про відмову у відкритті апеляційного провадження
08 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/2653/25 пров. № А/857/15948/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Гуляка В. В.
суддів -Ільчишин Н. В.
Матковської З. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 140/2653/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 08 квітня 2026 року в електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" , що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суд вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що рішення по Управлінням 25.06.2025. справі №140/2653/25 від 23.06.2025 отримано. Однак з незалежних від Управління причин зазначене поштове відправлення не було доставлено до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга фактично не надійшла до суду та не була зареєстрована. Враховуючи зазначені обставини, Управлінням 06.03.2026 направлено потворну апеляційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі №140/2653/25. Факт подання апеляційної скарги № 0600-0802-7/61771 від 16.07.2025 підтверджується реєстром поштових відправлень від 17.07.2025 року та знімком екрану електронного документообігу. Згідно інформації про статус відправки електронного документу № 0600-0802 7/61771 від 16.07.2025 апеляційна скарга Управління надіслана 17.07.2025, тобто не пізніше наступного дня після надходження до служби діловодства, що підтверджується внутрішнім реєстром відправлених листів №4158 від 17.07.2025 (запис №18). Вважає скаржник, що Управлінням було вжито всіх заходів для своєчасного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі №140/2653/25.
Оглянувши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, що оскаржене судове рішення ппостановлено 23.06.2025 копію якого доставлено скаржнику в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд" 25.06.2025. Апеляційну скаргу подано 06 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Дослідивши додані до клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження документи, серед таких є список згрупованих відправлень листів рекомендованих №5746 від 17.07.2025. У вказаному списку значиться про відправлення кореспонденції Восьмому апеляційному адміністративному суду за адресою: вул.Саксаганського, 13, Львів, 79005 поштовий ідентифікатор 0601171311199. Однак апелянт не надав суду належних та допустимих доказів того, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 140/2653/25 була відправлена до Восьмого апеляційного адміністративного суду згідно зазначеного вище списку, зокрема поштових документів про вручення чи причини невручення відповідної кореспонденції адресату.
Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Суд акцентує увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 240/16920/21, від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 22.09.2022 у справі № 640/9839/20.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто, якщо сторона подала апеляційну скаргу ще у липні 2025 року, то зобов'язана в розумний строк поцікавитися, чи прийнято її судом апеляційної інстанції до провадження, а не по спливу більше половини року.
Поряд з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Оскільки вказані у заяві ГУ ПФУ в Житомирській області підстави не підтверджені відповідними доказами, такі не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Щодо самої причини пропуску строку апеляційний суд наголошує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі “Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.
Під такими законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання права звернення до суду.
З аналізу практики ЄСПЛ видно, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа “Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи “Рябих проти Росії», “Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи “Безруков проти Росії», “Брумареску проти Румунії») .
Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована зазначеними вище причинами, однак такі причини не підтверджені належними доказами, суд вважає, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13 квітня 2026 року
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13 квітня 2026 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 140/2653/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська