Справа № 128/828/26
Іменем України
11 травня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «17.04.2025 ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. 17.04.2025 відповідачем підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Таким чином, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 26.02.2026 має заборгованість у розмірі 10 260,62 грн, з яких: 6 748,92 грн - заборгованість за кредитом, 2 961,70 грн - заборгованість за відсотками, 550,00 грн - пеня. Тому просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 17.04.2025 у загальному розмірі 10 260,62 грн, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 02.03.2026 позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків.
09.03.2026 представник позивача АТ «Акцент-Банк» за довіреністю Шкапенко О.В. подав до суду заяву про усунення недоліків.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 10.03.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судовий розгляд з повідомленням сторін.
У судове засідання 06.05.2026 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача АТ «Акцент-Банк» у позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання, заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи до суду не подавала. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Верховного Суду (справа № 755/17944/18) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
За наслідком викладеного, відповідач, у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з'явилася без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву і не повідомивши суд про причини неявки.
Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки - http://vnr.vn.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За згодою сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 06.05.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що ОСОБА_1 17.04.2025 звернулася до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що підтверджується копією анкети-заяви.
Зі змісту анкети-заяви убачається, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» складають договір про надання банківських послуг.
На підтвердження позовних вимог до позову долучено копію підписаного відповідачем ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ», у якому містяться погоджені між сторонами умови кредитного договору, а саме: сума/ліміт кредиту - до 200 000,00 грн, строк кредитування - 240 місяців, мета отримання кредиту - на споживчі потреби, пільгова процентна ставка - 0,000001% в місяць, базова процентна ставка: 40,8% на рік, а також копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».
Згідно з копією довідки за лімітами, ОСОБА_1 17.04.2025 встановлено кредитний ліміт на суму 17 000,00 грн.
Відповідно до копії довідки за картками, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором б/н від 17.04.2025, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , заборгованість останньої станом на 26.02.2026 становить 10 260,62 грн, з яких: 6 748,92 грн - заборгованість за кредитом, 2 961,70 грн - заборгованість за відсотками, 550,00 грн - пеня.
На підтвердження надання та користування кредитними коштами до позову долучено виписку по картці ОСОБА_1 за період з 17.04.2025 до 26.02.2026.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку - АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору б/н від 17.04.2025 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установлено, що нарахування процентів кредитором здійснювалося за умовами договоруб/н від 17.04.2025, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася.
Аналізуючи долучені до позовної заяви докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено надання кредитних коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуто, а нараховані за користування кредитними коштами проценти не сплачено, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором б/н від 17.04.2025 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за пенею у розмірі 550,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє і до даного часу.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки кредитний договір б/н укладений 17.04.2025, тобто після 24.02.2022, а тому нараховану пеню у розмірі 550,00 грн не може бути стягнуто з відповідача ОСОБА_1 за прострочення виконання (невиконання) зобов'язань за кредитним договоромб/н від 17.04.2025.
Враховуючи викладене, позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» слід задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17.04.2025 у загальному розмірі9 710,62 грн, з яких: 6 748,92 грн - заборгованість за кредитом, 2 961,70 грн - заборгованість за процентами.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, доказів на спростування встановлених судом обставин не надала.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 519,69 грн (9 710,62 ? 2 662,40 / 10 260,62) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за договором б/н від 17.04.2025 у загальному розмірі 9 710 (дев'ять тисяч сімсот десять) грн 62 коп., з яких: 6 748,92 грн - заборгованість за кредитом, 2 961,70 грн - заборгованість за процентами.
Решту позовних вимог - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) судові витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 2 519 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн 69 коп.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 11.05.2026.