Справа № 127/1911/26
Провадження № 2/147/488/26
08 травня 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 08.02.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 575435104 (далі кредитний договір) на суму 2800,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV3V68S. Одночасно з підписанням кредитного договору первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 2800,00 грн шляхом перерахування через банк провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту у зв'язку з чим загальна сума становить 8500,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі договір факторингу 1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 132 від 04.05.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі договір факторингу 2). На виконання договору факторингу 2 сторони підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е (далі договір факторингу 3), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30289,19 грн.
При цьому, право вимоги за кредитним договором було відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.
Під час укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 30289,19 грн, з яких: 8499,25 грн заборгованість за тілом кредиту 21789,94 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №575435104 від 08.02.2021 у розмірі 30289,19 грн, а також стягнути понесені ними судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,4 0грн та витрат за надання правничої допомоги в розмірі 700 0грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2026 цивільну справу №127/1911/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено до Тростянецького районного суду Вінницької області. Справа надійшла до суду 17.03.2026.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 у справі №127/1911/26 (провадження 2/147/488/26) визначено головуючого суддю Мудрак А.М.
Ухвалою судді від 20 березня 2026 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази.
30 березня 2026 року через систему «Електронний суд» (сформований 28.03.2026) від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що він є військовослужбовцем та учасником бойових дій (УБД). Заперечує проти позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Кредитні кошти були отримані у 2021 році. Зобов'язання за договором не виконувались, строк позовної давності (3 роки відповідно до ст. 257 ЦК України) закінчився у 2024 році. Позов подано у 2026 році, тобто з пропуском строку позовної давності. Відповідно до ст. 267 ЦК України просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову. Додатково зазначав, що є військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням УБД. Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахування штрафів, пені та відсотків під час воєнного стану є незаконним. Також просить врахувати зазначені обставини при розгляді справи.
01 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» (сформований 31.03.2026) від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважають заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що не мав змоги виконувати умови договору з певних причин, та заперечує проти нарахування відсотків, керуючись ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На підтвердження своєї позиції відповідачем подано до суду посвідчення УБД, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 вступив до лав ЗСУ 26.07.2023, тобто через 2 роки після укладання кредитного договору № 575435104 від 08.02.2021. Проте нарахування відсотків здійснювалось з 08.02.2021 по 25.06.2021, тобто поза межами несення відповідачем військової служби.
Також, відповідач не заперечує щодо укладання кредитного договору № 575435104 від 08.02.2021, щодо отримання грошових коштів, а отже, підтверджує невиконання взятих на себе зобов'язань.
Щодо застосування строку позовної давності заперечили, оскільки позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану.
Тому представник позивача просить врахувати відповідь на відзив при розгляді справи № 127/1911/26 по суті і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №575435104 від 08.02.2021 у розмірі 30289,19 грн, яка складається з наступного: 8499,25 грн заборгованість за кредитом, 21789,94 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредито, а також стягнути судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, одночасно з позовом подано клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. 28.04.2026 подав до суду через систему «Електронний суд» заяву, в якій зазначив, що у зв'язку з проходженням військової служби він не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 08 травня 2026 року о 09:30. Просить суд розглянути справу за його відсутності та врахувати подану заяву про застосування строку позовної давності.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір №575435104 (а.с. 34-36), який підписано відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV3V68S.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, на суму 2800 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила).
Відповідно до п 1.2., п.1.3 договору, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п.1.7 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).
Відповідно до п.4.2 договору, строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п.1.3 та п.1.7 договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання.
Одночасно позичальником ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та він ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, що є невід'ємною частиною договору.
Послідовність дій позичальника під час оформлення договору передбачена в алгоритмі дій (а.с.13-14,16-21).
Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту оформив заявку на отримання грошових коштів в кредит від 08.02.2021, в якій особисто зазначив свої персональні дані (а.с.22).
08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021 (а.с. 37), відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн з 08.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.
Також 08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 200 грн з 08.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 38).
08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 300 грн з 08.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 39).
08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 200 грн з 08.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 40).
08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1100грн з 08.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 41).
10 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 200грн з 10.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 42).
Також, 10 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 510грн з 10.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 43).
10 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1000 грн з 10.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 44).
11 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 500 грн з 11.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 45).
Також, 11 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №575435104 від 08.02.2021, відповідно до п.1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1590 грн з 11.02.2021 на строк дії договору №575435104 від 08.02.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с. 46).
Факт отримання грошових коштів за договором №575435104 від 08.02.2021 підтверджено:
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 1590,00 грн, дата 11.02.2021 о 5:19:49, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 28);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 500,00 грн, дата 11.02.2021 о 1:40:02, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 28 на звороті);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 1000,00грн, дата 10.02.2021 о 23:59:46, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 29);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 510,00 грн, дата 10.02.2021 о 23:46:23, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 29 на звороті);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 200,00 грн, дата 10.02.2021 о 23:15:54, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 30);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 1100,00 грн, дата 08.02.2021 о 22:12:49, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 30 на звороті);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 200,00 грн, дата 08.02.2021 о 21:12:28, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 31);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 300,00 грн, дата 08.02.2021 о 19:23:51, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 31 на звороті);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 200,00 грн, дата 08.02.2021 о 18:59:39, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 32);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 100,00 грн, дата 08.02.2021 о 18:40:15, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 32 на звороті);
довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №575435104/15082025/Э від 15.08.2025: сума платіжної операції 2800,00 грн, дата 08.02.2021 о 12:20:49, на карту отримувача ОСОБА_1 4149-49хх-хххх-9112 (а.с. 33).
Також факт отримання грошових коштів за договором №575435104 від 08.02.2021 підтверджено платіжними дорученнями за період з 08.02.2021 по 11.02.2021 на загальну суму 8500,00 грн. (а.с. 107-109).
Отже, в загальному ОСОБА_1 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було отримано за договором №575435104 від 08.02.2021 в рахунок кредитних коштів 8500,00 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 20.03.2026 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь за №3248/26 від 10.04.2026, зі змісту якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Номер телефону, на який відправляється інформація НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Підтвердили, що за період з 08.02.2021 по 16.02.2021 на рахунок карта № НОМЕР_2 було перераховано кошти в розмірі 8500,00 грн. Зарахування коштів також підтверджено випискою по рахунку (а.с. 92-94).
28 листопада 2018 року між ТОВ ««МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 110-112).
В подальшому між ТОВ ««МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено ряд додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2028 (а.с. 113-116).
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.20218 клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.20218 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надано суду акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (а.с.117).
З реєстру прав вимог №132 від 04.05.2021 наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що під №699 наявний боржник ОСОБА_1 за договором №575435104 від 08.02.2021 в сумі 20124,23 грн (а.с. 118 ).
З розрахунку заборгованості зробленого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №575435104 від 08.02.2021 становить 20124,23 грн (а.с. 119).
05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №05/0820-01. (а.с. 120-122).
Згідно з п. 2.1 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» надано суду платіжну інструкцію та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги. (а.с.123).
З реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до договору факторингу 05/0820-01 вбачається, що під №9401 наявний боржник ОСОБА_1 за договором №575435104 від 08.02.2021 в сумі 30289,19 грн (а.с. 124 ).
З розрахунку заборгованості зробленого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №575435104 від 08.02.2021 становить 30289,19 грн (а.с. 125).
11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ « ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е (а.с. 126-129).
Відповідно до п.1.2. зазначеного договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони ТОВ «ФК «ЕЙС» згідно з договором факторингу №11/07/25-Е за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги суду надано платіжні інструкції (а.с. 131, 132).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 30289,19 грн (а.с. 130).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №575435104 від 08.02.2021 вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 наявна заборгованість в розмірі 30289,19 грн, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 8499,25 грн, прострочена заборгованість за процентами 21789,94 грн (а.с. 133).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині другій статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Спірний договір №575435104 від 08.02.2021 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ст. ст. 526, 530, 536 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Під час укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже наданими позивачем доказами підтверджено факт укладення договору №575435104 від 08.02.2021 та додаткових угод до договору, та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 8500,00 грн.
