печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5836/26-к
02 лютого 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , які беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Губаха, Пермського краю, рф, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину російської федерації,
у кримінальному провадженні № 42023000000001726 від 17.10.2023 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних
правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження за № 42023000000001726 від 17.10.2023 про обрання відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42023000000001726 від 17.10.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України.
26.12.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, та в жорстокому поводженні з цивільним населенням, поєднаним з умисним вбивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України.
ОСОБА_6 повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складення, у зв'язку із його перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, шляхом публікації письмового повідомлення про підозру в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр» №264 (8189), та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
26.12.2025 ОСОБА_6 в указаний вище спосіб опубліковано повістки про виклик до Головного слідчого управління Національної поліції України на 12.01.2026 о 10.00 год., 13.01.2026 о 10.00 год., 14.01.2026 о 10.00 год.
26.12.2025 також здійснено надсилання електронних файлів повідомлення про підозру та повістки про виклик підозрюваному ОСОБА_6 в месенджерах та на електронну пошту.
На зазначені в повістках дати ОСОБА_6 до органу досудового розслідування не прибув, про причини неявки не повідомив.
Згідно з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_6 може перебувати за межами території України, а саме на території рф, тобто держави-агресора, або на тимчасово окупованих територіях України.
Постановою слідчого від 19.01.2026 підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено в розшук, проведення якого доручено Департаменту карного розшуку Національної поліції України, якими 22.01.2026 заведено ОРС «Розшук» № 14/497.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вказував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
У зв'язку із наявністю підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також достатніх підстав вважати, що підозрюваний перебуває території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, виникла необхідність в отриманні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Позиції сторін кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник, адвокат ОСОБА_4 , просив прийняти рішення на розгляд суду, оскільки з підозрюваним не має зв'язку.
Норми права, які підлягають до застосування
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається (абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України).
З огляду на зазначені положення закону, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 438 КК України жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, незаконне переміщення або депортація дитини, невиправдана затримка репатріації дитини, вербування або використання дитини для участі у збройному конфлікті, воєнних (бойових) діях, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років
Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людини, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Згідно з ч. 6. ст. 12 КК України особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді необхідно в межах доводів відповідного клопотання дослідити, зокрема, обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. 276-279 КПК України; наявності та достатності доказів на підтвердження факту перебування підозрюваного на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором; наявності ризиків, які можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати.
Щодо обґрунтованості підозри
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Так, з клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42023000000001726 від 17.10.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України.
Згідно з матеріалами досудового розслідування представниками держави-агресора систематично здійснювалось безпідставне позбавлення волі цивільних осіб на окупованих територіях України, у тому числі на території Запорізької області та створено систему для їх утримання в місцях позбавлення волі, в яких організовано жорстоке поводження щодо них.
Після потрапляння у полон військовослужбовців Збройних Сил України та позбавлення волі цивільних осіб, деяких з них переміщали за межі України та доставляли, у тому числі, до Федеральної казенної установи «Слідчий ізолятор №?3 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по Пермському краю» (далі - слідчий ізолятор № 3), який розташований за адресою: Пермський край, м. Кізел, вул. Щорса, 26, де було створено місце для тимчасового утримання таких осіб.
Керівництво слідчим ізолятором № 3 здійснював ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 22.08.2024 по 06.11.2024 виконував обов'язки начальника слідчого ізолятора № 3 на підставі наказу № 396-к від 22.08.2024 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по Пермському краю, а з 06.11.2024 по теперішній час перебуває на посаді начальника слідчого ізолятора № 3.
ОСОБА_6 , будучи службовою особою установи кримінально-виконавчої системи, відповідно до вимог п. 327 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів кримінально-виконавчої системи - ДОДАТОК № 1 до наказу Міністерства юстиції Російської Федерації від 04.07.2022 № 110 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів кримінально-виконавчої системи, Правил внутрішнього розпорядку виправних установ та Правил внутрішнього розпорядку виправних центрів кримінально-виконавчої системи» (далі - Правила), наділявся повноваженнями щодо організації і затвердження розпорядку дня утримуваних у слідчому ізоляторі осіб, а також забезпечення його виконання.
ОСОБА_6 , виконуючи обов'язки начальника слідчого ізолятора № 3, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із невстановленими підпорядкованими йому співробітниками вказаної установи, розуміючи, що між російською федерацією та Україною з 19 лютого 2014 триває міжнародний збройний конфлікт, діючи в умовах такого конфлікту та у зв'язку з ним, усвідомлюючи, що частина утримуваних українців є цивільними особами, реалізуючи свій злочинний умисел, у порушення вимог ст. ст. 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції та ст. 75, 79 Протоколу І організував жорстоке поводження з утримуваними українцями.
За вказівками ОСОБА_6 підлеглими здійснювався нагляд та постійний контроль за військовополеними та затриманими цивільними особами, а також здійснювалось їх конвоювання та охорона, під час яких відносно останніх, з відома ОСОБА_6 , систематично вчинялось жорстоке поводження, яке виражалось у застосуванні фізичного та психологічного насильства, у тому числі погрози насильством, побиття руками, ногами й гумовими кийками, а також примусове виконання фізичних вправ та поміщення у камеру з неналежними умовами утримання.
Крім того, ОСОБА_6 не бажав привертати увагу до порушення прав утримуваних осіб з боку Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Уповноваженої з прав людини в російській федерації та Уповноваженого з прав людини в Пермському краї та забезпечував приховування фактів жорстокого поводження під час проведення відповідних перевірок представниками вищевказаних установ.
За вказівкою ОСОБА_6 невстановлені підпорядковані йому співробітники слідчого ізолятору № 3, діючи умисно групою осіб, починаючи із 30.08.2024 організували так звану «прийомку» полонених, під час якої полонені та цивільні особи виходили по одному із автобусу, їм надавали команду присісти та вдягали мішок на голову, після чого відводили до невстановленого приміщення.
Під час конвоювання та перебування в приміщенні невстановлені співробітники слідчого ізолятору № 3 здійснювали побиття доставлених осіб, а саме здійснювали нанесення ударів руками, ногами, гумовими кийками, по різних частинах тіла. Вказане побиття тривало від 1 до 5 годин.
Після цього військовополонених та цивільних осіб поміщали у відповідні камери вказаної установи, де вони перебували в нелюдських, антисанітарних, виснажливих для організму умовах, зокрема: низька температура у приміщенні, відсутність теплого одягу, відсутність гарячої води, недостатня кількість гігієнічних засобів, обмеження у наданні лікарських засобів, обмеження у наданні їжі та води, придатної для споживання, недостатній час (не більше 3 хвилин) на прийом їжі та миття посуду, обмеження можливості відвідувати туалет (лише по команді та в обмежений час - 1 хвилина), а також заборона сидіти і лежати до відбою, тобто потрібно перебувати по 16 годин у стоячому положенні, з 6 - ї по 22 - у годину.
Крім того, утримання було поєднане з повним контролем над діями військовополонених та цивільних осіб: за ними здійснювалося постійне спостереження, усі дії виконувалися виключно за командою, було заборонено розмовляти з іншими утримуваними, а у випадку порушення встановлених правил застосовувалися покарання у вигляді фізичного насильства чи примусу до виконання фізичних вправ.
Умисно організований виконуючим обов'язки начальника слідчого ізолятора № 3 ОСОБА_6 спосіб і методи забезпечення такого режиму позбавлення свободи і умов утримання, піддавали військовополонених та цивільних осіб високому рівню страждань.
Зокрема, в таких умовах утримувалися наступні цивільні особи:
-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 30 серпня 2024 року по 13 серпня 2025 року;
-ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 15 вересня 2024 року по 2 жовтня 2025 року;
-ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період з 11 вересня 2024 року по 13 серпня 2025 року;
-ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у період з 5 по 7 вересня 2024 року;
-ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у період з 11 по 19 вересня 2024 року.
Унаслідок таких умисних дій ОСОБА_6 і підпорядкованих йому невстановлених співробітників, які виразились в організації загального керівництва режимом утримання із застосуванням насильства та забезпечення неналежних умов утримання, цивільні особи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазнали катування у порушення вищевказаних норм Конвенції та Протоколу І. Крім цього, зазначеними діями, які виразились у наданні вказівки підлеглим співробітникам установи про вчинення жорстокого поводження з цивільним населенням та організації її виконання невстановленими співробітниками слідчого ізолятора № 3, застосовуючи насильство та забезпечуючи неналежні умови утримання щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_6 у співучасті з невстановленими співробітниками слідчого ізолятора № 3, у порушення вимог вищевказаних норм Конвенції та Протоколу І, вчинили групою осіб катування та умисне вбивство цивільних осіб. У слідчому ізоляторі № 3 в м. Кізел ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_9 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено). Вчинені діяння відповідно до статей 8(2)(а)(iі)(і) Римського статуту є воєнними злочинами.
ОСОБА_6 у період 05.09.2024 - ІНФОРМАЦІЯ_9, виконуючи обов'язки начальника слідчого ізолятора № 3, усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту та маючи обов'язки щодо забезпечення дотримання норм міжнародного гуманітарного права, усвідомлював, що його підлеглі за його ж вказівкою про жорстоке поводження з утримуваними українцями, систематично вчиняють катування утримуваних цивільних осіб, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права та не становлять жодної загрози для адміністрації установи, свідомо припускав настання небезпечних наслідків у вигляді смерті і каліцтва утримуваних осіб.
Як наслідок, підпорядковані ОСОБА_6 невстановлені працівники слідчого ізолятора № 3 і сам ОСОБА_6 усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті цивільних осіб внаслідок жорстокого поводження з ними, і свідомо припускали їх настання, вчинили за попередньою змовою групою осіб умисні вбивства цивільних осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується доказами здобутими під час проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;
-протоколом впізнання ОСОБА_7 ОСОБА_6 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;
-протоком допиту свідка ОСОБА_14 ;
-протоком допиту свідка ОСОБА_15 ;
-протоколом впізнання ОСОБА_15 ОСОБА_10 ;
-протоком допиту свідка ОСОБА_16 ;
-протоколом впізнання ОСОБА_16 ОСОБА_10 ;
-висновками судово-медичних та молекулярно-генетичних експертиз трупа ОСОБА_11 ;
-висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 ;
-іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності беззаперечно підтверджують вчинення ОСОБА_6 вищевказаних кримінальних правопорушень.
Дослідивши обставини вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень та можливу роль ОСОБА_6 у них, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз наданих матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочинами, доводячи причетність до них в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Щодо порядку вручення підозри
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України (ч. 1 ст. 276 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Матеріалами клопотання підтверджено, що 26.12.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч.8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складення, у зв'язку із його перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, шляхом публікації письмового повідомлення про підозру в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр» № 264 (8189) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора за посиланням.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277, 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
Щодо перебування підозрюваного на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором
Зі змісту ч. 6 ст. 193 КПК України слідує, що під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя повинен, зокрема, з'ясувати чи підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Так, постановою слідчого від 19.01.2026 підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено в розшук, проведення якого доручено Департаменту карного розшуку Національної поліції України, якими 22.01.2026 заведено ОРС «Розшук» № 14/497.
Матеріалами досудового розслідування належним чином підтверджується, що ОСОБА_6 може перебувати за межами території України, а саме на території РФ, тобто держави-агресора, або на тимчасово окупованих територіях України, оскільки адресою проживання є АДРЕСА_1 , а також з 06.11.2024 по теперішній час останній перебуває на посаді начальника Федеральної казенної установи «Слідчий ізолятор №?3 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по Пермському краю», який розташований за адресою: Пермський край, м. Кізел, вул. Щорса, 26.
Отже, на момент звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу та його розгляду підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Щодо ризиків кримінального провадження
Вирішуючи питання про наявність ризиків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України, як конкретні, небажані для кримінального провадження, наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні посилалися на існування ризиків того, що він може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Вирішуючи наявність існування вказаного ризику слідчий суддя виходить з того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 серед іншого, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України, за санкцією якого передбачено максимальне покарання - позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Утім, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик переховування підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Вирішуючи питання щодо можливого переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя враховує судову практику, в тому числі вищої судової інстанції України, яка під ухиленням від слідства або суду визначає будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (не з'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. При з'ясуванні того, які дії особи мають визначатись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба врахувати, крім усього іншого, процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим, та яка зобов'язана з'являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
26.12.2025 ОСОБА_6 в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр» №264 (8189), та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик до Головного слідчого управління Національної поліції України на 12.01.2026 о 10.00 год., 13.01.2026 о 10.00 год., 14.01.2026 о 10.00 год.
26.12.2025 також здійснено надсилання електронних файлів повідомлення про підозру та повістки про виклик підозрюваному ОСОБА_6 в месенджерах та на електронну пошту.
На зазначені в повістках дати ОСОБА_6 до органу досудового розслідування не прибув, про причини неявки не повідомив.
Матеріалами досудового розслідування підтверджується, що ОСОБА_6 може перебувати за межами території України, а саме на території РФ, тобто держави-агресора, або на тимчасово окупованих територіях України, що свідчить про вчинення підозрюваним свідомих активних дій, спрямованих від переховування органів досудового розслідування та суду, а тому вказаний ризик є доведеним.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, вбачається з того, що на даній стадії провадження існують підстави вважати, що слідством виявлено та зібрано не повний обсяг речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, та про такі предмети, документи, місця їх приховання можуть знати лише особи, які безпосередньо вчиняли інкриміновані діяння. Підозрюваний може знати про достовірне знаходження не вилучених на даний час речей та документів, що можуть бути знаряддями вчинення злочинів, мають значення речових доказів. У зв'язку з вказаним, слідчий суддя вбачає реальні ризики того, що зазначені предмети можуть бути знищені, спотворені тощо, що оцінено в сукупності із даними про особу підозрюваного.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
З урахуванням інкримінування вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб слідчий суддя вважає наявними ризики незаконного впливу на потерпілого, свідків у даному провадженні. Зокрема, ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може особисто вчинити дії чи схиляти останніх до вчинення дій, спрямованих на примушення вказаних осіб до надання неправдивих показань, здійснювати на них тиск та залякування, в тому числі підкуп.
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та обвинувачених та дослідження їх судом.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Цей ризик полягає у тому, що ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом погодження показань зі співучасниками з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Мотиви слідчого судді щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Об'єднана палата вважає, що такий імперативний обов'язок покладено на слідчого суддю, суд саме з метою дотримання прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого на участь у судовому розгляді та реалізації відповідних прав.
У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.
Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.
Аналогічні висновки викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ВС від 4 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_6 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено максимальне покарання - позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438 КК України, перебуває у розшуку, слідчий суддя, з урахуванням ч. 6 ст. 193 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_6 такий запобіжний захід за його відсутності.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Губаха, Пермського краю, рф, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину російської федерації, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, доставити ОСОБА_6 до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 09.02.2025 о 08:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_17