Справа № 185/7216/26
Провадження № 1-кс/185/412/26
09 травня 2026 року слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (дистанційно), слідчого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 (дистанційно), у присутності підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого повну середню освіту, не одруженого, не маючого неповнолітніх дітей, військовослужбовця на посаді розвідника-навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -
Клопотанням слідчого, яке надійшло до суду 09 травня 2026 року, погодженим прокурором, порушується питання про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до матеріалів, якими слідчий обґрунтовує клопотання, солдат ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період, проходячи її на посаді розвідника-навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 17 травня 2025 року самовільно залишив населений пункт с. Липне Сумської області, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися до 08 травня 2026 року.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місяця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
07 серпня 2025 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170040014037, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
08 травня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні місяця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_6 має бути застосований запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою у зв'язку з обґрунтованою підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, перебуваючи під загрозою застосування до нього суворого покарання, у разі доведеності його вини у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав.
Підозрюваний ОСОБА_6 підозру визнав, однак заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання. Вважає, що ризики зазначені прокурором безпідставні та нічим не підтверджені. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результати розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Слідчим доведено, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування, оскільки даний факт за № 62025170040014037 від 07 серпня 2025 року зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Встановлено, що ОСОБА_6 було затримано 08 травня 2026 року о 18:06 год. працівниками поліції, тому згідно ст. 209 КПК України момент затримання вважається о 18:06 год. 08 травня 2026 року.
08 травня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
08 травня 2026 року підозрюваним було отримано копію клопотання з доданими матеріалами про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих по даному кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Так статтею 178 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до матеріалів клопотання відносно ОСОБА_6 , останній є особою, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, не одружений, неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець, раніше неодноразово судимий, останній раз 12 лютого 2025 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначене покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Суд вважає цілком доведеним існування як ризику переховування від органів досудового розслідування, ризик впливу на свідків, так і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення в якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Враховуючи те, що обґрунтованість підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений слідчим суддею, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Відтак, приходжу до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим не може бути застосованим відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
З урахуванням положень ст.ст.182, 183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому застави, як альтернативного запобіжного заходу, з врахуванням обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 372, 395 КПК України -
Клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого повну середню освіту, не одруженого, не маючого неповнолітніх дітей, військовослужбовця на посаді розвідника-навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту затримання, а саме з 18.06 год. 08 травня 2026 року до 18 год. 06 хв. 05 липня 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Cлідчий суддя: ОСОБА_1