Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1690/25
номер провадження 2/695/343/26
27 квітня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Побиванця Ю.В.,
представника третьої особи - Курятник С.А.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Побиванця Юрія Володимировича до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав,
представник ОСОБА_1 адвокат Побиванець Ю.В.звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім'єю у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2024. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне проживання сторін не склалося, із 2018 року вони проживають окремо, а з 2023 року дитина проживає разом із позивачем. ОСОБА_1 проживає разом із донькою ОСОБА_3 , матір'ю ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Побутові умови є належними, забезпечують нормальний розвиток і виховання дитини, у сім'ї панують добрі та стабільні стосунки. ОСОБА_3 є ученицею 7 класу очної форми навчання. Відповідно до характеристики навчального закладу дитина проявила себе як активна та комунікабельна учениця, має середньо-достатній рівень знань, ввічлива, бере участь у громадському житті школи. Батько постійно цікавиться навчанням дитини, відвідує батьківські збори та співпрацює з класним керівником, тоді як мати у навчальному процесі участі не бере та школу не відвідує. ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, проживає разом із батьками та донькою, яка перебуває на його повному утриманні, працює вантажником в Агрохолдингу «Астарта-Київ». Згідно витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Вознесенської сільської ради № 6 від 29.06.2023, комісією вирішено повернути ОСОБА_3 у родину батька, оскільки він налагодив відносини з донькою, а дитина висловила бажання проживати разом із ним. Відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2023 ОСОБА_3 було відібрано у матері ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав. ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вознесенської сільської ради № 157 від 17.10.2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене вище, представник позивача просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.04.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.08.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.03.2026 викликано малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для висловлення думки щодо позбавлення її матері ОСОБА_2 батьківських прав. Залучено психолога до участі в справі під час заслуховування думки малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що відповідач не спілкувалася з донькою ОСОБА_3 із часу подання позову.
Представник позивача адвокат Побиванець Ю.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у ОСОБА_2 відібрали дітей. Однак вона на шлях виправлення не стала та не вжила заходів щодо їх повернення.
Представник органу опіки та піклування Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Курятник С.А. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Зазначила, що після відібрання дітей у ОСОБА_2 , її поведінка не змінилася. Вона продовжує ухилятися від виконання батьківських обов'язків.
У судовому засіданні за участю представника органу опіки та піклування Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_6 та психолога Вознесенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Карої Т.М. неповнолітня ОСОБА_3 повідомила, що проживає разом із батьком, бабусею та дідусем. Із матір'ю не проживає з 2023 року. Її мати ОСОБА_2 до школи не приходить, вони не спілкуються та не бачаться. Вихованням і доглядом за нею займається батько. Бажання повернутися до матері відсутнє.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідача в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.01.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.04.2014, який був розірваний 01.07.2021 рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі №695/150/24.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.05.2012.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 14.04.2025 ОСОБА_1 проживає разом із донькою ОСОБА_3 , матір'ю ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання є задовільними, створені належні умови для виховання та розвитку дитини.
Згідно довідки Богуславецького навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дошкільного навчального закладу ім. М.О. Максимовича №04-07/102-24 від 10.09.2024 убачається, що ОСОБА_3 навчається у 7 класі очної форми навчання Богуславецького навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дошкільного навчального закладу ім. М.О. Максимовича Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
Відповідно до характеристики учениці 7 класу Богуславецького навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дошкільного навчального закладу ім. М.О. Максимовича від 14.04.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , характеризується позитивно. Тато цікавиться навчанням Асі та відповідально ставиться до її виховання в сім'ї, регулярно відвідує школу. Мама ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, із сім'єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере.
Згідно характеристики Богуславецького старостинського округу Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №209 від 16.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживанням характеризується позитивно. Розлучений, має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із ним. Дитина перебуває на повному його утриманні. На даний час ОСОБА_1 працює неофіційно вантажником в АГРОПРОМИСЛОВОМУ ХОЛДИНГУ «АСТАРТА-КИЇВ».
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №695/1658/23 позовні вимоги виконавчого комітету Вознесенської сільської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав задоволено. Відібрано малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від їх матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав. Відібрано неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від її батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до витягу з протоколу №6 засідання постійної комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 29.06.2023 вирішено повернути ОСОБА_9 в родину рідного батька ОСОБА_10 . Зроблено акт оцінки потреб та взято під супровід дану родину.
Згідно довідки Богуславецького старостинського округу Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №90 від 15.04.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , однак фактично проживає по АДРЕСА_3 .
Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, від 17.10.2024 №157, убачається, що виконавчий комітет Вознесенської сільської ради, як орган опіки і піклування, виходячи виключно з інтересів дитини, вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначає, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно з ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом роз'яснень, викладених у п.15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 203/3505/19 відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).
Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Як встановлено судом, відповідач у справі не займається вихованням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявляє до неї будь-якої материнської уваги та турботи, не займається розвитком дитини, не цікавиться її життям взагалі. Крім того, після відібрання дітей, відповідач на шлях виправлення не стала, що свідчить про її ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків.
На підставі викладеного вище, враховуючи, що судом встановлено факт свідомого і тривалого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, та таким, що належить задовольнити.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.
Водночас суд зауважує, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
позов представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) адвоката Побиванця Юрія Володимировича до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), третя особа - орган опіки та піклування Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області(місцезнаходження: вул. Цетральна 21, с. Вознесенське, Золотоніський р-н, Черкаська обл.; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43955206), про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення буде складено 07.05.2026.
Суддя К. М. Ушакова