Справа №760/20954/25
2/760/2241/26
05 травня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Гуцало М.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивувало тим, що 17 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір № 4607187, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 20000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.
Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені статтями 11, 12 закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-заява на кредит № 4607187 позичальника від 17 червня 2021 року.
Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому були перераховані кошти на рахунок платіжної картки позичальника.
29 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 76-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 4607187 від 17 червня 2021 року.
Зазначено, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» від первісного кредитора.
Сума заборгованості відповідача становить 81420 гривень, що складається з:
- 19000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 60420 гривень - прострочена заборгованість за сумою відсотків;
- 2000 гривень - прострочена заборгованість за комісією.
Відповідачу була надіслана претензія від 13 червня 2025 року, проте останнім заборгованість за кредитним договором не погашена.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 81420 гривень.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що вона визнає заявлені вимоги частково. Зазначено, що дійсно 17 червня 2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 4607187, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав 20000 гривень. Разом з тим, пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що кредит надається строком на 15 днів з 17 червня 2021 року (строк кредитування). Терміни (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02 липня 2021 року. Сума до повернення відповідачем за користування кредитом з 17 червня 2021 року по 02 липня 2021 року складала 25000 гривень, що передбачено договором. Будь-яких додаткових угод про продовження строку дії кредитного договору відповідач не укладав ні з первісним кредитом ТОВ «Мілоан», ні з правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Таким чином, нарахування відсотків за кредитним договором здійснено з порушенням вимог закону, оскільки здійснювалось після закінчення строку кредитування, визначеного кредитним договором. Позовна заява стосується спору з невеликим рівнем складності, а сума наданої юридичної послуги у належний спосіб не обґрунтована та не доведена. Вважає, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень є завищеною та не відповідає критерію розумності, а тому підлягає частковому відшкодуванню.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 17 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір № 4607187, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 20000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.
Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені статтями 11, 12 закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-заява на кредит № 4607187 позичальника від 17 червня 2021 року.
Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому були перераховані кошти на рахунок платіжної картки позичальника.
З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що останній не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у сумі 20000 гривень.
Станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернув.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
На підтвердження укладення кредитного договору № 4607187 від 17 червня 2021 року позивачем надано довідку від 12 червня 2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): S69033, що був відправлений на номер телефону НОМЕР_1 .
Таким чином, вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ТОВ «Мілоан» було перераховано на картковий рахунок відповідача позику в розмірі 20000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 49008603 від 17 червня 2021 року.
Зазначене також підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» та випискою з особового рахунку за кредитним договором.
Станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернув.
Встановлено, що відповідно до кредитного договору від 17 червня 2021 року відповідач має повернути ТОВ «Мілоан» 20000 гривень.
29 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 76-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 4607187 від 17 червня 2021 року.
Зазначене підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 76-МЛ від 29 вересня 2021 року, актом приймання-передачі від 29 вересня 2021 року та платіжною інструкцією № 41765 від 29 вересня 2021 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в загальному розмірі 81420 гривень, що складається з:
- 19000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 60420 гривень - прострочена заборгованість за сумою відсотків;
- 2000 гривень - прострочена заборгованість за комісією.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує на те, що пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що кредит надається строком на 15 днів з 17 червня 2021 року (строк кредитування). Терміни (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02 липня 2021 року. Сума до повернення відповідачем за користування кредитом з 17 червня 2021 року по 02 липня 2021 року складала 25000 гривень, що передбачено договором. Будь-яких додаткових угод про продовження строку дії кредитного договору відповідач не укладав ні з первісним кредитом ТОВ «Мілоан», ні з правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Таким чином, нарахування відсотків за кредитним договором здійснено з порушенням вимог закону, оскільки здійснювалось після закінчення строку кредитування, визначеного кредитним договором.
Відповідно до п. 1.3. договору кредит надається строком на 15 днів з 17 червня 2021 року (строк кредитування).
Пунктом 1.4. договору визначено, що терміни (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02 липня 2021 року.
Згідно з п. 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5000 гривень в грошовому виразі та 22,711,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1. - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 25000 гривень.
Підпунктом 1.5.1. договору встановлено, що комісія за надання кредиту: 2000 гривень, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.
Вбачається, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження пролонгації строку кредитування.
Сторона відповідача вказує на те, що будь-яких додаткових угод про продовження строку дії кредитного договору відповідач не укладав ні з первісним кредитом ТОВ «Мілоан», ні з правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти та проценти, нараховані у строк до 02 липня 2021 року, в добровільному порядку товариству не повернуті, наявні правові підстави для стягнення із відповідача суми заборгованості по кредитному договору.
З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню частково.
З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.
06 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0605.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Усенка М.І., копія ордеру від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на адвоката Усенка М.І., акт наданих послуг № 2095 від 23 червня 2025 року, детальний опис наданих послуг від 23 червня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0605.
Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною відповідача у відзиві на позов зазначено, що позовна заява стосується спору з невеликим рівнем складності, а сума наданої юридичної послуги у належний спосіб не обґрунтована та не доведена. Вважає, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень є завищеною та не відповідає критерію розумності, а тому підлягає частковому відшкодуванню.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19.
Разом з тим, стороною відповідача не доведена не співмірність витрат на правничу допомогу.
Суд враховує той факт, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до п. 2.3. договору вартість наданих послуг за 1 справу складає: 7000 гривень без ПДВ.
Вбачається, що наданий стороною позивача детальний опис послуг містить перелік наданих послуг та кількість годин, що були витрачені адвокатом на надання вказаних послуг.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню в сумі 7000 гривень.
Керуючись статтями 526, 530, 533, 549, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 1, 3, 4, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28) 19000 гривень простроченої заборгованості за сумою кредиту, 3000 гривень простроченої заборгованості за сумою відсотків, 2000 гривень простроченої заборгованості за комісією, 7000 гривень витрат на правничу допомогу та 2422 гривні 40 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: