Справа № 161/10015/26
Провадження № 1-кс/161/3177/26
м. Луцьк 08 травня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржниці ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Третього слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у місті Львові щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Третього слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у місті Львові щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що 27.02.2026 вона звернулась до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції за ст.146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі або викрадення людини. В подальшому вказана заява була скерована до Третього слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у місті Львові, однак, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, всупереч ст.214 КПК України, внесенні не були, про що нею отримано 01.05.2026 письмову відповідь. У зв'язку з цим просить зобов'язати уповноважену особу Третього слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у місті Львові внести відомості до ЄРДР згідно поданої нею заяви.
В судовому засіданні заявниця скаргу підтримала, просила її задовольнити. Пояснила, що є громадянкою України, росіянкою за національністю, тому не дуже добре розмовляє українською мовою. Громадянство України отримала після одруження з громадянином України. З 2018 року постійно проживає в селі Перевали Ковельського району. 25 лютого 2026 року вона, перебуваючи за місцем свого проживання, побачила, що навпроти сусіднього через дорогу будинку перебуває службовий автомобіль працівників поліції, а також як двоє невідомих працівників поліції у форменному одязі та зі зброєю, вивели двох цивільних осіб, місцевих жителів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не проживають у вказаному сусідньому будинку, а за іншою адресою, далі по вулиці. Поліцейські цих двох осіб помістили до службового автомобіля та поїхали. Вона ніякого відношення до цих осіб не має, з ними чи їх рідними не спілкувалася, жодних доручень на представництво їх інтересів не має, водночас вирішила самостійно на власному автомобілі прослідувати за автомобілем поліцейських. Автомобіль доставив цивільних осіб до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час їй відомо, що вказані особи були порушниками порядку військового обліку, поліцейські доставили їх для перевірки військово-облікових документів, після чого вказані особи були мобілізовані і на даний час проходять військову службу. Вважає, що працівниками поліції вчинено «викрадення людини», тобто злочин, передбачений ст.146 КК України. При цьому скаржниця не бачила, щоб працівники поліції наносили цивільним особам тілесні ушкодження, або жорстоко з ним поводилися, «їх не били і не штовхали», цивільні особи самостійно сідали в автомобіль поліції.
Уповноважена особа ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у місті Львові в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги.Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення скаржниці, дослідивши матеріали скарги та додані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Частиною 4 ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Водночас, вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України, тобто сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, і саме тому відомості, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Разом з цим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Викладене свідчить про наявність у слідчого, дізнавача, прокурора обов'язку після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, перевірити достатність відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і лише за наслідками такої перевірки ним може бути ухвалене рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться не будь-які заяви (повідомлення), які надходять до органів досудового розслідування чи прокуратури, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли вони викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
Тобто для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо ймовірного вчинення кримінального правопорушення, заявником повинні бути наведені конкретні факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, оскільки за відсутності таких необґрунтоване внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування призведе до невиправданого кримінального переслідування органом досудового розслідування.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
В свою чергу, на думку ОСОБА_3 , яка звернулась до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, наведені нею обставини свідчать про наявність в діях працівників поліції ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України.
В подальшому вказана заява була скерована Ковельським РУП ГУНП у Волинській області в Третій слідчий відділ ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у м.Львові та відповіддю від 22.04.2026 року останню повідомлено, що її заява була направлена на адресу ГУНП у Волинській області для проведення службового розслідування за вказаним фактом.
Разом з цим, повідомлення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 27.02.2026, з яким вона звернулася до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, в подальшому було скероване до Третього слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у м.Львові, не містить викладу конкретних обставин, які прямо свідчили б про вчинення кримінальних правопорушень, а твердження, викладені в повідомленні (заяві), ґрунтуються на припущеннях про існування тих чи інших фактів (вчинення протиправних дій), тобто на суб'єктивній оцінці певних подій, адже жодних конкретних відомостей, які могли б бути перевірені в ході досудового розслідування, заява не містить. Наведені у заяві доводи не можуть свідчити про те, що існує ймовірність вчинення кримінальних правопорушень і що описані в повідомленні (заяві) факти потребують перевірки засобами кримінального процесу. Не можуть і не повинні вноситися до ЄРДР відомості щодо кожного факту перевірки військово-облікових документів та адміністративного доставлення особи. Тим більше, на час розгляду скарги скаржниця повідомила, що «викрадені» цивільні особи були порушниками військового обліку і в подальшому мобілізовані.
Водночас, слід зазначити, що слідчий суддя не повинен виконувати формальну функцію судового примусу уповноважених осіб вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі без виключення заяви і повідомлення, які ними отримуються.
Таким чином, обставини, зазначені у повідомленні ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 27.02.2026, не є достатніми для внесення уповноваженими особами ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у м.Львовівідомостей до ЄРДР для проведення перевірки конкретних фактів на предмет наявності чи відсутності складу кримінальних правопорушень, тому підстави для зобов'язання внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вищевказаним повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 27.02.2026 відсутні, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 110, 214, 303- 307, 309, 370-372, 395, 532 КПК України,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Третього слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м.Луцьку) розташованого у місті Львові щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду впродовж п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1