08 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/3027/24 пров. № А/857/762/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіМатковської З. М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/3027/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,-
головуючий суддя першої інстанції Москаль Р.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 05.10.2025
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою від 06.10.2025 про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Заява обґрунтована тим, що рішення суду залишається невиконаним майже рік з дати набрання ним законної сили, тому ця обставина є самостійною правовою та фактичною підставою для зміни способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача указаної суми на підставі абзацу 2 ч. 3 ст. 378 КАС України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвалу винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповністю досліджено докази, що мають значення для справи.
Суть доводів апелянта зводиться до того, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідно до норм Конституції України та КАС України.
Також зазначає, що відсутність додаткового фінансування бюджету на цілі виконання судових рішень не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.
У зв'язку із тривалим не виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 своїх обов'язків, стороною Позивача було висловлено бажання щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення, оскільки це єдиний можливий метод впливу після багаторазових спроб звернення.
Відповідно до пункту 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Також невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Станом на 22.12.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року по справі №380/3027/24 не виконано. Відтак, вбачається ухилення Військової частини НОМЕР_1 від виконання рішення суду вже більше ніж рік. Звернення до суду обумовлені бездіяльністю відповідача в частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.08.2023 по 20.09.2023 р., з урахуванням фактично виплачених сум.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву позивача про зміну способу і поряду виконання судового рішення.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду справі №380/3027/24 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.08.2023 по 20.09.2023 р., з урахуванням фактично виплачених сум.
Це рішення набрало законної сили 28.08.2024, на примусове його виконання суд 23.09.2024 видав виконавчий лист.
Судом також встановлено, що на виконання вказаного судового рішення командир ВЧ НОМЕР_1 видав наказ №394 від 06.09.2024, відповідно до якого надав розпорядження фінансово-економічній службі провести нарахування та здійснити виплату коштів, належних ОСОБА_1 , в розмірі і за період згідно рішення суду.
Відповідно до розрахунку додаткової винагороди, здійсненого на виконання рішення суду в справі № 380/3027/24, позивачу нараховано додаткову винагороду на підставі Постанови №168 в сумі 166666,67 грн., після утримання військового збору в сумі 2500 грн. сума до виплати становить 164166,67 грн.
З метою виплати нарахованої суми військова частина регулярно скеровує заявки на фінансування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на адресу Центрального фінансово-економічного управління Командування сухопутних військ (м. Київ, розпорядник бюджетних коштів другого рівня), замовляючи кошти на виконання рішення суду в справі №380/3027/24. Станом на дату надання боржнику відповіді на його запит фінансування на цю мету військовій частині не надходило; боржник повідомляє стягувача, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, - одразу після виділення їх на погашення заборгованості забезпечувальним фінансовим органом.
Позивач звернувся до суду із заявою від 06.10.2025 про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Суд першої інстанції у задоволенні заяви відмовив з тих підстав, що зобов'язання, покладені на відповідача судом, є обраним судом видом захисту порушених прав позивача згідно з позовними вимогами, які суд задовольнив.
У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Крім цього, присуджена у справі №380/3027/24 позивачу винагорода за своєю правовою природою відноситься до сфери оплати праці, а не до сфери соціального захисту, тому норма абзацу 2 ч. 3 ст.378 КАС України не регулює питання зміни способу виконання рішення суду у цій справі.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, відповідно до наведених вище норм остаточне рішення суду є обов'язковим для учасників справи.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин 1-3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Законодавцем прямо визначено, що зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин. Відтак, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 вбачається, що судом не було здійснено розрахунок суми належної до сплати позивачу, як і не визначався розмір належних до виплати позивачу сум, а розмір недоотриманих коштів, який позивач просить стягнути, було обраховано відповідачем вже після розгляду справи по суті.
Отже, зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виснував, що змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання на стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 166666,67 грн., відбудеться зміна рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду заважує наступне.
Як уже зазначалось вище, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні та соціальні виплати, пільги та соціальні послуги.
Водночас, судове рішення у справі №380/3024/24 за позовом ОСОБА_1 стосується не пенсійних та соціальних виплат, а грошового забезпечення позивача як військовослужбовця, зокрема додаткової винагороди.
Що стосується доводів апелянта про те, що рішення суду не виконується понад рік, то колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений можливості ініціювати виконання рішення, яке набрало законної сили, в інший передбачений законом для примусового виконання рішення спосіб.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 80/3027/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин