Справа № 650/3063/24
провадження № 2/650/1275/26
05 травня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09 червня 2019 року у розмірі 142 366,76 грн, яка станом на 09 травня 2024 року складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом. Заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов'язання позивач визначив у розмірі 0,00 грн.
Щодо судових витрат позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, сплачений при зверненні до суду з цим позовом.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 09 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank».
Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився з умовами договору, отримав їх примірники у мобільному додатку, зрозумів зміст своїх прав та обов'язків і зобов'язався виконувати умови договору.
За умовами договору Банк відкрив відповідачу поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та мобільного додатка, а також встановив кредитний ліміт на платіжну картку Monobank. Позивач зазначив, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
Акціонерне Товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту та на умовах договору. Відповідач, користуючись кредитними коштами, був зобов'язаний щомісяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі та строки, визначені договором, Тарифами та мобільним додатком.
Представник позивача зазначив, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, своєчасно не вносив грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами, у зв'язку з чим утворилася прострочена заборгованість.
Станом на 28 лютого 2023 року прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів. У зв'язку з цим, відповідно до умов договору, настало істотне порушення відповідачем зобов'язань, а вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28 лютого 2023 року направив відповідачу повідомлення через мобільний додаток про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.
Оскільки відповідач не усунув порушення та не погасив заборгованість, 29 березня 2023 року кредит став у формі «на вимогу». Після цього відповідач продовжив ухилятися від виконання грошового зобов'язання та заборгованість не погасив.
На підтвердження заявлених вимог позивач надав розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, витяг з Умов і правил обслуговування в Акціонерному Товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК», витяг з Тарифів за карткою Monobank, копію документа, що посвідчує особу відповідача, довіреність представника, банківську ліцензію, виписку з ЄДР, статут та документ про сплату судового збору.
Представник позивача вважає, що відповідач порушив умови кредитного договору та вимоги статей 509, 526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, оскільки отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, а тому просить стягнути з нього заборгованість та понесені судові витрати.
У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач обґрунтував позов тим, що 09 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank». На переконання позивача, підписання цієї анкети-заяви підтверджує приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг в Акціонерному Товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Водночас представник відповідача вказав, що такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. За змістом статей 526, 1054, 1055 ЦК України кредитний договір має бути укладений у письмовій формі, а його умови мають визначати розмір і порядок надання кредиту, обов'язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, зокрема електронних, та підписаний стороною.
Представник відповідача послався на положення статей 633, 634 ЦК України щодо публічного договору та договору приєднання. За цими нормами умови договору приєднання розробляються однією стороною у формулярах або інших стандартних формах, а інша сторона може лише приєднатися до запропонованого договору в цілому. Однак у такому випадку саме Банк має довести, що споживачу були запропоновані конкретні умови договору, з якими він ознайомився та погодився на момент укладення договору.
У відзиві представник відповідача послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, в якій зроблено висновок, що умови договору приєднання мають бути зрозумілими для споживача і доведеними до його відома. Банк повинен підтвердити, що на час укладення договору діяли саме ті умови, на які він посилається у спорі. Споживач банківських послуг приєднується лише до тих умов, з якими він був ознайомлений.
Представник відповідача зазначив, що анкета-заява від 09 червня 2019 року не містить істотних умов, на які посилається позивач. У ній відсутні строки здійснення періодичних платежів, не зазначено розмір процентної ставки, немає умов про сплату комісії, а також відсутні умови про відповідальність у вигляді неустойки, пені чи штрафів із визначенням їх розміру.
Долучені позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів не містять підпису відповідача. Матеріали справи не підтверджують, що саме з цією редакцією Умов і Тарифів відповідач був ознайомлений та погодився під час підписання анкети-заяви 09 червня 2019 року. Зі змісту наданих Умов неможливо встановити дату їх затвердження, момент набрання ними чинності та орган управління юридичної особи, який їх затвердив.
Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на сайті позивача та могли змінюватися Банком в односторонньому порядку. Тому, за позицією відповідача, позивач міг долучити до позовної заяви будь-яку редакцію Умов і Тарифів, найбільш сприятливу для обґрунтування позову. Роздруківка із сайту Банку не може бути належним доказом погодження відповідачем конкретних договірних умов, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення та дій самого Банку.
Представник відповідача послався також на постанову Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19, у якій зазначено, що якщо анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів, пені, комісії та штрафів, відсутні підстави для покладення на позичальника обов'язку сплачувати такі платежі. У такому разі кошти, які Банк зараховував на погашення процентів чи інших платежів, мають бути зараховані на погашення саме тіла кредиту.
Також представник відповідача послався на постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 347/1004/16 та постанову Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, у яких сформульовано аналогічні висновки щодо необхідності доведення Банком факту погодження позичальником умов про проценти, комісії та штрафні санкції.
Представник відповідача вказав, що позивач не довів належного виконання вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Ця норма передбачає, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту лише за умови письмового повідомлення споживача про таку затримку. У повідомленні мають бути зазначені дії, необхідні для усунення порушення, та строк, протягом якого вони мають бути здійснені.
Матеріали справи, за позицією відповідача, не містять доказів того, що позивач письмово повідомив відповідача про затримання сплати частини споживчого кредиту або процентів, а також не містять доказів часу направлення чи отримання такого повідомлення. Через це неможливо встановити початок перебігу тридцятиденного строку для виконання вимоги кредитодавця та факт його порушення відповідачем.
Представник відповідача звернув увагу, що позивач посилається на направлення 28 лютого 2023 року «пуш»-повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості. Однак саме по собі таке повідомлення не підтверджує виконання Банком вимог закону щодо письмового повідомлення споживача у порядку, передбаченому статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, представник відповідача послався на кредитний звіт Українського бюро кредитних історій, сформований 08 липня 2024 року на ім'я ОСОБА_1 . За змістом цього звіту, з вересня 2023 року у відповідача відсутні строк та сума прострочення за договором, який позивач вважає порушеним. Це, за позицією відповідача, свідчить про усунення порушення умов договору про споживчий кредит.
Представник відповідача зазначив, що оскільки анкета-заява від 09 червня 2019 року не містить погоджених сторонами умов про проценти, строки періодичних платежів, комісії та штрафні санкції, Банк безпідставно списував внесені відповідачем кошти на погашення процентів за користування кредитом. Такі платежі мали зараховуватися на погашення тіла кредиту.
З урахуванням цього представник відповідача вважає, що заявлена позивачем заборгованість за тілом кредиту є неправильно визначеною. Кошти у розмірі 89 146,00 грн, які Банк зарахував на погашення процентів, необхідно зарахувати на погашення тіла кредиту. У такому разі сума заборгованості за тілом кредиту має бути зменшена зі 100 000,00 грн до 10 854,00 грн.
Окремо представник відповідача заперечив проти нарахування інфляційних втрат, неустойки та інших платежів за період з вересня 2022 року по вересень 2023 року. Позивач обґрунтовує ці нарахування положеннями статті 625 ЦК України та умовами договору, вказуючи, що інфляційні втрати не є процентами за кредитом чи неустойкою, а мають компенсаційний характер.
Представник відповідача послався на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальника звільнено від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором.
Зазначені положення також передбачають, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами і які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання зобов'язань за кредитними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Представник відповідача вказав, що період з вересня 2022 року по вересень 2023 року, за який позивач здійснив відповідні нарахування, збігається з періодом дії в Україні воєнного стану. Тому такі нарахування, з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не підлягають стягненню та мають бути списані Банком.
На підтвердження цієї позиції представник відповідача послався на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, у якій викладено висновок щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану.
З огляду на викладене представник відповідача вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами умов про проценти, комісії, штрафні санкції, інфляційні нарахування та порядок дострокового повернення кредиту, а також не підтвердив правильність заявленого розміру заборгованості. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що Акціонерне Товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та вважає їх необґрунтованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки між сторонами укладено договір про надання банківських послуг, відповідач користувався кредитними коштами, належним чином зобов'язання не виконав, а розмір заборгованості підтверджується наданими Банком доказами.
Щодо укладення договору представник позивача зазначив, що до позовної заяви додано копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 09 червня 2019 року, витяг з Умов і правил обслуговування в Акціонерному Товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, а також витяг з Тарифів за карткою Monobank. Крім того, позивач надав посилання на офіційний інтернет-ресурс Банку, де Умови опубліковані у вільному доступі, зокрема архів редакцій за весь період їх існування.
Представник позивача вказав, що на момент укладення договору з відповідачем діяла редакція Умов від 06 червня 2019 року. Ця редакція була доступна на сайті Банку з моменту набрання нею чинності, а тому відповідач мав можливість безперешкодно ознайомитися з її змістом як під час укладення договору, так і надалі. Вказані Умови затверджені рішенням правління Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», оформленим протоколом № 23 від 05 червня 2019 року.
Банк також зазначив, що відповідно до статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому визначену законом інформацію, а також несе відповідальність за актуальність і достовірність інформації, розміщеної на такому сайті. Тому розміщення Умов на офіційному сайті Банку є передбаченим законом способом доведення відповідної інформації до споживача.
Представник позивача вказав, що у пункті 2 анкети-заяви відповідач погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. У пункті 3 анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився з цими документами, отримав їх примірники у мобільному додатку та зобов'язався виконувати умови договору.
З огляду на це представник позивача вважає, що анкета-заява є невід'ємною частиною договору, а її підписання підтверджує укладення договору та погодження відповідача з усіма його складовими. У документах, які разом становлять договір, містяться істотні умови, зокрема щодо процентної ставки, порядку повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань, строків та розміру обов'язкових платежів.
Представник позивача зазначив, що в Паспорті споживчого кредиту «Картка monobank» сторони погодили реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача. Умовами передбачалась пільгова процентна ставка 0,00001 %, а базова процентна ставка на момент укладення договору становила 3,2 % на місяць, тобто 38,4 % річних. Надалі, з 01 вересня 2020 року, процентна ставка становила 3,1 % на місяць, тобто 37,2 % річних.
Щодо електронної форми договору представник позивача вказав, що договір укладено з використанням інформаційно-комунікаційних систем, а тому він є договором, укладеним у письмовій формі. Представник позивача навів положення статей 207, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію», які допускають укладення електронного договору, фіксацію його змісту у кількох документах і включення до договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом відсилання до нього.
Представник позивача також вказав, що у пункті 6 анкети-заяви відповідач визнав свій електронний підпис аналогом власноручного підпису та погодився, що його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперових документах. Відповідач також підтвердив, що наступні правочини, договори, угоди, листи та повідомлення можуть вчинятися ним або Банком з використанням електронного чи удосконаленого електронного підпису.
Позивач зазначив, що під час реєстрації у мобільному додатку monobank відповідач мав ознайомитися з Умовами, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту. Підтвердження згоди здійснювалося шляхом введення OTP-паролю, який Банк надсилав на мобільний номер відповідача. Без такого підтвердження неможливий перехід до головного меню мобільного додатку та подальше користування банківськими послугами.
Представник позивача вказав, що відповідач успішно пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг Monobank | Universal Bank та надалі фактично користувався кредитними коштами. Використання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку, а тому твердження відповідача про непогодження з Умовами та Тарифами є необґрунтованим.
На підтвердження законності укладення договору в електронній формі представник позивача навів правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19. Також представник позивача навів висновки судів апеляційної інстанції у справах щодо Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», у яких суди виходили з можливості укладення договору monobank в електронній формі.
Щодо розрахунку заборгованості представник позивача зазначив, що розмір боргу підтверджується розрахунком заборгованості, деталізованою випискою про рух коштів по картковому рахунку, довідкою про наявність рахунку та довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту. Виписка з рахунку є первинним документом, який підтверджує факт списання та зарахування коштів, рух коштів по рахунку, користування кредитними коштами, дату та розмір надання кредиту, а також наявність заборгованості.
Представник позивача послався на Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, відповідно до якого клієнтські рахунки та виписки з них є регістрами аналітичного обліку і підтверджують операції, здійснені протягом операційного дня. Також представник позивача навів правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, за якими банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами руху коштів і заборгованості.
З деталізованої виписки, за твердженням позивача, вбачається, що відповідач користувався карткою, здійснював витрати, частково поповнював рахунок, однак повністю заборгованість не погасив. За весь час користування карткою відповідач здійснив поповнення рахунку на суму 395 804,65 грн, водночас витрати по картці становили 538 171,41 грн. Різниця між сумою витрат і поповнень складає 142 366,76 грн, що і є заявленою до стягнення заборгованістю.
Представник позивача вказав, що кредитний ліміт відповідача становив 100 000,00 грн. Заборгованість складається з повністю використаного кредитного ліміту у розмірі 100 000,00 грн та суми овердрафту у розмірі 42 366,76 грн. Овердрафт виник у зв'язку з тим, що на рахунку відповідача не вистачало власних коштів для оплати заборгованості за договором, зокрема процентів та інших платежів, тому відповідно до умов договору кредит збільшувався на суму такої заборгованості.
Позивач також зазначив, що відповідач оформив одну заяву на послугу «Кредит готівкою» на суму 25 300,00 грн та одну заяву на послугу «Акційна розстрочка» на суму 7 000,00 грн. До відповіді на відзив додано відповідні заяви клієнта, підписані шляхом накладення електронного підпису, а також докази перевірки цілісності електронного підпису.
Щодо порядку погашення заборгованості представник позивача зазначив, що Умовами передбачено черговість зарахування коштів, які надходять на рахунок клієнта: спершу погашається прострочена сума кредиту та прострочені проценти, потім сума кредиту та проценти, а надалі неустойка та інші платежі, передбачені договором. Якщо клієнт порушує цю черговість, Банк має право самостійно перерозподілити кошти відповідно до умов договору. Тому доводи відповідача про неправильне зарахування сплачених ним коштів представник позивача вважає безпідставними.
Щодо судової практики, наведеної відповідачем, представник позивача вказав, що застосування до цих правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, є передчасним та необґрунтованим. Та справа стосувалася інших кредитних правовідносин, іншого банку, іншого часу виникнення правовідносин та договору, укладеного не в електронній формі за правилами Закону України «Про електронну комерцію».
Представник позивача зазначив, що для застосування правових висновків Верховного Суду необхідна подібність правовідносин за суб'єктним складом, змістом, об'єктом, часом, місцем і підставами виникнення. У цій справі позивачем є Акціонерне Товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», договір укладено у 2019 році з використанням інформаційно-комунікаційних систем та електронного підпису, тоді як у справі № 342/180/17 йшлося про правовідносини з Акціонерним Товариством Комерційним Банком «ПриватБанк», які виникли у 2011 році на підставі анкети-заяви у паперовій формі.
З урахуванням цього представник позивача вважає, що правові висновки у справі № 342/180/17 не можуть бути застосовані у цій справі. Таку позицію, за твердженням позивача, підтримували суди апеляційної інстанції у справах за позовами Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», зокрема Київський апеляційний суд, Миколаївський апеляційний суд та Дніпровський апеляційний суд.
Щодо внесення змін до договору представник позивача зазначив, що на момент підписання анкети-заяви діяла редакція Умов від 06 червня 2019 року, з якою відповідач був ознайомлений у мобільному додатку. У цих Умовах сторони погодили порядок внесення змін до договору. Зміни до положень, які містять елементи договору про споживче кредитування або договору банківського вкладу, вносяться за згодою сторін. Така згода могла надаватися шляхом підписання документа у мобільному додатку, направлення повідомлення через канали зв'язку або продовження користування послугами Банку, зокрема кредитним лімітам.
Представник позивача також зазначив, що у разі незгоди зі змінами відповідач мав право розірвати договір в односторонньому порядку, попередньо погасивши всю заборгованість. Відповідач не надав доказів того, що він не погоджувався з будь-якими змінами договору або звертався до Банку з вимогою про його розірвання. Натомість відповідач продовжував користуватися банківськими послугами та кредитними коштами.
Щодо досудового порядку врегулювання представник позивача вказав, що у пункті 11 анкети-заяви відповідач просив здійснювати все листування щодо договору через мобільний додаток або інші дистанційні канали зв'язку. Умовами договору передбачено, що у разі істотного порушення клієнтом зобов'язань Банк направляє повідомлення у мобільному додатку, месенджерах або sms із зазначенням порушення, дій для його усунення та строку виконання.
Позивач вказав, що відповідачу неодноразово надсилалися push-повідомлення у мобільний додаток з вимогою сплатити борг та інформацією про наявність заборгованості. До відповіді на відзив додано копії таких повідомлень, зокрема вимогу сплатити борг від 13 січня 2023 року, повідомлення від 28 лютого 2023 року та повідомлення про переведення кредиту у статус «на вимогу» від 30 березня 2023 року.
Щодо нарахування процентів у період дії воєнного стану представник позивача зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки, штрафу і пені за прострочення. Водночас базова процентна ставка за користування кредитом не є відповідальністю за порушення зобов'язання, а є платою за користування кредитними коштами.
Представник позивача вказав, що проценти, нараховані Банком за користування кредитними коштами у період дії воєнного стану, не є неустойкою, штрафом, пенею чи відповідальністю за прострочення, а тому їх нарахування не суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У деталізованій виписці можна простежити списання процентів за користування кредитними коштами за базовою процентною ставкою та відсутність інших нарахувань, які можна визначити як відповідальність за прострочення.
