Справа № 758/4807/26
3/758/2474/26
07 травня 2026 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
27.02.2026 року, о 21 год. 00 хв., в м. Києві, вул. Ярославська, 36/38, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно висновку лікаря-нарколога №000612 від 07.03.2026.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні захисник адвокат Савенок В.Г. зазначив, що ОСОБА_1 свою вину в вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнає, просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вищезазначене обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в силу своїх спадкових психологічних хвороб (генералізований тривожний розлад) змушений був приймати рецептурні лікарські засоби, зокрема гідазепам, які після закінчення їх приймання все ще можуть певний час у певній кількості (концентрації) залишатися у організмі як накопичення. 23.02.2026 року ОСОБА_1 згідно рекомендацій лікаря ОСОБА_2 припинив приймати лікарські засоби, зокрема рецептурний "гідазепам", про що повідомив працівникам поліції під запис. Зазначив, що причиною ДТП (27.02.2026 року) за участю ОСОБА_1 стало не вживання останнім лікарських препаратів, які знижуть увагу, а відсутність вуличного освітлення та неправильно прикарковані на узбіччі авто, які звузили оглядовість при перетині перехрестя вул. Ярославська та вул. Волоська. Вказує, що жодних лікарських препаратів, які б зменшували увагу та концентрацію як до початку керування своїм авто 27.02.2026 року, так і під час керування ним, ОСОБА_1 не приймав. Останні 3 роки страждає на спадкові психічні розлади, а саме: на «генералізований тривожний розлад» (характеризується постійною тривогою, напруженістю у спілкуванні з оточуючими, апатією, підозрілістю) і через це лікується в різних психіатрів, в тому числі і в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги "Психіатрія", на підтвердження чого до матеріалів справи захисником була долучена медична документація ОСОБА_1 . Таким чином, стверджує, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого п. 2.9.а ПДР не доведена, відповідно притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 с. 130 КУпАП не можливе, в силу відсутності факту події вчинення адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи свого захисника.
Заслухавши позицію захисника адвоката Савенок В.Г., ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджена дослідженими судом доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 612804 від 12.03.2026 року;
- даними висновку щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.03.2026, складеному о 00 год. 35 хв., 28.02.2026, за №000612, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває під впливом лікарських препаратів;
- рапортом працівника поліції, відповідно до якого під час спілкування з водієм ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки перебування під впливом лікарських препаратів, а саме: порушення мови та координації, розширені зіниці очей, які не реагують на світло;
- даними відеозапису, що міститься на компакт-диску з бодікамери працівника поліції 472980, початок запису 27.02.2026, о 22 год. 01 хв., з якого вбачається наступне. Після приїзду на місце дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції було встановлено учасників ДТП, зокрема водія ОСОБА_1 . У подальшому відбувається опитування водіїв щодо обставин зіткнення автомобілів, відібрання пояснень, встановлення анкетних даних. Із перегляду відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факту керування автомобілем, що також підтверджується дослідженими судом письмовими пояснення останнього. У зв'язку із виявленням у ОСОБА_1 порушення мови, координації рухів та розширення зіниць очей, працівниками патрульної поліції було поставлене запитання останньому щодо вживання седативних лікарських препаратів, на що ОСОБА_1 відповів, що приймав за рецептом лікаря, але не «останнім часом». За згодою водія був проведений огляд у лікаря-нарколога у медичному закладі, результат - перебування під впливом лікарських препаратів.
Долучений до матеріалів справи відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Суд встановлює, що огляд на стан сп'яніння проведено відповідно до вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та ст. 266 КУпАП.
Суд відхиляє твердження захисника щодо відсутності у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 130 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 4 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з п. 12 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Так, суд відхиляє доводи захисту стосовно так званого «накопичення» речовин в організмі та відсутності у зв'язку з цим стану сп'яніння, оскільки законодавець не ставить висновок досліджень у залежність від періоду вживання лікарських препаратів, натоміть він встановлюється виключно шляхом виявлення препаратів, безвідносно до часу їх приймання.
Суд наголошує, що наведені доводи захисника не спростовують факту знаходження відповідних речовин у біологічних матеріалах ОСОБА_1 , що свідчить про перебування останнього під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на момент керування транспортним засобом.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи наведені докази в їх сукупності, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, суд накладає стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані її дії, у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно Закону України "Про судовий збір" до стягнення із ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.
На підставі ст. 124 КУпАП, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п'ять грн. 60 коп.).
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Суддя Л. В. Казмиренко