Справа № 752/10725/22
Провадження № 2/752/219/26
06.05.2026 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_1, треті особа Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, та за позовною заявою ОСОБА_7, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.», треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_5, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визнання права користування квартирою, -
присутні:
представник позивача (відповідача за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): Савченко В.С. - адвокат (ордер серія СА №1022692 від 02.02.2022р.)
відповідач 1 (третя особа 1 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): не з'явився
представник відповідача 1 (третьої особи 1 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): Ковальов С.В. - адвокат (ордер серія АА №1670930 від 06.05.2026р.)
відповідач 2 (третя особа 2 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): не з'явився
законний представник відповідача 3 (законний представник третьої особи 3 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): не з'явився
законний представник відповідача 4 (законний представник третьої особи 4 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): не з'явився
третя особа 1: не з'явилась
третя особа 2 (третя особа 5 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): не з'явилась
третя особа 3 (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спор): не з'явилась
Акціонерне товариство «CGM Crech a.s.» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_1, треті особа Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, ОСОБА_5 про виселення та просить виселити відповідачів із квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути судові витрати.
В обгрунтування позову зазначає, що 20.08.2014р. між позивачем в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 був укладений нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, загальною площею 113,5 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м. 05.06.2019р. постановою Київського апеляційного суду, яка була залишена без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду від 06.11.2019р. та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Сулу від 30.06.2021р., було визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 20.08.2014р., укладений між позивачем та ОСОБА_5, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, витребувано в ОСОБА_5 у власність позивача вказану квартиру. 02.12.2019р. державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5 на квартиру скасовано. Отже, як вказує позивач, він є власником квартири АДРЕСА_1. 24.02.2020р. позивачем направлено на адресу ОСОБА_5 вимогу про звільнення та передачу квартири АДРЕСА_1 уповноваженому представнику позивача. Дану вимогу ОСОБА_5 отримала 10.03.2020р., однак жодних дій щодо передачі квартири не вчинила та будь-якої відповіді не вимогу не надала. 05.02.2021р. позивач повторно направив на адресу ОСОБА_5 лист з вимогою про звільнення та передачу квартири позивачу, однак ОСОБА_5 відмовилася від отримання даного листа. 21.09.2021р. представник позивача прибув до квартири та виявив, що в ній зареєстрований та проживає ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2, яка проживає без реєстрації місця проживання у квартирі, та малолітні діти ОСОБА_3, місце якої зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1, та ОСОБА_4, яка проживає без реєстрації місця проживання у квартирі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися добровільно передати квартиру представнику власника, у зв'язку з чим представник позивача був змушений викликати поліцію та подати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. 23.12.2021р. позивач повторно направив ОСОБА_5 вимогу про звільнення квартири та передачу ключів від квартири. Також 23 та 24 грудня 2021р. позивач направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи з вимогами про звільнення квартири та передачу ключів. Жодних дій щодо добровільного звільнення квартири та передачі ключів власнику квартири відповідачі не вчинили та продовжують проживати у квартирі, яка належить позивачу без його згоди. Позивач звертає увагу суду на те, що виселення малолітніх дітей не спричинить та не призведе до їх безпритульності, оскільки відповідачу 1, який є батьком, належить на праві спільної власності 1/3 квартири, яка знаходиться за адресою:
Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський. З огляду на вказані обставини позивач просить виселити відповідачів із квартири.EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.08.2022р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
ОСОБА_1 подав до суду відзив, за яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначає, що визначає в позовній заяві обставини, зокрема, придбання ОСОБА_5 за Договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, в позивача; родинні зв'язки з ОСОБА_5, як матір'ю своєї дружини; постійне проживання відповідача у квартирі разом з членами сім'ї (дружиною та двома неповнолітніми дітьми); визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування її у власність позивача. Однак, як вказує відповідач, позивач здійснив неправильну правову оцінку зазначених обставин, внаслідок чого заявив необгрунтовані позовні вимоги. Так, позивач не врахував та не зазначив наступні важливі обставини: ОСОБА_5 є добросовісним набувачем квартири за відплатним договором, судовими рішеннями вона не визнавалась недобросовісним набувачем; у 2014р. квартира продавалась ОСОБА_5 без будь-якого ремонту та оздоблення, в будинку, який щойно зданий в експлуатацію, ОСОБА_5 за період з 20.08.2014р. вкладені значні кошти в її ремонт та облаштування, що призвело до значного збільшення вартості квартири за рахунок невід'ємних поліпшень, весь час добросовісного володіння квартирою ОСОБА_5 несла витрати на її утримання; ОСОБА_5 має право на компенсацію витрат та вкладень у квартиру, у зв'язку з чим звернулась до суду з відповідним позовом, для забезпечення якого судом накладено арешт на квартиру, і, як наслідок, цілком імовірним є звернення стягнення на квартиру в рахунок виконання зобов'язань перед ОСОБА_5; позивач, як іноземна юридична особа, не має потреби у проживанні у квартирі, то ж, найімовірніше, він має намір здавати її в оренду до вирішення по суті спору про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_5; здавання квартири в оренду з боку юридичної особи - це господарська діяльність, для законного ведення якої позивач повинен мати представництво в Україні, реєстрацію якого позивачем не доведено; відповідачеві належить лише 1/3 квартири у м. Кам'янець-Подільський, яка має площу 49 кв.м., а 2/3 належить іншим співвласникам - батькам відповідача, які бажають постійно проживати самостійно в межах звичайної норми житлової площі на людину, додаткове проживання в цій квартирі чотирьох людей, з яких двоє неповнолітніх дітей, неможливо фізично без грубого порушення житлових прав усіх шести потенційних мешканців. Відповідач вказує, що він із сім'єю проживають у спірній квартирі правомірно, зі згоди попереднього власника ОСОБА_5 В разі задоволення позову неповнолітні діти відповідача можуть стати безхатченками. Відповідач зі своєю сім'єю не мають іншого житла і їх виселення, яке є по факту втручанням у право на житло, може призвести до виникнення негативних наслідків.
У відповіді на відзив позивач вказав, що у відповідачів відсутні правові підстави для проживання у спірній квартирі, оскільки договір купівлі-продажу квартири, укладений між позивачем та ОСОБА_5 є недійсним. У відповідачів були відсутні правові підстави для вселення у квартиру з моменту укладення
договору купівлі-продажу квартири, а тому вони є особами, які самоправно зайняли жиле приміщення і відповідно до ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України можуть бути виселені без надання їм іншого жилого приміщення. Твердження відповідача 1 EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
про те, що позивач, як іноземна особа, не має потреби проживання у квартирі, тож найімовірніше має намір здавати її в оренду, не має значення для розгляду цієї справи, оскільки власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Позивач звертає увагу на те, що відповідач 1 та відповідач 2 є працездатним особами. Відповідач 1 працює заступником начальника управління запобігання корупції в Міністерстві внутрішніх справ України та має право власності на 1/3 квартири, яка знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський. Відповідач 2 є фізичною особою - підприємцем та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, а тому також може проживати за місцем своєї реєстрації без необхідності наймати інше житло. Позивач зазначає, що оскільки відповідач 1 є співвласником квартири в м. Кам'янець-Подільський, то його твердження про те, що він та його неповнолітні діти можуть стати безхатченками в разі задоволення позову, є неправдивими. Третя особа ОСОБА_5 є стороною недійсного правочину, а тому до правовідносин, які виникли між третьою особою та позивачем мають застосовуватись правила ст. 216 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків недійсності правочину, а тому в порядку застосування таких наслідків ОСОБА_5 повинна звільнити та повернути позивачу квартиру.
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація надала Висновок від 07.03.2023р. №100-2399 про заперечення проти задоволення позовних вимог у частині виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому зазначено про те, що адміністрація заперечує проти задоволення позовних вимог у частині виселення ОСОБА_3, 2014 р.н., та ОСОБА_4, 2018 р.н.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.10.2023р. залишено без задоволення клопотання адвоката відповідача 1 про зупинення провадження в даній справі.
Ухвалою суду від 07.02.2024р. за клопотанням адвоката відповідача 1 залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6
Від сторони позивача надійшли письмові заперечення на письмовий висновок органу опіки та піклування. На думку позивача, вказаний висновок є необгрунтованим та не містить відомостей щодо наявності обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про неможливість виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Висновок органу опіки та піклування, на думку позивача, обгрунтований виключно тим фактом, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у спірній квартирі, а ОСОБА_4 проживає у спірній квартирі без реєстрації місця проживання, що саме по собі без наведення об'єктивних конкретних обставин не може свідчити про те, що виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неможливим. Орган опіки та піклування не дослідив питання того, чи можуть малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 користуватися іншим житлом, крім житла, право власності на яке належить позивачу. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу 2, яка є матір'ю малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належить квартира за адресою: АДРЕСА_3, а тому виселення разом з відповідачами їх малолітніх дітей не спричинить та не призведе до їх безпритульності. Малолітні діти не є членами сім'ї позивача, користуються разом з батьками квартирою, яка належить позивачу, чим створюють перешкоди EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
позивачу в користуванні своєю власністю. Оскільки ОСОБА_5 (баба дітей з боку матері) не є власником квартири, інтереси дітей не можуть бути захищені фактичним узаконенням протиправних дій відповідача 1 та відповідача 2, які неправомірно проживають у квартирі, що належить позивачу.
ОСОБА_7 подано до суду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, за яким він просить визнати за ним та ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Обгрунтовуючи позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, ОСОБА_7 вказує, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. Зазначає, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем квартири, що було встановлено рішенням суду у справі №752/4256/17, а тому позивач та його члени сім'ї мають право на користування квартирою навіть у разі втрати на неї права власності, оскільки жодним чином не вбачається, аби АТ «CGM Crech a.s.» переслідувало легітимну мету у праві володіння квартирою. Так, як вказує позивач, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, вбачається недобросовісна поведінка відповідача, оскільки його бездіяльність (неповернення коштів за купівлі-продаж квартири) фактично була прийняттям/схваленням правочину; відповідач не ставить на меті користування квартирою, оскільки він є іноземною юридичною особою без офіційного представництва в Україні. Більш того, щодо відповідача відкрито процедуру банкрутства і вказана квартира буде активом, який буде внесено до ліквідаційної маси для погашення боргів перед кредиторами. Наразі Голосіївським районним судом міста Києва відкрито позовне провадження за позовом ОСОБА_5 до «CGM Crech a.s.» щодо стягнення поліпшень, тобто цілком імовірним, що ОСОБА_5 також може стати кредитором АТ «CGM Crech a.s.», але в останнього не буде можливості виконати ймовірне рішення суду на користь ОСОБА_5 інакше, як шляхом передачі квартири. На думку позивача, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, баланс інтересів між проживанням сім'ї Іванчиків з їх малолітніми дітьми суто фінансовими інтересами АТ «CGM Crech a.s.» переважає на користь права проживання вказаних осіб у квартирі.
Відповідач за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору АТ «CGM Crech a.s.» надав відзив, за яким просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 Відповідач звертає увагу на те, що позивачем ОСОБА_7 заявлені вимоги щодо захисту своїх прав, прав своєї дружини та прав чотирьох абсолютно сторонніх людей. ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є малолітніми чи неповнолітніми особами та не є недієздатними особами, відповідно, ОСОБА_7 не наділений повноваженнями звертатися до суду за захистом їх
прав. Окрім того, ОСОБА_7 не є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому він не є законним представником вказаних осіб і також не має права звертатися до суду за захистом їх прав. Така поведінка, на думку представника АТ «CGM Crech a.s.», спрямована на захист чужих прав, свідчить про намагання використати свої цивільні права для завдання шкоди АТ «CGM Crech a.s.». Також EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
відповідачем зазначено, що ОСОБА_7 не набув права користування квартирою, оскільки ніколи не проживав, не був зареєстрований та не користувався квартирою. Він та його дружина зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2. Факт непроживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у квартирі підтверджується самим ОСОБА_7 у своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05.06.2019р. №752/4256/17. Отже, як вказує відповідач, ОСОБА_7 не набув права користування квартирою, оскільки ніколи нею не користувався та не проживав у ній.
У відповіді на відзив позивача, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, вказано, що відповідачем не наведені ґрунтовні аргументи щодо зловживання процесуальними правами позивачем та не зазначено, яким чином та яку шкоду ОСОБА_7 при захисті своїх прав завдає АТ «CGM Crech a.s.». При цьому зазначає, що спірну квартиру позивачем було набуто на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу. Тобто, позивач, набувши право власності на квартиру, також набув право володіння, користування та розпорядження вказаним майном. Хоча договір купівлі-продажу було визнано недійсним постановою Київського апеляційного суду від 05.06.2019р. у справі №752/4256/17, однак позивач досі вважає себе власником вказаного нерухомого майна, а рішення суду незаконним, з огляду на що оскаржує його у Верховному Суді.
За ухвалою суду від 13.11.2024р. клопотання адвоката відповідача 1 про зупинення провадження в даній справі залишено без задоволення.
У запереченнях на відповідь на відзив представник АТ «CGM Crech a.s.» звернула увагу на те, що ОСОБА_7 так і не повідомив, на яких правових підставах він діє від імені повнолітніх та дієздатних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що, на переконання сторони відповідача, ще раз підтверджує факт того, що позовна заява ОСОБА_6 була подана з метою створення штучних перешкод та затягування розгляду даної справи. При цьому жодних належних та допустимих доказів порушення саме його прав ОСОБА_7 не надано.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2025р. закрито підготовче провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Від сторони відповідача 1 надійшли додаткові письмові пояснення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши учасників справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна
особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно Свідоцтва про право власності від 20.03.2013р., НОМЕР_1, квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 113,5 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м., на праві приватної власності належить Акціонерному товариству «CGM Crech a.s.», про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.02.2013р.
20.08.2014р. між АТ «CGM Crech a.s.», як продавцем, та ОСОБА_5, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), за яким продавець зобов'язується передати нерухоме майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти це нерухоме майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.
Згідно з п. 1.2. Договору купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1, що відчужується за даним Договором, розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 113,5 кв.м., що складається з 3-х житлових кімнат, жилою площею 62,7 кв.м.
Вказаний Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П., зареєстровано в реєстрі за №630.
У п. 1.3. Договору вказано, що квартира належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1.
Постановою Київського апеляційного суду від 05.06.2019р. у справі №752/4256/17 за позовом Акціонерного товариства «CGM Crech a.s.» до ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна про визнання правочину недійсним, витребування майна визнано недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20.08.2014р., укладений між АТ «CGM Crech a.s.» в особі представника ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Тетяною Павлівною, зареєстрований у реєстрі за №630, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, витребувано в ОСОБА_5 у власність АТ «CGM Crech a.s.» квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 113,5 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат, житловою
площею 62,7 кв.м., стягнуто з ОСОБА_5 на користь АТ «CGM Crech a.s.» 19 256,08 грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, стягнуто з АТ «CGM Crech a.s.» на користь ОСОБА_5 300 162,10 грн., що становить 22 700,00 доларів у рахунок повернення отриманого за недійсним правочином.
Постановою Верховного Суду від 06.11.2019р. касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 05.06.2019р. залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30.06.2021р. у задоволенні клопотання АТ EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
«CGM Crech a.s.» про закриття касаційного провадження відмовлено, касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручиної Т.П. залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 05.06.2019р. залишено без змін.
За ухвалою Верховного Суду від 25.09.2024р. у справі №752/4256/17 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 05.06.2019р. закрито.
Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідачів та третьої особи ОСОБА_5 із проханням звільнити приміщення квартири АДРЕСА_1 та передати ключі від квартири представнику власника (листи від 20.02.2020р., від 28.01.2021р., від 17.12.2021р.).
Також, як вбачається, до Єдиного реєстру досудових розслідувань №1202105010001778 від 22.09.2021р. внесені відомості за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, за фактом того, що 21.09.2021р невстановлена особа вчинила самоправні дії за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з тим, як встановлено, відповідачі проживають у вказаній квартирі, а також відповідач 1 та його неповнолітня донька ОСОБА_3 зареєстровані в цій квартирі. Протилежного суду не наведено з відповідними підтверджуючими доказами.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 34 Закону України «Про основні засади житлової політики» визначає, що держава забезпечує особам належні та рівні умови для захисту права на житло в порядку і спосіб, визначені законом. Власник або користувач може вимагати
усунення будь-яких порушень його права на житло відповідно до закону. Захист права на житло здійснюється особами у спосіб, визначений законодавством.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади житлової політики» відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України кожна особа має право на житло, захист якого гарантується законодавством, яке відповідає встановленим законодавством вимогам, зокрема щодо споживчої якості житла.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти росії»). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства»).
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
Згідно ст. 9 Житлового кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
передбаченому законодавством. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Частиною першою ст. 109 Житлового кодексу України визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про основні засади житлової політики» ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування житлом інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом. Виселення, переселення та відселення осіб з житла приватного житлового фонду здійснюються не інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.
Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення (ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України).
Також Закон України «Про основні засади житлової політики» містить норми, якими визначається, що житло вважається самовільно зайнятим, якщо особа вселилася до житла без належних правових підстав, відпали обставини, що були підставою для надання їй такого житла, та/або особа втратила право користування таким житлом. Вселення до житла без належних правових підстав забороняється. Самовільно зайняте житло підлягає негайному поверненню його власнику або особі, яка користується житлом на законних підставах (ст. 36 Закону).
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачі мали правову підставу для вселення у квартиру АДРЕСА_1.
Імовірно, ОСОБА_5, яка була стороною договору купівлі-продажу квартири, надала дозвіл на проживання відповідачам у цій квартирі, разом з тим, як з'ясовано вище, цей договір визнаний недійсним у судовому порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2018р. у справі №628/13030/13 зазначив, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особі втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Враховуючи наведені обставини, з урахуванням норм ст. 116 Житлого кодексу України (аналогічні норми містить діючий Закон України «Про основні засади житлової політики» - ст. 36), відповідачі підлягають виселенню з квартири АДРЕСА_1.
Окрім того слід зазначити, що оцінюючи виселення відповідачів на предмет пропорційності, встановивши, що порушені права позивача - власника житла, EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, суд вважає, що в даному випадку виселення відповідачів зі спірного житла є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним, оскільки в належній позивачу квартирі проживають особи, які не є членами сім'ї позивача, з якими відсутні будь-які письмові договори з приводу користування житлом, вимоги власника звільнити квартиру відповідачі ігнорують, натомість у власності відповідача 1 перебуває квартира загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею 16,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4; у власності відповідача 2 квартира загальною площею 31,5 кв.м., житловою площею 11,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3.
Тобто, виселення сім'ї відповідачів фактично позбавить їх права на житло у спірній квартирі, однак не позбавить їх такого права в цілому, так як сім'я забезпечена житлом.
З огляду на встановлене, суд критично відноситься до Висновку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.03.2023р. №100-2399, оскільки виселення дітей не призведе до їх безпритульності та не позбавить їх права на житло.
Щодо позову третьої особи із самостійними вимогами про визнання за ОСОБА_7 права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1, то слід зазначити, що він не підлягає до задоволення. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження правомірності цих вимог, відсутні будь-які договори, які б надавали право ОСОБА_6 користуватись вказаною квартирою, або обставини, які з урахуванням норм законодавства надавали таке б право користування. Судом не встановлено, що ОСОБА_7 проживав у цій квартирі, був зареєстрований у ній.
Щодо вимог ОСОБА_6 про визнання права користування квартирою за ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, то слід відмовити, виходячи з того, що ОСОБА_7 не є представником цих сторін та не уповноважений заявляти вимоги від них.
Так, у відповідності до 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а
також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Стаття 242 Цивільного кодексу України передбачає, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Суд відмічає, що матеріали справи не містять відповідних документів, які б підтверджували повноваження позивача на пред'явлення вимог від імені та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на
підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог АТ «CGM Czech a.s.» та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
Судовий збір у відповідності до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача. EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд -EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_1, треті особа Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення задовольнити.
2. Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири за адресою: АДРЕСА_1.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» 1 240,50 (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.) грн. судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» 1 240,50 (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.) грн. судового збору.
5. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.», треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_5, EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визнання права користування квартирою відмовити.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
Відомості про учасників справи:
Позивач (відповідача за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): Акціонерне товариство «CGM Czech a.s.» (Чеська республіка, 110 00 Прага 1, Порохова брама 1078/1).
Відповідач 1 (третя особа 1 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2).
Відповідач 2 (третя особа 2 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3).
Відповідач 3 (третя особа 3 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_1) в особі законного представника ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3).
Відповідач 4 (третя особа 4 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) в особі законного представника ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3).
Третя особа 1 (третя особа 6 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 42, код ЄДРПОУ 37308812).
Третя особа 2 ( третя особа 5 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору): ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4).
Третя особа 3 (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спор): ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_5).EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
Повний текст рішення суду складено та підписано 08.05.2026р.EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКАEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB