08 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18774/25 пров. № А/857/49650/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіМатковської З. М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 380/18774/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс», Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, (головуючий суддя першої інстанції Гулик А.Г., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 30.10.2025),-
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач), від імені якого діє адвокат Тунсьий Андрій Романович, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства освіти і науки України (далі по тексту відповідач), третя особа Державне підприємство "Інфоресурс" (далі по тексту третя особа), у якій просив:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 .
На обґрунтування позову позивач зазначає, що у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 737994 від 09.09.2025 зазначено, що позивач порушує послідовність здобуття освіти. Вважає видану довідку такою, що не відповідає вимогам закону та істотно порушує права позивача, оскільки він здобуває освіту в порядку, визначеному, зокрема, частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Зобов'язано Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем магістра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома магістра як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму. Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти. За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем магістра, його повторне зарахування на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України Про освіту.
Також, суд першої інстанції вказав, що саме Міністерство освіти і науки України та технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс“ мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту“ щодо позивача.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить це рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що згідно з інформацією наявною в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 30.09.2022 зарахований на навчання за освітнім ступенем магістр до Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, відрахований 09.08.2023. 01.09.2025 повторно зарахований на навчання за освітнім ступенем магістр до Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку.
Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Крім того, вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо зобов'язання Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 .
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 30.09.2022 зарахований на навчання за освітнім ступенем магістр до Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, відрахований 09.08.2023.
Відповідно до наказу від 01 вересня 2025 року № 272-С Дрогобицького Державного педагогічного університету імені Івана Франка ОСОБА_1 зарахований з 08 вересня 2025 року до Дрогобицького державного педагогічного університетут на денну форму навчання "Магістр" спеціальність Середня освіта (Географія, біологія та здоров'я дити).
09.09.2025 відносно позивача сформовано Довідку № 737994 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти. При формуванні довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, з'ясувалося, що в графі "на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" зазначено "ні, порушує" .
Вважаючи протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, апеляційний суд виходить із такого.
Спірним у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, у контексті застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII та, відповідно, правомірність формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Із матеріалів справи апеляційний суд встановив, що на ім'я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 09 вересня 2025 року № № 737994 у якій йдеться про порушення позивачем послідовності освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.
Згідно із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За приписами статті 40 Закону № 2145-VII,I після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до ЄДЕБО в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 30.09.2022 зарахований на навчання за освітнім ступенем магістр до Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, звідки відрахований 09.08.2023.
Згодом, ОСОБА_1 зарахований з 08 вересня 2025 року до Дрогобицького державного педагогічного університету на денну форму навчання "Магістр" спеціальність Середнія освіта (Географія, біологія та здоров'я дити).
Тобто, позивач не здобув вищої освіти на другому (магістерському) рівні.
Отже, на переконання апеляційного суду, вказані обставини не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти за освітнім ступенем магістр у зв'язку з незавершеністю процесу здобуття освіти.
Згідно з вимогами статті 5 Закону № 1556-VII, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Статтею 7 Закону № 1556-VII, окрім іншого, передбачено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до ЄДЕБО.
Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації.
Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Як вже встановив апеляційний суд, позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту, у тому числі за другим (магістерським) рівнем.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII, оскільки позивач здобуває другий(магістерський) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень (бакалаврський).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту“ є протиправними.
Щодо питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, апеляційний суд зазначає таке.
У абзаці четвертому пункту 2 розділу I Положення про ЄДЕБО, затверджене наказом МОН України від 08 червня 2018 року № 620, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі - Положення № 620) наведений перелік уповноважених суб'єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб'єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.
Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс“, що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).
Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб'єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення № 620 уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З огляду на вищевказані норми Положення № 620 апеляційний суд вважає, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб'єкт.
При цьому, за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО, забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.
Апеляційний суд зауважує, що заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчається позивач, в силу своїх повноважень, не має технічної можливості для формування та видачі довідки з ЄДЕБО з іншим змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, аніж той, який був сформований системою, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.
Необхідно зауважити, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.
На підставі аналізу вищевказаного нормативного регулювання апеляційний суд вважає, що саме МОН України та технічний адміністратор ДП «Інфоресурс“ мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, натомість навчальний заклад, в якому навчається позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО, а тому позовні вимоги в цій частині також є підставними та обґрунтованими.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов'язання Міністерства освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту“.
Цей висновок є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 380/18774/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин