Справа № 752/26752/24
Провадження №: 8/752/9/26
04.05.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
секретаря судового засідання - Сінчук І. А.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року у цивільній справі № 752/26752/24 за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення недоотриманої заробітної плати за час відрядження,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь недоотриману заробітну плату за час відрядження у розмірі 1 655 грн 25 коп.
Позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до наказу № 121 від 06 травня 2024 року він перебував у відряджені з 13 по 17 травня 2024 року. Зазначає, що при розрахунку та виплаті заробітної плати за час відрядження Українським науково - дослідним інститутом продуктивності агропромислового комплексу не врахована недоотримана заробітна плата в розмірі 4 303 грн 68 коп, яка була стягнута за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року у справі № 752/10119/24. Вважає, що середньоденна заробітна плата за час відрядження з урахування коштів в розмірі 4 303грн 68 коп повинна збільшитись на 331 грн 05 коп (4 303,68 (7+6) = 331,05) та за 5 днів відрядження становить 1 655 грн 25 коп (331,05 х 5 = 1 655,25).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у цивільній справі № 752/26752/24.
24 березня 2026 року позивачем ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду міста Києва подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року, в якій позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача і стягнути з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу недоотриману заробітну плату за час відрядження.
Як на нововиявлену підставу позивач посилається на те, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі позивачу, на час розгляду справи, а саме факт підтвердження рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року у справі № 752/13168/25, яке набрало законної сили 23 лютого 2026 року, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у розмірі 4303, 68 грн, який був стягнутий за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року у справі № 752/101 19/24 є заробітною платою. Зазначена сума у розмірі 4303, 68 грн, яку отримав позивач за час затримки відповідачем виконання судового рішення, яка розраховувалась відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 як середній заробіток є заробітною платою відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці». У зв'язку з тим, що відповідач затримав термін виплати заробітної плати у розмірі 4303, 68 грн, він відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року у справі № 752/13168/25 зобов'язаний виплатити позивачу компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
В рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року у справі № 752/13168/25 встановлено, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у розмірі 4303, 68 грн. є заробітною платою і відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з відповідача стягнуто компенсацію втрати частини цієї заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Цей факт відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, на думку позивача, є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення так як є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома позивачу, на час розгляду справи і входить до предмета доказування і спростовує обставину, покладену в основу судового рішення, що середня заробітна плата не є заробітною платою.
Вказану заяву було передано в провадження судді Кирильчук І. А. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за заявою позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року у цивільній справі № 752/26752/24 за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення недоотриманої заробітної плати за час відрядження. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на 04 травня 2026 року на 09 год. 30 хв.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (частини перша-друга статті 429 ЦПК України).
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з викладених у ній підстав.
Представник відповідача - Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу у судове засідання не з'явився, про розгляд заяви був повідомлений в установленому законом порядку, шляхом отримання ухвали суду від 06 квітня 2026 року через «Електронний суд», будь-яких заяв та клопотань до суду не надіслав.
Вивчивши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, наведені позивачем підстави для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.3).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункт 26), постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.4)).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункти 27, 28) постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.5)).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20 (пункт 6.38) постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.6)).
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вказані правові норми передбачають, що це мають бути обставини, які є істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Тобто, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для перегляду судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 361/161/13-ц звернула увагу, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є видом перегляду, в якому немає помилки суду під час первісного розгляду справи, а нововиявлені обставини мають об'єктивний характер.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник ОСОБА_1 вважає, що в рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року у справі № 752/13168/25 встановлено, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у розмірі 4303, 68 грн є заробітною платою і відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з відповідача стягнуто компенсацію втрати частини цієї заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Цей факт відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення так як є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома позивачу, на час розгляду справи і входить до предмета доказування і спростовує обставину, покладену в основу судового рішення, що середня заробітна плата не є заробітною платою.
Однак, таке формулювання заявником підстав для звернення суду у порядку статті 423 ЦПК України суперечить законодавчому визначенню та тлумаченню поняття «нововиявлені обставини», яке полягає у тому, що це повинні бути саме істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Враховуючи викладене, надавши оцінку доводам заявника та поданим ним доказам, суд дійшов висновку про те, що обставини, зазначені позивачем у його заяві, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України.
Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року у цивільній справі № 752/26752/24.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2).
Задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогам ЦПК України порушує принцип правової визначеності та право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950).
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) від 19.02.2009 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
За таких обставин суд вважає, що заявником не наведені обставини, які б могли кваліфікуватися як нововиявлені в розумінні положень статті 423 ЦПК України як підстави для скасування рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року, оскільки обставини, зазначені заявником, не є в розумінні чинного законодавства України нововиявленими.
Згідно положень пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення недоотриманої заробітної плати за час відрядження.
Керуючись статтями 260, 268, 353, 354, 429 ЦПК України, суд,
У задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року у цивільній справі № 752/26752/24 - відмовити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року у цивільній справі № 752/26752/24 за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення недоотриманої заробітної плати за час відрядження - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцять днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 08 травня 2026 року.
Суддя І. А. Кирильчук