06 травня 2026 року м. Київ
Справа № 758/1828/25
Провадження №22-ц/824/4948/2026
Резолютивна частина постанови оголошена 06 травня 2026 року
Повний текст постанови складено 07 травня 2026 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Узлій М.М.
сторони: позивач Акціонерне товариство комерційний банк
«Приват Банк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року, ухваленого у складі судді Захарчук С.С., -
У лютому 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 03.03.2022 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на приєднання до умов та правил надання банківських послуг та підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та АТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг.
Відповідно до вказаного договору тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн., строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка, відсотків річних: 40,8%
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 строк дії - 09/24, тип - Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку.
ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції.
Свої зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22.01.2025 має заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг у загальному розмірі 92 892 грн. 54 коп., яка складається з наступного: 75 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17 892 грн. 54 коп. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у загальному розмірі 92 892 грн. 54 коп., яка складається з наступного: 75 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17 892 грн. 54 коп. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2025 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, з наданого позивачем договору неможливо встановити строк користування кредитом, розміру облікової ставки, крім того, позивачем не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості, а саме: обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 17 892 грн. 54 коп., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення нарахованих та несплачених відсотках у розмірі 17 892 грн. 54 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
Вказує, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ухвалюючи рішення, судом не було враховано, що до матеріалів справи була долучена заява яка підписана сторонами та містить усі істотні умови договору.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Хитрова Л.В. підтримала доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Судова повістка, яка надсилалася ОСОБА_1 , повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що 03.03.2022 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до преамбули договору клієнт ОСОБА_1 , який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Регулярні платежі», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка» (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Відповідно до п. 1.2 договору тип кредиту - відновлювана кредитна лінія.
Сума / ліміт кредиту - Розмір кредитного ліміту не перевищує: 200 000 грн. для карт «Універсальна», 200 000 грн для карт «Універсальна Gold», 300 000 грн для Преміальної картки Platinum, 300 000 грн для Преміальної картки World Black Edition, 300 000 грн. для Преміальної картки VISA Signature, 400 000 грн для Преміальної картки World Elite, 800 000 грн для Преміальної картки Infinite.
Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією.
Мета отримання кредиту - на споживчі цілі.
Спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом.
Відповідно до п. 1.4 договору повернення кредиту здійснюється шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта;
- шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на внесення поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.
Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно;
- 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.
Відповідно до п. 2.1.1.1.1. Умов та правил на підставі ст.634 Цивільного кодексу України Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Клієнт приєднується до цих Умов та Правил (далі - Умови або Договір). Паспорт споживчого кредиту та Тарифи Банку (далі - Тарифи) є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік кредитних карток, на які Банк встановлює кредитні ліміти: Карта «Універсальна», карта «Універсальна Gold», Преміальні картки: Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature. Цей перелік може змінюватися та доповнюватися на розсуд Банку.
Відповідно до п. 2.1.1.5.1. обов'язком клієнта є здійснювати погашення кредиту у строки та в розмірах, визначених п. 2.1.1.3.1, 2.1.1.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. п. 2.1.1.3.1, 2.1.1.3.2 договору Сторони на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України визначили цим Договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів. Погашення кредиту та процентів здійснюється Клієнтом щомісяця в такому порядку: - Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань Клієнта за цим Договором (здійснювати договірне списання). В разі, якщо у Клієнта повністю використаний кредитний ліміт та / або в разі виникнення у Клієнта прострочених зобов'язань за Договором, доручення Клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується. - крім погашення процентів в порядку та на умовах, визначених абзацом другим п.2.1.1.3.1., погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом внесення Клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі Мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту; При цьому, якщо до 25 числа (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, Клієнт самостійно не здійснить платіж в готівковій або безготівковій формі у розмірі Мінімального платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, Клієнт доручає Банку при настанні термінів платежів здійснювати списання грошей у валюті кредитного ліміту з усіх рахунків Клієнта, відкритих в Банку, та рахунків, що будуть відкриті Клієнтом Банку в майбутньому, в розмірі заборгованості, яка підлягає сплаті Банку за цим Договором (здійснювати договірне списання). В разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання Клієнта вважаються простроченими. При цьому Сторони, на підставі ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» узгодили, що доручаючи Банку здійснити договірне списання на оплату відсотків за користування кредитом за рахунок кредитного ліміту, Клієнт використовує кредитні кошти на споживчу ціль, а саме - здійснює трату на оплату послуг Банку за цим Договором.
Крім того, 01.10.2020 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначають у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором, посилався на паспорт споживчого кредиту та умови кредитування.
Позивачем до матеріалів справи було долучено Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, проте у графі підпис Клієнта підписано ОТП 03.03.2022 року 08:28, тобто вказана заява не містить відомостей про фізичне підписання вказаної заяви відповідачем або накладання КЕП відповідачем, а тому доказів підпису вказаної заяви у матеріалах справи відсутні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг яка підписана особисто відповідачем датована 01 жовтня 2020 року.
Тобто між долученою Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг проміжок часу більше півтори роки, а тому у суду відсутня можливість встановити з якими умовами кредитування відповідач погоджувався під час укладання кредитного договору.
Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також суд зазначає, що паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню основного кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит, якого між сторонами укладено не було.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитом у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті.
Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами також не підтверджує, що розмір застосованої банком процентної ставки за користування кредитними коштами був погоджений з відповідачем.
У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи викладене колегія судів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки між позивачем та відповідачем не було погоджено істотні умови договору а тому відсутні підстави для стягнення відсотків за користування кредитом з відповідача.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна