Справа № 149/2928/25
Провадження №2/149/129/26
Номер рядка звіту 52
іменем України
08.05.2026 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Робак М.В.
за участі секретаря Поліщук Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
10.09.2025 до суду звернувся ОСОБА_1 , який свої вимоги мотивує тим, що 26.03.2025 року о 22.00 год. в м. Хмільнику Вінницької області по вул. В.Українця, 18 А, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем в стані алкогольного сп"яніння, не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції , у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мазда» під керуванням позивача ОСОБА_1 , який рухався попереду та здійснював поворот ліворуч. Внаслідок зіткнення транспортних засобів було пошкоджено автомобіль позивача, який йому належить на праві власності, завдавши матеріальних збитків. У зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 правил дорожнього руху, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 28.04.2025 року. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПРАТ СК «Арсенал страхування» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222279326 від 22.07.2024 , ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн, франшиза - 3200,00 грн. Позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «Арсенал страхування» із заявою про здійснення страхового відшкодування. На замовлення страхової компанії було виготовлено звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу «Мазда» у зв'язку з чим страховою компанією було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування у розмірі 82515,54 грн. без ПДВ та франшизи. У зв'язку з тим, що розмір страхового відшкодування в сумі 82515,54 грн не відновив прав позивача на відшкодування завданих збитків в повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у вигляді різниці між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту в сумі 76288,09 грн та 3200 грн франшизи. Також позивач просить стягнути з відповідача 15000 грн моральної шкоди, оскільки позивач пережив сильний стрес внаслідок пошкодження автомобіля, який був для нього основним засобом для пересування. Позивач не мав можливості оперативно вирішувати повсякденні життєві побутові питання.Враховуючи наведене, просить позов задоволити.
18.09.2025 ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
06.11.2025 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову, посилаючись на його недоведеність. (а.с. 86). Зазначив, що стягненню підлягає різниця вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та вартості відновлювального ремонту з врахуванням такого. Також вказує, що у вартість відновлювального ремонту транспортного засобу включено ПДВ на запасні частини , матеріали та фарбування, однак позивачем не надано доказів сплати податку. Стверджує, що моральна шкода в сумі 15000 грн грунтується на припущеннях та не доведена доказами.
06.02.2026 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримують, посилаючись на обставини, що зазначені в позові. При цьому, представник позивача вказує, що позивачем не ставиться питання про стягнення з відповідача податку на додану вартість. оскільки він відшкодовується страховою компанією після пред"явлення їй доказів ремонту автомобіля. Зазначає, що оскільки автомобіль для позивача був основним засобом для пересування та швидкого вирішення побутових питань, тому його пошкодження спричинило власнику моральну шкоду, яку він оцінює у 15000 грн.В подальшому подав заяву про проведення засідання у його відсутність. позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача заперечує проти позову, вказуючи на його недоведеність. Зокрема зазначає про відсутність доказів завдання моральної шкоди в сумі 15000 грн. Також зазначає, що з відповідача не підлягає стягненню ПДВ, а розрахунок завданої шкоди проведено з урахуванням такого податку, тому вважає, що наданий позивачем звіт не підтверджує завдану шкоду.
Суд, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 являється власником транспортного засобу "Мазда" д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 8)
16.04.2025 Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, оскільки 26.03.2025 о 22.00 год в м. Хмільнику по вул. В.Українця, 18А, він керував транспортним засобом Джип Гранд в стані алкогольного сп"яніння, а також під час руху не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "Мазда" під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 11)
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "Джип Гранд" застрахована в ПрАТ "СК "Арсенал страхування" за полісом обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №2222779326 від 22.07.2024 (а.с. 12)
Позивач 01.04.2025 року звернувся до СК "Арсенал страхування" з заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП з вини водія "Джип Гранд" (а.с. 13-16)
На замовлення страхової компанії було виготовлено звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу "Мазда" (а.с. 24-62) та в подальшому прийнято рішення про здійснення страхового відшкодуваненя позивачу в розмірі 82515,54 грн, яке здійснено 11.06.2025 (а.с. 23,63)
Заслухавши учасників та дослідивши докази, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно дост. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які її завдала.
Згідно з частиною другоюстатті 1187 ЦК Українипід володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно ст. 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 29 Закону України ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(даліЗакон №1961-IV) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу , розрахованого у порядку , встановленому законодавством.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи , сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі , що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідно до п. 36.6ст. 36 Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
В судовому засіданні доведено, що внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху, позивачу завдану шкоду, обов'язок по відшкодуванню якої покладається на відповідача у розмірі, що становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.
Позивачем на підтвердження завданого розміру збитку внаслідок ДТП надано звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу. Згідно висновку , отриманого в результаті оцінки , розмір збитку становить 94293,65 грн включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування та 85715,54 грн, не включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування.
Представник відповідача, заперечуючи щодо задоволення позову, зазначає, що розмір завданої внаслідок ДТП шкоди розраховувався з урахуванням ПДВ, а тому визначена позивачем сума не підлягає до стягнення.
Проте, визначаючи розмір завданої шкоди, суб'єктом оціночної діяльності здійснено розрахунок як з урахуванням податку на додану вартість так і без його врахування.
Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути завдану йому шкоду без урахування ПДВ, про що свідчить наданий ним розрахунок.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 як водій, що винний у ДТП, повинен відшкодувати матеріальну шкоду, завдану позивачу пошкодженням транспортного засобу Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі, що становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування, а саме 76288,74 грн (167381,74-94293,65 (матеріальний збиток) +3200 грн франшизи.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу вказаної матеріальної шкоди.
При цьому, суд зауважує, що представником відповідача не надано іншого звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували перелік пошкоджень, наведений у звіті та розрахунок суми збитків.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 15000 грн. моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У даній справі встановлено протиправність поведінки відповідача, що спричинило пошкодження майна позивача, що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Судом встановлено, що порушення правил безпеки руху з боку відповідача заподіяло позивачу моральні страждання,оскільки він пережив стрес внаслідок пошкодження автомобіл, відсутність транспортного засобу змінився його спосіб життя,а тому суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди є обгрунтований та співмірний, тому підлягає стягненню в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено повністю то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового зборув розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, які є документально підтвердженими.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 76288,09 грн компенсації витрат на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу та 15000 грн заподіяної внаслідок ДТП моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1211,20 грн судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Марина РОБАК