Справа № 129/907/26
Провадження № 2/147/581/26
07 травня 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г.,
із секретарем Задверняк Т. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14 квітня 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. для розгляду за підсудністю з Гайсинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача.
28.10.2020 між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та відповідачем в електронній формі було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 4298,00 грн, однак належним чином зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Позивач зазначає, що 30.06.2021 між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» укладено договір факторингу, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача.
Станом на 10.03.2026 заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 16 025,05 грн, з яких: 4298,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1192,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 9670,50 грн - прострочені проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, та 863,85 грн - інфляційні втрати. У зв'язку із цим позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази.
05 травня на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана інформація.
В судове засідання представник позивача не прибув, у позовній заяві висловився про проведення розгляду справи без участі уповноваженого представника позивача.
В судове засідання відповідач не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, повідомив, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовільнити відповідно до статті 142 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, відповідно до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
28.10.2020 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201022938, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4298,00 грн зі сплатою процентів до 11.11.2020 (а. с. 9-11)
Пунктом 1 вказаного договору визначено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Договір укладено в електронній формі шляхом акцептування відповідачем оферти, розміщеної на вебсайті кредитодавця, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» надало відповідачу ОСОБА_1 у користування кредитні кошти у сумі 4298,00 грн, які були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений відповідачем при оформленні договору, що підтверджується наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацією (а.с. 51-53).
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором.
30.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» укладено договір факторингу №20210630-Ф/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201022938 від 28.10.2020 (а.с. 12-18).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 10.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201022938 від 28.10.2020 становить 16025,05 грн, з яких: 4298,00 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту; 1192,70 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом; 9670,50 грн - прострочені проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України; 863,85 грн - інфляційне збільшення; заборгованість за пенею - 0,00 грн (а.с. 19).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги та досудову вимогу щодо погашення заборгованості у добровільному порядку (а.с. 20).
Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за договором, що призвело до утворення заборгованості.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного варто дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено ст. 11 ЦК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).
Тлумачення ч.2 ст. 516, ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 (провадження №61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15).
Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доведення наявності та розміру заборгованості, а також переходу права вимоги до нового кредитора у справах даної категорії покладається на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики, чим порушив вимоги ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Водночас наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, доказів погашення заборгованості суду не надано, а поданою до суду заявою відповідач фактично визнав позовні вимоги, що також узгоджується з установленими судом обставинами справи.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесених та документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг наданих представником позивача послуг, ціну позову, а також критерії розумності та співмірності судових витрат.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №000201022938 від 28.10.2020 в загальному розмірі 16025 (шістнадцять тисяч двадцять п'ять) гривень 05 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», код ЄДРПОУ - 42655697, адреса місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд. 87, оф. 54, м. Львів, 79013;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11.05.2026.
Суддя О. Г. Борейко