Крім того, даний факт не заперечується самим відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позов.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.
Умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки. Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу. Витяги з Реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги, є належними доказами щодо ланцюга відступлень права вимоги по Кредитному договору до позивача.
Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 30289,19 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов заперечує щодо позовних вимог в частині нарахування штрафів, пені та відсотків, оскільки він є військовослужбовцем та учасником бойових дій.
Суд, дослідивши надані відповідачем докази до відзиву зазначає наступне.
З довідки №527убд від 27.03.2026 наданої військовою частиною НОМЕР_4 вбачається, що сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 24.02.2022 по 07.01.2023, з 20.01.2023 по 16.07.2023, з 30.07.2023 по 05.08.2023, з 17.08.2023 по 24.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Також відповідачем надано суду посвідчення НОМЕР_5 від 26.07.2023 (а.с. 76).
З наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснено за період з 08.02.2021 по 04.05.2021, що становить 11624,98 грн (а.с. 119).
З наданого розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що нарахування відсотків ОСОБА_1 за кредитним договором №575435104 від 08.02.2021 здійснено за період з 05.05.2021 по 25.06.2021, та становить в загальному 21789,94 грн (а.с. 119).
В подальшому, а ні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» , а ні ТОВ «ФК «ЕЙС» нарахування відсотків не здійснювали, що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором №575435104 від 08.02.2021 (а.с.133).
Відповідно до положень п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно із положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку документи, зазначені у листі Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
При цьому, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без винятків.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.
Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 поширюються правові гарантії, визначені п.15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак лише з 24.02.2022, а саме з дати зазначеної в довідці №527убд від 27.03.2026, оскільки іншої інформації, з якого часу він призваний на військову службу матеріали справи не містять.
Натомість в даній справі, кредитні правовідносини між позичальником і кредитодавцями, згідно укладеного договору №575435104, виникли 08.02.2021.
В матеріалах цивільної справи відсутня інформація що у період нарахування відсотків з 08.02.2021 по 25.06.2021, відповідач був військовослужбовцем, проходив військову службу, а тому в даних кредитних правовідносинах між сторонами не підлягають застосуванню норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Оскільки відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, то нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов погоджених умов кредитування є правомірним.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами за встановленим графіком платежів, у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання.
Отже, зібраними у справі доказами доведено, що відповідач зобов'язання встановлені договором не виконує, кредит та відсотки за його користування не сплачує, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 30289,19 грн.
Щодо застосування строку позовної давності, заявленого відповідачем, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). При цьому відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Разом з тим згідно із ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Тобто, у будь-якій справі про спір про право цивільне (приватне право) де відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд навіть при наявності правомірності позовних вимог зобов'язаний відмовити у задоволенні позову.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Зазначений режим застосування строку позовної давності діяв до 11.03.2020.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який набув чинності 02.04.2020, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України був установлений карантин, який послідовно продовжувався до 31.06.2023 постановами КМУ: від 11.03.2020 № 211 з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року; від 20.05.2020 № 392- з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року; від 22.07.2020 № 641- з 1 серпня 2020 року до 19 грудня 2020 року; від 09.12.2020 № 1236 з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.
До того ж відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (дата набрання чинності цього пункту 17.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відновлення строків позовної давності передбачено Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про неможливість застосування строку позовної давності, оскільки він позивачем не пропущений і судом встановлено правові підстави для задоволення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що права позивача відповідачем ОСОБА_1 порушені, а тому вони підлягають захисту, тобто позов підлягає задоволенню в повному обсязі та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №575435104 від 08.02.2021 у розмірі 30289,19 грн.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі директора Полякова О.В. та адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 134-135).
На підтвердження наданих послуг адвокатом суду надано акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (а.с. 137), додаткову угоду №25770918278 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 01.09.2025 (а.с. 137 на звороті), протокол погодження вартості послуг до Договору (а.с. 135 на звороті).
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути 3000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись ст. ст. 141, 247, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №575435104 від 08.02.2021 у загальному розмірі 30289,19 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.), та судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп) та 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне ім'я сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 08 травня 2026 року.
Суддя А.М.Мудрак