обвинуваченій ОСОБА_5 обставини, як щире каяття, оскільки під час судового розгляду ОСОБА_5 частково визнала лише факт вчинення нею кримінального правопорушення, однак не встановлено дійсного, відвертого, а не уявного визнання нею своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що повинно виражатись в активних діях обвинуваченої виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 судом не встановлено.
У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_5 зокрема:
- згідно вимоги ВІТ ГУНП в Закарпатській області від 2.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності не притягувалася (том І а.с. 138).
- згідно довідки №20/01.6.1-08 від 21.01.2026 та характеристики №07/01.6.1-05 від 03.01.2025 виданих старостою Руськополівського старостинського округу ОСОБА_23 вбачається, що ОСОБА_5 , проживає в АДРЕСА_1 та за місцем проживання характеризується позитивно, як врівноважена, спокійна, трудолюбива мама, хороша дружина. До складу її сім'ї входять чоловік та троє дітей, двоє з яких неповнолітні. (том І а.с. 136, 137).
- з довідки №15 від 19 січня 2026 року виданої КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради на обліку у лікаря нарколога та психіатра, ОСОБА_5 не значиться (том І а.с. 139).
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», звернуто увагу суддів на те, що у справах про злочини проти власності суди зобов'язані, як установлювати вину підсудних і призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати передбачені законом заходи для реалізації прав потерпілих на відшкодування заподіяної шкоди.
Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу винної, яка заміжня, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, на час ухвалення вироку має двох неповнолітніх дітей та обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченій, її поведінку після вчинення злочину, з урахуванням на час розгляду справи претензій потерпілої, шкоду якій не відшкодовано, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, пов'язаного проти власності, з урахуванням досудової доповіді, відповідно до якої ризики вчинення обвинуваченою повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, оцінюється як середній, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 і попередження вчинення з її боку нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо неї необхідно і доцільно призначити покарання, у межах мінімальної санкції передбаченої ч. 5 ст. 191 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом коштів, або займатися діяльністю, пов'язаною з роботою у фінансово - кредитній справі з конфіскацією майна.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України, чи норм ст.69-1 КК України до обвинуваченої ОСОБА_5 , суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані. Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірною протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливою внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Відповідно до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.
Потерпілим ТОВ «ФК МАСОН» пред'явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої матеріальної шкоди в розмірі 1 025 096,00 грн. та 20 000,00 грн. прямих збитків, у вигляді витрат на правничу допомогу.
Обвинувачена позов потерпілого на суму 1 025 096,00 грн. вартості завданого матеріального збитку визнала повністю. Відтак, суд вважає, що даний позов слід задовольнити.
Згідно ст. 22, 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд встановив, що діями обвинуваченої потерпілій дійсно була завдана матеріальна шкода, яка полягає у завданні збитків на суму коштів у розмірі 1 025 096,35 грн., які ОСОБА_5 незаконно привласнила та розтратила.
Щодо вимог позовної заяви про стягнення з ОСОБА_5 20 000,0 грн. витрат на правничу допомогу, як прямого матеріального збитку суд зазначає, наступне.
Ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються серед іншого, із витрат на правову допомогу.
Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження, зокрема і потерпілого. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов'язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.
В даній справі потерпілий просить відшкодувати йому 20000 грн. витрат на правову допомогу під час розгляду кримінального провадження. Тобто йдеться про вирішення питання, пов'язаного із процесуальними витратами у зв'язку зі здійсненням кримінального провадження, а не у зв'язку із вирішенням цивільного позову.
У справі № 598/1781/17 в Постанові від 17 червня 2020 року ВП ВС висловила правовий висновок, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання. Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що за своєю правовою природою витрати на правову допомогу під час розгляду кримінального провадження, які просить стягнути позивач в порядку цивільного судочинства, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений ст. 118 КПК України.
Вирішуючи вимоги щодо стягнення вказаних процесуальних витрат суд зазначає, що на підтвердження понесення витрат на суму 20 000,00 грн. до позову надано дві платіжні інструкції за №1973 від 10.02.2026 на суму 10000,0 грн. та №2093 від 30 березня 2026 на суму 10000,0 грн.
При цьому платіжна інструкція від 30 березня 2026 на відміну від платіжної інструкції від 10.02.2026, не містить жодних ознак офіційного документа, (штампів , печаток , кюар кодів, тощо) фінансової установи, підтверджуючих сплату правничих послуг на суму 10000,000 грн., а відтак в цій частині, вимоги позивача про стягнення процесуальних витрат до задоволення не підлягають (том 1 а.с. 56, 57).
У зв'язку з цим з ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь позивача 10000,0 грн. процесуальних витрат повязаних з наданням правничої допомоги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» від 30.06.1993 року № 3352-ХІІ попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Згідно ч.7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Згідно протоколу затримання від 2.01.2026 ОСОБА_5 було затримано о 20 годині 03 хвилин 2 січня 2026 та згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 січня 2026 звільнена з під варти у зв'язку з обранням відносно неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту (том І а.с.150-152, 167).
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 6.03.2026 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави (том 1 а.с. 71-74).
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 1.05.2026 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту (том 2 а.с. 68).
Під час судового розгляду, сторона обвинувачення не зверталася до суду з клопотаннями про зміну раніше обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Таким чином, обвинуваченій ОСОБА_5 відповідно до ч.5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати в строк відбуття покарання період попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду, тобто з 2.01.2026 по 5.01.2026 та з 6.03.2026 по 1.05.2026, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі та на підставі ч.7 ст. 72 КК України з 1 травня 2026 року по день приведення вироку до виконання та в будь-якому випадку, не пізніше 30 червня 2026 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Враховуючи вищенаведене, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 січня 2026 р. (справа № 307/10/26) на банківські картки з номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та НОМЕР_9 ; блокнот із чорновими записами; квитанції від 16 грудня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» та ВСП «Фінансовий світ» від 6.12.2025; мобільний телефон марки «Т Phone» IMEI НОМЕР_10 з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_11 , а також ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2026 р. (справа № 307/10/26) на ноутбук марки «hр» із серійним номером 22428080637 чорно-сірого кольору, що належать ОСОБА_5 , підлягає скасуванню.
Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 118, 124, 128, 174, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, і призначити їй покарання за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом коштів, або займатися діяльністю, пов'язаною з роботою у фінансово - кредитній справі на 3 (три) роки з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня фактичного затримання ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання, строк її попереднього ув'язнення з 2.01.2026 по 5.01.2026 та з 6.03.2026 по 1.05.2026, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч.7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання, строк її попереднього ув'язнення з 1 травня 2026 року по день приведення вироку до виконання та в будь-якому випадку, не пізніше 30 червня 2026 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 5.01.2026 року у справі №307/10/26 на:
- банківські картки з номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та НОМЕР_9 ;
- блокнот із чорновими записами;
- квитанції від 16 грудня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» та ВСП «Фінансовий світ» від 6.12.2025;
- мобільний телефон марки «Т Phone» IMEI НОМЕР_10 з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_11 , що належить ОСОБА_5 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, скасувати.
Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.01.2026 року у справі №307/10/26 на ноутбук марки «hр» із серійним номером 22428080637 чорно-сірого кольору, що належать ОСОБА_5 , шляхом заборони відчуження, скасувати.
Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія МАСОН» до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія МАСОН» код ЄДРПОУ 41980199, розташованого за адресою м. Львів, вул. Шевченка, №120-Г, 1 025 096,00 грн. (один мілійон двадцять п'ять тисяч дев'яносто шість гривень) у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія МАСОН» код ЄДРПОУ 41980199, розташованого за адресою м. Львів, вул. Шевченка, №120-Г, 10 000 грн. (десять тисяч гривень) процесуальних витрат пов'язаних з наданням правової допомоги.
У решті вимог щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія МАСОН» процесальних витрат пов'язаних з наданням правової допомоги, відмовити.
Обраний ухвалою Тячівського районного суду, Закарпатської області від 1 травня 2026 запобіжний захід ОСОБА_5 у виді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем фактичного проживання із застосуванням електронних засобів контролю, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Речові докази:
- «DVD - R» диски із відео записами з місця роботи ОСОБА_5 , «СD - R» диск з матеріалами тимчасового доступу, копії: трудового договору, посадової інструкції, договору про повну матеріальну відповідальність, наказу про відкриття Закарпатського відділення №6, переліку відповідальних осіб, табелів про графік роботи, акт ревізії цінностей від 31.12.2025 року та 02.01.2026 року, прибутково видаткові ордери, розписки та пояснення ОСОБА_5 статуту ТОВ ФК «МАСОН», виписки з ЄДРПОУ, акт службового розтеження, звітні довідки, витяг щодо ТОВ ФК «МАСОН», блокнот із чорновими записами, квитанції від 16.12.2025 АТ КБ «ПриватБанк» та ВСП «Фінансовий світ» від 6.12.2025, які упаковано до спец. пакету НПУ СУ ВУМ 2015530, два флеш носії накопичувача та дві флеш карти на яких наявні відео записи з камери відеоспостереження відділення обміну валют ТОВ ФК «МАСОН» Закарпатського відділення №6 на яких наявні відео записи в період від 15.12.2025 року по 31.12.2025 залишити при матеріалах кримінального провадження;
- банківські картки з номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , які упаковано до спец пакету НПУ СУ ВУМ 2015530 та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів, мобільний телефон марки «Т Phone» IMEI НОМЕР_10 з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_11 , який упаковано до спец пакету НПУ ІСR 0183081 та належать ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_5 ;
- ноутбук марки «hр» із серійним номером 22428080637 чорно-сірого кольору, що належать ОСОБА_5 та згідно розписки від 29.01.2026 переданий їй на зберігання, залишити ОСОБА_5 ;
- предмет схожий на кастет, який було виявлено 27.01.2026 у дитячій кімнаті за місцем проживання ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, потерпілій, представнику потерпілого, обвинуваченій та захиснику.
Головуючий ОСОБА_1