печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19725/26-к
09 квітня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю с. Петровське Волноваського р-ну Донецької області, який зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично перебуває під запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого головним спеціалістом в ДПІ, з вищою освітою, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні за № 42025102060000131 від 21.08.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Короткий виклад вимог клопотання
На розгляд слідчому судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання сторони кримінального провадження про зміну запобіжного заходу та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання вказано, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025102060000131 від 21.08.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження 25.02.2026 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
26.02.2026 останньому вручено письмове повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
27.02.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/11926/26-к клопотання органу досудового розслідування про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишено без задоволення, та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання: АДРЕСА_2 зі строком дії до 24.04.2026.
07.04.2026 слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026100060000500 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
07.04.2026 прокурором окружної прокуратури винесено постанову про об'єднання кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 2 ст. 369-2 КК України в одне кримінальне провадження під № 42025102060000131.
07.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмове повідомлення про нову підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
На переконання органу досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо підозрюваного ОСОБА_5 не зменшилися. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків виникла обґрунтована потреба у зміні запобіжного заходу та застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції сторін кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала вказане клопотання, просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Наголошувала, що за час проведення досудового розслідування підозрюваний із захисником з'являлися на виклик, проте жодного разу показань не надано. Крім цього, завдяки діям підозрюваного викрито злочинну схему, щодо якої вносять відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 114-1, ст. 255 КК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 , вказав, що ОСОБА_5 не порушував попередньо покладені обов'язки, жодним чином не перешкоджав досудовому розслідуванню. Вважав, що ризики відсутні та вже були предметом розгляду при обранні запобіжного заходу, нових обставин не з'явилося. Крім цього, підозрюваний комунікації з іншими учасниками не мав, паспорт для виїзду за кордон здав, прибував за першою вимогою слідчого, має проблеми зі здоров'ям. Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді
Заслухавши пояснення прокурора, думку захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025102060000131 від 21.08.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження 25.02.2026 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
26.02.2026 останньому вручено письмове повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
27.02.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/11926/26-к, клопотання органу досудового розслідування про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишено без задоволення, та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання: АДРЕСА_2 зі строком дії до 24.04.2026.
07.04.2026 слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026100060000500 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
07.04.2026 прокурором окружної прокуратури винесено постанову про об'єднання кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 2 ст. 369-2 КК України в одне кримінальне провадження під № 42025102060000131.
07.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмове повідомлення про нову підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
По-перше, він, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, організував схему незаконного переправлення військовозобов'язаних чоловіків через державний кордон України під час воєнного стану. Для цього він пропонував «вирішення питань» зі зняттям з розшуку в ТЦК, проходженням ВЛК та оформленням документів для виїзду за кордон, використовуючи особисті зв'язки та даючи поради щодо системи «Резерв+». За це він вимагав і отримав частину коштів у розмірі 7 000 доларів США.
По-друге, він також організував схему одержання неправомірної вигоди за вплив на службових осіб ТЦК та інших державних органів. Він запевняв, що може вплинути на прийняття рішень щодо військового обліку та зняття з розшуку, а також отримав загалом 25 000 доларів США за «вирішення питання».
Таким чином, його дії кваліфіковано як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон (ч. 3 ст. 332 КК України) та одержання неправомірної вигоди за вплив на службових осіб (ч. 2 ст. 369-2 КК України), вчинені з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
Релевантні джерела права
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта чи спеціаліста; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється чи обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на положення ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Статтею 200 КПК України визначено, що клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Мотиви слідчого судді
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою слідчий суддя повинен перевірити не лише наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а й наявність нових або належним чином підтверджених обставин, які б свідчили про неефективність раніше застосованого запобіжного заходу та неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом подальшого застосування домашнього арешту.
Щодо обґрунтованості підозри
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, слідчим долучено до клопотання, зокрема:
- протоколи допитів свідків;
- протоколи вручення та огляду грошових коштів;
- протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- протоколи проведення обшуку;
- протокол 208 КПК України;
- речові докази та матеріали провадження в сукупності.
Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до інкримінованих злочинів за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.
На даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, дані матеріли є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення, передбаченого ст. 278 КПК України, не викликає.
Щодо відсутності нових обставин, які б свідчили про неефективність раніше застосованого запобіжного заходу
Відповідно до положень, передбачених ст. 200 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу повинно містити обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Посилання прокурора на те, що підозрюваний під час досудового розслідування з'являвся за викликами, але не надавав показань, не може розцінюватися як обставина, що обґрунтовує необхідність застосування більш суворого запобіжного заходу. Реалізація підозрюваним права не давати показання прямо випливає із гарантій права на захист та права не свідчити проти себе. Ненадання показань не є порушенням покладених процесуальних обов'язків, не свідчить про ухилення від слідства і саме по собі не підтверджує існування чи посилення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Слід зауважити, що сама обставина належної явки підозрюваного за викликами свідчить про виконання ним процесуальних обов'язків та про належну дієвість вже обраного запобіжного заходу.
Крім цього, не може бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу твердження прокурора про те, що внаслідок дій підозрюваного було викрито певну злочинну схему та внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 114-1 та ст. 255 КК України. Стороною обвинувачення не наведено в зазначеному контексті доводів щодо появи нових чи посилення попередньо визначених при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту процесуальних ризиків.
Окремо слід зазначити, що підставою зміни запобіжного заходу сторона обвинувачення вважає повідомлення про нову підозру за ч. 2 ст. 369-2 КК України, що ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, які вже досліджувались судом при обранні запобіжного заходу. Істотних нових даних, які свідчили б про посилення ризиків, суду не надано. З цього випливає, що сам лише факт повідомлення про нову підозру не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Щодо наявності ризиків
Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання прокурор послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) є припущенням сторони обвинувачення з огляду на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий, після обрання запобіжного заходу неухильно виконує покладені на нього процесуальні обов'язки та з'являється за викликами сторони обвинувачення, здав закордонний паспорт. Будь-яких відомостей про порушення умов цілодобового домашнього арешту, спроби ухилення від слідства чи наміри залишити місце проживання стороною обвинувачення суду не надано. За таких обставин ризик переховування не підтверджений.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 27.06.1968 у справі «Неймейстер проти Австрії» наголосив, що оцінка ризику переховування має ґрунтуватися насамперед на поведінці особи, її соціальних зв'язках, способі життя та фактичному виконанні покладених обов'язків
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя також не вбачає належного обґрунтування. Посилання прокурора на можливість такого впливу є декларативними та не підкріплені конкретними фактичними даними. Матеріали клопотання не містять відомостей про будь-які спроби підозрюваного контактувати зі свідками, схиляти їх до зміни показань або іншим чином впливати на хід досудового розслідування. Крім того, як убачається з матеріалів провадження, значна частина доказів уже зібрана, зокрема результати негласних слідчих (розшукових) дій, протоколи процесуальних дій, фіксація передачі грошових коштів. Крім цього, сам лише доступ сторони захисту до матеріалів кримінального провадження, у тому числі до анкетних даних учасників, не може свідчити про наявність наміру чи реальної можливості незаконного впливу.
У рішенні у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» Європейський суд з прав людини підкреслив, що органи державної влади повинні наводити конкретні факти, які підтверджують існування відповідних ризиків, а не обмежуватися загальними припущеннями.
Також необґрунтованим є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки матеріали клопотання не містять жодних даних про те, що після обрання запобіжного заходу підозрюваний продовжував протиправну діяльність чи вчиняв будь-які дії, спрямовані на реалізацію злочинного наміру. При цьому підозрюваний перебуває під цілодобовим домашнім арештом, що істотно обмежує його пересування, контакти та фактичну поведінку.
Оцінюючи доводи прокурора в сукупності, слідчий суддя виходить із принципу пропорційності, закріпленого у ст. 178 КПК України. Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може застосовуватися лише у разі доведення того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам.
У справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що тримання під вартою може застосовуватись лише за наявності «релевантних та достатніх» підстав. У справі «Летельє проти Франції» Суд зазначив, що сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може автоматично виправдовувати тримання особи під вартою. Натомість у даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення фактично обґрунтовує необхідність застосування більш суворого запобіжного заходу тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень та загальними припущеннями щодо можливих ризиків, без наведення конкретних фактів, які б свідчили про їх реальність.
Крім того, у справі «Мамедова проти Росії» Європейський суд з прав людини підкреслив обов'язок суду оцінювати можливість застосування альтернативних, менш обмежувальних запобіжних заходів перед вирішенням питання про тримання під вартою. У цьому провадженні до підозрюваного вже застосовано більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому стороною обвинувачення не доведено, що такий запобіжний захід є неефективним або що підозрюваний порушував покладені на нього обов'язки.
На думку слідчого судді, стороною обвинувачення не надано належних і достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, посилилися або набули нового змісту. Не доведено й того, що застосований запобіжний захід виявився неефективним або що підозрюваний порушував покладені на нього процесуальні обов'язки. За відсутності таких обставин вимога про застосування більш суворого запобіжного заходу суперечить положенням ст. 183 КПК України, відповідно до яких тримання під вартою є винятковим заходом і застосовується лише за умови доведення неможливості досягнення мети кримінального провадження шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім цього, наведені стороною обвинувачення доводи не свідчать про виникнення нових обставин у розумінні ст. 200 КПК України, про посилення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, або/та про неефективність раніше застосованого запобіжного заходу. За таких умов з урахуванням стадії досудового розслідування та попередньої процесуальної поведінки підозрюваного клопотання сторони кримінального провадження про зміну запобіжного заходу та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 176-178, 200, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 16.04.2026 о 08 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_7