65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4856/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993)
до відповідачів:
1.Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вулиця Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486)
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОР» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 20, код ЄДРПОУ 13888197)
3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про солідарне стягнення 8740173,95 грн.,-
за участю представників сторін:
від позивача: Дудар Є.В., діє на підставі довіреності
від відповідачів: не з'явились
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить:
- стягнути солідарно з Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» 8740173,95 грн. заборгованості, з яких: 3669145,38 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 4688814,39 грн. пені, 382214,18 грн. 3% річних;
- стягнути солідарно з Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» 8740173,95 грн. заборгованості, з яких: 3669145,38 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 4688814,39 грн. пені, 382214,18 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» посилається на неналежне виконання ВКФ «КВАРЦ» (приватна форма власності) умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №UA358L-19-14 від 18.02.2019, виконання ТОВ «АВТОДОР» умов укладеного договору поруки №UA358L-19-14SА від 18.02.2019 та виконання ОСОБА_1 умов укладеного договору поруки №UA358L-19-14SG від 18.02.2019.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 (суддя Лічман Л.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4856/25; справу №916/4856/25 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.12.2025 о 16:30.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №324 від 17.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4856/25 у зв'язку з відрахуванням наказом голови суду №28-к від 16.12.2025 судді ОСОБА_2 зі штату суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 справу №916/4856/25 розподілено судді Бездолі Ю.С.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 (суддя Бездоля Ю.С.) прийнято справу №916/4856/25 до свого провадження; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2026 о 16:15.
12.01.2026 за вх.№813/26 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач-1 вказує, зокрема, наступне:
- відповідач-1 підтверджує факт порушення графіку платежів, встановленого додатковою угодою №1 від 17.04.2019 до договору та підтверджує наявність заборгованості за лізинговими платежами по договору у сумі 3669145,38 грн. і визнає позовні вимоги у цій частині;
- позивач просить суд стягнути 8740173,95 грн. солідарно з ВКФ «КВАРЦ» (приватна форма власності) і з ОСОБА_1 та разом з цим позивач просить суд стягнути 8740173,95 грн. солідарно з ВКФ «КВАРЦ» (приватна форма власності) і з ТОВ «АВТОДОР», тобто задоволення позовних вимог про одночасне стягнення 8740173,95 грн. солідарно з ВКФ «КВАРЦ» (приватна форма власності) і з ОСОБА_1 та солідарно з ВКФ «КВАРЦ» (приватна форма власності) і з ТОВ «АВТОДОР» призведе до подвійного стягнення (загальна сума стягнення становитиме 17480347,90 грн.), що є неприпустимим.
Підготовче засідання 22.01.2026 о 16:15 не відбулось на підставі акту Господарського суду Одеської області від 22.01.2026, складеного керівником апарату і відповідальними працівниками суду із засвідченням того факту, що в будівлі суду сталась розгерметизація системи опалення і наступне різке охолодження повітря в адміністративній будівлі, у зв'язку з чим з 22.01.2026 до усунення відповідних несправностей було призупинено як реєстрацію вхідної кореспонденції, так і проведення призначених судових засідань.
Ухвалою суду від 26.01.2026 підготовче засідання призначено на 11.02.2026 о 15:30.
26.01.2026 за вх.№2650/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач вказує, зокрема, наступне:
- щодо тверджень відповідача-1 про нібито «подвійне стягнення» заборгованості, позивач зазначає, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду наявність рішення суду про стягнення заборгованості з основного боржника, яке не є виконаним, не припиняє солідарного обов'язку поручителя і не є підставою для відмови у позові до нього;
- оскільки між позивачем та відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено окремі договори поруки, то позовні вимоги позивача мають бути окремо заявлені до відповідача-1 та відповідача-2, а також окремо до відповідача-1 та відповідача-3.
26.01.2026 за вх.№2659/26 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
26.01.2026 за вх.№2711/26 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині розподілу судових витрат, яка прийнята судом до розгляду, в якій позивач просить суд стягнути з кожного з відповідачів в рівних частинах (по 1/3 з кожного) судовий збір у розмірі 104882,09 грн., а також інші судові витрати.
Ухвалою суду від 11.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.03.2026 о 16:45.
12.02.2026 за вх.№5237/26 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач-1 просить суд зменшити розмір пені, заявленої до стягнення з відповідачів та вказує, зокрема, наступне:
- матеріали справи не містять доказів того, що позивач зазнав майнових втрат на суму 8740173,95 грн. внаслідок несвоєчасного здійснення лізингових платежів; відсутній розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, оскільки розмір заявленої до стягнення відповідальності становить 53,65% ціни позову, тобто пеня більша за основний борг приблизно в 1,26 рази;
- наявні обставини, що ускладнили виконання зобов'язань: Виробничо-комерційна фірма «КВАРЦ» (приватна форма власності) є виробником дорожніх будівельних матеріалів; у зв'язку із специфікою продукції попит на неї знизився з початку військової агресії російської федерації проти України; добросовісність та своєчасність виконання грошових зобов'язань напряму залежить від попиту на продукцію, яку виготовляє Фірма, добросовісність та своєчасності виконання грошових зобов'язань замовниками перед Фірмою;
- чисельність працівників Виробничо-комерційної фірми «КВАРЦ» (приватна форма власності) зменшилась з 67 осіб (на початок 2022 року) до 41 особи (на кінець 2025 року), що підтверджують відомості рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» об'єднаної звітності ПДФО та ЄСВ за 1 квартал 2022 року та за 12й місяць 2025 року;
- у складний для країни час відповідач-1 не припинив своєї підприємницької діяльності, а навпаки продовжує виконувати свої зобов'язання, сплачувати податки та збори, надавати робочі місця громадянам нашої країни; Фірма продовжує працювати попри перебої у виробничих процесах, розриви каналів поставок і збуту; працювала та працює в умовах зниження попиту на продукцію та підвищення цін на енергоносії; на території ведення бойових дій з технічними перебоями чи відсутністю електроенергії (аварійні і планові відключення електропостачання в умовах дефіциту електроенергії або загрози стабільності енергосистеми, тощо), обмеженою можливістю використання транспорту; відповідач-1 працює, адаптуючись до масованих ударів російських терористів по Одеській області; вказані дії є критично важливими для розвитку внутрішнього виробництва країни та збільшення доходів держави і як будь-який бізнес, що продовжує працювати в нашій країні в умовах воєнного стану;
- стягнення неустойки (пені) не може бути способом надмірного збагачення сторони договору, на користь якої такі суми стягуються, адже вказане має суттєві наслідки для господарської діяльності в умовах воєнного стану.
У підготовчому засіданні 05.03.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.03.2026 о 15:45.
18.03.2026 за вх.№9462/26 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
18.03.2026 за вх.№9462/26 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), які залучено судом до матеріалів справи. У поданому клопотанні відповідач-1 із посиланням на надані оборотно-сальдові відомості зазначає про скрутне фінансове становище, у зв'язку із чим на його думку стягнення пені у сумі, що заявлена у позові, може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків і покласти на відповідача-1 значний фінансовий тягар.
У судовому засіданні 25.03.2026 судом у протокольній формі у порядку ст. 202 ГПК України винесено ухвалу про відкладення судового засідання на 16.04.2026 о 14:30.
13.04.2026 за вх.№12452/26 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про зменшення розміру пені, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях позивач вказує, зокрема, що позивачем не було вилучено предмет лізингу у відповідача-1 та останній користується предметом лізингу, не сплачуючи протягом 4 років за це жодних сум; фінансування відповідача-1 здійснювалося позивачем за рахунок інвестицій у доларах США та такі інвестиції мають повертатися позивачем за курсом НБУ долара США до гривні; сума боргу відповідача-1 була зафіксована у 2022 році у гривні; таким чином, позивач вважає, що буде справедливим залишити до стягнення значну частину заявленої до стягнення пені.
13.04.2026 за вх.№12472/26 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл (відшкодування) судових витрат та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому клопотанні позивач просить суд стягнути з кожного з відповідачів в рівних частинах (по 1/3 з кожного) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31500 грн.
У судовому засіданні 16.04.2026 представник позивача просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачі у підготовчі та судові засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, повідомлялися шляхом направлення ухвал суду до електронних кабінетів відповідачів, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд даної справи господарським судом. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи про дату та час розгляду справи, зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Справа №916/4856/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідач-2 та відповідач-3 не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, з огляду на що у судовому засіданні 16.04.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами в порядку ст. 165 ГПК України, з урахуванням поданих позивачем та відповідачем-1 заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Натомість повне рішення складено 07.05.2026 у зв'язку з введенням в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді. Відповідні процесуальні строки на апеляційне оскарження вказаного рішення обчислюються з дати складання повного тексту (07.05.2026), на що суд звертає увагу сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:
18.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (лізингодавець, позивач) та Виробничо-комерційною фірмою «Кварц» (приватна форма власності) (лізингоодержувач, відповідач-1) укладений договір фінансового лізингу №UA358L-19-14.
Відповідно до п.2.1 договору №UA358L-19-14 лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.
Згідно з п.2.2 договору №UA358L-19-14 цей договір укладений відповідно до Загальних умов, які є невід'ємною частиною цього договору; при виконанні цього договору сторони керуються Загальними умовами так, якби положення зазначених Загальних умов були б включені в текст цього договору (з врахуванням відповідної їх інтерпретації стосовно цього договору), у тому числі, при виконанні цього договору сторони мають обов'язки і права, передбачені Загальними умовами; у разі наявності протиріч між цим договором та Загальними умовами застосовуються/матимуть перевагу положення цього договору.
За п.п. 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 договору №UA358L-19-14 валютою зобов'язання та валютою платежу за цим договором є українська гривня; при цьому у випадках, передбачених цим договором, розмір грошових зобов'язань може визначатись як гривневий еквівалент суми в базовій валюті; курс гривні до базової валюти - курс пропозиції (ask) базової валюти на міжбанківському валютному ринку за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://vvww.udinform.com на час закриття торгів; у разі, якщо фактичний курс купівлі базової валюти лізингодавцем з урахуванням усіх комісій і зборів є вищим, ніж курс пропозиції (ask) базової валюти на міжбанківському валютному ринку, то курс гривні до базової валюти визначається як курс, за яким було здійснено останнє придбання лізингодавцем базової валюти в його обслуговуючому банку або через його обслуговуючий банк, за умови, що таке придбання було вчинене впродовж 10 календарних днів (включно) до дня визначення курсу гривні до базової валюти; фактичний курс купівлі базової валюти - це курс купівлі базової валюти лізингодавцем; для цілей розрахунку фактичного курсу купівлі базової валюти приймається до уваги сума фактично понесених лізингодавцем витрат на купівлю такої валюти в гривнях, що включає, окрім заявленого обслуговуючим банком лізингодавця курсу конвертації, також усі суми комісій, зборів та інших витрат лізингодавця, пов'язаних з купівлею лізингодавцем базової валюти; базова валюта - USD; період нарахування - календарний місяць.
Відповідно до п.3.2.3 договору №UA358L-19-14 вартість предмету лізингу за договором купівлі-продажу №CL2377 від 18 лютого 2019 року, укладеним між лізингодавцем та продавцем предмету лізингу, становила гривневий еквівалент 709500,00 USD (сімсот дев'ять тисяч п'ятсот доларів 00 центів), що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення договору купівлі-продажу складає 19333875,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів триста тридцять три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 3222312,50 грн. (три мільйона двісті двадцять дві тисячі триста дванадцять гривень 50 копійок).
Згідно з п.3.6 договору №UA358L-19-14 в якості продавця предмета лізингу лізингоодержувач обрав ТОВ з II «ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ», юридичну особа, належним чином створену та зареєстровану за законодавством України, що знаходиться за адресою: 03022, Київ, вул. Васильківська, 34.
За п.4.1 договору №UA358L-19-14 загальна сума лізингових платежів за договором складається з: А) відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача); Б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору.
Згідно з п.4.5 договору №UA358L-19-14 лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів; кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після авансового платежу є: - в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі; - в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася після 15 числа відповідного місяця перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі; за 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру на вказану у відповідному договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку; рахунок-фактура, виставлений лізингодавцем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості предмета лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшених відповідно до умов пункту 14.4. загальних умов; при зміні законодавства України, що регулює питання нарахування та сплати податку на додану вартість на суму процентів у складі лізингового платежу, а саме виключення процентів з переліку платежів, нарахування та сплата яких не підлягає оподаткуванню ПДВ, розмір процентів у складі лізингових платежів за відповідний період, що нараховуються згідно умов цього договору, підлягає зміні та перерахунку; в такому випадку лізинговий платіж збільшується на суму ПДВ, яку лізингодавець нараховує на частину процентів у складі лізингового платежу; неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне отримання рахунку-фактури не звільняє лізингоодержувача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним договором та вказаними у уточненому загальному графіку лізингових платежів.
За п.п. 6.1, 9.8 договору №UA358L-19-14 строк лізингу для цілей даного договору становить 36 місяців; цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.
Додатком №1 до договору №UA358L-19-14 є специфікація, яка визначає предмет лізингу - регенератор-змішувач Caterpillar RM-500B.
Додатком №2 до договору №UA358L-19-14 є графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди.
Додатком №3 до договору №UA358L-19-14 є загальний графік лізингових платежів, відповідно до якого зазначено помісячні сплати лізингових платежів (36 місяців), суми до сплати в USD (загальна сума 608834,94), гривні (16590752,22), відсотки (2090345,97 грн).
В матеріалах справи наявні Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA358L-19, які підписані з боку позивача та відповідача-1, відповідно до яких сторонами погоджено текст Загальних умов, зокрема:
- лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі (п.3.4.3);
- за передачу кожного предмета лізингу лізингоодержувачеві в тимчасове володіння й користування лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві загальну суму лізингових платежів відповідно до правил, встановлених пунктом 14, а також відповідним договором; сплата загальної суми лізингових платежів здійснюється шляхом сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу відповідно до вимог пункту 14.2 загальних умов, а також сплати решти загальної суми лізингових платежів відповідно до вимог пункту 14.3 загальних умов; лізингові платежі за кожним договором включають відшкодування вартості предмета лізингу та проценти, крім загальної суми лізингових платежів при настанні обставин, передбачених цими загальними умовами та договором; лізингоодержувач також зобов'язаний виплачувати лізингодавцеві інші суми відповідно до правил, передбачених цими загальними умовами; частина загальної суми лізингових платежів, що залишилась після сплати авансового лізингового платежу, за кожним договором, підлягає сплаті лізингоодержувачем лізингодавцеві періодичними лізинговими платежами відповідно до правил, встановленим відповідним договором; при цьому відповідний договір повинен визначати загальний розмір такої частини загальної суми лізингових платежів, що залишилася після сплати авансового лізингового платежу, а також розмір кожного із зазначених періодичних лізингових платежів, розрахований на дату передачі предмета лізингу, загальну кількість таких періодичних лізингових платежів і періодичність їхньої сплати за таким договором; у випадку, якщо предмет лізингу за будь-яким договором складається з більш ніж однієї відокремленої одиниці, такий договір також повинен передбачати розподіл кожного періодичного лізингового платежу на частини, що відповідають кожній відокремленій одиниці (п.п. 14.1, 14.3);
- після передачі предмета лізингу лізингоодержувачеві протягом 10 (десяти) календарних днів сторони підпишуть загальний графік платежів, який буде оформлено додатком до договору і стане його невід'ємною частиною; такий загальний графік платежів визначатиме конкретний розмір лізингових платежів у базовій валюті та у гривні за курсом гривні до базової валюти станом на дату, яка передує даті укладання договору або за курсом гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті передання предмета лізингу лізингоодержувачеві, а також передбачатиме конкретні календарні дати кінцевої дати сплати лізингових платежів за відповідний період нарахування, але в кожному разі відповідно до правил, визначених у пунктах 14.2 й 14.3 загальних умов; протягом дії договору частина лізингових платежів, що відноситься на відшкодування вартості предмета лізингу, зміні не підлягає; частина лізингових платежів, що відноситься па проценти, збільшується відповідно до пункту 14.4 загальних умов (п.14.7);
- у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов), і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі; така пеня нараховується на фактичну суму заборгованості за кожний окремий період нарахування; зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені; лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання такої вимоги лізингодавця; збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві у зв'язку з простроченням сплати платежів лізингоодержувача, відшкодовуються лізингоодержувачем у сумі понад зазначену пеню; сплата лізингоодержувачем пені, зазначеної в першому абзаці цього пунктом 14.7, не звільняє лізингоодержувача від виконання своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів (п.14.10);
- для всіх вимог, що випливають з відповідного договору та/чи Загальних умов, включаючи вимоги зі сплати неустойки, встановлюється строк позовної давності в три роки; обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, встановлене статтею 232 Господарського кодексу України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним договором та/чи Загальними умовами не застосовується; нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов'язань, передбачених відповідним договором та/чи цим Загальними умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; ці Загальні умови вступають в силу, як частина кожного договору, що містить посилання на застосування Загальних умов, одночасно з ним; кожен договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами (п.п. 21.3, 21.4, 23.1).
18.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОДОР» (поручитель, відповідач-2) укладений договір поруки №UA358L-19-14SА, відповідно до якого кредитор і Виробничо-комерційна фірма «КВАРЦ» (приватна форма власності) (надалі - боржник) уклали договір фінансового лізингу від 18 лютого 2019 року №UA358L-19-14 (надалі - договір лізингу) зі сплатою боржником на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму 608834,94 USD (шістсот вісім тисяч вісімсот тридцять чотири долари 94 центи), що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківському валютному ринку (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinorm.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 16590752,22 грн. (шістнадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 22 копійки), в тому числі ПДВ 2416734,38 грн. (два мільйона чотириста шістнадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 38 копійок).
Згідно з п.2.1 договору поруки №UA358L-19-14SА цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає гривневий еквівалент 608834,94 USD (шістсот вісім тисяч вісімсот тридцять чотири долари 94 центи), що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківському валютному ринку (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 16590752,22 грн. (шістнадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 22 копійки), в тому числі ПДВ 2416734,38 грн. (два мільйона чотириста шістнадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 38 копійок), а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу; поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.
За п.2.2 договору поруки №UA358L-19-14SА не обмежуючи положень п.2.1, поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків; це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена п.2.1, з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно поручителя.
За п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору поруки №UA358L-19-14SА кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання; однак ненадання такого повідомлення або будь-який недолік у ньому не перешкоджає кредиторові реалізовувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права як встановлено у цьому договорі поруки; кредитор має право висувати вимоги відповідно до цього договору поруки незалежно від здійснення у той час або в майбутньому будь-яких заходів або процесуальних дій проти боржника або будь-якої іншої особи з метою стягнення заборгованості за цим договором поруки; кредитор або боржник заявляє свої вимоги до поручителя шляхом направлення йому листа або кур'єром за адресою, що зазначена нижче в цьому договорі поруки.
Відповідно до п.17.1 договору поруки №UA358L-19-14SА цей договір поруки набирає чинності у дату його укладення і діє до дати надання кредитором поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань боржника за договором.
18.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-3) укладений договір поруки №UA358L-19-14SG, відповідно до якого кредитор і Виробничо-комерційна фірма «КВАРЦ» (приватна форма власності) (надалі - боржник) уклали договір фінансового лізингу від 18 лютого 2019 року №UA358L-19-14 (надалі - договір лізингу) зі сплатою боржником на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму 608834,94 USD (шістсот вісім тисяч вісімсот тридцять чотири долари 94 центи), що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківському валютному ринку (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinorm.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 16590752,22 грн. (шістнадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 22 копійки), в тому числі ПДВ 2416734,38 грн. (два мільйона чотириста шістнадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 38 копійок).
Згідно з п.2.1 договору поруки №UA358L-19-14SG цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає гривневий еквівалент 608834,94 USD (шістсот вісім тисяч вісімсот тридцять чотири долари 94 центи), що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківському валютному ринку (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 16590752,22 грн. (шістнадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 22 копійки), в тому числі ПДВ 2416734,38 грн. (два мільйона чотириста шістнадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 38 копійок), а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу; поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.
Інші умови договору поруки №UA358L-19-14SG є аналогічними умовам договору поруки №UA358L-19-14SА.
В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі обладнання №54 від 24.05.2019 до договору №UA358L-19-14, відповідно до якого лізингодавець (позивач) передав лізингоодержувачу (відповідач-1) обладнання - регенератор-змішувач Caterpillar RM-500B. Також в матеріалах справи наявна видаткова накладна від 24.05.2019 №54 до договору №UA358L-19-14 на суму 18726826,15 грн.
24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (лізингодавець, позивач) та Виробничо-комерційною фірмою «Кварц» (приватна форма власності) (лізингоодержувач, відповідач-1) укладена додаткова угода №1 до договору №UA358L-19-14 від 18.02.2019, якою сторони вирішили уточнити загальний графік платежів до договору із визначенням: кінцевих дат сплати лізингових платежів (щомісячно з 01.07.2019 по 01.06.2022), щомісячних платежів у USD, гривні, суми відсотків та відшкодувань частини вартості предмета лізингу.
В матеріалах справи наявні наступні рахунки-фактури до договору №UA358L-19-14 від 18.02.2019: №ЛП-3415 від 25.10.2021 на суму 539690,47 грн. (за жовтень 2021 року); №ЛП-3813 від 24.11.2021 на суму 551387,18 грн. (за листопад 2021 року); №ЛП-4212 від 23.12.2021 на суму 578166,50 грн. (за грудень 2021 року); №ЛП-311 від 25.01.2022 на суму 89087,11 грн. (за січень 2022 року); №ЛП-716 від 22.02.2022 на суму 10298,04 грн. (за лютий 2022 року); №ЛП-1100 від 25.03.2022 на суму 63470,25 грн. (за березень 2022 року); №ЛП-1474 від 22.04.2022 на суму 604945,81 грн. (за квітень 2022 року); №ЛП-1822 від 25.05.2022 на суму 604945,81 грн. (за травень 2022 року); №ЛПК-165 від 25.08.2022 на суму 772154,22 грн. (за серпень 2022 року).
У вимозі від 23.09.2025 №61/09 про виплату пені за договором №UA358L-19-14 від 18.02.2019 позивач вимагав від відповідача негайно після отримання цієї вимоги сплатити на користь позивача 5071028,57 грн., що складається з: 468881439 грн. - пеня; 382214,18 грн. - 3 процентів річних.
У повідомленні про порушення договору від 23.09.2025 №72/09 позивач повідомив відповідача-1 про те, що: за договором №UA358L-19-14 від 18.02.2019 наявна заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 3669145,38 грн. (жовтень 2021 року - травень 2022 року, курсова різниця); у випадку несплати лізингоодержувачем (протягом шести робочих днів від дати відправлення цього повідомлення) заборгованості за договором у вигляді лізингових платежів на суму 3669145,38 грн. лізингодавець буде змушений: або звернутися до Господарською суду з вимогами про розірвання договору; стягнення з ВКФ «КВАРЦ» заборгованості за договором (з урахуванням пені, 3% річних, пені та інших сум/витрат); про примусове повернення ВКФ «КВАРЦ» предмету лізингу та/або відмовитись від договору в односторонньому порядку та вимагати від ВКФ «КВАРЦ» повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса; повідомлено, що на підставі пункту 14.10 статті 14 Загальних умов ВКФ «КВАРЦ» нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ, що становить 4688814,39 грн.
У вимозі (повідомленні) від 30.09.2025 №75/09 про виплату заборгованості, пені та 3% річних за договором фінансового лізингу №UA358L-19-14 від 18.02.2019 та договором поруки №UA358L-19-14SA від 18.02.2019 позивач вимагав від відповідача-2 негайно після отримання цієї вимоги сплатити на користь позивача 8740173,95 грн., що складається з: 3669145,38 грн. - заборгованість за лізинговими платежами; 4688814,39 грн. - пеня; 382214,18 грн. - 3 процента річних.
У вимозі (повідомленні) від 30.09.2025 №81/09 про виплату заборгованості, пені та 3% річних за договором фінансового лізингу №UA358L-19-14 від 18.02.2019 та договором поруки №UA358L-19-14SG від 18.02.2019 позивач вимагав від відповідача-3 негайно після отримання цієї вимоги сплатити на користь позивача 8740173,95 грн., що складається з: 3669145,38 грн. - заборгованість за лізинговими платежами; 4688814,39 грн. - пеня; 382214,18 грн. - 3 процента річних.
В матеріалах справи наявні докази направлення вищевказаних вимог та повідомлень відповідачам засобами поштового зв'язку (описи вкладення, списки згрупованих відправлень), а також роздруківки з сайту Укрпошти щодо відстеження вказаних відправлень.
Також в матеріалах справи наявні виписки по рахунку позивача у АТ «ІНГ Банк Україна» на підтвердження надходжень від ТОВ «КВАРЦ» за період з 01.01.2019 по 12.01.2026.
В матеріалах справи наявні надані позивачем розрахунки 3% річних та пені по кожному зі спірних рахунків (жовтень 2021 - травень 2022 року, серпень 2022 року) на загальну суму: 382214,18 грн. 3% річних та 4688814,39 грн. пені.
Також в матеріалах справи наявні надані відповідачем-1 документи:
- ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 16.05.2018 №28-Л, яка видана ВКФ «Кварц» (приватна форма власності) «Господарська діяльність з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками»;
- інвентарні картки основних засобів ВКФ «Кварц» (приватна форма власності);
- договори оренди землі, укладені між ВКФ «Кварц» (приватна форма власності) та Чорноморською міською радою;
- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ВКФ «Кварц» за 2022, 2025 роки;
- оборотно-сальдова відомість по рахунку №361 за грудень 2025 року ВКФ «Кварц» (приватна форма власності); - оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 за грудень 2025 року ВКФ «Кварц» (приватна форма власності);
- баланс (звіт про фінансовий стан) ВКФ «Кварц» (приватна форма власності) на 31.12.2025.
Неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до господарського суду з відповідним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 3669145,38 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 4688814,39 грн. пені та 382214,18 грн. 3% річних.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку; зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов?язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно з ч.1 ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№723/97-ВР (втратив чинність), чинний на дату укладення договору фінансового лізингу) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№723/97-ВР, втратив чинність, був чинним на дату укладення договору фінансового лізингу) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
За ч.ч. 1-4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
За ч.ч. 1-4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 546-548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
За ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
За ст.ст. 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що правовідносини у даній справі виникли на підставі укладеного між ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» та ВКФ «КВАРЦ» (приватна форма власності) договору фінансового лізингу №UA358L-19-14 від 18.02.2019, а також укладеного між ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» та ТОВ «АВТОДОР» договору поруки №UA358L-19-14SА від 18.02.2019 та укладеного між ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» та ОСОБА_1 договору поруки №UA358L-19-14SG від 18.02.2019.
Так, на виконання умов договору фінансового лізингу №UA358L-19-14 від 18.02.2019 та Загальних умов позивачем було надано відповідачу-1 предмет лізингу, а відповідач-1 зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору (в редакції додаткової угоди №1 від 24.05.2019).
Господарський суд зазначає, що за матеріалами справи підтверджено, зокрема за виписками по рахунку, рахунками-фактурами, неналежне виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів за договором №UA358L-19-14 від 18.02.2019, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 3669145,38 грн., яка підтверджена за наявними матеріалами справи та відповідачем-1 не спростована.
Окрім того, на повідомлення позивача про порушення договору від 23.09.2025 №72/09 та необхідність сплати 3669145,38 грн. заборгованості відповідач-1 жодним чином не відреагував. Докази сплати наявної заборгованості відповідача-1 в матеріалах справи відсутні.
В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором фінансового лізингу №UA358L-19-14 від 18.02.2019 між позивачем та відповідачем-2 та позивачем та відповідачем-3 були укладені відповідні договори поруки, за якими поручителі у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язались, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителям вимоги про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документальних підтверджень таких збитків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи укладені між позивачем та відповідачами - 2, 3 договори поруки №UA358L-19-14SА від 18.02.2019, №UA358L-19-14SG від 18.02.2019, з огляду на встановлені обставини справи в частині неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 3669145,38 грн. заборгованості за лізинговими платежами.
Окрім того, на вимоги позивача, зокрема, про виплату заборгованості відповідач-2 та відповідач-3 жодним чином не відреагували. Докази сплати наявної заборгованості відповідачем-2 та відповідачем-3 в матеріалах справи відсутні.
Іншого відповідачами не доведено.
Щодо заявлених до стягнення пені та 3% річних, господарський вказує наступне.
Як було встановлено судом, умовами договору фінансового лізингу №UA358L-19-14 від 18.02.2019 та Загальних умов передбачено, зокрема, що: у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов), і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі; така пеня нараховується на фактичну суму заборгованості за кожний окремий період нарахування; зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені; лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання такої вимоги лізингодавця; збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві у зв'язку з простроченням сплати платежів лізингоодержувача, відшкодовуються лізингоодержувачем у сумі понад зазначену пеню; сплата лізингоодержувачем пені, зазначеної в першому абзаці цього пунктом 14.7, не звільняє лізингоодержувача від виконання своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів.
Як було встановлено судом, за умовами договорів поруки поручителі у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язались, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки.
Приймаючи до уваги умови укладених договорів, а також встановлені судом обставини допущення відповідачем-1 порушення умов договору, а також невиконання відповідачем-2 та відповідачем-3 своїх зобов'язань за договорами поруки, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем 4688814,39 грн. пені та 382214,18 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачами своїх грошових зобов?язань, розрахунок яких судом перевірено (за визначені позивачем періоди) та встановлено їх арифметичну вірність.
При цьому, на виконання умов договору фінансового лізингу, позивачем були направлені відповідачем відповідні вимоги (повідомлення) про необхідність сплати пені та 3% річних із наданням відповідних розрахунків. Натомість в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачами нарахованих пені та 3% річних.
Разом з тим, відповідачем-1 заявлено суду клопотання про зменшення розміру пені.
Господарський суд вказує, що суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
До моменту порушення зобов'язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку, обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70 % чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).
Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи що: матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язань у спірних відносинах; значний сукупний розмір нарахувань пені, який становить більше ніж сума основного боргу; прострочення виконання зобов'язання мало місце, в тому числі під час дії в Україні воєнного стану; доводи відповідача-1 щодо фінансового стану та надані ним докази (оборотно-сальдові відомості та фінансовий звіт), а також приймаючи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення компенсаційного, а не карального характеру, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, господарський суд з урахуванням вищезазначених висновків Верховного Суду вважає, що у даному випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень ст. 551 ЦК України та зменшення розмірів пені до 10%. За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» про солідарне стягнення з відповідачів 468881,44 грн. пені, в решті позову в цій частині судом відмовляється.
Водночас, враховуючи факт неналежного виконання відповідачами своїх грошових зобов'язань, які виникли за спірними правовідносинами, перевіривши розрахунки позивача 3% річних за визначений ним період та встановивши його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів основного боргу, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 382214,18 грн. 3% річних.
Господарський суд наголошує, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, беручи до уваги значний розмір пені, заявлений до стягнення позивачем, суд вважає, що зменшення розміру пені на 90%, виходячи з обставин даної справи та задоволення позовних вимог в частині основного боргу та нарахованих 3% річних не призводить до нівелювання значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення виконання зобов'язання та відповідає співмірності і загальним засадами цивільного законодавства.
Доводи позивача про відсутність підстав для зменшення розміру пені таким чином не приймаються судом до уваги з підстав, викладених вище.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та солідарне стягнення з відповідача-1/відповідача-2, відповідача-1/відповідача-3 3669145,38 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 468881,44 грн. пені та 382214,18 грн. 3% річних.
Іншого сторонами не доведено.
При цьому господарський суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини у даній справі в частині договорів поруки створюють правову ситуацію, в якій основний борг боржника (відповідача-1) за договором фінансового лізингу був забезпечений за двома окремими договорами поруки, які укладені різними поручителями, з огляду на що суд погоджується з позицією позивача у відповіді на відзив щодо того, що в даному випадку не буде мати місце так зване «подвійне стягнення» заборгованості, оскільки між позивачем та відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено окремі договори поруки, тому позивач фактично не мав іншого виходу окрім як заявити окремо позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-2, а окремо - до відповідача-1 та відповідача-3. Натомість суд наголошує, що в процесі виконання рішення погашення солідарними боржниками суми наявного боргу, який є фактично єдиним і виник на підставі укладеного між позивачем і відповідачем-1 договору фінансового лізингу, стане підставою для припинення аналогічних зобов??язань решти солідарних боржників.
Інші доводи учасників справи не створюють підстав для іншої оцінки судом спірних правовідносин.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви через систему Електронний суд покладаються на відповідачів як на сторін, з неправильних дій яких виник спір. При цьому, враховуючи чисельну судову практику та приймаючи до уваги, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, судовий збір у сумі покладається на відповідачів в рівних частинах на кожного.
Щодо заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У попередньому розрахунку судових витрат у справі позивачем в позові визначено суму витрат у розмірі 31500 грн. (витрати на професійну правничу допомогу). 13.04.2026 за вх.№12472/26 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл (відшкодування) судових витрат та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому клопотанні позивач просить суд стягнути з кожного з відповідачів в рівних частинах (по 1/3 з кожного) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31500 грн. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано: договір про надання юридичних послуг від 23.08.2016, укладений між ТОВ «Магнуссон Консалтинг» та позивачем та додаткові угоди до нього; акт надання послуг №48 від 16.09.2025 (в частині юридичних послуг по договору №UA358L-19-14 від 18.02.2019, на суму 31500 грн.); рахунок на оплату №49 від 16.09.2025 (в частині юридичних послуг по договору №UA358L-19-14 від 18.02.2019 на суму 31500 грн.); платіжну інструкцію №3131 від 03.10.2025 про сплату рахунку №49 від 16.09.2025
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов??язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги. При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України). До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, частиною 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. До відповідного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю. Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України). Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що процесуальні документи адвокатом позивача складено якісно, так само як і представництво в засіданнях суду. З огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» у суді, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, та за відсутності поданого відповідачами клопотання про зменшення заявлених до стягнення витрат, господарський суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 31500 грн. є такою, що підтверджена поданими доказами, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.
Окрім того, суд наголошує на тому, що клопотань від відповідачів в порядку ч.5 ст. 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надійшло.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та доведеними, а отже суд дійшов висновку про задоволення поданої заяви та стягнення з кожного з відповідачів по 10500 грн. з кожного (31500/3) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» - задовольнити частково.
2.Солідарно стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вулиця Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОР» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 20, код ЄДРПОУ 13888197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) 3669145 /три мільйони шістсот шістдесят дев'ять тисяч сто сорок п'ять/ грн. 38 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 468881 /чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну/ грн. 44 коп. пені та 382214 /триста вісімдесят дві тисячі двісті чотирнадцять/ грн. 18 коп. 3% річних.
3.Солідарно стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вулиця Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) 3669145 /три мільйони шістсот шістдесят дев'ять тисяч сто сорок п'ять/ грн. 38 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 468881 /чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну/ грн. 44 коп. пені та 382214 /триста вісімдесят дві тисячі двісті чотирнадцять/ грн. 18 коп. 3% річних.
4.В решті позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вулиця Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) 34960 /тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят/ грн. 70 коп. судового збору та 10500 /десять тисяч п'ятсот/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.
6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОР» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 20, код ЄДРПОУ 13888197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) 34960 /тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят/ грн. 70 коп. судового збору та 10500 /десять тисяч п'ятсот/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.
7.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) 34960 /тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят/ грн. 69 коп. судового збору та 10500 /десять тисяч п'ятсот/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 07 травня 2026 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді.
Суддя Ю.С. Бездоля