З огляду на викладене представник позивача вважає, що між сторонами укладено належний електронний договір у письмовій формі, відповідач погодився з Умовами, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту і Таблицею обчислення вартості кредиту, користувався кредитними коштами, але не повернув їх у повному обсязі. Наявність і розмір заборгованості підтверджуються розрахунком, деталізованою випискою, довідками Банку, заявами клієнта та повідомленнями про необхідність погашення боргу. У зв'язку з цим представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 13 січня 2025 року за клопотанням представника відповідача витребувано у Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» докази, які стосуються укладення договору про надання банківських послуг «Monobank» від 09 червня 2019 року, встановлення та подальшого збільшення кредитного ліміту відповідачу, а також підтвердження підписання відповідних документів електронним цифровим підписом.
Зокрема, суд витребував у Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» договір про надання банківських послуг «Monobank» від 09 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК», а також докази підписання відповідачем такого договору електронним цифровим підписом.
Крім того, суд витребував підписані електронним цифровим підписом заяви клієнта ОСОБА_1 про збільшення кредитного ліміту: від 09 червня 2019 року - до 20 000,00 грн, від 19 листопада 2019 року - до 40 000,00 грн, від 14 січня 2020 року - до 50 000,00 грн, від 10 квітня 2020 року - до 60 000,00 грн, від 14 червня 2020 року - до 80 000,00 грн, від 09 лютого 2021 року - до 100 000,00 грн.
Також ухвалою суду витребувано паспорти споживчого кредиту разом із таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит щодо кожного збільшення кредитного ліміту за вказаними датами.
23 січня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про надання доказів на виконання ухвали суду від 13 січня 2025 року.
Представник позивача зазначив, що на виконання вимог ухвали суду Акціонерне Товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» надає оригінал анкети-заяви від 09 червня 2019 року. У цій анкеті-заяві відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, а також отримав їх примірники у мобільному додатку.
Представник позивача вказав, що пунктом 3 анкети-заяви відповідач беззастережно погодився з правом Банку на власний розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Також Умовами і правилами обслуговування передбачено, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, а клієнт надає Банку право в будь-який момент змінити, зменшити, збільшити або анулювати кредитний ліміт.
Представник позивача пояснив, що відповідач був повідомлений про кредитний ліміт до активації картки за допомогою мобільного застосунку або контактного центру Банку, тому знав про встановлення першого кредитного ліміту при отриманні картки. Кредитний ліміт змінювався самим Банком, тому окремих заяв відповідача про його збільшення не існує. На підтвердження зміни кредитного ліміту позивач надав копії push-повідомлень, які надсилалися клієнту кожного разу, коли кредитний ліміт змінювався.
До заяви представник позивача долучив копії push-повідомлень про зміну кредитного ліміту від 09 червня 2019 року, 19 листопада 2019 року, 14 січня 2020 року, 10 квітня 2020 року, 14 червня 2020 року та 09 лютого 2021 року.
Щодо паспортів споживчого кредиту представник позивача зазначив, що Банк надає копії відповідних паспортів попередніх редакцій. При цьому з 01 вересня 2020 року базову процентну ставку було зменшено з 3,2 % на місяць, тобто 38,4 % річних, до 3,1 % на місяць, тобто 37,2 % річних, після чого Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank» та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача не змінювалися.
Представник позивача також вказав, що розрахунок заборгованості, який додано до позовної заяви, здійснено з урахуванням цієї зміни процентної ставки, тому попередні редакції паспортів споживчого кредиту не мають істотного значення для правильного вирішення справи.
До заяви також долучено Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача станом на 09 червня 2019 року, 19 листопада 2019 року та 14 січня 2020 року, а також копію довіреності представника і доказ направлення заяви відповідачу.
У судове засідання представник позивача не з'явився. У матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». До суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на його зайнятість в іншому судовому процесі в Київському апеляційному суді.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача таким правом скористався, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Щодо неявки представника відповідача, суд враховує, що він неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи. Зокрема, представник відповідача не з'явився у судове засідання, призначене на 19 травня 2025 року, посилаючись на зайнятість в іншій справі. Також ним подавалося клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 28 жовтня 2025 року, у зв'язку із хворобою. У цьому судовому засіданні представник відповідача знову просить відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість в іншому судовому процесі.
На переконання суду, представнику відповідача було надано достатній час для організації участі у розгляді справи, особистої явки в судове засідання або забезпечення участі іншого представника. Неодноразове відкладення розгляду справи з підстав, пов'язаних із зайнятістю представника в інших судових процесах, не може бути безумовною підставою для подальшого відкладення справи, оскільки це суперечитиме завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду і вирішення справи.
Суд також враховує, що відповідач реалізував своє право на подання письмової позиції у справі: до матеріалів справи подано відзив на позов, а також інші процесуальні документи та докази. Тому розгляд справи за відсутності представника відповідача не позбавляє сторону можливості бути почутою, оскільки її доводи та заперечення викладені у письмових заявах по суті справи і підлягають оцінці судом разом з іншими доказами.
За таких обставин, керуючись статтями 211, 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, а клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.
Суд встановив, що 09 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг у межах банківського продукту «Monobank» та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
На виконання ухвали суду від 13 січня 2025 року представник позивача надав суду оригінал анкети-заяви від 09 червня 2019 року, а також додаткові документи, які стосуються встановлення та зміни кредитного ліміту, зокрема копії push-повідомлень про зміну кредитного ліміту та паспорти споживчого кредиту «Картка monobank» разом із таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача.
Зі змісту анкети-заяви вбачається, що відповідач просив відкрити йому поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Відповідач також погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в Акціонерному Товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, отримав їх примірники у мобільному додатку, зміст цих документів йому зрозумілий і він зобов'язується виконувати умови договору.
Крім того, у пункті 3 анкети-заяви відповідач погодився з тим, що Банк має право на власний розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. У пункті 6 анкети-заяви відповідач визнав електронний підпис аналогом власноручного підпису та погодився, що його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на паперових документах. У пункті 11 анкети-заяви відповідач просив усе листування щодо договору здійснювати через мобільний додаток або інші дистанційні канали зв'язку відповідно до умов договору.
Отже, підписавши анкету-заяву, відповідач не лише ініціював відкриття банківського рахунку та встановлення кредитного ліміту, а й підтвердив свою згоду на укладення договору саме у запропонованій Банком формі, із включенням до нього Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Воля сторін може бути виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійсненою з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір може містити умови, викладені в іншому електронному документі, шляхом відсилання до нього, а особі, якій адресована така пропозиція, має надаватися безперешкодний доступ до відповідних електронних документів.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний правочин може бути підписаний електронним підписом, електронним цифровим підписом, електронним підписом одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису за згодою сторін.
З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку, що договір про надання банківських послуг «Monobank» від 09 червня 2019 року укладено між сторонами у письмовій формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а підписання відповідачем анкети-заяви та подальше користування банківськими послугами підтверджують його волевиявлення на приєднання до умов договору.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок надавати послуги кожному, хто до неї звернеться, зокрема послуги банківського обслуговування. Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією стороною у формулярах або інших стандартних формах, і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором приєднання, оскільки умови банківського обслуговування були визначені Банком у стандартних формах, а відповідач мав можливість або приєднатися до них у цілому, або не укладати договір. Водночас саме підписання анкети-заяви, підтвердження отримання Умов, Тарифів, Таблиці та Паспорта споживчого кредиту в мобільному додатку, а також подальше багаторічне користування карткою свідчать про фактичне прийняття відповідачем умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Оскільки договір між сторонами укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а його зміст зафіксовано в анкеті-заяві та інших електронних документах, на які вона містить пряме посилання, вимогу закону щодо письмової форми кредитного договору дотримано.
На підставі укладеного договору Акціонерне Товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрило відповідачу рахунок та надало можливість користуватися кредитними коштами шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 .
З наданих Банком документів вбачається, що кредитний ліміт відповідача змінювався протягом користування карткою. Зокрема, 09 червня 2019 року кредитний ліміт було встановлено в розмірі 20 000,00 грн, 19 листопада 2019 року збільшено до 40 000,00 грн, 14 січня 2020 року - до 50 000,00 грн, 10 квітня 2020 року - до 60 000,00 грн, 14 червня 2020 року - до 80 000,00 грн, 09 лютого 2021 року - до 100 000,00 грн.
На підтвердження зміни кредитного ліміту позивач надав копії push-повідомлень, які направлялися відповідачу через мобільний додаток. Надання саме таких повідомлень узгоджується з пунктом 11 анкети-заяви, у якому відповідач просив здійснювати листування щодо договору через мобільний додаток або інші дистанційні канали зв'язку.
Доводи відповідача про те, що Банк не надав окремих заяв клієнта про збільшення кредитного ліміту, не спростовують факту зміни кредитного ліміту, оскільки пунктом 3 анкети-заяви та Умовами договору відповідач погодив право Банку змінювати кредитний ліміт. Встановлення або збільшення кредитного ліміту за договором monobank не було обумовлено обов'язковим поданням окремої письмової заяви клієнта на кожне збільшення ліміту. Відповідач був повідомлений про зміну ліміту через погоджений сторонами канал зв'язку та надалі продовжував користуватися карткою, здійснювати операції та отримувати банківські послуги.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач тривалий час користувався платіжною карткою та кредитними коштами Банку. Виписка по рахунку підтверджує здійснення відповідачем операцій за карткою, використання кредитних коштів, часткове поповнення рахунку та неповернення всієї суми використаних коштів.
Банківська виписка по рахунку є належним письмовим доказом руху коштів за рахунком клієнта. Вона відображає операції списання і зарахування коштів, підтверджує фактичне користування відповідачем банківськими послугами та дає змогу перевірити розмір неповернутого залишку. Сам по собі розрахунок заборгованості є результатом арифметичного узагальнення даних, однак у цій справі він підтверджується деталізованою випискою по рахунку, довідкою про наявність рахунку та довідкою про встановлення кредитного ліміту.
З наданої позивачем виписки вбачається, що за період користування карткою витрати по рахунку відповідача становили 538 171,41 грн, тоді як поповнення рахунку становили 395 804,65 грн. Різниця між сумою витрат і сумою поповнень складає 142 366,76 грн.
Саме ця сума заявлена позивачем до стягнення як загальний залишок заборгованості за наданим кредитом. Станом на 09 травня 2024 року розмір заборгованості відповідача становив 142 366,76 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 142 366,76 грн, заборгованість за пенею - 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн.
Суд враховує, що кредитний ліміт відповідача становив 100 000,00 грн. Водночас сам по собі факт того, що заявлена до стягнення заборгованість перевищує встановлений кредитний ліміт, не свідчить про її безпідставність. Кредитний ліміт визначає розмір доступного кредитування у певний момент користування рахунком, але не є граничним обсягом усіх операцій, які можуть бути здійснені клієнтом протягом усього строку дії договору.
Договір monobank передбачає користування відновлювальним кредитним лімітом. Відповідач не отримав одноразово лише 100 000,00 грн, а протягом тривалого часу користувався платіжною карткою, здійснював витрати, поповнював рахунок, знову використовував доступний залишок та частково виконував зобов'язання. Тому правильність визначення боргу має оцінюватися не шляхом механічного порівняння заявленої суми з максимальним кредитним лімітом, а шляхом аналізу фактичного руху коштів по рахунку.
У цій справі виписка підтверджує, що загальна сума витрат відповідача перевищила суму внесених ним коштів на 142 366,76 грн. Отже, саме ця сума є фактичним неповернутим залишком заборгованості за рахунком.
Суд також враховує пояснення позивача про те, що заборгованість складається з використаного кредитного ліміту у розмірі 100 000,00 грн та овердрафту у розмірі 42 366,76 грн. Однак сама наявність овердрафту не свідчить про безпідставність боргу або про те, що відповідна сума є штрафною санкцією. Овердрафт за своєю суттю є дебетовим залишком на рахунку, який виникає у разі недостатності власних коштів клієнта для проведення операцій або погашення зобов'язань за договором.
Матеріали справи не містять доказів того, що до заявленої до стягнення суми включено пеню, штраф, підвищену процентну ставку за прострочення, 3 % річних, інфляційні втрати або інші платежі, які мають характер відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Навпаки, розрахунок заборгованості прямо визначає заборгованість за пенею у розмірі 0,00 грн та заборгованість за порушення грошового зобов'язання у розмірі 0,00 грн.
З огляду на це доводи представника відповідача про застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не спростовують заявлених позовних вимог. Вказана норма звільняє позичальника у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки, штрафу, пені та інших платежів, нарахованих за прострочення виконання кредитного зобов'язання. Разом з тим у цій справі позивач не заявляє до стягнення пеню, штраф, 3 % річних, інфляційні втрати або інші санкційні платежі за прострочення. Предметом позову є стягнення неповернутого залишку заборгованості за наданим кредитом.
Проценти за користування кредитними коштами, якщо вони передбачені договором, не є відповідальністю за порушення зобов'язання, а становлять плату за користування кредитом відповідно до статті 1054 ЦК України. Водночас навіть за наявності у виписці операцій, пов'язаних із договірними платежами за користування кредитом, такі платежі не є пенею, штрафом, 3 % річних або інфляційними втратами, а тому самі по собі не підпадають під правовий режим пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Посилання представника відповідача на те, що анкета-заява не містить усіх істотних умов кредитного договору, суд вважає необґрунтованими. Договір між сторонами не обмежується лише текстом анкети-заяви. У самій анкеті-заяві прямо визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач власним підписом підтвердив, що ознайомився з цими документами, отримав їх у мобільному додатку та погодився виконувати умови договору.
Тому відсутність у тексті анкети-заяви детального викладення всіх умов кредитування не свідчить про неукладеність договору або непогодження відповідачем умов про порядок користування кредитом, проценти, обов'язкові платежі, зміну кредитного ліміту та порядок погашення заборгованості. Такі умови містяться в документах, які за прямою згодою відповідача є складовими частинами договору.
Доводи про те, що Умови і Тарифи не підписані відповідачем окремо, також не є підставою для відмови у позові. Закон України «Про електронну комерцію» допускає включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом відсилання до нього, якщо сторона мала можливість ознайомитися з таким документом. У цій справі відповідач підтвердив у анкеті-заяві, що відповідні документи отримав у мобільному додатку. Крім того, після укладення договору він фактично користувався карткою, проводив банківські операції та частково погашав заборгованість, що свідчить про прийняття ним умов банківського обслуговування.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що кошти, які Банк зараховував на погашення процентів, мають бути зараховані виключно на погашення тіла кредиту. Така позиція ґрунтується на припущенні про непогодження сторонами процентів та порядку погашення заборгованості. Однак суд дійшов висновку, що Умови, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту є складовими договору, а відповідач погодився з ними під час підписання анкети-заяви та подальшого користування банківськими послугами. Отже, Банк мав право здійснювати розподіл коштів, що надходили на рахунок, відповідно до погодженої сторонами черговості погашення заборгованості.
Кредитний звіт Українського бюро кредитних історій, на який посилається сторона відповідача, не спростовує наданих Банком доказів. Такий звіт не є первинним банківським документом, не відображає повного руху коштів по рахунку та не може замінити виписку з рахунку, яка безпосередньо підтверджує операції за платіжною карткою, витрати, поповнення і залишок заборгованості.
Суд також враховує, що відповідач не заперечив факту укладення анкети-заяви, відкриття рахунку, користування платіжною карткою та отримання банківських послуг. Відповідач не надав належних доказів того, що операції за рахунком здійснювалися іншою особою, що платіжна картка використовувалася без його волі, що він звертався до Банку із заявами про шахрайські операції, втрату доступу до рахунку або незгоду з проведеними операціями. Також матеріали справи не містять доказів повного погашення заборгованості або контррозрахунку, який би спростовував арифметику Банку, підтверджену випискою.
За таких обставин заперечення відповідача фактично зводяться до намагання звільнитися від повернення коштів, якими він користувався протягом тривалого часу, після виникнення обов'язку з їх повернення. Така позиція не узгоджується із засадами добросовісності, розумності та справедливості, закріпленими у статті 3 ЦК України, оскільки відповідач фактично отримав можливість користуватися кредитними коштами Банку, здійснював за їх рахунок операції, частково погашав заборгованість, але після утворення неповернутого залишку заперечує обов'язок повернути використані кошти.
Суд встановив, що Акціонерне Товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» виконало свої зобов'язання за договором, відкривши відповідачу рахунок, встановивши кредитний ліміт і надавши можливість користуватися кредитними коштами. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оскільки повністю використані кошти не повернув, унаслідок чого станом на 09 травня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 142 366,76 грн.
Оскільки наявність договору, факт користування відповідачем кредитними коштами, розмір витрат, розмір поповнень та неповернутий залишок заборгованості підтверджені належними і допустимими доказами, а відповідач не надав доказів повного виконання зобов'язання або неправильності розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з огляду на задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача. Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, та враховуючи наведені положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Позов Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09 червня 2019 року станом на 09 травня 2024 року у розмірі 142 366,76 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 травня 2026 року.
Суддя: О.О. Сікора